10 червня 2024 року Справа № 280/2814/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не оформлення і невидачі ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, грошового атестату та довідки про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) оформити і видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, грошовий атестат та довідку про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 000 грн за період його безперервного лікування із подальшим перебуванням у відпустках на оздоровлення, пов'язаних з важким пораненням, отриманим при захисті Батьківщини, з 27 грудня 2022 року по 09 травня 2023 року, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову грошову винагороду, збільшену до 100 000 грн за період його безперервного лікування із подальшим перебуванням у відпустках на оздоровлення, пов'язаних з важким пораненням, отриманим при захисті Батьківщини, з 27 грудня 2022 року по 09 травня 2023 року, а саме за 38 днів стаціонарного лікування та 90 днів перебування у відпустках на оздоровлення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до набрання законної сили рішенням суду по суті цього спору.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати, понесені ним на оплату професійної правничої допомоги адвоката по цій справі.
Позовну заяву подав та підписав представник позивача адвокат Хмарський Р.Б., на підтвердження повноважень наданий ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1084324 від 29.03.2024.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9, 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у нарахуванні та виплаті додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, за період з 27 грудня 2022 року по 09 травня 2023 року, грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року, видачі довідки про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року та виплаті грошової компенсації вартості цього майна. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 03 квітня 2024 року позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви з урахуванням зауважень суду (у примірнику для суду та копії для відповідача), у якій зазначити правильний РНОКПП позивача та виправити помилки у наданих до позовної заяви документах.
04.04.2024 до суду надійшла уточнена позовна заява з виправленими недоліками та клопотання про поновлення процесуального строку.
Ухвалою суду від 09 квітня 2024 року визнано поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду у цій справі, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач 25.04.2024 надав до суду відзив на позовну заяву. Військова частина НОМЕР_1 не визнає заявлених позовних вимог та вважає адміністративний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, мотивує відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та обґрунтовує наступним. У відповідності до вимог п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. №413 «Про затвердження Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України» (зі змінами) (далі - Постанова №413) підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України: для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів; для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв. 27.12.2022 позивач дійсно отримав поранення, що відповідачем і не заперечується, але за обставин не пов'язаних з безпосереднім зіткненням та вогневого контакту з противником, а від іншого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 . Підстав для задоволення вимог позивача про врахування періоду з 27.12.2022 до 09.05.2023 до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у відповідача не має. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Довідки військово - лікарської комісії військової частини НОМЕР_4 від 23.01.2023 № 1024, від 24.02.2023 № 2111, від 24.11.2023 та довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2023 №1357 (в матеріалах справи) не містять посилання на поранення пов'язаного із захистом Батьківщини і за сукупністю підтверджують отримання поранення пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Відповідач діяв і керувався нормативно-правовими актами та рішенням Міністра оборони, чинними на час виникнення спірних вимог і посилання на Свідоцтво про хворобу № 599 від 09.05.2023 позивачем щодо поранення пов'язаного із захистом Батьківщини за періоди з 27.12.2022 по 09.05.2023 не є коректним. Під час написання рапорту на звільнення від 26.05.2023 позивачем не вказано у рапорті і не надано копію посвідчення учасника бойових дій для виплати компенсації за невикористані відпустки, передбачені ст.16-2 Закону України «Про відпустки» за 2022 та 2023 роки. Посилання позивача, що вказані копії учасника бойових дій містяться в особовій справі позивача не відповідає дійсності, оскільки, особові справи сержантського та солдатського складу у військовій частині під час воєнного стану та участі у бойових діях не ведуться, а ведуться лише обліково-послужні картки, які перебувають у військовослужбовців. Позивачу необхідно було подати відповідну заяву і відповідачем були б виконані відповідні дії та внесено зміни до наказу щодо звільнення та здійснено відповідні виплати компенсації за невикористані відпустки, передбачені ст.16-2 Закону України «Про відпустки» за 2022 та 2023 роки у кількості 28 календарних днів. Проте, позивач вказаним правом не скористався з невідомих відповідачу причин. На час звільнення з військової служби та у подальшому позивачем не надано заяву або рапорт на видачу довідки про вартість речового майна, яке належало до видачі. Відповідно довідка про вартість речового майна не готувалася, оскільки письмового звернення позивача не було. У зв'язку з цим, військова частина не вбачала підстав для здійснення виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно, у разі надходження заяв про виплату компенсації за відпустку та надання довідки про вартість речового майна і виплату компенсації за недоотримане речове майно як учаснику бойових дій із доданою копією посвідчення буде здійснено розгляд встановленим порядком та здійснено відповідні заходи щодо розгляду нарахування та виплати належних сум. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
01.05.2024 до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог.
