10.12.07 р. Справа № 37/413пд
Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті в повномуобсязі та проголошена в судовому засіданні
у приміщенні господарського суду Донецької області у присутності позивача
(м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет 210)
за позовом державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька
до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк
2) товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк
про: 1) визнання недійсною угоди постачання від 24 лютого 2005, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк та товариством з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк за статтею 207 Господарського кодексу України, як такої що суперечить інтересам держави з боку товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк;
2) стягнення усього отриманого по угоді постачання від 24 лютого 2005 року товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк, а саме кошти у сумі 11732 грн. 04 коп., на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк;
3) стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк на користь держави товару за угодою на суму 11732 грн. 04 коп., а разі відсутності товару, його грошового еквіваленту у сумі 11732 грн. 04 коп.
Суддя господарського суду Донецької області Яманко Валентина Григорівна
при секретарі судового засідання Шкурідіній І. О.
Представники:
від позивача: Ковальчук Д.М. - за дов. № 18497/10/10-013 від 3 жовтня 2003 року,
від першого відповідача: Попович Р.В.- паспорт серії ЕС № 823087 від 16 квітня 1999 року,
від другого відповідача: Бондаренко С.В. - за дов. № 01-088 від 28 листопада 2007 року.
Суть справи:
Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька звернулась до господарського суду Донецької області 22 листопада 2006 року з позовною заявою № 16865/10/10-013 від 8 листопада 2006 року (арк. справи 4-6) до товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк та товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк про: 1) визнання недійсною угоди постачання від 24 лютого 2005, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк та товариством з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк за статтею 207 Господарського кодексу України, як такої що суперечить інтересам держави з боку товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк; 2) стягнення усього отриманого по угоді постачання від 24 лютого 2005 року товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк, а саме кошти у сумі 11732 грн. 04 коп., на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк; 3) стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк на користь держави товару за угодою на суму 11732 грн. 04 коп., а разі відсутності товару, його грошового еквіваленту у сумі 11732 грн. 04 коп., розгляд якої згідно пунктів 6, 7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, до початку діяльності окружного адміністративного суду підвідомчий господарському суду Донецької області.
Ухвалою від 22 листопада 2006 року (арк. справи 1-3) господарський суд Донецької області відкрив провадження по справі № 37/413 пд та призначив попереднє судове засідання на 5 грудня 2006 року. Зазначену ухвалу з доданими до неї документами перший відповідач не отримав, про що свідчить поштове повідомлення та конверт повернення (арк. справи 22), на яких зазначено, що ТОВ «Містпромрезерв» за адресою: 83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 73, не зареєстроване. Зазначену ухвалу з доданими до неї документами другий відповідач отримав 14 грудня 2006 року, про що свідчить поштове повідомлення (арк. справи 30).
5 грудня 2006 року у попередньому судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, перший та другий відповідачі у попереднє судове засідання 5 грудня 2006 року не з'явились, документи, витребувані ухвалою суду від 22 листопада 2006 року не надали, причини неявки суду не пояснили. Позивачем у попередньому судовому засіданні 5 грудня 2006 року було заявлено клопотання (арк. справи 23) про зупинення провадження по справі № 37/413 пд на строк до надання суду документів, витребуваних ухвалою суду від 22 листопада 2006 року, у зв'язку з надісланням позивачем запитів до ТОВ «СУ -8 Сантехелектромонтаж», ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька. З метою забезпечення дотримання вимог щодо захисту прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин та забезпечення законності, повноти та всебічного розгляду судом справи № 37/413 пд згідно пункту 2 частини 1 статті 121 та пункту 4 частини 2 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками підготовчого провадження суд 5 грудня 2006 року зупинив провадження у справі № 37/413 пд за обґрунтованим клопотанням позивача на строк до надання суду документів, витребуваних ухвалою суду від 22 листопада 2006 року, відповідей ТОВ «СУ -8 Сантехелектромонтаж», ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька на запити державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька та доказів укладання оспорюваного господарського зобов'язання з метою суперечною інтересам держави, суспільства та наявності умислу у однієї чи обох сторін, про що виніс відповідну ухвалу (арк. справи 26-27). Позивач ухвалу суду про зупинення провадження по справі № 37/413 пд отримав 7 грудня 2006 року (арк. справи 32). Зазначену ухвалу перший відповідач не отримав, про що свідчить поштове повідомлення та конверт повернення (арк. справи 28-29), на яких зазначено, що ТОВ «Містпромрезерв» за адресою: 83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 73, не зареєстроване. Зазначену ухвалу другий відповідач отримав 14 грудня 2006 року, про що свідчить поштове повідомлення (арк. справи 31).
