11 червня 2024 року м. Рівне №460/240/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудими Н.С., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в російській федерації та призначенні пенсії за віком, визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов'язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи в російській федерації та призначити пенсію за віком з 03.01.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи. Вважає, що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, у зв'язку з чим звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак відповідач відмовив йому у такому призначенні. Рішенням суду від 29.03.2023 у справі №460/4957/23 рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії скасовано, зобов'язано зарахувати до загального страхового стажу період роботи з 10.02.1987 по 20.04.1987 та повторно розглянути заяву позивач про призначення пенсії. Повідомлено, що на виконання рішення суду пенсійним орган розглянув заяву позивача та повторно відмовив у призначенні пенсії. Вважає оскаржувану відмову протиправною та необґрунтованою та просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 09.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач, ГУ ПФУ в Рівненській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав. На обґрунтування заперечень вказав, що наявний у позивача страховий стаж (22 роки) недостатній для призначення пенсії відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Вважає, що підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відсутні, а тому просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Розглянувши заяви по суті, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив таке..
ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 .
03.01.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області з заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням №172050003600 від 11.01.2023 ГУ ПФУ в Рівненській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії на підставі відсутності необхідної кількості проживання (роботи) в зоні посиленого радіоекологічного контролю (4 роки) станом на 01.01.1993 та відсутності необхідного страхового стажу.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування. Так, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29.03.2023 у справі №460/4957/23, яке набрало законної сили 28.06.2023, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення ГУ ПФУ в Рівненській області від 11.01.2023 №172050003600 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку. Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.02.1987 по 20.04.1987. Зобов'язано ГУ ПФУ в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03 січня 2023 року про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з врахуванням висновків суду.
Листом від 24.10.2023 ГУ ПФУ в Рівненській області на виконання рішення суду у справі №460/4957/23 щодо призначення пенсії за віком надіслало позивачу рішення №172050003600 від 11.07.2023 про відмову у призначенні пенсії.
Згідно з вказаним рішенням за результатами повторного розгляду заяви позивача останньому зараховано до страхового стажу період роботи з 10.01.1987 по 20.04.1987 та відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки (наявний 21 рік 6 місяців 29 днів).
Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується і виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною першою ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004 (далі, - Закон №1058-ІV), передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною третьою цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Вараської міської ради від 07.02.2020 №608-05 ОСОБА_1 був зареєстрований в місті Вараш Рівненської області з 17.05.1991 по 16.09.2019.
Також рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 11.11.2022 у справі №556/2108/22, яке набрало законної сили, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме: ОСОБА_1 дійсно постійно проживав в м.Кузнецовськ (нині Вараш) Рівненської області в період з 27.03.1986 по 17.05.1991.
В силу вимог ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сиди, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За сталою практикою Верховного Суду, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Отже, судовим рішенням у справі №556/2108/22 від 11.11.2022 встановлено факт проживання позивача в м.Кузнецовськ (м.Вараш) Рівненської області в період з 27.03.1986 по 17.05.1991, що має преюдиційне значення при розгляді цієї справи.
При цьому, м.Кузнецовськ (м.Вараш) Рівненської області в силу положень Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, належить до зони посиленого радіологічного контролю.
Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до п.1.1 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пп.7 п.2.1 цього Порядку (в редакції, чинній на час розгляду заяви позивача) до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
- документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), або довідка про евакуацію із зони відчуження у 1986 році, видана Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).
При цьому, законодавець не встановив та не затвердив певного зразка документа про періоди проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення та вимог до них.
Отже, таким документом може бути довідка, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями), в якій зазначено період (періоди) проживання (роботи) особи на територіях радіоактивного забруднення.
Судом встановлено, що зазначені вимоги Порядку позивачем дотримані, оскільки пенсійному органу надано як копію посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, так і довідку про періоди проживання на відповідній території, видану Вараською міською радою, тобто органом місцевого самоврядування.
Враховуючи наведене, підстав для неприйняття до уваги вказаної довідки та неврахування зазначеного періоду проживання позивача на території радіоактивного забруднення при розгляді заяви про призначення йому пенсії у відповідача не було.
При цьому, суд наголошує, що документами, які підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (ч.3 ст.65 Закону).
Відповідно до ст.15 Закону №796-ХІІ довідка про період проживання, роботи на цих територіях є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях.
Отже, єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
На час звернення позивача до суду належність позивача до громадян, які постійно проживають на території посиленого радіологічного контролю, ніким не оспорювалась, посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.12.1994 не скасовано, не визнано недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування і є підставою для надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із таких пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону №796-ХІІ.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постановах від 21.11.2006 у справі №21-1048во06 та від 04.09.2015 у справі №690/23/15 та підтверджена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17 та від 20.02.2018 у справі №599/564/17.