Ухвалою суду від 10 червня 2024 року повернуто без розгляду заяву про збільшення позовних вимог.
На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1357 від 06.05.2023, старший сержант ОСОБА_1 , 27 грудня 2022 року одержав: Вогнепальне кульове наскрізне поранення передньої черевної стінки та лівої реберної дуги, проникаюче у черевну порожнину, з ушкодженням поперечно- ободової, кишки та великого чепця. Гемоперитонеум. Вогнепальні багатоуламкові переломи 7-9 та реберних хрящів зліва. Вогнепальне сліпе осколкове поранення м'яких тканин лівого плеча.
Після поранення, відповідно до первинної медичної карточки форми 100, перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №154, виписного епікризу №34, виписного епікризу №2790 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у періоди з 27.12.2022 по 03.01.2023, з 03.01.2023 по 23.01.2023, з 29.04.2023 по 09.05.2023.
У довідках військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 від 23.01.2023 №1024, від 24.02.2023 №2111, від 24.03.2023 №3097, встановлено діагноз: стан після операції (27.12.2022) - дренування лівої плевральної порожнини за Бюлау, лапаротомії, ревізії черевної порожнини, резекції дистальної третини поперечно-ободової кишки з накладанням анастомозу кінець в кінець, дренування черевної порожнини, ГОЮ вогнепальних ран передньої черевної стінки, лівого плеча з приводу вогнепального кульового наскрізного поранення (27.12.2022) передньої черевної стінки та лівої реберної дуги, проникаюче у черевну порожнину, з ушкодженням поперечно-ободової кишки та великого чепця, гемоперитонеуму, вогнепального багатоуламкового перелому 7-9 реберних хрящів зліва, вогнепального сліпого осколкового поранення м'яких тканин лівого плеча, зі стійким больовим; синдромом, з тимчасовим порушенням функції. Травма тяжкого ступеня. Травма, так, пов'язана з проходженням військової служби.
09 травня 2023 року госпітальна військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_4 за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 27.04.2023 №1246 провела медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби ОСОБА_1 , та оформлено свідоцтво про хворобу №599, згідно з яким, зокрема, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва): «наслідки вогнепального проникаючого поранення черевної порожнини (27.12.2022) з ушкодженням поперечно-ободової кишки та великого чепця, гемоперитонеум. Вогнепально-багатоуламковий перелом VІІ-ІХ ребер зліва. Вогнепальне сліпе осколкове поранення лівого плеча. Травми тяжкого ступеню. Травми, Поранення, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Заступником командира батальйону з морально-психологічного забезпечення в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_2 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27 березня 2023 року № 64 проведено спеціальне розслідування за фактом завдання вогнепальних - кульових поранень головним сержантом 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_3 командиру 2 відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 . Визнані отриманні вогнепальні - кульові поранення 27 грудня 2022 року старшим сержантом ОСОБА_1 , пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. За результатами спеціального розслідування видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.04.2023 року № 73. На підставі вказаного наказу також видано довідку про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) від 06.05.2023 № 1357.
26.05.2023 позивач подав Командиру 3 стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 рапорт у якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення у відставку, просив виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2022 та 2023 рік.
Згідно Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2023 №155, старшого сержанта ОСОБА_1 звільнено у відставку, виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 04.06.2023.
29.06.2023 позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою про нарахування і доплату грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди і компенсацій за період військової служби, у якій просив нарахувати і доплатити додаткову грошову винагороду, збільшену до 100 000 грн за період з 27 грудня 2022 року по 09 травня 2023 року, а саме за період безперервного лікування із подальшим перебуванням у відпустках на оздоровлення, пов'язаних з важким пораненням, отриманим при захисті Батьківщини, зокрема за 38 днів стаціонарного лікування та 90 днів перебування у відпустках на оздоровлення, нарахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року включно, підготувати і видати довідку про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року та виплатити грошову компенсацію вартості цього не отриманого речового майна.
