Справа № 638/9045/24
Провадження № 1-кс/638/1858/24
10 червня 2024 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
Слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Дзержинського районного суду м.Харкова скаргу адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області в порядку ч.1 ст.303 КПК України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
встановив:
Адвокат ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова в інтересах ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді Дзержинського районного суду м.Харкова зі скаргою, в якій просить зобов'язати посадових осіб Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області на підставі заяви ОСОБА_4 від 07.05.2024 року про вчинення злочину внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, що полягає у заволодінні правом власності на майно, що знаходиться у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування скарги посилається на те, що 07.05.2024 року на адресу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 було надіслано заяву про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, що полягає у заволодінні правом власності на майно, що знаходиться у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Заява була отримана 08.05.2024 року, однак відомості про правопорушення не було внесено в порушення вимог ст.214 КПК України.
Заявник в судове засідання не з'явився, про розгляд повідомлявся, просив скаргу розглянути без його участі.
Частина 3 ст. 306 КПК України передбачає, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу. Водночас, участь особи у розгляді скарги є її правом, а не обов'язком, і вона вільна у використанні цього права відповідно до засади диспозитивності (ч. 1 ст. 26 КПК України). Кримінальний процесуальний закон не пов'язує можливість захисту прав особи з її безпосередньою участю у судовому засіданні, а тому неприбуття скаржника у судове засідання не є перешкодою для розгляду його скарги по суті.
Уповноважена особа Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений судом своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив. Його неявка, у відповідності до ч.3 ст.306 КПК України, не є перешкодою для розгляду скарги.
Дослідивши зміст скарги, додані до неї матеріали та заяву про вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування є складовою судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях.
Пунктом 1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено право оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Положення ч. 1 ст. 214 КПК України покладають на слідчого, дізнавача, прокурора обов'язок невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Порядок внесення таких відомостей врегульований ч. 5 ст. 214 КПК України та розділом ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року. Зокрема, цими нормативно-правовими актами передбачено, що до ЄРДР підлягає внесенню короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2021 року у справі №556/450/18, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Викладене свідчить про наявність у слідчого та прокурора обов'язку після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, перевірити достатність інформації, що може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, і лише за наслідками такої перевірки ним може бути ухвалене рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Оцінюючи, чи відбулося виконання цього обов'язку відповідно до вимог кримінального процесуального закону, слідчий суддя має з'ясувати, чи містить зміст повідомлення про кримінальне правопорушення обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
07 травня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до СВ Ізюмського РУП №3 ГУНП в Харківській області із заявою про вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.190 КК України за фактом заволодіння майном у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Втім відомості за вказаною заявою до ЄРДР не були внесені, заявника не повідомлено про початок досудового розслідування та не надано витяг з ЄРДР.
У своїй заяві ОСОБА_4 стверджував, що він як ФОП здійснює підприємницьку діяльність. 31.12.2023 року між ним та ОСОБА_5 був укладений договір оренди нежитлового приміщення, де він планував відкрити ресторан. Умови договору ним виконані у повному обсязі та належним чином. При цьому почав завозити до приміщення власне обладнання та побутові речі на загальну суму 483 000 грн., наймав людей для функціонування ресторану, закупив продукти, алкоголь та інше. 01.04.2024 року планував відкрити ресторан, до цього часу використовував приміщення для проведення банкетів. 31.03.2024 року власник приміщення повідомив про необхідність впустити до вказаного приміщення невідомих осіб, як потім з'ясувалось військових, без повідомлення причин та не надавши жодної відповіді на запитання, просив повернути ключі. Того ж дня ОСОБА_5 повідомив службу 102 про те, що 31.03.2024 року за адресою АДРЕСА_1 заявник - власник кафе потребує присутності поліції для взлому дверей, про що було видано талон-повідомлення, фотокопію якого надіслано ОСОБА_4 .. Вказує, що 31.03.2024 року військові проникли до ресторану, де знаходилось його майно, яке останні відмовились повернути заявникові. 30.04.2024 року ОСОБА_5 надіслав повідомлення з вимогою сплатити оренду приміщення з квітня по травень, а також комунальні послуги, погрожував розірванням договору оренди у односторонньому порядку.
Зазначає, що після укладення договору оренди ОСОБА_5 почав вчиняти дії, спрямовані на незаконне виселення та позбавлення доступу до об'єкту оренду та вимагав оплати за користування ним, чим на думку заявника вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Слідчий суддя зауважує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацію про його обставини, втім таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення.
Заявник не має обов'язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, втім наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити.
ОСОБА_4 у своїй заяві про вчинення кримінального правопорушення зазначає про ймовірне вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. Разом з тим, заява не містить конкретних відомостей, за якими можна визначити наявність елементів об'єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення з огляду на належність ОСОБА_5 вказаного вище нерухомого майна, наявність між сторонами договірних правовідносин з приводу його оренди, а також відсутності документів в підтвердження наявності у приміщенні майна заявника.
Слідчий суддя наголошує, що лише наявність у повідомленні конкретних та об'єктивних відомостей, які свідчать про вірогідність вчинення кримінального правопорушення, створює у слідчого обов'язок внести їх до ЄРДР. Саме по собі твердження заявника про існування кримінального правопорушення, за відсутності таких відомостей, не є достатньою підставою для ініціювання досудового розслідування.
Враховуючи, що скерована до Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області заява ОСОБА_4 від 07 травня 2024 року фактично не містила конкретних та об'єктивних відомостей про кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, в уповноважених осіб Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області відсутній обов'язок вносити відомості до ЄРДР, а тому їх дії не суперечили вимогам ст. 214 КПК України.
Викладене свідчить про відсутність підстав для задоволення скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214, 303-307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,-
постановив:
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 на бездіяльність посадових осіб Ізюмського районного управління поліції ГУНП в Харківській області в порядку ч.1 ст.303 КПК України щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_1