ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
17 грудня 2008 року 16:35 № 13/297
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЕФО"
до Комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"
про визнання недійсним рішення на окремий індивідуально визначений обєкт нерухомого майна,яке прийняте на підставы постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 року
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що він вважає незаконним рішення Відповідача про скасування реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна (в літері «Г») в будинку №1 по вулиці Івана Шевцова в м. Києві, загальною площею 393,8 кв.м.
Зазначає, що відповідно договору купівлі-продажу 2/100 частини майнового комплексу від 07.06.2002 року укладеного між ВАТ «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри»та ТОВ «ДЕФО», останнє придбало, а ВАТ «УкрНДІпластмаш»продало 2/100 частини майнового комплексу площею 18 128 кв. м., що знаходиться в будинку під номером один по вулиці Івана Шевцова в м. Києві та складається із нежилих приміщень першого поверху їдальні, позначеної на плані літерою «Г».
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, повноважних представників у засідання суду не направив, письмових заперечень проти позову не подав, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Повноважний представник третьої особи, а саме відкритого акціонерного товариства «Український науково-дослідний і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри» у судовому засіданні просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Дефо»зареєстроване Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 28.04.1995р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 23156242.
Судом встановлено, що 07.06.2002 року між ВАТ «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри»та ТОВ «ДЕФО»укладено договору купівлі-продажу 2/100 частини майнового комплексу, згідно якого ТОВ «ДЕФО»придбало, а ВАТ «УкрНДІпластмаш»продало 2/100 частини майнового комплексу площею 18 128 кв. м., що знаходиться в будинку під номером один по вулиці Івана Шевцова в м. Києві та складається із нежилих приміщень першого поверху їдальні, позначеної на плані літерою «Г».
На підставі зазначеного договору комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»було здійснено реєстрацію права власності ТОВ «ДЕФО»на нежилі приміщення (в літері «Г») загальною площею 393,8, що складає 2/100 частини від майнового комплексу площею 18 128 кв. м., розташованого в м. Києві по вулиці Івана Шевцова за №1 про що записано в реєстрову книгу №3з-15 за реєстровим №299з від 05.03.2005 року.
В подальшому, на підставі п. 2 рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2006 року, ТОВ «ДЕФО»було виділено зі спільної часткової власності всіх нежилих приміщень будинку №1 по вулиці Івана Шевцова в м. Києві (загальною площею 18 128 кв. м.) частку , яка складає собою приміщення площею 393,8 кв. м, що становить 2/100 частини нежилих приміщень будинку №1 по вулиці Івана Шевцова в м. Києві.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.03.2006 року пункт другий рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2006 року викладено у наступній редакції: виділити в натурі зі спільної часткової власності майнового комплексу, розташованого в будинку № 1 по вулиці Івана Шевцова в м. Києві (загальною площею 18 128 кв. м.) частку ТОВ «ДЕФО»в розмірі 2/100 частини, яка складає собою приміщення загальною площею 393,8 кв. м.: приміщення 1 пл. -10,9 кв. м., приміщення 2 пл. -17,8 кв. м.. приміщення 3 пл. -12,2 кв. м., приміщення 4 пл. -33,6 кв. м., приміщення 5 пл. -16,2 кв. м., приміщення 6 пл. -7,6 кв. м., приміщення 7 пл. -7,2 кв. м., приміщення 8 пл. -1,3 кв. м., приміщення 9 пл. -13,5 кв. м., приміщення -10 пл. -6,7 кв. м., приміщення 11 пл. -6,8 кв. м., приміщення 12 пл. -12,7 кв. м., приміщення 21 пл. -155,0 кв. м., приміщення -22 пл. -67,2 кв. м., приміщення 23 пл. -23,7 кв. м., приміщення 48 пл. -1,4 кв. м.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.04.2006 року роз'яснено рішення та вказано, що за Рішенням ТОВ «ДЕФО»є власником і має право власності на виділений йому в натурі окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна (в літері «Г») в будинку №1 по вулиці Івана Шевцова в м. Києві, загальною площею 393,8 кв.м. з вищевказаним переліком приміщень відповідної площі.