Командуванням військової частини НОМЕР_1 заява від 29.06.2023 адресована військовій частині НОМЕР_1 , розглянута, листом від 12.01.2024 повідомлено, зокрема, що згідно довідки про обставини отримання поранення від 06.05.2023 року № 1357, яка видана на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2023 № 73 ступінь пораненні визначено як тяжке. У довідці зазначено отримання поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби, але не міститься інформації щодо зв'язку отриманого поранення із захистом Батьківщини. В довідках ВЛК від 23.01.2023 № 1024, від 24.02.2023 №2111, зазначені в заяві та наявні у військової частини НОМЕР_1 , не зазначено отримання поранення пов'язаного із захистом Батьківщини. У зв'язку, з цим підстав для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн або 30 000 грн за час перебування на лікування та у відпустці за станом здоров'я у зв'язку з отриманим пораненням немає. Обставини службового розслідування не встановили зв'язок із захистом Батьківщини. Під час написання рапорту на звільнення від 26.05.2023 (вх. №1621 від 26.05.2023) не вказано у рапорті і не надано копію посвідчення учасника бойових дій для виплати компенсації за невикористані відпустки, передбачені ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2022 та 2023 роки. На час звільнення з військової служби не надано заяву або рапорт на видачу довідки про вартість речового майна, яке належало до видачі. Відповідно довідка про вартість речового майна не готувалася.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача: щодо не оформлення і невидачі ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, грошового атестату та довідки про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року; щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, збільшеної до 100 000 грн за період його безперервного лікування із подальшим перебуванням у відпустках на оздоровлення, пов'язаних з важким пораненням, отриманим при захисті Батьківщини, з 27 грудня 2022 року по 09 травня 2023 року, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та врегульовано відносини у цій галузі.
Відповідно до частини 1 статті 1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Стосовно позовних вимог про щодо не оформлення і невидачі ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, грошового атестату, суд враховує таке.
В позовній заяві представник позивача зазначає, що вимоги щодо видачі актуальної довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України залишились без відповіді і будь- якого реагування з боку відповідача, таку бездіяльність щодо невидачі грошового атестату і вищевказаної довідки позивач вважає протиправною і вимушений прохати усунути цю тяганину у судовому порядку шляхом зобов'язання відповідача оформити і видати відповідні документи.
Заперечуючи проти такого відповідач повідомляє, що 27.12.2022 позивач дійсно отримав поранення, що відповідачем і не заперечується, але за обставин не пов'язаних з безпосереднім зіткненням та вогневого контакту з противником, а від іншого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 . Підстав для задоволення вимог позивача про врахування періоду з 27.12.2022 до 09.05.2023 до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у відповідача не має. Довідка видана позивачу у відповідності до вимог Постанови № 413 з врахуванням підтверджених періодів позивача про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
Процедура надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначена Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 413 від 20 серпня 2014 р. (далі - Порядок № 413).
За п.2-1 Порядку №413, статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.
Пунктом Порядку №413 передбачено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення, заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України:
для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;
для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;
для осіб, які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва) (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, та довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);
для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, - документи про залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, передбачені абзацами другим - четвертим цього пункту, або нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни, у разі підтвердження суб'єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами;
для осіб, які проходять службу у військових частинах (органах, підрозділах), установах та організаціях або на підприємствах, які постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення;
для осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, - витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, витяги з наказів Командувача об'єднаних сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів, документи про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів;
для осіб, які залучалися до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці сьомому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;
для осіб, які отримали травми (поранення, контузії, каліцтва) (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), - документи, зазначені в абзаці сьомому цього пункту, та довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва);
для осіб, які брали участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - довідка за формою згідно з додатком 6.
Особи, зазначені в абзаці десятому цього пункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.
Форма довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України визначена додатком 6 до Порядку №413, у якій зазначено підстава: з документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, - бойових донесень, журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки), вахтових журналів, польотних листів, книг служби, наказів про залучення до таких заходів, відомостей про виконання розвідувальних заходів, або довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
Проте, суд зауважує, що доказів про те, що позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року не було надано а ні до суду, а ні відповідачу разом із заявою про надання видачу такої довідки.
