10 червня 2024 року Справа № 280/2999/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення від 15.03.2024 року № 057250004474 Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за записами трудової книжки серії НОМЕР_2 за Списком робіт затвердженого Постановою КМУ від 31.03.1994 р. N 202 з повним робочим днем під землею періоди роботи з 01.09.1991 по 24.05.1995, з 07.12.1995 по 21.05.1997, з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 11.01.2001 по 14.05.2002, з 10.03.2004 по 01.03.2005 , з 04.02.2005, по 13.04.2005, з 04.05.2005 по 25.07.2005, з 17.08.2005 по 26.10.2005, з 07.12.2005 по 20.01.2006, з 16.02.2006 по 28.01.2007;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за записами трудової книжки серії НОМЕР_2 на провідній посаді з повним робочим днем під землею періоди роботи з 05.02.2007 по 16.07.2007, з 20.08.2007 по 18.03.2009, з 24.10.2011 по 11.06.2018, з 09.10.2018 по 14.11.2018, з 28.11.2018 по 26.04.2019, з 28.05.2019 по 04.09.2023, із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію з 10 березня 2024 року.
Ухвалою суду від 08.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що позивач працював на посадах передбачених списком робіт затверджених Постановою КМУ від 31.03.1994 р. N 202 та на провідних посадах, ОСОБА_1 , 10 березня 2024 року звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 15.03.2024 року № 057250004474 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовило в призначенні пенсії ОСОБА_1 , через відсутність необхідного пільгового стажу роботи 25 років передбаченого ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В спірному рішенні зазначено, що до пільгового стажу роботи не враховано періоди роботи 23.11.2000 по 10.01.2001, з 04.05.2005 по 25.07.2005 через відсутність довідок передбачених Порядком затвердженим Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993. Крім того з розрахунку стажу здійсненого відповідачем вбачається, стаж роботи з 08.06.2022 по 05.09.2023 пораховано невірно, а період навчання з 01.09.1991 по 24.05.1995, період проходження військової служби з 07.12.1995 по 21.05.1997, періоди роботи з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 11.01.2001 по 14.05.2002, з 10.03.2004 по 04.02.2005, з 01.03.2005 по 13.04.2005, з 17.08.2005 по 26.10.2005, з 07.12.2005 по 20.01.2006, з 16.02.2006 по 28.01.2007, з 31.07.2006 по 28.01.2007, з 05.02.2007 по 16.07.2007, з 20.08.2007 по 18.03.2009, з 24.10.2011 по 11.06.2018, з 09.10.2018 по 14.11.2018, з 28.11.2018 по 26.04.2019, з 28.05.2019 по 07.06.2022 враховано за Списком № 1, який дає право на призначення пенсії лише з 50 років яких позивач, ще не досяг, щодо врахування вказаних переодів роботи за списком робіт затверджених Постановою КМУ від 31.03.1994 р. N 202 та на провідних посадах, які дають право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» питання відповідачем не вирішувалося. За розрахунком відповідача стаж роботи в підземних умовах складає 22 роки 7 місяців 18 днів. Позивач вааажає рішення про відмову в призначенні пенсії незаконним, у зв'язку з чим звернувся з даною позовною заявою до суду.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що 10.03.2024 року позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розглянувши заяву та надані документи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області встановлено, що страховий стаж позивача складає 47 роки 00 місяців 10 днів, пільговий стаж становить 22 роки 7 місяців 18 днів. При розгляді пенсійної справи та доданих документів, Управлінням не було враховано періоди з 23.11.2000 по 10.01.2001 роки та з 04.05.2005 по 25.07.2005 роки. 15.03.2024 року відповідачем було прийнято рішення відмовити заявнику в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах через відсутність необхідного пільгового стажу. Відповідно наданих до заяви документів про стаж, не враховано до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 23.11.2000 по 10.01.2001 роки та з 04.05.2005 по 25.07.2005 роки через відсутність уточнюваної довідки про пільговий стаж за формою наведеною в додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності записів у ній № 637 від 12.08.1993. Отже, враховуючи зазначене відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 23.11.2000 по 10.01.2001 роки та з 04.05.2005 по 25.07.2005 роки. Всі інші періоди позивачу було зараховано. Вказує, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України, тому, підстави для задоволення вимог позивача повністю відсутні.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що