Листами від 5 жовтня 2007 року та 22 жовтня 2007 року (арк. справи 33-34) господарський суд Донецької області повідомляв сторін про необхідність явки відповідно на 22 жовтня 2007 року та 20 листопада 2007 року для розгляду питання про поновлення провадження у справі № 37/413пд.
20 листопада 2007 року суд за клопотаннями позивача (арк. справи 35) поновив провадження по справі № 37/413 пд та призначив попереднє судове засідання на 29 листопада 2007 року, про що виніс відповідну ухвалу (арк. справи 36).
Позивач на попереднє судове засідання 29 листопада 2007 року з'явився, позовні вимоги підтримав, перший відповідач у попередньому судовому засіданні 29 листопада 2007 року проти позовних вимог заперечував. Другий відповідач у попереднє судове засідання 29 листопада 2007 року не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про досягнення примирення сторони суд не повідомили. 29 листопада 2007 року господарський суд Донецької області закінчив підготовче провадження та призначив справу № 37/413 пд до судового розгляду на 10 грудня 2007 року, про що виніс відповідну ухвалу (арк. справи 41). Також, суд керуючись частиною 1 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вручив у попередньому судовому засіданні 29 листопада 2007 року представникам позивача та першого відповідача судові повістки (арк. справи 42-43). Другий відповідач отримав ухвалу суду від 29 листопада 2007 року та зазначену судову повістку 3 грудня 2007 року (арк. справи 44).
10 грудня 2007 року відбувся судовий розгляд справи № 37/413 пд, під час якого позивач підтримав заявлені вимоги, перший відповідач проти позовних вимог заперечував, другий відповідач у судове засідання 10 грудня 2007 року не з'явився, причини неявки суду не повідомив, примирення сторони не досягли.
Позивач - державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька є суб'єктом владних повноважень, створена та діє на підставі Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509 - ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями.
Позивач в позові зазначив, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у встановленому порядку та розмірах. Приховування доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності є порушенням інтересів держави та суспільства. Перший відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “МІСТПРОМРЕЗЕРВ», м. Донецьк не мав наміру самостійно займатись підприємницькою діяльністю, а мав на меті отримання винагороди, вся діяльність особи, яка діяла від імені товариства з обмеженою відповідальністю “МІСТПРОМРЕЗЕРВ», м. Донецьк, мала метою здійснення діяльності поза межами правової відповідальності, з приховуванням доходів та ухиленням від сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів від результатів своєї діяльності. Відповідно до вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року директор товариства з обмеженою відповідальністю “МІСТПРОМРЕЗЕРВ», м. Донецьк Попович Р.В. був визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України. На думку позивача, саме з такою метою укладалася спірна угода та виконувалося спірне господарське зобов'язання з боку однієї сторони - першого відповідача, оскільки його фінансові наслідки не знайшли відображення у податковій звітності товариства з обмеженою відповідальністю “МІСТПРОМРЕЗЕРВ», м. Донецьк внаслідок неподання такої звітності в податковий орган.
Позивачем були надані до матеріалів справи в підтвердження позовних вимог наступні докази, досліджені та долучені судом до матеріалів справи: вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року - арк. справи 7-17, рахунок - фактура № М-00000116 від 23 лютого 2005 року - арк. справи 18, видаткова накладна № М-00000109 від 24 лютого 2005 року - арк. справи 19, податкова накладна № 109 від 24 лютого 2005 року - арк. справи 20, лист № 11553/10/23-513 від 4 грудня 2006 року - арк. справи 24.
