10 червня 2024 року Справа № 480/321/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/321/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991р. №1788-ХІІ на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-ІУ із застосуванням при обчисленні розміру пенсії показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи з 29.08.2023 р. з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст.40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що починаючи з 15.08.1985 року по 29.08.2023 р. працювала вчителем математики в Білопільському ліцеї №2 імені С.М.Гордієнка Білопільської міської ради Сумської області, має 42 роки 7 місяців і 29 днів стажу педагогічної роботи.
27.08.2010р. позивач зверталася за призначенням пенсії за вислугою років як працівникові освіти у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788- XII і така пенсія позивачці була призначена, але 31.08.2010 року вона знову була прийнята на роботу вчителя математики і у зв'язку з цим виплату вказаної пенсії позивачці було припинено і вона фактично не виплачувалася.
29.08.2023р. у зв'язку з досягненням пенсійного віку позивачка звернулася до сервісного центру №7 Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області з проханням призначити їй пенсію за віком. Проте, працівники згаданого управління, при заповненні заяви про призначення пенсії було зроблено запис не про призначення пенсії за віком, а про перерахунок (переведення) ОСОБА_1 з раніше призначеної пенсії за вислугою років на пенсію за віком.
Таким чином, позивачку було переведено з пенсії за вислугою років на пенсію за віком, а при обчисленні розміру належної їй пенсії за віком було взято показник середнього розміру заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, замість середнього розміру заробітної плати за три останні роки, що передують року призначення пенсії (2020-2022 роки). Таким чином розмір призначеної позивачці пенсії виявився нижчим ніж належить до виплати. Такі дії працівників Головного управління Пенсійного Фонду України у Сумській області позивачка вважає незаконними, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
У встановлений судом строк на адресу суду відзив на позовну заяву не надійшов. До справи відповідачем було надіслано матеріали пенсійної справи. В супровідному листі до матеріалів пенсійної справи, відповідач зазначає, що згідно поданої заяви від 29.08.2023 року гр. ОСОБА_1 з 29.08.2023 року було проведено перехід з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки - 7405,03. Відповідно до ст. 45 Закону України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” при переведенні з одного виду пенсії на інший враховується заробітна плата (дохід) за період страхового стажу, зазначені в частині 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Враховуючи вищевикладене підстав для застосування середньої заробітної плати (доходу) України, з якої сплачено страхові внески, за останні три календарні роки, відповідно за 2020, 2021,2022 роки немає. На переконання відповідача, пенсія позивачці призначена та виплачується згідно норм чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
Маючи стаж 42 роки 7 місяців і 29 днів педагогічної роботи, 27.08.2010р. позивач зверталася за призначенням пенсії за вислугою років як працівникові освіти у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788- XII і така пенсія позивачці була призначена, але 31.08.2010 року вона знову була прийнята на роботу вчителя математики і у зв'язку з цим виплату вказаної пенсії позивачці було припинено і вона фактично не виплачувалася.
29.08.2023р. у зв'язку з досягненням пенсійного віку позивачка звернулася до сервісного центру №7 Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області з проханням призначити їй пенсію за віком.
Проте, працівники згаданого управління, при заповненні заяви про призначення пенсії було зроблено запис не про призначення пенсії за віком, а про перерахунок (переведення) ОСОБА_1 з раніше призначеної пенсії за вислугою років на пенсію за віком.
Таким чином, позивачку було фактично п е р е в е д е н о з пенсії за вислугою років на пенсію за віком.
При цьому, при обчисленні розміру належної їй пенсії за віком було взято показник середнього розміру заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, замість середнього розміру заробітної плати за три останні роки, що передують року призначення пенсії (2020-2022 роки). Таким чином розмір призначеної позивачці пенсії виявився нижчим ніж належить до виплати.
Не погодившись із застосованим показним середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якого сплачено страхові внески, Позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що у серпні 2010 року позивачці було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» зважаючи на те, що відповідно до ст. 2 даного закону вказана пенсія є одним з видів трудової пенсії, і при цьому станом на дату призначення пенсії норми (ст. 9) Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачали такого виду пенсійних виплат.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно частини другої статті 40 Закон №1058, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+ Кз2+ Кз3+ ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Тобто, за загальним правилом передбаченим частиною другою статті 40 Закону №1058, при обчисленні заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховується, серед іншого середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно з пунктами 2, 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.
Водночас, частиною третьою статті 45 Закону №1058 установлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону №1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
Однак, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020, 2021, 2022 роки.
Суд звертає увагу, що позивачу первісно було призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Для призначення пенсії за віком, відповідно до Закону №1058, позивач звернулася вперше 29.08.2023р.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про пенсійне забезпечення" звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Згідно з пунктом 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Таким чином, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01.01.2004 здійснюється на підставі Закону №1058 за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону №1788.
При цьому, статтею 9 Закону №1058 не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, частина третя статті 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію за вислугу років у порядку Закону №1788, до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно було відмовлено у перерахунку пенсії позивача із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, що зумовлює висновок суду про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1073.60 грн. (а.с.6).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років, призначеної у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991р. №1788-ХІІ на пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003р. №1058-ІУ із застосуванням при обчисленні розміру пенсії показника середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки;
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком починаючи з 29.08.2023 р. з урахуванням раніше виплачених сум, відповідно до ст.40 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2020, 2021, 2022 роки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (ЄДРПОУ 21108013).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Кунець