14.06.2022 Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області прийняло рішення №057250004474 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року по справі № 200/3834/22, адміністративний позов ОСОБА_1 , задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від 14.06.2022 №057250004474 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період роботи з 11.07.1995 по 30.11.1995, до пільгового стажу за Списком №1 період навчання з 01.09.1991 по 24.05.1995, період проходження військової служби з 07.12.1995 по 21.05.1997, періоди роботи з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 11.01.2001 по 14.05.2002, з 10.03.2004 по 04.02.2005, з 01.03.2005 по 13.04.2005, з 17.08.2005 по 26.10.2005, з 07.12.2005 по 20.01.2006, з 16.02.2006 по 28.01.2007, з 31.07.2006 по 28.01.2007, з 05.02.2007 по 16.07.2007, з 20.08.2007 по 18.03.2009, з 24.10.2011 по 11.06.2018, з 09.10.2018 по 14.11.2018, з 28.11.2018 по 26.04.2019, з 28.05.2019 по 07.06.2022
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.06.2022 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року по справі № 200/3834/22 набрало законної сили 30.11.2022.
15.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області прийняло рішення №057250004474 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
В рішенні зазначено, що вік заявника 47 років 8 місяців 8 днів. Страховий стаж заявника становить 47 років 0 місяця 10 днів. Пільговий стаж особи становить 22 роки 7 місяців 18 днів, в тому числі: за Списком № 1 - 21 рік 5 місяців 2 дні; за Постановою №202 (25) стаж роботи на підземних - 1 рік 2 місяці 16 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди. Для зарахування періоду пільгового стажу з 23.11.2000 по 10.01.2001 та з 04.05.2005 по 25.07.2005 необхідно надати уточнюючі довідки про пільговий стаж за формою наведеною в додатку 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності записів у ній №637 від 12.08.1993. Прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії відповідно до п. З ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного пільгового стажу - 25 (20) років.
Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.
Згідно ч.2ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Згідно частини 1статті 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положеннястатті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначеніЗаконом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1статті 8 Закону № 1058-ІVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цимЗакономта досягли встановленого цимЗакономпенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені устатті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1статті 9 Закону № 1058-ІVвизначено, що відповідно до цьогоЗаконуза рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4статті 24 Закону № 1058-ІVвизначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цимЗаконом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
На підставі частини 1статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 45 Закону № 1058-IVпенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п'ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року(даліЗакон № 1788-XII) відповідно доКонституції Українигарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законспрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Законгарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно зістаттею 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зістаттею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII(далі за текстом - Закон № 1788-XII), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затвердженийПостановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж установлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В п. 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнювальні довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Виходячи з наведених норм Порядку №637, у разі відсутності в трудовій книжці записів про роботу, такий стаж встановлюється на підставі інших документів, уточнюючих довідок, відомостей та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.
Комплексний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах під час встановлення трудового стажу також констатовано Верховним Судом у постанові від 16.09.2022 року у справі № 560/1399/19.
Як встановлено судом з оскаржуваного рішення, відповідачем було не зараховано позивачу до її загального страхового стажу період роботи з 23.11.2000 по 10.01.2001, з 04.05.2005 по 25.07.2005.
Підставою не зарахування позивачу вищенаведеного періоду роботи стало те, що відсутні результати атестації умов і характеру праці, уточнюючі довідки про пільговий стаж.