Перший відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “МІСТПРОМРЕЗЕРВ», м. Донецьк зареєстрований як юридична особа, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію. Відповідно до статуту (арк. справи 47-56) перший відповідач зареєстрований за адресою: 83102, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 73, директором якого призначений Попович Роман Валерійович. Товариство з обмеженою відповідальністю “МІСТПРОМРЕЗЕРВ», м. Донецьк включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 33256986, про що свідчить довідка Головного управління статистики у Донецькій області від 1 червня 2006 року (арк. справи 57). Згідно довідки форми № (арк. справи 58) перший відповідач перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька з 17 листопада 2004 року за № 3634. Згідно довідки державного реєстратора (арк. справи 59-60) товариство з обмеженою відповідальністю “МІСТПРОМРЕЗЕРВ», м. Донецьк станом на 7 грудня 2007 року рахується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Відповідно до пояснень Поповича Р.В. (арк. справи 62), який був директором ТОВ “МІСТПРОМРЕЗЕРВ» з грудня 2004 року по 7 червня 2005 року, 24 лютого 2005 року ТОВ “МІСТПРОМРЕЗЕРВ» поставило ТОВ «СУ-8 Сантехелектромонтаж» товарно - матеріальні цінності на загальну суму 11732 грн. 04 коп. Дана угода була відображена в податковому та бухгалтерському обліку, з прибутку були сплачені податки.
Другий відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк зареєстрований 22 лютого 1999 року виконавчим комітетом Донецької міської Ради як юридична особа, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 63). Згідно довідки Донецького обласного управління статистики від 1 березня 1999 року (арк. справи 64-65) товариство з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України за № 30341130.
Відповідно до пояснень головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж» (арк. справи 61) згідно накладної № М-00000109 від 24 лютого 2005 року товариством 24 лютого 2005 року були отримані товарно - матеріальні цінності на загальну суму 11732 грн. 04 коп., що підтверджується рахунком - фактурою та податковою накладною. Дана угода була відображена в податковому та бухгалтерському обліку, придбані у ТОВ “МІСТПРОМРЕЗЕРВ» товарно - матеріальні цінності були використані на будівельні роботи.
Представники сторін клопотань про повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявили, у зв'язку з чим на підставі пункту 2-1 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року судовий розгляд був проведений без технічної фіксації.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, -
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 4 грудня 1990 року в редакції Закону України № 3813-ХІІ від 24 грудня 1993 року зі змінами та доповненнями, до функцій податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
Звернення податкового органу з позовом щодо визнання угоди недійсною є примусовим заходом щодо стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, та відповідно публічно-правовою санкцію, застосування якої суб'єктом владних повноважень в порядку виконання покладених на нього законом функцій до суб'єктів підприємницької діяльності повинно розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо оспорюваної позивачем угоди, суд зазначає наступне.
24 лютого 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю “МІСТПРОМРЕЗЕРВ», м. Донецьк (далі по тексту ТОВ “МІСТПРОМРЕЗЕРВ») та товариством з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк (далі по тексту ТОВ «СУ-8 Сантехелектромонтаж») була укладена усна угода постачання на поставку товару, згідно якої ТОВ “МІСТПРОМРЕЗЕРВ» передало у власність ТОВ «СУ-8 Сантехелектромонтаж» комплектуючі згідно накладної. Факт передачі зазначеного товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткової накладної № М-00000109 від 24 лютого 2005 року (арк. справи 19), податкової накладної № 109 від 24 лютого 2005 року (арк. справи 20). Факт отримання ТОВ «СУ-8 Сантехелектромонтаж» комплектуючих на загальну суму 11732 грн. 04 коп., у тому числі податок на додану вартість 1955 грн. 80 коп., за вищезазначеними документами від ТОВ “МІСТПРОМРЕЗЕРВ підтверджується рахунком - фактурою № М-00000116 від 23 лютого 2005 року (арк. справи 18) та видатковою накладною № М-00000109 від 24 лютого 2005 року.
Оплата ТОВ «СУ-8 Сантехелектромонтаж» отриманого товару відбулася 23 лютого 2005 року в сумі 11732 грн. 04 коп., у тому числі податок на додану вартість 1955 грн. 80 коп., згідно платіжного доручення № 79 (арк. справи 66) та видаткової накладної № М-00000109 від 24 лютого 2005 року (арк. справи 19).
