Справа № 758/9546/22
24 травня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С..
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
позивач звернувся в суд із позовом до відповідача у якому просить:
встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою - АДРЕСА_1 , з 2011 року і до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_5 (вимога-1);
визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на: квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 3221080500:04:002:0176, загальною площею 0,0510 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіль Toyota Land Cruiser 4.7, д/н НОМЕР_1 , 2001 р.в., vin: НОМЕР_2 ; автомобіль Toyota Land Cruiser 4.2, д/н НОМЕР_3 , 1995 р.в., vin: НОМЕР_4 ; автомобіль ВАЗ 21011, д/н НОМЕР_5 , 1979 р.в., vin: НОМЕР_6 (вимога-2).
В обґрунтування позову покликається на те, що у ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її чоловік після смерті якого відкрилась спадщина на вищенаведене майно Звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Попри те, отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій з підстав не надання нотаріусу документів щодо постійного проживання позивача із спадкодавцем на день відкриття спадщини та у зв'язку із пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини. Стверджує, що постійно проживала із спадкодавцем, хоч адреса реєстрації у позивача інша, що підтверджено відповідними доказами. У померлого залишилась дружина та спільний син, який не заперечує проти прийняття спадщини позивачем. У зв'язку із наведеним та у відповідності до ст. ст. 1216, 1218, 1258, 1261, 1268 ЦК України, просить позов задовольнити.
Відповідачем КМР подано до суду відзив на позов. Просить ухвали рішення та розглянути справу у відсутності представника позивача.
Відповідачем ОСОБА_2 не подано відзив, який містив би заперечення на позов. Натомість подано заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддею у справі визначено Скрипник О.Г.
11.11.2022 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
27 квітня 2023 року ухвалою суду замінено первісного відповідача Подільську районну у місті Києві державну адміністрацію на належного відповідача Київську міську раду.
18.01.2024 у справі проведено повторний автоматизований розподіл справи за результатами якого головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено Якимець О. І.
Ухвалою суду від 18.01.2024 прийнято до розгляду позовну заяву, визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 18.04.2024 задоволено клопотання позивача про залучення співвідповідача. Залучено до справи № 758/9546/22 співвідповідача ОСОБА_2 .
10 травня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні позивач позов підтримала та просить такий задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
У судове засідання відповідачі не з'явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце цього засідання, а тому з урахування поданих заяв, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності осіб, що не з'явились.
Дослідивши матеріали справи та спадкової справи № 357/2021, з'ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
Суд установив, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 2011 року, що підтверджено копією свідоцтва про шлюб /а.с. 6/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть /а.с. 7/.
Внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на майно, що належало спадкодавцеві на момент його відкриття та не припинилось внаслідок його смерті.
Таким чином, у позивача виникло право на спадкування за законом у відповідності до ст. 1261 ЦК України.
19 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини за законом до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори про прийняття спадкового майна, яке залишилось на день смерті ОСОБА_3 . Цього ж дня, заведено спадкову справу за №357/2021 після смерті ОСОБА_3 . Дані обставини підтверджено копією спадкової справи № 357/2021 /а.с. 153/.
Разом із тим, із матеріалів спадкової справи установлено, що 19 травня 2021 року Чотирнадцятою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 роз'яснено про неможливість установити фактичне прийняття спадщини, оскільки не подано відповідних документів, які б підтверджували зареєстроване місце проживання позивача та спадкодавця на момент відкриття спадщини. Роз'яснено звернутися до суду із заявою про продовження строку прийняття спадщини, адже такий пропущено на момент подання заяви про прийняття спадщини за законом /а.с. 146 зворотня сторона/.
Разом із тим, із матеріалів спадкової справи суд установив, що у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_2 , який із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька не звертався.
Будь-яких інших спадкоємців, які б бажали прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 із матеріалів спадкової справи, суд не встановив.
Щодо позовної вимоги-1, суд прийшов до наступного.
Суд установив, за час життя ОСОБА_3 мав зареєстроване місце проживання за адресою - АДРЕСА_2 з 04.10.1985 по 02.04.2020 (знятий з реєстраційного обліку у зв'язку із смертю /а.с. 11/.
ОСОБА_1 з 29.09.1998 має зареєстроване місце проживання за адресою - АДРЕСА_4 /а.с. 9/.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України ).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.
Допитані у судовому засідання свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надали показання суду про те, що позивача проживала завжди із померлим за адресою - АДРЕСА_2 .
Дані обставини щодо постійного проживання позивача із спадкоємцем підтверджено також довідкою ЖБК «Авіатор-11» /а.с. 15/.
Будь-яких доказів проживання позивача за іншою адресою чи за адресою свого місця проживання суду не наданою.