Судом встановлено, що згідно із записами трудової книжки виданої на ім'я ОСОБА_1 , позивач в оскаржувані періоди працював:
з 23.11.2000 - прийнятий учнем гірника на поверхні на дільницю шахтного транспорту №1;
з 11.01.2001 по 14.05.2002 - працював гірником підземним з повним робочим днем в шахті на дільниці шахтного транспорту №1;
з 04.05.2005 по 25.07.2005 - працював прохідником з повним робочим днем під землею в Приватному підприємстві «Вітязь» ШУ «Донбас».
На час первинного заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162.
Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції, прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР, по праці і соціальним питанням заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.
Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» визначено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
На момент розгляду справи судом діє порядок ведення трудових книжок, який регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі -Інструкція №58).
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка та підпис керівника підприємства.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Судом встановлено, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, відсутність дати наказу на звільнення з роботи, а також відсутність підпису відповідальної особи при звільненні позивача, в порядок, що діяв на момент відкриття трудової книжки та подальше не дооформлення даної графи не може бути підставою для виключення певного періоду роботи зі страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу під час розгляду його заяви про призначення пенсії за віком буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача на момент розгляду її заяви про призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Крім того, згідно частини третьої статті 44 Закону № 1058-IVоргани Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при здійсненні розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача зарахувати до його пільгового стажу період роботи з 23.11.2000 по 10.01.2001, з 04.05.2005 по 25.07.2005 підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 01.09.1991 по 24.05.1995, з 07.12.1995 по 21.05.1997, з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 11.01.2001 по 14.05.2002, з 10.03.2004 по 01.03.2005 , з 04.02.2005, по 13.04.2005, з 04.05.2005 по 25.07.2005, з 17.08.2005 по 26.10.2005, з 07.12.2005 по 20.01.2006, з 16.02.2006 по 28.01.2007 за Списком робіт затвердженого Постановою КМУ від 31.03.1994 р. N 202 з повним робочим днем під землею та із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8, суд зазначає наступне.
У рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року по справі № 200/3834/22 , залишеного без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2022, судом оцінювались підстави та мотиви, з яких виходило Головне управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року по справі № 200/3834/22, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період навчання з 01.09.1991 по 24.05.1995, період проходження військової служби з 07.12.1995 по 21.05.1997, періоди роботи з 11.07.1995 по 30.11.1995, з 11.01.2001 по 14.05.2002, з 10.03.2004 по 04.02.2005, з 01.03.2005 по 13.04.2005, з 17.08.2005 по 26.10.2005, з 07.12.2005 по 20.01.2006, з 16.02.2006 по 28.01.2007, з 31.07.2006 по 28.01.2007, з 05.02.2007 по 16.07.2007, з 20.08.2007 по 18.03.2009, з 24.10.2011 по 11.06.2018, з 09.10.2018 по 14.11.2018, з 28.11.2018 по 26.04.2019, з 28.05.2019 по 07.06.2022.
Зі змісту оскаржуваного рішення страховий стаж заявника (позивач) становить 47 років 0 місяця 10 днів. Пільговий стаж особи становить 22 роки 7 місяців 18 днів, в тому числі: за Списком № 1 - 21 рік 5 місяців 2 дні; за Постановою №202 (25) стаж роботи на підземних - 1 рік 2 місяці 16 днів.
Разом із цим, оскільки не є спірним питанням, в оскаржуваному позивачем рішенні, роботи позивача на провідних посадах більше 10 років та його право на розрахунок його пільгового стажу роботи із застосуванням роз'яснення Міністерства Соціального захисту населення України від 20.01.1992 №8, суд ввжає, що в цій частині позовні вимоги є передчасними.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача, в той час як спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, суд вважає за належне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 15.03.2024 року № 057250004474 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ,з обов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 23.11.2000 по 10.01.2001, з 04.05.2005 по 25.07.2005 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2024 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області 15.03.2024 року № 057250004474 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи з 23.11.2000 по 10.01.2001, з 04.05.2005 по 25.07.2005.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.03.2024 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.06.2024.
Суддя А.В. Сіпака