Виходячи з вище викладеного, судом було встановлено, що усна угода, укладена між ТОВ “МІСТПРОМРЕЗЕРВ» та ТОВ «СУ-8 Сантехелектромонтаж» 24 лютого 2005 року, була укладена у відповідності з вимогами статей 638, 712 Цивільного кодексу України та виконаний обома сторонами повністю на загальну суму 11732 грн. 04 коп. з дотриманням вимог статей 662, 664 Цивільного кодексу України та позивач протилежного не довів.
Відповідно до пояснень головного бухгалтера товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж» (арк. справи 61) згідно накладної № М-00000109 від 24 лютого 2005 року товариством 24 лютого 2005 року були отримані товарно - матеріальні цінності на загальну суму 11732 грн. 04 коп., що підтверджується рахунком - фактурою та податковою накладною. Дана угода була відображена в податковому та бухгалтерському обліку, придбані у ТОВ “МІСТПРОМРЕЗЕРВ» товарно - матеріальні цінності були використані на будівельні роботи.
Крім того, відповідно до статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV зі змінами та доповненнями на час вчинення спірної господарської операції, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частина друга цієї статті передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З огляду на вище приведені підтверджуючі виконання усної угоди від 24 лютого 2005 року на поставку комплектуючих документи, складені у відповідності з вимогами статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд встановив, що фактичне виконання оспорюваної позивачем господарської операції підтверджене та позивач протилежного не довів.
Щодо нормативного обгрунтування позивачем своїх вимог суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що між відповідачами склалися відносини з укладення та виконання господарських зобов'язань. Позивач вважає, що господарське зобов'язання з боку першого відповідача було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як на підставу своїх доводів, позивач посилається на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, яким Євстратов М.В., Попович Р.В., Овсянніков К.М. були визнані винними у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України. Згідно вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року, який набрав законної сили 15 січня 2006 року, особи, які зареєстрували статут товариства з обмеженою відповідальністю «Містпромрезерв», наміру здійснювати його статутну діяльність не мали. В процесі всієї діяльності в період з листопада 2004 року по травень 2005 року підприємство використовувалося для проведення безготівкових коштів в готівкові.
За приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно до статті 208 цього кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Позивач вважає, що обставини зазначені у вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року свідчать про те, що господарська діяльність ТОВ «Містпромрезерв» здійснювалась з порушенням законів і була направлена на отримання доходів, без сплати податків, що суперечить інтересам держави та суспільства, тому і усна угода від 24 лютого 2005 року на поставку комплектуючих укладена з ТОВ «СУ-8 Сантехелектромонтаж» є такою, що укладена з метою суперечною інтересам держави.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Проте наведеним вироком суду не було встановлено укладання товариством з обмеженою відповідальністю «Містпромрезерв» з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, саме спірної усної угоди від 24 лютого 2005 року на поставку комплектуючих.
Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.
Поняття умислу визначене в кримінальному законодавстві і є суб'єктивною умовою настання юридичної відповідальності, яка підлягає в усвідомленні фізичною особою противоправності поведінки, суспільної небезпечності наслідків і бажання їх настання.
Наявність умислу у сторони (або сторін) означає, що виходячи із обставин справи вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати противоправність угоди та суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули та свідомо допускали настання таких наслідків.
Позивачем не надано доказів того, що Попович Р.В. зазначений в договорі як директор ТОВ «Містпромрезерв» при укладенні усної угоди діяв в супереч інтересам держави і мав умисел на отримання доходів по даній угоді з ухиленням від її оподаткування. До кримінальної відповідальності Попович Р.В. за ухилення від оподаткування по статті 212 КК України не притягувався, перевірка дотримання податкового законодавства у ТОВ «Містпромрезерв» не проводилась, даних про нарахування податків податковим органом також не надано і відповідач не має заборгованості перед бюджетом.
У вироку Куйбишевського районного суду м. Донецька відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірну угоду, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства. Крім того, у зазначеному вироку вказано, що речові докази по справі підлягають поверненню Євстратову М.В. та Овсяннікову К.М., оскільки санкції статті, за якою вони були притягнуті до відповідальності не є конфіскаційними та з матеріалів справи не вбачається, що є підстави для відшкодування будь - якої шкоди, у тому числі шкоди, нанесеної державі.
