Іменем України
610/351/23 2/610/61/2024 04 червня 2024 року
Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого: Стригуненка В.М.
за участю
секретаря: Виноградської О.В.,
розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав,
Позивач просить: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обгрунтування позову вказує, що до 22.08.2011 він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від цього шлюбу сторони мають дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка після розірвання шлюбу батьків до 2016 року проживала з матір'ю. Однак, оскільки відповідач зловживала алкогольними напоями, залишала дитину одну в будинку без догляду і харчів, тому з 2016 року дитина стала проживати і проживає дотепер разом із батьком, знаходиться повністю на його утриманні. На підставі заяви позивача розпорядженням Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 23.03.2016 визначено місце проживання дитини разом з батьком. Відповідач ухиляється від виконання батьківських обов 'язків з виховання та утримання своєї неповнолітньої доньки.
Позивач подав письмову заяви про підтримку позову, розгляд справи за його відсутності (а.с. 80).
Відповідач просила розглянути справу за її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечує (а.с. 32).
Третя особа Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, їхній представник просила розглядати справу за її відсутності, проти задоволення позову не заперечують (а.с. 81).
Третя особа ОСОБА_3 просила розглядати справу за її відсутності, проти задоволення позову не заперечує (а.с. 79)
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев'ята-десята статті 7 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06 зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.
У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Strand Lobben and Others v. Norway» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв'язки дитини з її сім'єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв'язків означає від'єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім'ї.
За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.
31.01.2024 від імені відповідача ОСОБА_2 подано заяву про визнання позову (а.с. 32).
Утім, навіть визнання відповідачем позову не може слугувати підставою для позбавлення її батьківських прав. Адже відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини (див. постанову КЦС від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22).
Верховний Суд неодноразово підкреслював, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який йдуть лише у виняткових випадках. А головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку (постанова КЦС від 20.12.2023 у справі № 522/20260/21). Саме ці докази і вважатимуться законними підставами для задоволення позову (постанова КЦС від 29.11.2023 у справі №607/15704/22).
04.04.2024 у підготовчому судовому засіданні було відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову (а.с. 68).
Позивач ОСОБА_1 і відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (а.с. 12). Дитина зареєстрована за адресою місця реєстрації матері (а.с. 11), фактично проживає разом із батьком (а.с. 40).
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 22.08.2011 шлюб між сторонам розірвано (а.с. 13).
Розпорядженням Балаклійської районної державної адміністрації Харківської області від 23.03.2016 № 243 визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 (а.с. 14).
З довідки-характеристики, наданої виконавчим комітетом Балаклійської міської ради Харківської області від 28.06.2023 вбачається, що ОСОБА_1 за місцем проживання зарекомендував себе з посереднього боку, притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, в громадському житті міста активної участі не бере (а.с. 15).
З довідки-характеристики, наданої виконавчим комітетом Балаклійської міської ради Харківської області від 29.06.2023 вбачається, що відповідач ОСОБА_2 за місцем проживання зарекомендувала себе з посереднього боку, скарг не надходило, в громадському житті села активної участі не бере (а.с. 16).
Відповідач ОСОБА_2 двічі притягувалась до кримінальної відповідальності: 04.10.2016 вироком Балаклійського районного суду Харківської області засуджена за ч. 1 ст. 185 КК України; 26.01.2017 вироком Балаклійського районного суду Харківської області засуджена за ч. 1 ст. 389 КК України (а.с. 56-59).
За даними інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» до адміністративної відповідальності відповідач ОСОБА_2 з 01.01.2016 по 07.03.2024 не притягувалась (а.с. 55).
На обліку у лікаря-психіатра на лікаря-нарколога відповідач ОСОБА_2 не перебуває (а.с. 43).
Неповнолітня ОСОБА_3 навчається в Петрівському професійному аграрному ліцеї на денній формі навчання за фахом кухар, термін навчання 01.09.2021-30.06.2024. Характеризується позитивно. За час навчання проявила себе як учениця з достатнім рівнем знань і здібностей, пропусків занять без поважних причин не має, спокійна, врівноважена, відповідальна, товариська, цілеспрямована, наполеглива, шкідливих звичок не має, бере активну участь у житті групи та ліцею. Батьки приділяють увагу вихованню та навчанню дівчини, відвідують батьківські збори і всі можливі заходи в ліцеї (а.с. 17, 18).
