Провадження № 1-кп/243/689/2024
Справа № 243/3792/24
11 червня 2024 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon на підставі наказу № 29 про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року та в режимі відеоконференції, під час трансляції, з приміщенням гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_1 , кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №62024050010002334 від 14 травня 2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Великий Кунинець, Кременецького району, Тернопільської області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, кулеметника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, з середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
Учасники судового засідання не заперечували проти здійснення розгляду кримінального провадження в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення «EasyCon».
Дане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України підсудне Слов'янському міськрайонному суду Донецької області.
Підстав для прийняття рішень передбачених п. п. 1 - 4 ч. 3 ст. 314 КПК України не встановлено.
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 315 КПК України, з метою підготовки до судового розгляду судом визначено дату та місце проведення судового засідання, з'ясовано, що слід здійснювати судовий розгляд у відкритому судовому засіданні, з'ясоване питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Вирішено питання про виклик свідків та витребування матеріалів, зібраних під час досудового розслідування.
Відповідно до ч. 5 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
Досудову доповідь суд вважає за необхідне не складати, оскільки сторони кримінального провадження не наполягають на її складанні.
Згідно із ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Прокурором у підготовчому судовому засіданні заявлено клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а саме: самовільне залишення військової частини або місця служби, що кваліфікується за ст. 407 ч. 5 КК України, або дезертирство за ст. 408 ч. 4 КК України, тим самим переховуватися та ухилятися від кримінальної відповідальності. Крім того, бажання обвинуваченого уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі обвинуваченого. Крім цього, прокурор зазначає про неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно обвинуваченого з огляду на те, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу. З огляду на викладене, прокурор просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Захисник та обвинувачений у судовому засіданні не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши сторони кримінального провадження та дослідивши матеріали клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм докази.
До суду направлений обвинувальний акт про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
З огляду на викладене, слід дійти до висновку, що саме за критерієм оцінки «з точки зору стороннього об'єктивного спостерігача» на даний час є можливість вважати, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, а саме: непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами ч. 2 вказаної статті, підставою застосування запобіжного заходу є також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Частиною 5 статті 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
В підготовчому судовому засіданні достовірно встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2024 року до обвинуваченого ОСОБА_3 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою по 06 липня 2024 року з одночасним визначенням розміру застави.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, неодружений, з середньою освітою, раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання.
Частиною 7 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Санкція ч. 5 ст. 407 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Суд приймає до уваги доводи сторони обвинувачення стосовно того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та виконання процесуальних обов'язків, оскільки ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких та за який передбачена реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, у зв'язку з чим ОСОБА_3 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання. За таких обставин ризик ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 від суду та його втечі продовжує існувати з високим ступенем ймовірності.
На думку суду, стороною обвинувачення доведено також наявність ризику незаконного впливання на свідків, оскільки свідки разом з ОСОБА_3 проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків.
Щодо існування ризику вчинення інших правопорушень, суд зазначає, що із представлених в судовому засіданні відомостей не вбачається наявність непогашених судимостей у обвинуваченого, а також наявних щодо нього обґрунтованих підозр. Разом з тим, зважаючи на специфіку пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення, можливо дійти висновку, що ризик продовження вчинення кримінальних правопорушень існує з високим рівнем ймовірності.
Також суд вважає, що прокурором не доведено ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки незважаючи на посилання про наявність цього ризику прокурором не зазначено будь-яких підстав або обставин для висновку про його існування.
Суд враховує, що запобіжний захід у виді взяття під варту є винятковим, однак, без застосування саме такого заходу забезпечення кримінального провадження, на сьогодні продовжує існувати достатньо високий рівень ймовірності ризиків ухилення обвинуваченого від явки до суду, впливу на свідків чи вчинення нового злочину, а також неможливості досягнення мети щодо виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів у даному випадку не зможе запобігти доведеним ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд вважає, що в даному випадку потреби судового розгляду виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи ОСОБА_3 про який йдеться в клопотанні прокурора.
З огляду на викладене, з метою проведення повного та об'єктивного розгляду кримінального провадження, забезпечення встановлення істини в справі а також забезпечення виконання процесуальних рішень, з метою запобігання доведеним ризикам визначеним ст. 177 КПК України, суд приходить до переконання, що існують всі підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження строку тримання під вартою обвинуваченого, оскільки, на думку суду, в даному конкретному випадку утримання його під вартою вимагають інтереси суспільства, а тому, з метою запобігання вищезазначеним ризикам, є доцільним продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят діб. Більш м'який захід забезпечення кримінального провадження, на думку суду, не зможе запобігти доведеним ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
Під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу слідчим суддею визначений розмір застави. Продовжуючи дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави.
Ухвалою слідчого судді Дніпропетровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 травня 2024 року визначено заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242240 грн. 00 коп..
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Суд вважає, що з урахуванням особи ОСОБА_3 застава у зазначених межах здатна забезпечити виконання покладених на нього обов'язків.
У разі внесення застави, обвинувачений зобов'язаний прибувати за кожною вимогою до суду, або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька покладених на нього обов'язків.
В разі невиконання обов'язків застава звертається в доход держави.
Крім цього, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 на теперішній час перебуває під вартою в умовах гауптвахти, суд вважає доцільним вирішити питання про участь обвинуваченого у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Учасники судового провадження не заперечували щодо проведення судового засідання режимі відеоконференції.
Положенням ч. 1 ст. 336 КПК України визначено, що судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі, зокрема, необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження, наявності інших підстав, визначених судом достатніми.
Відповідно до ч. 2 ст. 336 КПК України, суд ухвалює рішення про здійснення дистанційного судового провадження за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження. У разі якщо сторона кримінального провадження чи потерпілий заперечує проти здійснення дистанційного судового провадження, суд може ухвалити рішення про його здійснення лише вмотивованою ухвалою, обґрунтувавши в ній прийняте рішення. Суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.
За таких обставин, суд вважає за необхідне здійснювати судове провадження в режимі відеоконференції.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 181, 183, 194, 314-316 КПК України, суд, -
Призначити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі EasyCon на підставі наказу № 29-к про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, на 11 год. 00 хв., 08 липня 2024 року.
Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.
У судове засідання викликати сторони кримінального провадження та інших осіб, згідно із реєстром матеріалів досудового розслідування.
Прокурору надати матеріали (письмові та речові докази), зібрані під час досудового розслідування.
Клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти на строк 60 діб, тобто з 11 червня 2024 року по 09 серпня 2024 року включно.
Обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню з-під варти після внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 242 240 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Донецькій області, код отримувача(код ЄДРПОУ): 26288796, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, рахунок отримувача: UA828201720355259003000011792.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки:
1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню;
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави визначити на час дії ухвали суду.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та до нього знову буде застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Проводити судові засідання, за участю обвинуваченого ОСОБА_3 в режимі відеоконференції у системі EasyCon, проведення якої доручити гауптвахті.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити для виконання начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_2 .
Ухвала про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, та підлягає негайному виконанню.
Ухвалу складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Повний текст ухвали проголошений 11 червня 2024 року, о 17 год. 30 хв..
Головуючий суддя: ОСОБА_1