11 червня 2024 року
м. Київ
справа №140/20873/23
адміністративне провадження № К/990/18086/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року
у справі №140/20873/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця, компенсацію за невикористану додаткову відпустку, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби
14 липня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, грошової компенсації додаткових відпусток за 2016-2017 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби за кожний повний календарний рік служби;
- зобов'язати відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для нарахування індексації - січня 2008 року, грошову компенсацію додаткових відпусток за 2016-2017 роки загальною тривалістю 14 календарних днів, яка не була виплачена при звільненні з військової служби, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби за кожний повний календарний рік служби, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб /ПДФО/ відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою Кабінету Міністрів /КМ/ України № 44 від 05 січня 2004 року.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року, заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 22 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року та одноразової грошової допомоги при звільненні. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 22 вересня 2016 року по 28 лютого 2018 року із встановленням січня 2008 року як базового місяця (місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін), та одноразову грошову допомогу при звільненні, із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затв. постановою КМ України № 44 від 05 січня 2004 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішенням, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2024 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника, надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог та надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
До Суду надійшла уточнена касаційна скарга, до якої додано платіжну інструкцію, що підтверджує сплату судового збору у розмірі встановленому законом.
Так, в уточненій касаційній скарзі скаржник підставою касаційного оскарження вказує пункти 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Так скаржник зазначає, що вирішуючи дану справу, судами першої та апеляційної інстанцій помилково застосовано положення абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон N 2011-ХІІ) у взаємозв'язку із підставами для звільнення позивача. Відтак, судами не було враховано того факту, що підставою для звільнення ОСОБА_1 була сімейна обставина, передбачена підпунктом «г» пункту З частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а не постановою КМУ №413 від 12 червня 2013, що є визначальною умовою д ля застосування абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон N 2011 -XII) (пункт З частини 4 статті 328 КАС України).
Поряд із тим, станом, як вказує скаржник, на момент звернення із даною касаційною скаргою Верховним Судом було прийнято постанову від 24 січня 2024 року в справі №140/1143/23 в подібному спорі, щодо відсутності підстав для застосування абзацу 2 пункту 2 статті 15 Закону N 2011-XII до правовідносин, які виникли внаслідок звільнення військовослужбовців за підставами, що визначені підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". А тому висновки, викладені в постанові Верховного Суду, підлягають застосуванню до правовідносин під час розгляду справи №140/20873/23 (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).
Дослідивши подану уточнену касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Отже, в уточненій касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
В той же час, Верховний Суд наголошує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
При цьому Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права, яку було застосовано судами попередніх інстанцій неправильно, яка регулює спірні правовідносини та щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
Верховний Суд вбачає невизначеність заявника касаційної скарги щодо зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень, оскільки одночасне посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України (неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які викладені у подібних правовідносинах) та на пункт 3 частини четвертої цієї статті (відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах) щодо однакових норм права, суперечать один одному, тобто є взаємовиключним, що зрештою призводить до нерозуміння на підставі чого судом касаційної інстанції має бути відкрито касаційне провадження у цій справі.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати, яку саме підставу касаційного оскарження скаржник обрав, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Отже, скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, в частині наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, в спосіб передбачений процесуальним законодавством.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Виходячи з положень зазначеної вище норми та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суд повертає касаційну скаргу заявникові, якщо він не усунув недоліки скарги, яка залишена без руху.
Оскільки скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині належного обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, Суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2024 року у справі №140/20873/23 - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько