Справа №243/3475/24
Провадження №2/243/1065/2024
10 червня 2024 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Сидоренко І.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Зубкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -
07 травня 2024 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що з відповідачем вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з 26 липня 2019 року, від якого сторони мають дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На теперішній час в провадженні Слов'янського міськрайонного суду Донецької області знаходиться цивільна справа за її позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Дочка знаходиться на утриманні позивача. Відповідач, в свою чергу, у добровільному порядку надавати їй матеріальну допомогу на утримання дитини не бажає. Інших утриманців він не має.
У зв'язку з чим, просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_4 , аліменти у розмірі 1/4 частки його доходів, але не менше, 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно до досягнення дитини повноліття.
Позивачем та її представником надано суду заяву з проханням розглядати справу за їх відсутністю, де зазначено, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечували.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судовому засіданні участь не приймав, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений шлюб 26 липня 2019 року. Після реєстрації шлюбу останній присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ».
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого центром надання адміністративних послуг Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи № 22-15/1-859 від 09 квітня 2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіді наданої на адвокатський запит від 27.05.2024 № 01.1-09/218 Комунального некомерційного підприємства Слов'янської міської ради «Центр Первинної медико-санітарної допомоги міста Слов'янська» дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , має декларацію з сімейним лікарем ОСОБА_7 в амбулаторії №5. Зі слів лікаря за медичною допомогою та профілактичними оглядами зверталась мати ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 XII78912 та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки, або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 2, 3 ст. 181 СК України).
Передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_3 від обов'язку утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом не встановлено. Домовленості між батьками щодо способу утримання дитини не досягнуто.
Відповідно до роз'яснень п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього кодексу), або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України) і виплачується щомісячно.
Згідно вимог ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Також з урахуванням вимог ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, необхідно зазначити, що розмір аліментів повинен бути не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Ст. 192 Сімейного кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Судом встановлено, що, згідно зі свідоцтва про народження малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,її батьком є відповідач ОСОБА_3 , який, в порушення ст. 180 СК України, неналежним чином виконує свої обов'язки з утримання дитини до повноліття. Оскільки ОСОБА_3 ухиляється від виконання цього зобов'язання належним чином, даний спір сторонами не вирішений в позасудовому порядку, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, кошти на утримання дитини повинні бути стягнуті в судовому порядку в розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 травня 2024 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття. При цьому суд враховує сімейний стан, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів (працездатний, іншим стягненням не піддається, може надавати матеріальну допомогу), матері (самостійно утримує малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Виходячи з вищевикладеного, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до положення ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору при звернені з даним позовом до суду, тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір» на момент пред'явлення позову у сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4,76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 183, Сімейного кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини від всіх видів його доходу (заробітку), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, але не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 травня 2024 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття,тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20коп. на рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду І.О. Сидоренко