На підставі зазначених рішень та ухвал комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна»було здійснено реєстрацію права власності ТОВ «ДЕФО»на нежилі приміщення (в літері «Г») загальною площею 393,8 кв.м., що розташовані в м. Києві по вулиці Івана Шевцова за №1 про що записано в реєстрову книгу за реєстровим №299з від 14.04.2006 року.
10.06.2008 року постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №2-8357/06(2-375/08) за позовом Безлер С.С. до ВАТ «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри», ТОВ «ДЕФО», третя особа ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»прийнято рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу 2/100 частин майнового комплексу площею 18 128 кв.м., що знаходиться в будинку №1 по вул. І.Шевцова в м. Києві від 07.06.2002 р., що укладений між ВАТ «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри»та ТОВ «ДЕФО».
На підставі зазначеної постанови ВАТ «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри»звернулось до КП Київське БТІ з заявою про скасування реєстрації права власності на 2/100 частини майнового комплексу загальною площею 18 128 кв.м., що знаходиться в будинку №1 по вул. Івана Шевцова в м. Києві та зареєстроване за ТОВ «ДЕФО»(лист №373-юрист вих. від 18.06.2008 р.).
У відповідь на зазначене звернення КП Київське БТІ надіслало на адресу ВАТ «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри»відповідь за №22114 від 25.06.2008 р., у якому зазначено, що реєстрація права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна на підставі постанови Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 р. скасована 25.06.2008 р.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного.
У п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»визначено підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів господарського товариства, а саме: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера товариства взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера товариства рішенням загальних зборів.
Пунктом 18 вказаної Постанови встановлено, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства відповідно до ч.4 ст.43 Закону України «Про господарські товариства».
Пунктом 22 зазначеної Постанови вказано, що у разі, якщо на порушення вимог ст.43 Закону України «Про господарські товариства» питання не було включено до опублікованого порядку денного загальних зборів товариства, рішення цих зборів із зазначеного питання повинні визнаватися недійсними через пряму заборону закону.
Вищим органом ВАТ «УкрНДІпластмаш»не було схвалено договору купівлі-продажу від 07.06.2002р. 2/100 частин майнового комплексу площею 18128 кв.м, що знаходяться у буд. № 1 по вул. І. Шевцова в м. Києві, укладеного відповідачами. Крім того, питання про продаж приміщення не виносилося на порядок денний загальних зборів 30.03.2002 р. та не розглядалося.
Відтак, підписуючи спірний договір від імені ВАТ «УкрНДІпластмаш»з посиланням окрім Статуту на рішення загальних зборів від 30.03.2002р., як підставу для укладання спірного договору, голова правління Ануфрієв В.О. не мав належних повноважень на його укладання.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про власність»(який діяв на час укладення спірного договору) право колективної власності здійснюють вищі органи управління товариством, у даному випадку загальні збори. Тому, без прийняття на загальних зборах акціонерів питання щодо продажу частини приміщень голова правління не мав повноважень на укладення такої угоди. Згідно ч.3 ст.30 Закону України «Про власність»голова правління може здійснювати функції по господарському управлінню колективним майном, але не розпоряджатись цим майном.
Окрім цього, суд також враховує той факт, що на момент розгляду справи в суді вступила в законну силу постанова Київського апеляційного господарського суду України від 18.06.2009 р. по справі №2-8357/06 (2-375/08)-14/113, яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 14.10.2009 р., та якою визнано недійсним договір купівлі-продажу 2/100 частин майнового комплексу площею 18 128 кв.м., що знаходиться в будинку №1 по вул. І.Шевцова в м. Києві від 07.06.2002 р., що укладений між ВАТ «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри»та ТОВ «ДЕФО».
Таким чином в результаті скасування зазначеного договору купівлі-продажу позивач ТОВ «ДЕФО»втратив право власності на нежилі приміщення (в літері «Г») загальною площею 393,8 кв.м., що розташовані в м. Києві по вулиці Івана Шевцова за №1, право власності на які повернулось до попереднього власника, тобто до ВАТ «Український науково-дослідницький і конструкторський інститут по розробці машин і устаткування для переробки пластичних мас, гуми і штучної шкіри».
Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 11.01.10 р.