11 червня 2024 року Справа № 280/1912/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), третя особа Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обчислення їй пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити їй пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки на підставі її заяви від 04.01.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що до призначення пенсії за віком отримувала пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 04.01.2024 відповідачем призначено позивачці пенсію за віком, проте не із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, а із застосуванням показника за 2014-2016 роки - 3764,40 грн, перерахованого відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 №251 «Питання проведення індексації пенсій у 2020 році», від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (3764,40 * 1,17 * 1,11 * 1,11 *1,14 * 1,197 = 7405,03). Вважає, що такими діями відповідач порушив її законні права та інтереси, оскільки дії відповідача ґрунтуються на безпідставних мотивах і не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 06.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач 22.03.2024 до суду подано відзив, у якому зазначено, що заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності та розрахунок пенсії з 01.03.2023 середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Позиція третьої особи викладена у письмових поясненнях щодо позову або відзиву від 27.03.2024. Зокрема зазначено, що з 05.11.2008 позивачка перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області. На підставі особистої заяви 04.01.2024 здійснено перерахунок та позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з урахуванням страхового стажу та заробітної плати набутих після призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003. Вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки при перерахунку пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки застосовується лише при первинному призначенні пенсії у 2024 році, оскільки позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років у 2008 році.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно із ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що з 05.11.2008 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується протоколом від 17.11.2008 №7776.
03.01.2024 ОСОБА_1 виповнилося 60 років, що підтверджується її паспортом НОМЕР_1 .
04.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою за призначенням пенсії за віком, що встановлено судом на підставі відповідної заяви.
04.01.2024 заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто відповідачем та з 04.01.2024 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З розрахунку заробітку для обчислення пенсії, слідує, що пенсію за віком позивачу було призначено не із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, а із застосуванням показника за 2014-2016 роки - 3764,40 грн, перерахованого відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 №251 «Питання проведення індексації пенсій у 2020 році», від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (3764,40 * 1,17 * 1,11 * 1,11 * 1,14* 1,197 = 7405,03).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно із ст. 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із ст. 9 Закону №1058 у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Тому, виходячи з системного аналізу вищевикладених норм Закону №1058, суд дійшов висновку, що виплата пенсії за вислугою років не входять до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення» і є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, отримуючи пенсію за вислугою років позивач не користувався жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом №1058, тому звернувшись до відповідача із заявою від 04.012024 про призначення їй пенсії за віком, позивач використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058 вперше.
Крім того, відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Водночас, як вже зазначив суд, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058 позивач звернулась вперше.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
На думку суду, ч. 3 ст. 45 Закону №1058 може бути застосована лише за бажанням та згодою пенсіонера при переведенні його з одного виду пенсії на інший вид в межах правового регулювання одним Законом України.
У той же час, позивач не висловлював бажання стосовно застосування вказаної норми. Крім того, як встановлено судом, позивач не звертався про переведення його на інший вид пенсії, а звернувся про призначення пенсії за віком вперше.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №428/450/17, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 у зв'язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень ст. 40 Закону №1058 як вперше призначена.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 520/6664/17, від 05.07.2018 у справі № 565/645/17 та від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17.
Крім того, в ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені ст. 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом. Тому положення ч. 3 ст. 45 Закону в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних відносин не підлягають застосуванню.
Із урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.10.2017 у справі № 679/1000/17, суд вважає, що у даному випадку при обчисленні позивачу розміру пенсії за віком відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021 - 2022 роки.
Зважаючи на це, суд доходить висновку, що відповідач не надав суду доказів, які б могли спростувати доводи позивача, і не довів правомірність своїх дій.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 звернулася із заявою за призначенням пенсії за віком 04.01.2024 вперше, пенсію позивачу слід перерахувати із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, починаючи з 04.01.2024.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
За наведених підстав та вказаних правових норм позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно - Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки з 04.01.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова