11 червня 2024 року Справа № 280/1948/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавський області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавський області (далі відповідач 2) , в якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо обчислення їй пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки на підставі її заяви від 02.01.2024;
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що до призначення пенсії за віком отримувала пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 02.01.2024 відповідачем призначено позивачці пенсію за віком, проте не із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, а із застосуванням показника за 2014-2016 роки - 3764,40 грн, перерахованого відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 №251 «Питання проведення індексації пенсій у 2020 році», від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (3764,40 * 1,17 * 1,11 * 1,11 *1,14 * 1,197 = 7405,03). Вважає, що такими діями відповідач порушив її законні права та інтереси, оскільки дії відповідача ґрунтуються на безпідставних мотивах і не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 11.03.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області 26.03.2024 подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування зазначено, що на підставі особистої заяви від 02.01.2024 позивача переведено з пенсії за вислугу років, яка була призначена 13.09.2006, на пенсію за віком відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, перерахувавши розмір пенсії відповідно до ст.ст. 40, 42, 45 цього Закону та із застосуванням середнього заробітку у сумі 7405,03 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсій та страхових виплат та додаткових заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році». Оскільки позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років у 2006 році, у відповідача відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки при перерахунку пенсії за віком, оскільки показник середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки застосовуються лише при первинному призначенні пенсії у 2024 році. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою суду від 01.05.2024 залучено у якості співвідповідача по справі № 280/1948/24 - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавський області.
23.05.2024 від відповідача 2 до судуд надійшов відзив. В обґрунтування зазначено, 02.01.2024 позивач звернулась до відповідача 1 із заявою про перехід на пенсію за віком. За принципом екстериторіальності відповідачем 2 розглянуто вказану заяву та переведено на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно із ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачу з 13.09.2006 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
25.11.2023 ОСОБА_1 виповнилося 60 років, що підтверджується її паспортом НОМЕР_1 .
02.01.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою за призначенням пенсії за віком, що встановлено судом на підставі відповідної заяви.
02.01.2024 заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто відповідачем 2 та з 02.01.2024 позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
З розрахунку заробітку для обчислення пенсії, слідує, що пенсію за віком позивачу було призначено не із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020-2022 роки, а із застосуванням показника за 2014-2016 роки -3764,40 грн, перерахованого відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 №251 «Питання проведення індексації пенсій у 2020 році», від 22.02.2021 №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році», від 16.02.2022 №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (3764,40 * 1,17 * 1,11 * 1,11 * 1,14* 1,197 = 7405,03).
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно із ст. 5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктамисистеми загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ст. 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із ст. 9 Закону №1058 у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 10 Закону №1058, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Тому, виходячи з системного аналізу вищевикладених норм Закону №1058, суд дійшов висновку, що виплата пенсії за вислугою років не входять до правового регулювання цього Закону, а регулюється виключно Законом України «Про пенсійне забезпечення» і є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, отримуючи пенсію за вислугою років позивач не користувався жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом №1058, тому звернувшись до відповідача із заявою від 02.01.2024 про призначення їй пенсії за віком, позивач використала право на призначення пенсії в солідарній системі відповідно до Закону №1058 вперше.
Крім того, відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058 регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший.
Водночас, як вже зазначив суд, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058 позивач звернулась вперше.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
На думку суду, ч. 3 ст. 45 Закону №1058 може бути застосована лише за бажанням та згодою пенсіонера при переведенні його з одного виду пенсії на інший вид в межах правового регулювання одним Законом України.
У той же час, позивач не висловлював бажання стосовно застосування вказаної норми. Крім того, як встановлено судом, позивач не звертався про переведення його на інший вид пенсії, а звернувся про призначення пенсії за віком вперше.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №428/450/17, особі, якій до досягнення загального пенсійного віку була призначена та виплачувалась пенсія іншого виду і на підставі іншого Закону, при зверненні із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 у зв'язку із досягненням такого віку пенсія повинна обраховуватись на підставі положень ст. 40 Закону №1058 як вперше призначена.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постановах від 06.03.2018 у справі № 520/6664/17, від 05.07.2018 у справі № 565/645/17 та від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17.
Крім того, в ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мова йде про переведення з одного виду пенсії на інший вид пенсії, які передбачені ст. 9 зазначеного Закону (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), в той час як у спірних правовідносинах має місце перехід на інший вид пенсії за іншим Законом. Тому положення ч. 3 ст. 45 Закону в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних відносин не підлягають застосуванню.
Із урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.10.2017 у справі № 679/1000/17, суд вважає, що у даному випадку при обчисленні позивачу розміру пенсії за віком відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме: за 2021 - 2023 роки.
Зважаючи на це, суд доходить висновку, що відповідач не надав суду доказів, які б могли спростувати доводи позивача, і не довів правомірність своїх дій.
Враховуючи те, що позивач звернулася із заявою за призначенням пенсії за віком 02.01.2024 вперше, пенсію позивачу слід перерахувати із застосуванням середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, починаючи з 02.01.2024.
Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов'язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку № 22-1, у редакції на час подання заяви про призначення пенсії, визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №22-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.
У зв'язку із чинністю вказаної норми Порядку № 22-1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області розглянуто заяву позивача від 02.01.2024 про призначення пенсії за віком, а отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у розглянутому спорі є органом, що призначає пенсію.
Вирішуючи заявлений спір, суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Полтавській області, проте обов'язок виплати пенсії, залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера, тобто у ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Окрім того, і за приписамист.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Визначаючись щодо дати призначення позивачу пенсії, суд зауважує, що відповідно до п.1 ч. 1ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, оскільки у даному випадку вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком не потребує встановлення додаткових обставин чи дослідження будь-яких документів, та керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та що відноситься до повноважень пенсійного органу, суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання саме відповідача 2 вчинити дії, направлені на поновлення порушених ним прав позивача, а саме призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки з 02.01.2024, а відповідача 1 здійснити її виплату, що є дотриманням судом гарантій про те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Згідно із ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач не надав суду докази на спростування обставин, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги.
За наведених підстав та вказаних правових норм позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
З урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, яким прийнято спірне рішення.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавський області (36014, м. Полтава, вул. Гоголя, буд. 34, код ЄДРПОУ 13967927), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавський області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки з 02.01.2024, а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити її виплату.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок). за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова