Справа № 758/7416/23
14 травня 2024 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судового засідання - Карпишиної К.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача -1 - ОСОБА_3 ,
представника відповідача-1 - ОСОБА_4 ,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Войтовського Валентина Сергійовича, треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію,
позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Києва Войтовського Валентина Сергійовича, індексний номер: 32559466 від 25.11.2016 про державну реєстрацію права власності на квартиру, номер запису про право власності: 17641215, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 20.03.2015 між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір позики грошових коштів. З метою забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, 20.03.2015 між сторонами був укладений договір іпотеки нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 . У зв'язку із невиконанням зобов'язань за договором позики із сторони ОСОБА_5 , позивач задовольнила свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, а саме звернула стягнення на предмет іпотеки та зареєструвала право власності за собою 21.11.2016. Попри те, після передачі квартири у іпотеку ОСОБА_5 зареєструвала у ній дочку ОСОБА_1 , дата реєстрації 21.05.2016 за згодою власника майна, та внуків ОСОБА_6 , дата реєстрації 21.11.2016 згода матері дитини та батька, ОСОБА_7 , дата реєстрації 210.02.2020 за згодою матері дитини та батька. Вважає рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 протиправною та такою що підлягає скасуванню, адже було порушено вимоги законодавства щодо порядку вчинення правочинів стосовного нерухового майна, права на яке має малолітня дитини, адже не отримано дозвіл органу опіки і піклування на вчинення правочину щодо майна право користування яким мала малолітня дитини. У зв'язку із наведеним просить позов задовольнити.
Відповідачем ОСОБА_3 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що приватним нотаріусом прийнято оспорюване рішення з дотримання вимог чинного законодавства, про що вказано у судовому рішенні у справі № 758/1323/17 та установлено, що жодних прав малолітньої дитини на користування спірним майном не було порушено. Разом із тим, просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин ю, адже позивач дізнався про порушення свого права 25.11.2016, та про порушення свого права дізналась 26.01.2017, адже саме тоді матір'ю позивача було подано позов до суду з аналогічною позовною вимогою та учасником судового процесу у цій справі була позивач у якості третьої особи. Просить у позові відмовити.
Третьою особою ОСОБА_5 подано до суду заперечення на відзив на позов. Наводить пояснення про те, що на момент прийняття оспорюваного рішення у спірні квартирі була зареєстрована малолітня дитина, не було отримано дозвіл органу опіки і піклування на вчинення правочину щодо майна право користування яким мала малолітня дитина. У зв'язку із наведеним просить позов задовольнити.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями суддею у справі визначено Рибалку Ю. В.
05.07.2023 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
19.01.2024 у справі проведено автоматизований розподіл справи за результатами якого головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі визначено Якимець О. І.
22 січня 2024 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження
09 квітня 2024 року закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні сторона позивача підтримала позов та просить такий задовольнити з підстав викладених у заяві по суті.
У судовому засіданні відповідач-1 та його представник заперечили проти позову та просять у такому відмовити з підстав викладених у заявах по суті.
У судове засіданні інші учасники справи не з'явились, хоча повідомлялись про дату, час та місце проведення судового засідання, а тому з урахуванням думки присутніх сторін, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності осіб, що не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.
20 березня 2015 року між ОСОБА_5 (позичальник) та ОСОБА_3 (позикодавець) укладено нотаріально посвідчений договір позики (із подальшим внесенням змін до нього), за умовами якого позичальник отримала від позикодавця позику у розмірі 792 927 грн, що еквівалентно 32 000 євро, які зобов'язалася повернути позикодавцеві до 14 жовтня 2016 року готівкою у валюті євро.
З метою забезпечення зобов'язання за договором позики, 20 березня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки, відповідно до якого позичальник передала в іпотеку позикодавцеві належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_2 .
25 листопада 2016 року приватним нотаріусом Войтовським В. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32559466, про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки. Для вчинення реєстраційних дій нотаріусу були надано, зокрема, копії договорів позики та іпотеки, звіт про оцінку майна, а також вимога про усунення порушення від 17 жовтня 2016 року.
Частиною третьою статті 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Державним реєстратором є, зокрема, нотаріус.
Згідно з частиною першої статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв'язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, подається, зокрема, документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.
Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).
У наведених правових нормах визначено перелік обов'язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 37 Закону України «Про іпотеку» № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.
Вказаний висновок висловлено постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19).
Судом апеляційної інстанції правильно установлено, що ОСОБА_3 були надано усі необхідні документи для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, зокрема копія договору іпотекивід 20 березня 2015 року, копія письмової вимоги про усунення порушень від 17 жовтня 2016 року, надісланої ОСОБА_3 ОСОБА_5 , копія рекомендованого повідомлення про вручення ОСОБА_5 19 жовтня 2016 року поштового відправлення (вимоги про усунення порушення від 17 жовтня 2016 року), а також звіт про оцінку предмета іпотеки від 21 листопада 2016 року (ринкова вартість квартири становить 880 380,39 грн).
