Справа №613/877/24 Провадження № 2-о/613/45/24
11 червня 2024 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Шалімова Д.В.,
за участю секретаря Герасимюк Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/87724 пров. №2-о/613/45/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Богодухівська міська рада, Богодухівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення ,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення , в якій просить: встановити факт її постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 з липня 2023 року до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свою заяву мотивує тим, що вона більше десяти років здійснювала догляд за ОСОБА_2 , піклувалася про неї, допомагала по господарству, готувала їжу, проводила ремонт її помешкання. У зв'язку з відсутністю інших родичів, які б мали змогу доглядати ОСОБА_2 , остання 19 травня 2021 року склала на ім'я заявниці заповіт, згідно з яким заповіла останній квартиру АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті в Богодухівській державній нотаріальній конторі Харківської області 18 квітня 2024 року було заведено спадкову справу №152/2024 та відкрилась спадщина на майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Заявниця є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 . З липня 2023 року і по день смерті спадкодавці, заявниця, як член сім'ї померлої, постійно проживала з останньою в належній їй квартирі АДРЕСА_1 та здійснювала за нею догляд, так як ОСОБА_2 хворіла та потребувала стороннього догляду. Інших спадкоємців, які б звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини або проживали разом з ОСОБА_2 на час її смерті, немає, спір про право відсутній. У встановлений законом шестимісячний строк заявниця не звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки вважала, що прийняла спадщину фактично, так як, постійно проживала зі спадкодавицею на момент відкриття спадщини. Богодухівською державною нотаріальною конторою було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті померлої ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що заявниця пропустила строк для прийняття спадщини і тим, що він була зареєстрована за іншою адресою ніж спадкодавиця. Встановлення даного факту потрібно заявниці для реалізації права на оформлення спадкового майна.
Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність на задоволенні заявлених вимог наполягала.
Представник Богодухівської міської ради в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника , проти задоволення заяви ОСОБА_1 не заперечив.
Представник Богодухівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника , при ухваленні рішення покладався на розсуд суду.
Суд дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №532, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до змісту Договору купівлі - продажу від 23 червня 1992 року та копії Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 03 серпня 2006 року, власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 зазначено - ОСОБА_2 .
На підставі копії Додатку 1 до рішення Богодухівської міської ради від 21 грудня 2022 року №5881-VIII, АДРЕСА_3 .
Згідно із копією заповіту від 19 травня 2021 року, ОСОБА_2 належну їй квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до довідки квартальної ОСОБА_3 , ОСОБА_2 була особою похилого віку, часто хворіла та потребувала сторонньої допомоги. ОСОБА_1 , будучи родичкою останньої, більше десяти років постійно піклувалась про ОСОБА_2 , допомагала їй по господарству, проводила косметичний ремонт в квартирі, готувала їжу. З липня 2023 року ОСОБА_1 , без реєстрації, стала постійно проживати в квартирі ОСОБА_2 , оскільки у останньої значно погіршився стан здоров'я , і доглядала її до моменту смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поховання померлої було здійснено за кошти ОСОБА_1 . Остання і на даний час доглядає за квартирою.
Постановою нотаріуса Богодухівської державної нотаріальної контори від 18 квітня 2024 року , ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини після смерті вищевказаної особи та фактично не прийняла спадщину, оскільки постійно не проживала зі спадкодавицею на час відкриття спадщини.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід права обов'язків(спадщини)від фізичної особи,яка померла(спадкодавця),до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз.3 п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Частино першою статті 1296 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно з п.п.4.10 п.4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактично прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання, доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування", виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Пунктом 23 зазначеної постанови встановлено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Тобто, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1ст. 29 ЦК України,місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Отже, відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував, що факт реєстрації місця проживання позивача за іншою адресою, ніж місце проживання й реєстрації спадкодавця, не має правового значення у таких спірних правовідносинах. Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»,не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16, від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17, від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17.
В ухвалі Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 569/15147/17, зазначено, що тлумачення статті 29 ЦК України у поєднанні зі статтями 2,3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у відповідній редакції та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, дає підстави для висновку, що постійне місце проживання громадян України може бути підтверджено як відміткою у паспорті, так і іншими документами згідно із статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 12 січня 2022 року у справі № 446/53/16-ц.
Отже, під час вирішення питання, чи прийняли спадкоємці спадщину у порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, суд повинен досліджувати та встановлювати фактичне місце проживання спадкодавця на момент смерті та фактичне місце проживання його спадкоємців.
На підтвердження факту постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_1 надано: оригінал правовстановлюючого документу на квартиру, а саме: Договір купівлі - продажу від 23 червня 1992 року, копію заповіту складеного ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1 , довідку квартальної .
Як вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_2 до Богодухівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом звернулась ОСОБА_1 .
За таких обставин суд приходить до висновку, що заявником доведений факт постійного проживання з липня 2023 року разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 , а тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 264-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі спадкодавицею ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , з липня 2023 року до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.