ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
29 вересня 2009 року 12:15 № 13/528
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В. розглянувши справу
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління у м. Києві
до приватного підприємства ОСОБА_1
третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України
третя особа Державне підприємство «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»
про стягнення в дохід Державного бюджету України недоотриманої орендної плати (70%) на загальну суму 10827,42 грн.;
про стягнення на користь Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»недоотриманої орендної плати на загальну суму 4640,34 грн. (30%), ПДВ 3093,55 грн. та плати за комунальні послуги 2364,16 грн..
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позивач, із урахуванням зміни позовних вимог, обґрунтовує їх тим, що, на його думку, при укладенні договору оренди від 01.07.04 року № 860 між ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»(далі - Інститут) та Відповідачем на період з 01.07.04р. по 01.06.05р., було занижено орендовану площу на 56 кв. м., що спричинило недоотримання орендної плати на загальну суму 18561,31 грн.: Державним бюджетом України -10827,42 грн. (70%), Інститутом -4640,34 грн. (30%) та ПДВ -3093,55 грн.. Також внаслідок заниження орендованої площі, було занижено вартість комунальних послуг по утриманню орендованого приміщення, в результаті чого Інститутом не було отримано коштів в сумі 2364,15 грн., що є порушенням п. п. 11,17 Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786.
Приватний підприємець ОСОБА_1 у письмових поясненнях на позов та усно у судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує. При цьому зазначає, що при укладенні договору оренди від 01.07.04 року № 860, приміщення залу їдальні площею 56 кв. м в оренду не передавалося, оскільки зал використовувався Інститутом виключно у його власних потребах. Крім того, вказує на акт приймання-передачі майна від 11.03.09, де визначено відсутність заборгованості перед Фондом та Інститутом. Звертає увагу суду на звернення до Директора Інституту від 18.04.07 року № 02/07 з проханням надати згоду на укладення договору оренди нерухомого державного майна в розмірі 56 кв. м.
Третя особа-1 у письмових поясненнях підтримує позовні вимоги Позивача та просить задовольнити їх у повному обсязі. Вказує на акт перевірки від 30.11.2007 року, складений за результатами перевірки ефективності використання державного нерухомого майна, що перебуває на балансі Інституту Робочою групою Фонду, де зафіксовано факт використання ПП ОСОБА_1 надлишкової площі, яка складає 56 кв. м.
Третя особа-2 у письмових поясненнях просить у задоволенні позовних вимог Позивача відмовити в повному обсязі. Вказує на безпідставність позовних вимог, оскільки вони є спірними. Звертає увагу суду на п.10 ст. 10 Закону України «Про ДКРС».
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві, відповідно до Плану контрольно - ревізійної роботи на IV квартал 2007 року, на підставі направлень, проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»за період з 01.07.2005 по 01.10.2007 років.
За результатами ревізії складено акт від 06.12.2007 року № 05-30/1079 в якому зафіксовано, що у 2004 році між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Фонд) з однієї сторони та приватним підприємцем ОСОБА_1 з другої сторони укладено договір № 860 від 01.07.2004р. Предметом даного договору є передання орендодавцем (Фонд) орендарю (ПП ОСОБА_1.) в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 69,1 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ-151, вул. Народного ополчення, 3, що знаходиться на балансі ДП «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», вартість якого за експертною оцінкою станом на 30.04.04р. становить 131352 грн. Майно було передано з метою розміщення їдальні.
Договір діяв з 01.07.04 по 01.06.05 рр. П. 10.5 Договору визначає, що в разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, то Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження Договору.
Як зазначає Позивач, відповідно Методики розрахунку порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, розрахунок недоотриманої орендної плати без ПДВ на базовий місяць розрахунку -квітень 2004 року складає 546,46 грн..
02.02.2007 року між Фондом та ПП Ярко було укладено додатковий договір № 1 «Про внесення змін до договору оренди № 860 від 01.07.04 року»яким внесено зміни до абз. 1 п. 3.1. Основного договору, де визначено орендну плату в розмірі 881,38 грн. на перший базовий місяць розрахунку -січень 2007 року.
На підставі акту ревізії від 06.12.2007 року № 05-30/1079 Позивачем направлено Інституту вимогу, в якій зокрема йдеться про забезпечення відшкодування недоотриманої орендної плати та комунальних послуг, внаслідок заниження площі, яку використовують орендарі, на загальну суму 96,1 тис. грн..
На виконання вимоги КРУ в м. Києві Інститутом було направлено лист № 551-689 від 28.12.07 року до Відповідача на відшкодування недоотриманих коштів щодо орендної плати та комунальних платежів згідно акту перевірки від 06.12.2007 року № 05-30/1079 на суму 14945,65 грн. на розрахунковий рахунок Інституту та на суму 15606,53 грн. до бюджету.
01.02.09 року Договір припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку його дії, на підставі чого 11.03.09 року між Фондом та Відповідачем було підписано акт прийому-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення,3.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
У відповідності до п.2.1 ст.11, ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст.526,527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Ст. 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Змін до договору оренди № 860 від 01.07.04 р. щодо оплати за орендоване майно сторонами не вносилось.
Таким чином, даний Договір є дійсним, укладеним відповідно до вимог чинного законодавства та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зі змісту ч.2 ст. 19 Конституції України випливає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»(Закон про ДКРС), Головним завданням ДКРС є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів… на підприємствах і організаціях, які… використовують державне чи комунальне майно.
Згідно з п.3 ч. 1 ст. 8 Закону про ДКРС органи ДКРС здійснюють державний аудит діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в період, що перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.
П. 7 ст. 10 Закону про ДКРС передбачено, що вимоги керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ ГоловКРУ та його територіальним підрозділам надається право пред'являти щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.
П. 8 ст. 10 Закону про ДКРС, а також абз. 4 п. 2.2.5 Положення про Контрольно-ревізійні управління Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженим Наказом ГоловКРУ України від 09.01.2001 року № 111 (далі -Положення про КРУ) закріплює КРУ у судовому порядку стягувати в дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства.
П. 10 ст. 10 Закону про ДКРС визначає право КРУ звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів
За наслідками проведеної ревізії Державне підприємство «Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»було складено акт, на підставі якого надіслано останньому вимогу про відшкодування недоотриманої орендної плати та комунальної плати. Інститутом зазначена вимога не виконана у зв'язку з відсутністю факту отримання коштів за незаконними угодами, без встановлених законом підстав або з порушенням чинного законодавства.
З вищенаведеного випливає, що КРУ не має права звертатися до суду з вимогою стягнути з приватного підприємства ОСОБА_1 недоотриманої орендної плати та комунальних платежів, оскільки перевірка ПП ОСОБА_1 як суб'єкта господарювання, який використовує державне майно, не проводилася та вимоги йому не надсилались.
Необхідно зазначити, що Позивач має право звертатися до суду у випадку невиконання надісланої об'єкту перевірки вимоги.
Отже, у Позивача не виникло права на підставі п.10 ст. 10 Закону про ДКРС звертатись до суду із позовом до приватного підприємства ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що підстав для стягнення з Відповідача недоотриманої орендної плати у суду не має.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні позову відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 08.10.09 р.