Даних про те, що ОСОБА_5 виконала свої зобов'язання за договором позики від 20 березня 2015 року та повернула ОСОБА_3 32 000 євро матеріали справи не містять.
Верховний Суд, при перегляді постанови суду апеляційної інстанції у справі № 758/1323/17 зазначив, що установивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. від 25 листопада 2016 року, індексний номер 32559466, про державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на предмет іпотеки.
Встановлено, що ОСОБА_6 (онук позивача) зареєстрований у спірній квартирі з 21 листопада 2016 року.
Перехід права власності на спірну квартиру від ОСОБА_5 до ОСОБА_3 не звужують права малолітнього ОСОБА_6 , зареєстроване місце проживання якого у спірній квартирі з 21.11.2016, щодо користування спірним майном, оскільки такий перехід права на майно не позбавляє малолітню дитину користуватися ним. Отже, оспорюване рішення приватного нотаріуса не порушує прав малолітньої дитини.
При зверненні стягнення на предмет іпотеки, ОСОБА_3 були дотримані усі вимоги, передбачені правовими нормами та умовами, укладеного договору іпотеки із ОСОБА_5 . Так само, судом апеляційної інстанції, в ході розгляду справи, не встановлено порушень з боку приватного виконавця, у зв'язку із чим, підстав для скасування рішення ПН КМНО Войтовського В.С. про реєстрацію права власності на кв. АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 не має.
Дані обставини установлено судовими рішеннями у справі № 758/1323/17 за позовом ОСОБА_5 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_9 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та визнання права власності на нерухоме майно та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , яка діє від себе та як законний представник малолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , треті особи: Служба у справах дітей Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення.
Будь-яких інших доказів, які б стосувались наведених обставин у справі № 758/7416/23 позивачем не подано.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У зв'язку із цим, оскільки встановлені обставини у справі № 758/1323/17 стосуються одних і тих же осіб, які беруть участь у справі, а тому такі не потребують доказуванню у даній справі.
Отже, ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 з 25.11.2016 та підстав для скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В. С. про реєстрацію права власності не має.
Позивач покликається на обставини про те, що не було отримано дозвіл органу опіки і піклування для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти у відповідності до Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей».
Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» визначає загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створює умови для діяльності громадських та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до ст. 12 цього Закону для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке належить дитині, а у випадках, визначених законом, - також щодо нерухомого майна, право користування яким належить дитині, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.
Отже, норми цього Закону не регулюють спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, адже жодних доказів, що ОСОБА_6 залишився без житла, призначеного та придатного для проживання, суд не встановив.
Окрім цього, суд зазначає, що судовим рішенням у справі № 758/1323/17 установлено, що у задоволенні позову ОСОБА_3 про виселення відповідачів, у тому числі й малолітньої дитини, без надання іншого житла відмовлено. Отже, оспорюване рішення приватного нотаріуса не порушує прав малолітньої дитини.
Позивач заявлено позовну вимогу про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності та приватному нотаріусу як реєстратору надано статус у цій справі відповідача, щодо якого суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч. 2 ст. 52 ЦПК України).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що право визначення відповідача у справі належить позивачу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 квітня 2018 року (справа № 523/9076/16-ц), визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
По суті, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Пали Верховного Суду від 04.09.2018 (справа № 823/2042/16).
Таким чином, позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, якого позивач визначив відповідачем.
Встановивши, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Враховуючи наведене вище, суд прийшов до переконання про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, суд зазначає.
Позивач наводить обставини про те, що строк позовної давності пропущена з поважних, об'єктивних причин, адже у період з 26.01.2017 по 12.04.2022 були наявні судові процеси, які також стосувались спірної позовної вимоги, а відтак вказаний строк переривався у відповідності до ч. 2 ст. 264 ЦК України.
Відповідач наводить аргументи про те, що строк позовної давності не переривався, позивач знала про порушення свого права вже 26.01.20217, тобто коли ОСОБА_5 подано позов до суду із аналогічною позовною вимогою (справа № 758/1323/17) та, надалі, ОСОБА_11 набула статусу учасника такої справи.
Згідно правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 914/3224/16, закон не пов'язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.
Відтак доводи позивача суд не бере до уваги. Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Аналогічна правова позиція викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року (справа № 369/6892/15-ц).
У зв'язку із наведеним суд прийшов до переконання про те, що оскільки у позові відмовлено за безпідставністю, а відтак відсутні підстави для відмови у позові шляхом застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а відтак сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду необхідно покласти на останнього.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 81, 141, 259, 265, 273 ЦПК України, суд
у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Войтовського Валентина Сергійовича, треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_5 , про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію - відмовити.
Судові витрати понесені позивачем - покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; (яка діє від власного імені та в інтересах ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 );
відповідач-1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач-2 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу м. Київ Войтовський Валентин Сергійович, місцезнаходження: АДРЕСА_3 ;
третя особа-1 Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: місто Київ, вул. Борисоглібська, 14, код ЄДРПОУ 37393756;
третя особа-2 ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 24 травня 2024 року.
Суддя О. І. Якимець