Отже, суд прийшов до переконання про те. що свідки підтвердили факт постійного проживання позивача із спадкодавцем як подружжя за вищенаведеною адресою на момент відкриття спадщини та такі обставини підтверджено письмовими доказами.
Позивачем надано ряд квитанція та платіжних документів на оплату за житлово-комунальні послуги. Аналізуючи надані докази, суд встановив, що у рахунках за житлово-комунальні послуги вказано ім'я ОСОБА_3 ; платіжні документи (квитанції) до рахунків не містять даних про те, що оплату за такі житлово-комунальні послуги здійснював позивач від власного імені за отримані житлово-комунальні послуги за адресою - АДРЕСА_2 , а відтак такі не приймаються судом до уваги. Будь-яких домовленостей щодо розподілу обов'язків між позивачем та померлою відносно оплати за житлово-комунальні послуги суду не надано, а тому не встановлено достеменно, що позивач брав участь у таких обов'язках та такі докази , не впливають на встановлення факту постійного проживання позивача із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
З огляну на викладене вище, суд прийшов до переткання про те, що позивач та спадкодавець постійно проживали разом як подружжя з 12 серпня 2011 року (з дати укладення шлюбу) до дня смерті ОСОБА_3 , тобто часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому позовну вимогу в цій частині слід задовольнити.
Щодо частини позовної вимоги про встановлення факту постійного проживання позивача із спадкодавцем за період з 01.01.2011 по 11.08.2011, то у такій слід відмовити, адже вказані правовідносини регулюються не лише положення ст. 1268 ЦК України, але й положення СК України щодо фактичного проживання чоловіка та жінки як сім'ї без реєстрації шлюбу.
Щодо позовної вимоги-2, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, Кодекс) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1217 цього Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Таким чином, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у судовому порядку.
Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 391 цього Кодексу власник майна може пред'явити позов власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право на нерухоме майно, які підлягають державні реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з ч. 4 ст. 3 цього Закону право на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом , за таких умов: якщо реєстрація права була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язковість реєстрації таких прав.
Суд установив, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належали:
квартира АДРЕСА_5 , що підтверджено копією свідоцтва про право власності та копією витягу про реєстрацію прав /а.с. 24-25/.
земельна ділянка кадастровий номер 3221080500:04:002:0176, загальною площею 0,0510 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджено копією державного акта на право власності на земельну ділянку /а.с. 48/.
автомобіль «Toyota Land Cruiser 4.7», д.н.з. НОМЕР_1 , 2001 р.в., vin: НОМЕР_2 , що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /а.с. 64/;
автомобіль «Toyota Land Cruiser 4.2», д.н.з НОМЕР_3 , 1995 р.в., vin: НОМЕР_4 , що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /а.с. 83 зворотня сторона/;
автомобіль марки «ВАЗ 21011», д.н.з. НОМЕР_5 , 1979 р.в., vin: НОМЕР_6 , що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /а.с. 87/.
Відтак, суд прийшов переконання про те, що право власності спадкодавця на майно, яке увійл до спадкового, підтверджено належними доказами поданими позивачем у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Враховуючи наведене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу наданого позивачами окремо, а також в їх сукупності, суд прийшов висновку, що обставини, на які посилаються позивач як на підставу для задоволення позову в частині визнання права власності на нерухоме та рухоме майно у порядку спадкування знайшли своє підтвердження під час судового розгляду. Разом із тим, суд прийшов переконання, що оскільки інший спадкоємець визнає позовні вимоги, а відтак спадкове майно ніким не прийнято, а тому суд прийшов до висновку про те, що позовну вимогу про визнання права власності у порядку спадкування за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 необхідно задовольнити.
Будь-яких інших фактичних обставин, які б мали значення для правильного вирішення справи суд не встановив.
Таким чином, суд прийшов до переконання про те, що позов необхідно задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити частково.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 з 12.07.2011 по ІНФОРМАЦІЯ_5 у квартирі за адресою - АДРЕСА_2 .
В решті частини вимог - відмовити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на рухоме і нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_5 ; земельну ділянку кадастровий номер 3221080500:04:002:0176, загальною площею 0,0510 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіль марки «Toyota Land Cruiser 4.7», д.н.з. НОМЕР_1 , 2001 р.в., vin: НОМЕР_2 ; автомобіль марки «Toyota Land Cruiser 4.2», д.н.з НОМЕР_3 , 1995 р.в., vin: НОМЕР_4 ; автомобіль марки «ВАЗ 21011», д.н.з. НОМЕР_5 , 1979 р.в., vin: НОМЕР_6 .
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 ;
відповідач Київська міська рада, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок № 36, код ЄДРПОУ 22883141;
відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП та/або серія та номер паспорта невідомі.
Повне судове рішення складено 03 червня 2024 року.
Суддя О. І. Якимець