З акту обстеження умов проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 встановлено, що вона проживає в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком ОСОБА_1 і бабою ОСОБА_4 З матір'ю ОСОБА_2 спілкуються тільки за телефоном, іноді зустрічаються. Дівчина негативно відгукується про матір, пояснює, що вона зловживає спиртними напоями. Про батька відгукується з любов'ю і повагою. Стосунки в сім'ї склалися добрі. Будинок, в якому проживає ОСОБА_3 , облаштований необхідною побутовою технікою, меблями. Житло відповідає санітарно-гігієнічним нормам, в будинку чисто, охайно, затишно (а.с. 40).
Згідно з висновком Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області від 29.02.2024, визнано доцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення обґрунтовано тим, що з березня 2016 року ОСОБА_2 проживає окремо від дитини, не займається її вихованням та всебічним розвитком, не цікавиться життям доньки. Відповідач не зверталась до адміністрації щодо визначення місця проживання (повернення дитини). Також ОСОБА_2 не зверталась до ліцею, не цікавилась освітнім процесом, навчанням доньки, не контролює відвідування нею занять, не проводить з дівчиною бесід. В телефонному режимі ОСОБА_2 повідомила, що вона не може утримувати доньку, оскільки вона безробітна, малозабезпечена, не має постійного місця проживання. Тобто вона фактично з моменту народження дитини самоусунулась (ухиляється) від її виховання, навчання, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, підготовки до самостійного життя тощо. Неповнолітня ОСОБА_3 на засіданні комісії повідомила, що проживає з батьком з 9 років, зв'язок з матір'ю не підтримує, вона не бере участь у її вихованні, утриманні та розвитку, не піклується про її стан здоров'я, не цікавиться навчанням, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створила сприятливих умов для її проживання. Повідомила, що матір зрідка телефонує їй, зловживає спиртними напоями. Висловила бажання проживати разом із батьком, умови проживання з яким задовільні, дитина залучена до навчання, забезпечена медичним доглядом, одягом, харчуванням. Отже позбавлення ОСОБА_2 батьківських права не порушить прав неповнолітньої ОСОБА_3 , а відповідатиме її інтересам (а.с. 43-46).
Згідно зі ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Органом опіки та піклування подається суду письмовий висновок щодо розв'язання спору, складений на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 травня 2020 року (справа № 753/2025/19, провадження № 61-1344св20) висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав стосовно малолітньої дитини не є обов'язковим для суду (частини п'ять, шість статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом;
Суд визнає, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав є немотивованим, формальним, не містить належного, підтвердженого доказами обґрунтування виключної необхідності позбавлення батьківських прав, того, що позбавлення матері батьківських прав відповідає інтересам дитини.
Натомість не убачається негативної поведінки відповідачки щодо нехтування нею батьківськими обов'язками та дій органу опіки та піклування у динаміці щодо супроводу цієї родини, надання їй допомоги в межах покладених на них функцій і завдань.
Цей висновок суду підтверджується і відсутністю відомостей про притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП, за ухилення від виконання батьківських обов'язків тощо.
За загальним правилом позбавлення батьківських прав спрямоване насамперед на захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей та є засобом стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків.
З матеріалів справи вбачається, що дитина проживає з батьком.
Однак, доводи позивача про те, що донька знаходиться на повному його утриманні, відповідач допомоги не надає, участі у вихованні доньки не бере, її життям не цікавиться, ухиляючись таким чином від виконання своїх батьківських обов'язків, окрім як висновком органу опіки та піклування, іншими матеріалами справи не підтверджено.
До того ж матеріали справи не містять доказів твердження позивача щодо зловживання відповідачем спиртними напоями (довідки щодо перебування на обліку лікаря-нарколога, лікування у наркоцентрі тощо).
А з характеристики, наданої Петрівським професійним аграрним ліцеєм, взагалі вбачається, що обидва батьки приділяють увагу вихованню та навчанню дитини, відвідують батьківські збори і всі можливі заходи в ліцеї (а.с. 18).
Позивачем не надано належних та допустимих, достатніх доказів винної поведінки відповідачки щодо умисного ухилення від виконання батьківських обов'язків, як і не доведено, що інтереси дитини потребують позбавлення матері батьківських прав щодо неї.
Позбавлення відповідачки батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Суд враховує, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив з матір'ю сімейних відносин не буде відповідати інтересам дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку з відмовою у задоволенні позову в повному обсязі судовий збір не підлягає відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,
Повністю відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, ОСОБА_3 , про позбавлення батьківських прав.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 .
Третя особа: Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, місце знаходження: 64207, Харківська область, Ізюмський район, м. Балаклія, вул. Жовтнева, буд. 18, код ЄДРПОУ 44663704.
Третя особа: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_3 .
Суддя Стригуненко В.М.