При цьому суд зазначає, що як зазначено у додатку 6 до Порядку №413 ця довідка є підставою для надання особі статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни), однак відповідно до матеріалів справи позивач вже має статут учасника бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_5 від 31.10.2016, та є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни згідно посвідчення серії НОМЕР_6 від 30.03.2023.
Разом з тим, як встановлено судом позивач отримав поранення 27.12.2022 та перебував у різні періоди на лікуванні, до звільнення з служби 04.06.2023, матеріали справи не містять доказів на підтвердження у цьому періоді безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у відповідача відсутня протиправна бездіяльність у складанні позивачу довідки безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року відповідно до додатку 6 до Порядку №413, а позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Листом Відповідача від 09 лютого 2024 року № 1561/526 в частині видачі грошового атестату зазначено: грошовий атестат щодо виплат, передбачених Постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 (зі змінами) буде підготовлено і направлено на адресу найближчим часом.
Бездіяльність щодо невидачі грошового атестату позивач вважає протиправною та просить суд зобов'язати видати грошовий атестат за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Підпунктом 11.1 пункту 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністра оборони України від 22.05.2017 р. № 280 (далі - Правила № 280 в редакції наказу Міністра оборони України від 22.04.2021 р. № 104) грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках, зокрема, звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).
Разом з тим, судом встановлено, що під час звернення позивача з заявою про нарахування і доплату грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди і компенсацій за період військової служби від 29.04.2023, додатком до заяви позивач надавав копію грошового атестату.
Отже, відповідачем був виконаний обов'язок щодо видачі грошового атестату при звільненні позивача.
В той же час, спірним в межах розгляду цього позову є питання включення в грошовий атестат додаткової винагороди згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова № 168).
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 від 30.08.2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - постанова №704), яка набрала чинності з 01.03.2018 року.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 постанови №704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Пунктом 8 постанови №704 установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
На виконання постанови №704 наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Порядок №260), який застосовується з дня набрання чинності постановою №704.
Згідно з пунктом 2 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 8 розділу I Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Згідно з положеннями пункту 14 розділу I Порядку №260 грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування приписано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діяв у період спірних правовідносин.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої (із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №1146, яка застосовується з 01.09.2022) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Судом встановлено, що позивач одержав вогнепальне кульове наскрізне поранення передньої черевної стінки та лівої реберної дуги, проникаюче у черевну порожнину, з ушкодженням поперечно- ободової, кишки та великого чепця. Гемоперитонеум. Вогнепальні багатоуламкові переломи 7-9 та реберних хрящів зліва. Вогнепальне сліпе осколкове поранення м'яких тканин лівого плеча.
Вогнепальні - кульові поранення командиру 2 відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшому сержанту ОСОБА_1 завдані головним сержантом 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_3 .
Після поранення, відповідно до первинної медичної карточки форми 100, перевідного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №154, виписного епікризу №34, виписного епікризу №2790 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у періоди з 27.12.2022 по 03.01.2023, з 03.01.2023 по 23.01.2023, з 29.04.2023 по 09.05.2023.
У довідках військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 від 23.01.2023 №1024, від 24.02.2023 №2111, від 24.03.2023 №3097, встановлено: Травма тяжкого ступеня. Травма, так, пов'язана з проходженням військової служби.
Згідно з свідоцтвом про хворобу №599: Травми тяжкого ступеню. Травми, Поранення, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Пунктом 11 розділу 34 Порядку № 260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з травмою, пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.
Відповідно до пункту 12 розділу 34 Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми, форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем травми під час захисту Батьківщини.
Відтак, для виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у розмірі, збільшеному до 100000 грн, у зв'язку з пораненням обов'язковим є встановлення таких обставин, як: отримання травми, пов'язаної із захистом Батьківщини; перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого; наявність довідки про отримання травми із зазначенням інформації про травму (дату отримання, вид, характер і локацію травми), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; наказ командира військової частини щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн на підставі довідки про отримання травми.
В свою чергу, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджене наказом МОУ 14.08.2008 року № 402 передбачає, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.