Наявні в матеріалах справи документи в їх сукупності дають підстави для висновку, що позивач має право на застосування початкової і додаткової величини зниження пенсійного віку (2 роки + 3 роки (1 рік за 3 роки проживання) ), оскільки станом на 1 січня 1993 року та після цього прожив у зоні посиленого радіологічного контролю необхідний проміжок часу, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку позивачу, передбаченого положеннями статті 55 Закону №796-ХІІ, на 5 років.
Поряд з цим, як свідчить зміст рішення від 11.07.2023, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії, є відсутність необхідного страхового стажу - 22 роки.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
На виконання статті 62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи письмових трудових договорів, застосовується тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві внаслідок неможливості одержання від підприємства довідки чи відповідних документів про стаж роботи.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, у позивача є в наявності трудова книжка, яку він надавав відповідачу для призначення пенсії по віку.
Суд зауважує, що записи у трудовій книжці позивача чіткі, не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) перекреслень, виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, містять печатки та підписи посадових осіб, а тому підстав не брати їх до уваги немає.
Як свідчить витяг форми РС-право, страховий стаж позивача складає 21 рік 6 місяців 29 днів.
Водночас, під час вирішення питання призначення позивачу пенсії відповідачем до страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача в російській федерації, зокрема, в ООО «Запсибинтерстрой» з 17.05.2010 по 20.07.2010 та в філіалі ОАО «Мостострой №6» Мотоотряд №61 з 16.03.2011 по 20.09.2011, з 15.03.2012 по 15.11.2012, з 03.12.2012 по 20.10.2013.
За змістом відзиву вказані періоди не зараховані до страхового стажу позивача у зв'язку з припиненням участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та непідтвердженням позивачем сплати страхових внесків за цей період до пенсійного фонду російської федерації.
Суд з такими твердженням відповідача не погоджується, з огляду на таке.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно з абз. 2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Статтею 7 названої Угоди визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Суд звертає увагу, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Тож, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди. А тому стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Щодо тверджень про непідтвердження позивачем сплати страхових внесків за спірні періоди суд зауважує, що позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, оскільки за правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі №144/669/17, від 20.03.2019 у справі №688/947/17 та від 01.03.2021 у справі №423/757/17, несплата страхувальником страхових внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку (обрахунку) пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
З огляду на наведене, суд вважає, що періоди роботи позивача з 17.05.2010 по 20.07.2010, з 16.03.2011 по 20.09.2011, з 15.03.2012 по 15.11.2012, з 03.12.2012 по 20.10.2013 належним чином підтверджені трудовою книжкою, правових підстав для неврахування їх до страхового стажу позивача у відповідача не було, а отже така бездіяльність відповідача є протиправною.
Жодних належних і допустимих доказів зворотного відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.
Таким чином, для відновлення порушеного права позивача слід зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи в російській федерації з 17.05.2010 по 20.07.2010, з 16.03.2011 по 20.09.2011, з 15.03.2012 по 15.11.2012, з 03.12.2012 по 20.10.2013.
Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності свідчать про наявність у позивача необхідного періоду проживання у зоні посиленого радіологічного контролю, необхідного страхового стажу - більше 22 років, а отже права на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
Натомість відповідач не спростував належність та достатність наданих позивачем документів для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як потерпілому від Чорнобильської катастрофи.
За наведеного, суд вважає, що відповідач, відмовивши ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що визначені чинним законодавством України, відтак рішення про таку відмову №172050003600 від 11.07.2023 не відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Таким чином, належним способом захисту порушених прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача є визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії №172050003600 від 11.07.2023.
Стосовно похідної вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Рівненській області призначити йому пенсію за віком з 03.01.2023, то суд зазначає таке.
Відповідно до статті 44 Закону №1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, відповідно до пункту першого вказаної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся із заявою про призначення пенсії 03.01.2023, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення 55-річного віку (03.03.2020), а тому пенсія має бути призначена з дня звернення із заявою про її призначення, тобто з 03.01.2023.
В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав процесуального обов'язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах та прийнятого ним рішення, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений при поданні позовної заяви судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 17.05.2010 по 20.07.2010, з 16.03.2011 по 20.09.2011, з 15.03.2012 по 15.11.2012 та з 03.12.2012 по 20.10.2013.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області №172050003600 від 11.07.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.05.2010 по 20.07.2010, з 16.03.2011 по 20.09.2011, з 15.03.2012 по 15.11.2012, з 03.12.2012 по 20.10.2013 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 03.01.2023.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 11 червня 2024 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя Н.С. Гудима