На момент укладання спірної угоди обидві сторони були юридичними особами, включеними до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, взяті на облік як платники податків, їм були видані свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість та присвоєні податкові номери платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, посилання позивача на вирок Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року з кримінальної справи, як доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при укладанні оспорюваної угоди, суд вважає безпідставним, оскільки він не містить в собі висновки щодо укладання усної угоди від 24 лютого 2005 року на поставку комплектуючих та не робилися висновки відносно її мети та спрямованості. Факт притягнення директора ТОВ “Містпромрезерв» до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України не є доказом наявності у такого суб'єкта господарювання мети суперечної інтересам держави та суспільства при укладанні всіх угод та виконанні всіх господарських зобов'язань.
Суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи спірну угоду, перший відповідач діяв з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сама по собі угода не є такою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу. Позивач не надав доказів будь-яких донарахувань податкових зобов'язань податковим органом за порушення податкового законодавства за оспорюваною угодою та доказів кримінальної відповідальності посадових осіб і відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.
Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає приписам статті 41 Конституції України, згідно з якими конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини 1 статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України, яка передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Позивач просить визнати недійсною усну угоду від 24 лютого 2005 року на поставку комплектуючих (річний строк закінчився 24 лютого 2006 року) звернувшись до суду 22 листопада 2006 року, тобто поза межами строку встановленого статтею 250 Господарського кодексу України з огляду також на те, що рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30 грудня 2005 року набрало законної сили 15 січня 2006 року (шестимісячний строк закінчився 15 липня 2006 року).
Основними засадами судочинства відповідно до статті 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Одним із принципів ( пункт 4 статті 7 КАСУ) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до статті 17 КАСУ визначено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Згідно пункту 4 частини 1 статті 17 КАСУ, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Згідно до пункту 1 статті 11 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Пункт 2 статті 11 КАСУ передбачає, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до пункту 4 статті 70 КАСУ обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до пункту 1 статті 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи угоду від 24 лютого 2005 року на поставку комплектуючих, сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також порушений строк звернення до суду з питанням щодо застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України.
З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про: 1) визнання недійсною угоди постачання від 24 лютого 2005, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк та товариством з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк за статтею 207 Господарського кодексу України, як такої що суперечить інтересам держави з боку товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк; 2) стягнення усього отриманого по угоді постачання від 24 лютого 2005 року товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк, а саме кошти у сумі 11732 грн. 04 коп., на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк; 3) стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк на користь держави товару за угодою на суму 11732 грн. 04 коп., а разі відсутності товару, його грошового еквіваленту у сумі 11732 грн. 04 коп., задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 7, 11, 17, 70-72, 86, 158-163, 167, 186, 254, пунктом 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-IV від 6 жовтня 2005 року, господарський суд, -
У задоволенні позовних вимог державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька до товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк та товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк про: 1) визнання недійсною угоди постачання від 24 лютого 2005, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк та товариством з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк за статтею 207 Господарського кодексу України, як такої що суперечить інтересам держави з боку товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк; 2) стягнення усього отриманого по угоді постачання від 24 лютого 2005 року товариства з обмеженою відповідальністю “Містпромрезерв», м. Донецьк, а саме кошти у сумі 11732 грн. 04 коп., на користь товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк; 3) стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “СУ-8 Сантехелектромонтаж», м. Донецьк на користь держави товару за угодою на суму 11732 грн. 04 коп., а разі відсутності товару, його грошового еквіваленту у сумі 11732 грн. 04 коп., відмовити повністю.
Постанова прийнята, складена і підписана в нарадчій кімнаті в повному обсязі та проголошена в судовому засіданні 10 грудня 2007 року в присутності представників сторін у приміщенні господарського суду Донецької області (м. Донецьк, вул. Артема, 157, кабінет № 210).
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Яманко В.Г.
вик. Кудрявцеваа О.А.,
т. 3056106
Надруковано 4 примірника:
1. Позивачу - 1.
2. Відповідачам - 2.
3. До справи - 1.
Адреса та телефон господарського суду Донецької області: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46.