Згідно з довідками військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_4 від 23.01.2023 №1024, від 24.02.2023 №2111, від 24.03.2023 №3097, встановлено діагноз: стан після операції (27.12.2022) - дренування лівої плевральної порожнини за Бюлау, лапаротомії, ревізії черевної порожнини, резекції дистальної третини поперечно-ободової кишки з накладанням анастомозу кінець в кінець, дренування черевної порожнини, ГОЮ вогнепальних ран передньої черевної стінки, лівого плеча з приводу вогнепального кульового наскрізного поранення (27.12.2022) передньої черевної стінки та лівої реберної дуги, проникаюче у черевну порожнину, з ушкодженням поперечно-ободової кишки та великого чепця, гемоперитонеуму, вогнепального багатоуламкового перелому 7-9 реберних хрящів зліва, вогнепального сліпого осколкового поранення м'яких тканин лівого плеча, зі стійким больовим; синдромом, з тимчасовим порушенням функції. Травма тяжкого ступеня. Травма, так, пов'язана з проходженням військової служби.
Разом з тим, надані суду довідки військово-лікарської комісії не містять висновок про отримання позивачем тяжкого поранення безпосередньо під час захисту Батьківщини, натомість вказує на те, що травма/поранення/захворювання позивача пов'язане з проходженням ним військової служби.
Також, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься свідоцтво про хворобу №599 від 09.05.2023, посилаючись на яке, представник позивача зазначає про отримання позивачем поранення пов'язаного з захистом Батьківщини.
Дослідивши вказане свідоцтво про хворобу №599 від 09.05.2023, судом встановлено, що у ньому зазначено (п. 12): «Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва): Наслідки мінно-вибухової травми (31.03.2017): ЗЧМТ, струс головного мозку, акубаротравма у вигляді повної двобічної глухоти, розсіяної дрібновогнищевої симптоматики, цефалгічного та вестибуло-атактичного синдромів з незначними порушеннями функцій.
Наслідки вогнепального проникаючого поранення черевної порожнини (27.12.2022) з ушкодженням поперечно-ободової кишки та великого чепця, гемоперитонеум. Вогнепально-багатоуламковий перелом VІІ-ІХ ребер зліва. Вогнепальне сліпе осколкове поранення лівого плеча.
Травми тяжкого ступеню.
Травми, Поранення, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Гіпертонічна хвороба II стадії. Гіпертензивне серце (гіпертрофія лівого шлуночка). Ішемічна хвороба серця: дифузний кардіосклероз з порушенням ритму по типу поодинокої екстрасистолічної аритмії. СН 0. Ангіопатія сітківки.
Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини.
Гіперметропія ступеня 2,5 Э правого ока. Гіперметропія ступеня 2,0 D лівого ока. Викривлення носової перетинки з порушенням носового дихання. Ідеопатичний двобічний коксартроз II стадії зі стійким больовим синдромом та помірним порушенням функції. Ідеопатичний двобічний гонартроз І стадії з незначним порушенням функції.
Захворювання, НІ, не пов'язані з проходженням військової служби.»
Таким чином, свідоцтво про хворобу №599 від 09.05.2023 містить узагальнене формулювання «Травми, Поранення, так, пов'язані із захистом Батьківщини» про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва), які виникли внаслідок як мінно-вибухової травми (31.03.2017), так і вогнепального проникаючого поранення черевної порожнини (27.12.2022).
При цьому, суд враховує обставини встановлені Заводським районним судом м. Запоріжжя у вироку по справі № 332/1961/23 від 19.04.2024: «27 грудня 2022 року, приблизно о 18 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилося за можливе, головний сержант ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на виконання наведеного злочинного наміру, спрямованого на умисне протиправне заподіяння смерті старшого сержанта ОСОБА_1 , усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті старшого сержанта ОСОБА_1 та бажаючи їх настання, діючи умисно, на ґрунті нестатутних відносин взяв до рук закріплену за ним зброю, а саме РПК-74, серії XX №3044, опустив перевідник вогню до низу у положення «ОД», за рукоятку відвів затворну раму назад, відпустив рукоятку затворної рами, тим самим дослав патрон до патронника, зайшов до кімнати, у якій перебував старший сержант ОСОБА_1 , висловив погрозу вбивством в бік останнього після чого здійснив не менше 17 пострілів у нього.
