ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
20 жовтня 2009 року 15:15 № 2а-2089/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління у м. Києві
до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок»
про стягнення в дохід Державного бюджету України 84710 грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позов обґрунтований тим, що Позивач просить суд зобов'язати Відповідача виконати пред'явлену за результатами ревізії вимогу від 29.01.2009 року №26-11-14-14/460 щодо перерахування коштів на суму 84710,00 грн., використаних за нецільовим призначенням, за рахунок власних (небюджетних) коштів у дохід Державного бюджету України.
Повноважний представник Відповідача у судовому засіданні усно повідомив, що проти позову заперечує та з позовними вимогами не погоджується.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Контрольно ревізійним управлінням в м. Києві на підставі плану контрольно-ревізійної роботи на IV квартал 2008 року та направлень на проведення ревізії від 03.11.08 року № 2088, від 06.11.08 року №2110, №2111, №2112, від 04.12.08 року №2385 було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок»за період з 01.01.2006 року по 01.10.2008 рік.
Ревізія проводилася з 04.11.2008 року по 22.12.2008 року та за її результатами складено акт від 26.12.2008 року № 11-30/1338 (далі -акт ревізії).
В акті ревізії зафіксовано, що відповідно до листа ДП «Укрдорзв'язок»від 21.09.07 року № 34/1-2/229 було затверджено додатковий перелік обладнання від 26.09.2007 року, згідно якого Відповідач отримав дозвіл на закупівлю, зокрема, вантажно-пасажирського автомобіля (кількість місць -4, вантажопідйомність -0,5 т), на суму 75000,00 грн.
Також у ході ревізії встановлено, що відповідно до скорегованого Плану розвитку виробничих потужностей державних науково-дослідних, проектних інститутів та інших підприємств дорожньої галузі у 2007 році за рахунок коштів державного бюджету від 23.11.2007 року, затвердженого заступником Голови Державної служби автомобільних доріг України Є.Д. Прусенком (далі -План розвитку на 2007 рік), Відповідач отримав дозвіл на закупівлю, зокрема, вантажно-пасажирського автомобіля (кількість місць -4, вантажопідйомність -0,5 т), на суму 84700,00 грн.
Відповідачем було закуплено автомобіль Шевроле Лаччеті марки X4XK55CR вартістю 84710,00 грн. за рахунок коштів, передбачених на закупівлю вантажно-пасажирського автомобіля. Вказані кошти перераховані згідно договору № 244212-8633 від 19.11.2007 року платіжним дорученням № 7 від 03.12.2007 року.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АІС № 182263 (оригінал досліджено в судовому засіданні), зазначений автомобіль являється автомобілем типу D.3 легковий седан-В.
Придбання автомобіля не того типу якого був наданий дозвіл на закупівлю, за твердженням Позивача, є порушенням приписів п. 8 ст. 7 Бюджетного кодексу України та Плану розвитку на 2007 рік, а також постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2006 року № 492 «Про затвердження Порядку зменшення бюджетних асигнувань та повернення коштів у разі нецільового використання бюджетних коштів у поточному чи минулому роках»(далі -Порядок № 492), постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ»(далі -Порядок № 228).
Вказаний акт ревізії Відповідачем підписано із запереченнями. Листом від 23.01.2009 року № 26-11-14-14/307 Позивач повідомив Відповідача, що заперечення до акту ревізії не прийняті.
За результатами ревізії Позивачем було пред'явлено вимогу Відповідачу від 29.01.2009 року №26-11-14-14/460 щодо перерахування коштів на суму 84710,00 грн., використаних за нецільовим призначенням, за рахунок власних (небюджетних) коштів у дохід Державного бюджету України. Вказану вимогу ДП «Укрдорзв'язок»повинен був виконати протягом 10 днів з дати її надходження. Однак доказів про повідомлення Позивача про заходи, вжиті на виконання зазначеної вимоги або про її виконання Відповідач не надав.
Отже, Контрольно-ревізійне управління в м. Києві, керуючись приписами п. 10 ст. 10 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні»та пп. 13,14 Порядку № 492, звернулося в інтересах держави до суду.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»(далі -Закон про ДКРС) головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі -підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Приписи ч. 7 ст. 10 вказаного Закону надають Позивачу право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства тощо.
Згідно ч. 10 ст. 10 Закону про ДКРС органам ДКРС надається право на звернення до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Відповідно до пп. 13,14 Порядку № 492, якщо одержувач бюджетних коштів протягом 10 днів після надходження вимоги не виконає її, то контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення коштів в дохід відповідного бюджету коштів в сумі, яка не була використана ним не за цільовим призначенням.
Стаття 15 цього ж закону передбачає, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Приписи п. 2 Порядку № 492 визначають, що нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають плану використання бюджетних коштів.
Також Порядок № 228 в п. 9 закріплює, що одержувачі витрачають бюджетні кошти відповідно до плану використання бюджетних коштів.
Враховуючи, обставини, встановлені вище, суд приходить до висновку, що Відповідачем допущено нецільове використання бюджетних коштів, оскільки План розвитку на 2007 рік передбачав закупівлю вантажно-пасажирського автомобіля, натомість було придбано легковий.
Відповідно до вимоги від 29.01.2009 року №26-11-14-14/460 Відповідач зобов'язаний перерахувати кошти на суму 84710,00 грн., використані за нецільовим призначенням, за рахунок власних (небюджетних) коштів у дохід Державного бюджету України.
Суд бере до уваги, що Відповідачем не спростовано та не оскаржено у встановленому законодавством України порядку дану вимогу, а також не подано доказів, які б підтверджували її виконання.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо забезпечення перерахування коштів у сумі 84710,00 грн., використаних не за цільовим призначенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з Відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики «Укрдорзв'язок»(03179,м. Київ, вул. Чалого,3, код ЄДРПОУ 05422987) в дохід Державного бюджету України кошти у сумі 84710 грн. (вісімдесят чотири тисячі сімсот десять гривень).
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.11.2009 р.