Іменем України
№ 610/799/24 № 3/610/386/2024
м. Балаклія06 червня 2024 року
Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Стригуненко Володимир Миколайович, за участю: секретаря Виноградської О.В., потерпілої ОСОБА_1 , особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки сел. Савинці Балаклійського району Харківської області, зареєстрованої і проживаючої: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ,
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Диспозицією ст. 173 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність наступає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
Дрібне хуліганство характеризується умислом, тобто особа, яка здійснює дрібне хуліганство, розуміє, усвідомлює, що своїми діями вона порушує громадський порядок і бажає або свідомо допускає прояв неповаги до суспільства.
Суть даного правопорушення зводиться до вчинення таких дій, що привели до порушення громадського порядку і спокою громадян.
Громадська небезпека дій правопорушників проявляється в тому, що дрібне хуліганство певною мірою дезорганізує весь комплекс суспільних відносин, що склалися, а дії правопорушників спрямовані проти забезпечення нормального життя, суспільно-політичної діяльності громадян. Дрібне хуліганство необхідно відрізняти від таких схожих дій, як самоправство, приниження гідності, нанесення побоїв, або інших проступків, які мають наслідком адміністративну відповідальність (поява у нетверезому стані у громадських місцях, порушення правил руху і т. ін.).
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого даною нормою, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.
До поняття «інші подібні дії» слід віднести такі прояви дрібного хуліганства, як: насильницьке вторгнення в громадські місця всупереч забороні певних осіб, покликаних слідкувати за порядком; співання нецензурних пісень, розповідання вульгарних анекдотів групам людей; вигуки, свист під час демонстрації кінофільмів; ґвалт, крики з хуліганських мотивів біля вікон громадян у нічний час; публічне справляння природних потреб у невідведених для цього місцях; поява у громадському місці в оголеному вигляді; самовільне без потреби зупинення комунального транспорту; нанесення непристойних малюнків на тротуари, стіни, паркани, двері чи вчинення написів нецензурного змісту; грубе порушення черг, яке супроводжується ображанням громадян та проявом неповаги до них; знищення або пошкодження з хуліганських мотивів якого-небудь майна у незначних розмірах; зривання афіш, плакатів, газет, оголошень зі стендів; умисна (з бешкетництва) швидка їзда на автомобілях та мотоциклах по калюжах поблизу тротуарів, зупинок, інших місць скупчення людей тощо.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є місце його скоєння, а саме - громадське місце, яке дістало законодавче визначення як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне до цього.
В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.
А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.
Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.
У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з'ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Виходячи зі змісту ст. 7, 245, 279, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі, після його складання особа вважається притягнутою до адміністративної відповідальності. Зміст протоколу про адміністративне правопорушення повинен чітко відповідати приписам ст. 256 КУпАП, особливо в частині викладення фабули правопорушення, яка, як зазначено вище, фактично є обвинуваченням.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, до нього висуваються певні вимоги, а обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд, згідно загальних засад судочинства.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Встановлення та зазначення повних відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення є прямим обов'язком особи, яка склала протокол відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно зазначити опис обставин, установлених під час розгляду справи, навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За змістом ст. 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення має розглядатись у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 093533 від 18.03.2024 ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що: «18.03.2024 о 10.00 год гр. ОСОБА_2 , перебуваючи на АДРЕСА_1 , висловлювалась нецензурною лайкою на адресу гр. ОСОБА_1 , чим порушила громадський порядок і спокій громадян, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 173 КУпАП».
В суді ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення за наведених обставин не визнала. Пояснила, що запропонувала потерпілій прибратися на вулиці, на ґрунті чого між нею і потерпілою виникла сварка, під час якої ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 нецензурною лайкою не висловлювалась. При цьому були присутні її співмешканець ОСОБА_3 , дядько потерпілої ОСОБА_4 і сусід ОСОБА_5 сидів на лавочці через три двори.
В суді потерпіла ОСОБА_1 пояснила, що між нею та ОСОБА_2 виник конфлікт через те, що ОСОБА_2 сказала їй та її дядьку ОСОБА_4 прибрати у сусідньому дворі, на що потерпіла відмовилась. Після чого ОСОБА_2 почала ображати її образливими словами: «кобила», «сука», «соска». При цьому були присутні: співмешканець ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , дядько потерпілої - ОСОБА_4 і сусід ОСОБА_5 , який сидів через три двори від них. Після цього вона викликала поліцію.
Свідок ОСОБА_4 в суді пояснив, що потерпіла ОСОБА_1 є його племінницею. Того дня ОСОБА_2 прибиралася за двором. Пізніше він бачив, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 стався конфлікт через прибирання. ОСОБА_6 ображала, принижувала ОСОБА_1 , висловлювалася на її адресу нецензурною лайкою. Учасником події був і співмешканець ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Через три двори від них за двором сидів сусід ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_3 пояснив в суді, що вранці 18.03.2024 ОСОБА_2 прибиралася за двором. З вулиці він почув голоси і вийшов за двір. Там ОСОБА_2 розмовляла на підвищених тонах з ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , при цьому нецензурною лайкою на їхню адресу не висловлювалась.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що 18.03.2024 за двором почув голосну розмову і вийшов на вулицю. Там скандалили ОСОБА_2 і ОСОБА_1 . Він не чув, щоби ОСОБА_2 висловлювалась нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 . Там також були присутні ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . На це він дивився хвилин 5, а потім повернувся у двір.
На підтвердження обвинувачення до суду також надано: протокол про адміністративне правопорушення; рапорт поліцейського від 18.03.2024; протокол про прийняття заяви ОСОБА_1 про вчинене правопорушення; письмові пояснення потерпілої ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , самої ОСОБА_2 .
Дії ОСОБА_2 за вказаним фактом кваліфіковані за ст. 173 КУпАП, як дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, що порушує громадський порядок і спокій громадян.
А конкретно - обвинувачується у порушенні громадського порідку і спокою громадян виключно шляхом нецензурної лайки.
Саме це і є межами обвинувачення.
Юридично значимою обставиною є те, чи висловлювалася ОСОБА_2 нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 .
З досліджених доказів обвинувачення щодо висловлювання ОСОБА_2 нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_1 підтверджує лише свідок ОСОБА_4 .
Натомість ОСОБА_2 обвинувачення заперечує, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачення не підтверджують.
Більш того, сама потерпіла ОСОБА_1 визнала ту обставину, що ОСОБА_2 не висловлювалася нецензурною лайкою на її адресу.
Зазначені потерпілою слова є образливими, але не є нецензурною лайкою.
Зважаючи на наведене та враховуючи позицію ЄСПЛ щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суддя приходить до висновку, що протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Відсутня достатня сукупність доказів на підтвердження обвинувачення. Наданих же доказів недостатньо для висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. Отже вину ОСОБА_2 не доведено за стандартом поза розумним сумнівом, а відтак, доводи, наведені у протоколі, ґрунтуються на припущеннях, що прямо суперечить ст. 62 Конституції України.
Тому в діях ОСОБА_2 не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, в межах обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Наявність обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно із ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33-35, 247, 252, 280, 284-285 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 закрити за відсутністю в її діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.
Суддя Стригуненко В.М.