В результаті вказаних умисних, незаконних дій головний сержант ОСОБА_3 спричинив старшому сержанту ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді вогнепального сліпого осколкового поранення м'яких тканин лівого плеча, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, у вигляді вогнепального кульового наскрізного поранення передньої черевної стінки та лівої реберної дуги, з переломами 7-9 ребер та реберних хрящів зліва, проникаюче у черевну порожнину, з ушкодженням поперечно-ободової кишки та великого чепця, гемоперитонеум, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознаками небезпеки для життя.»
Наведене повністю спростовує доводи представника позивача про отримання позивачем поранення 27.12.2020 пов'язаного із захистом Батьківщини.
За обставин відсутності документального підтвердження отримання 27.12.2022 позивачем поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, відсутні підстави для включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Враховуючи наведене, у задоволенні цієї частини позовних вимог необхідно відмовити.
Стосовно виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року, судом зазначається таке.
На звернення позивача щодо отримання такої компенсації відповідачем зазначено, що під час написання рапорту на звільнення від 26.05.2023 (вх. №1621 від 26.05.2023) не вказано у рапорті і не надано копію посвідчення учасника бойових дій для виплати компенсації за невикористані відпустки, передбачені ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» за 2022 та 2023 роки. У разі надання відповідної заяви та засвідченої у встановленому порядку копії посвідчення учасника бойових дій, зазначеного в заяві, військова частина за нововиявленими обставина може здійснити нарахування та виплату компенсації за невикористані 28 календарних днів відпустки як учаснику бойових дій лише у разі погодження такої виплати забезпечувальним органом, оскільки зазначена виплата належить до попереднього фінансового року та надається особі, яка на даний час не є військовослужбовцем.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону №3551-XII учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Приписами ст. 10-1 Закону №2011-XII передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом №2011-XII. Відповідно до частини 14 статті 10-1 Закону №2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Відповідно до пункту 3 розділу ХХХІ Порядку № 260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Пунктом 5 розділу ХХХІ Порядку № 260 встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 від 31.10.2016, відтак на нього поширюються пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2023 № 155 позивача з 04.06.2023 звільнений з служби.
Цей наказ не містить жодних даних щодо виплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Також факт невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій не заперечується відповідачем.
Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у зразковій справі №620/4218/18.
Суд наголошує, що відповідачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження наявності законних підстав для ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Доводи відповідача про необхідність позивачу подати відповідну заяву і відповідачем були б виконані відповідні дії та внесено зміни до наказу щодо звільнення та здійснено відповідні виплати компенсації за невикористані відпустки, передбачені ст.16-2 Закону України "Про відпустки" за 2022 та 2023 роки у кількості 28 календарних днів, суд вважає необґрунтованими, оскільки така заява вже подана позивачем 29.06.2023, до заява додана копія посвідчення учасника бойових дій.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач при звільненні з військової служби у відставку позивача допустив бездіяльність, не виплативши йому грошової компенсації за невикористану у 2022, 2023 році додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про надання довідки про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року, грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року, судом враховується наступне.
Відповідач зазначає, що на час звільнення з військової служби та у подальшому позивачем не надано заяву або рапорт на видачу довідки про вартість речового майна, яке належало до видачі, відповідно довідка про вартість речового майна не готувалася, оскільки письмового звернення позивача не було, військова частина не вбачала підстав для здійснення виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно.
Згідно з абзацом другим пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
За приписами пункту 2 Порядку № 178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Пункт 3 Порядку №178 визначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
звільнення з військової служби;
загибелі (смерті) військовослужбовця;
переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Пунктом 5 Порядку №178 закріплено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція № 232).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно".
Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції № 232.
Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції № 232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.
Згідно пункту 8 розділу V Інструкції № 232, з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.
Пунктом 28 розділу V Інструкції № 232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.
Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.
Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.
Пунктом 30 розділу V Інструкції № 232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.
Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.
Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв'язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.
Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Як встановлено з матеріалів справи, у заяві від 29.06.2023 позивач зокрема, просив підготувати і видати довідку про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року та виплатити грошову компенсацію вартості цього не отриманого речового майна, однак, листом відповідача позивачу відмовлено у виплаті такої компенсації.
