11 червня 2024 року
м. Київ
справа №440/17560/23
адміністративне провадження № К/990/20217/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року задоволено позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року апеляційна скарга залишена без руху та встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги тривалістю 10 календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів та документа про сплату судового збору в розмірі 1610,40 грн.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року визнано неповажними наведені у заяві Військової частини НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення - залишено без задоволення.
Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року у справі №440/17560/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року апеляційна скарга залишена без руху та встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги тривалістю 10 календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску та наданням відповідних доказів та документа про сплату судового збору в розмірі 1610,40 грн.
17 квітня 2024 року відповідачем подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в обґрунтування якої Військова частина НОМЕР_1 послалась на введення воєнного стану, а також зазначила, що тимчасове виконання обов'язків фінансово-економічної служби було покладено на юридичну групу Військової частини НОМЕР_1 . Також скаржник вказав, що через кабінет системи "Електронного суду" рішення суду першої інстанції не отримував.
Дослідивши клопотання Військової частини НОМЕР_1 , матеріали справи, Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.
Так матеріали справи свідчать, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду прийнято 02 лютого 2024 року в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, та отримано відповідачем 08 лютого 2024 року, а отже останнім днем подання апеляційної скарги є 11 березня 2024 року (з урахуванням вихідних днів). Апеляційну скаргу скаржником подано 21 березня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини 2 статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини 3 статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку з поважних причин.
Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Щодо посилань апелянта на введення в Україні воєнного стану, колегія суддів зазначила.
Так у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який, після його продовження, діє до цього часу.
Запровадження воєнного стану може бути підставою, яка відповідно до частини першої статті 121 КАС повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
При цьому, суд наголошує, що питання поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках.
Апелянт вказав, що на теперішній час обов'язки стосовно належного виконання представництва Військової частини НОМЕР_1 в судах різної юрисдикції виконує одна посадова особа юридичної групи Військової частини НОМЕР_1 , а саме помічник командира з правової роботи - начальник юридичної групи Військової частини НОМЕР_1 . Суд зауважив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 8 Кодексу адміністративного судочинства України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Щодо посилання відповідача про те, що Військова частина НОМЕР_1 не отримувала копії повного тексту рішення суду першої інстанції, суд зазначив наступне.
Згідно із частинами першою, п'ятою, шостою та сьомою статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з підпунктом 5.6 пункту 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), користувач ЄСІТС, (користувач) - це особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.
Офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України (підпункт 5.8 пункту 5 Положення).
Пунктом 17 цього ж підрозділу Положення визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що функціонування Електронного кабінету та надсилання до нього документів в електронній формі у справах, в яких особи, що беруть в них участь пройшли процедуру реєстрації в ЄСІТС пов'язується саме з проходженням такими особами процедури реєстрації Електронного кабінету з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
При цьому колегія суддів зазначила, що пунктом 42 підрозділу 2 «Підсистема «Електронний суд» розділу ІII «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення визначено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Згідно з пунктом другим частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Колегія суддів зазначила, що в матеріалах справи містяться докази направлення відповідачу судом першої інстанції копії судового рішення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в підсистемі "Електронний суд", згідно якої рішення доставлено до електронного кабінету відповідача 08 лютого 2024 о 21:18 год.
Враховуючи положення пункту 5 частини 6 статті 251 КАС України, датою вручення Військовій частині НОМЕР_1 копії оскаржуваного судового рішення від 02 лютого 2024 року є 09 лютого 2024 року.
Обґрунтувань та доказів які б підтверджували відсутність у відповідача об'єктивної можливості звернутись із апеляційною скаргою з моменту отримання рішення в електронний кабінет підсистеми "Електронний Суд", скаржник не наводить.
Таким чином, відповідачем не наведено підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення скаржника та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для направлення цієї апеляційної скарги в період з 09.02.2024 року (дати отримання копії рішення суду першої інстанції) по 21.03.2024 року (день подання апеляційної скарги), у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, беручи до уваги пропуск відповідачем строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, відсутність належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті апеляційного провадження належить відмовити.
У своїй касаційній скарзі скаржник зазначає про його послідовні дії щодо сплати судового збору, а також про необхідність суду перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України як на момент постановлення ухвали від 08 квітня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху так і на момент постановлення ухвали від 23 квітня 2024 року про повернення апеляційної скарги. При цьому, скаржник вказує, що у встановлений чинним законодавством та судом строк ним виконано всі вимоги ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року про залишення без руху апеляційної скарги. Натомість Судом, з невідомих командуванню Військової частини НОМЕР_1 причин, 23 квітня 2024 року постановлено ухвалу, відповідно до якої апеляційну скаргу повернуто відповідачу.
Крім того, скаржник знову посилається на введення в Україні воєнного стану, а також обставин, що безпосередньо з ним пов'язані, а також зазначає про покладення обов'язків щодо належного виконання представництва Військової частини НОМЕР_1 лише на одну посадову особу юридичної групи Військової частини НОМЕР_1 .
Проте оцінка вказаним підставам пропуску строку надана судом апеляційної інстанції в ухвалі від 23 квітня 2024 року, та визнано такі підстави неповажними.
Натомість, жодних інших причин поважності пропуску строку Військовою частиною НОМЕР_1 не зазначено, та не надано доказів щодо поважності пропуску такого строку.
Отже, відповідач у касаційній скарзі не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо неусунення недоліків апеляційної скарги, а також не надає доказів щодо подання апеляційної скарги у строк або наявності поважних причин для пропуску строку на апеляційне оскарження.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував норми процесуального права (стаття 169, 299 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 169, 296, 299, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
О. А. Губська