Доводи відповідача, що на час звільнення з військової служби та у подальшому позивачем не надано заяву або рапорт на видачу довідки про вартість речового майна, є необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи наявна вищенаведена заява позивача від 29.06.2023.
Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 200/1873/19-а, чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.
Так, за приписами пункту 4 розділу ІІІ Інструкції № 232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.
В свою чергу пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Аналіз змісту вказаних положень свідчить, що норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке передбачено Порядком № 178, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Тобто, пункт 29 розділу V Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте, жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають у відповідності до Закону № 2011-ХІІ.
Враховуючи вищевказане суд вважає, що позивач, звільнений у відставку з військової у відставку, має право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, у відповідності до вимог, встановлених пунктами 2 та 3 Порядку № 178.
Однак, як встановлено з матеріалів справи, на момент звільнення позивача, відповідач не здійснив нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно та не оформив довідку про вартість неотриманого речового майна за період військової служби. Нарахування та виплата наведеної компенсації не здійснена і на звернення позивача із заявою.
З огляду на зазначене бездіяльність відповідача щодо надання довідки про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року, грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року є протиправною.
Відтак, наявні правові підстави для зобов'язання відповідача оформити та надати довідку про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року, нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за все неотримане речове майно, на яке він набув право під час проходження військової служби.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вказує таке.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП України).
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2 ст.117 КЗпП України).
З аналізу зазначених правових норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, можливість задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні перебуває у залежності від проведення фактичного розрахунку. Не встановивши конкретну дату повного розрахунку, суд позбавлений можливості достеменно встановити період затримки, та, як наслідок, і розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Проаналізувавши положення ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України, Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 у справі №1-5/2012 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 237 цього кодексу зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.
В спірному випадку належні позивачу суми позивачу не були виплачені при звільненні та фактичного розрахунку не відбулось.
З урахуванням викладеного, до проведення з позивачем остаточного фактичного розрахунку при звільненні, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, адже до фактичного проведення вказаного розрахунку суд позбавлений можливості достовірно обчислити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності), а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», такі витрати відсутні.
У позовній заяві представник позивача також зазначає суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи додано:
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №744 від 16.04.2009,
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АР №1084324 від 29.03.2024,
- договір №50 про надання правової допомоги від 03.11.2023,
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, які планується понести у зв'язку з розглядом адміністративної справи від 29.03.2024,
- розрахунок витрат на правову допомогу за Договором №50 про надання правової допомоги від 03.11.2023,
- квитанція до прибуткового касового ордера №11 від 29.03.2024.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 3 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 6 статті 134 КАС України, в разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 7 статті 134 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до положень статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Як вже зазначено судом вище, відповідно до абзацу 1 частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, розмір понесених витрат на правничу допомогу адвоката визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботи.
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №810/2760/17.
В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати до матеріалів справи розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17.
Відповідно до наданих документів, адвокатом надані наступні послуги:
- вивчення і аналіз матеріалів спору Клієнта - 0,25 год. - 125,00 грн,
- складання в інтересах Клієнта запиту про видачу документів до Міністра оборони України від 30 листопада 2023 року вих.№12/01 - 0,5 год. - 250,00 грн,
- складання і подання в інтересах Клієнта до Запорізького окружного адміністративного суду позовної заяви від 29 березня 2024 року до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - 5,25 год. - 2625,00 грн.
Досліджуючи надані представником позивача документи, суд зазначає, що дані документи містять посилання на вказану адміністративну справу, яка розглядається судом.
За вимогами ч. 6,7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що позовна заява складена представником позивача є невеликого обсягу, засідання у справі проводились у порядку письмового провадження.
Судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду вже вказувала, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийняте рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 1500, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 255, 262 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не оформлення і невидачі ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 оформити і видати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна за період військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, та грошової компенсації вартості неотриманого речового майна за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості неотриманого речового майна за період його військової служби з 26 лютого 2022 року по 04 червня 2023 року.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн (одну тисячу п'ятсот гривень 00 коп.).
В задоволенні решти вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ),
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 ; тимчасова адреса розташування: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складено 10.06.2024.
Суддя Б.В. Богатинський