Україна
Донецький окружний адміністративний суд
11 червня 2024 року Справа№200/2722/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення
(виклику) сторін адміністративний позов ОСОБА_1
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській
області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, юридична адреса: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення від 25.04.2024 про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання повторно розглянути заяву від 17.04.2024 та призначити пенсію, врахувавши період з 17.04.2008 по 16.02.2009, з 17.04.2009 по 18.06.2009, з 10.11.2009 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 31.05.2013, з 28.06.2013 по 02.09.2013, з 16.09.2013 по 15.07.2014, з 03.06.2017 по 15.07.2017, з 20.02.2022 по 26.04.2022, з 01.05.2022 по 03.06.2022 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 8 Закону України № 345 «Про підвищення престижності шахтарської праці», зобов'язання повторно розглянути заяву 17.04.2024 із зараховуванням до пільгового стажу кожного повного року роботи за 1 рік роботи 3 місяці, допустити до негайного виконання судове рішення в межах суми за один місяць, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.
Вважає, що відповідачем безпідставно не зараховано до його пільгового стажу період роботи з 17.04.2008 по 16.02.2009, з 17.04.2009 по 18.06.2009, з 10.11.2009 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 31.05.2013, з 28.06.2013 по 02.09.2013, з 16.09.2013 по 15.07.2014, з 03.06.2017 по 15.07.2017, з 20.02.2022 по 26.04.2022, з 01.05.2022 по 03.06.2022 відповідно до записів трудової книжки, а саме за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначає, що трудова книжка, яку було надано до пенсійного органу, містить записи про роботу у спірні періоди зі шкідливими та важкими умовами праці, що дає позивачу право на зарахування цього періоду до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме у трудовій книжці чітко посаду та умови роботи, а саме з повним робочим днем в шахті (під землею) 17.04.2008 по 16.02.2009, з 17.04.2009 по 18.06.2009, з 10.11.2009 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 31.05.2013, з 28.06.2013 по 02.09.2013, з 16.09.2013 по 15.07.2014, з 03.06.2017 по 15.07.2017, з 20.02.2022 по 26.04.2022, з 01.05.2022 по 03.06.2022.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач відзив на адміністративний позов не надав.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи, що для розгляду вказаної категорії справи пріоритетним є швидке вирішення, тобто в даному випадку неподання відповідачем відзиву на позов суд приймає як визнання позову, тому суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 .
17.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
25.04.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняте рішення № 052530004486 про відмову ОСОБА_2 в призначенні пенсії.
Як вбачається з розрахунку стажу ОСОБА_2 до стажу, згідно Списку робіт і професій, що дають право на пенсію не залежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і гірничих відкритих роботах, пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та з металургії, не зараховані періоди роботи з 17.04.2008 по 16.02.2009, з 17.04.2009 по 18.06.2009, з 10.11.2009 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 31.05.2013, з 28.06.2013 по 02.09.2013, з 16.09.2013 по 15.07.2014, з 03.06.2017 по 15.07.2017, з 20.02.2022 по 26.04.2022, з 01.05.2022 по 03.06.2022.
Згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 працював, зокрема: з 17.04.2008 по 16.02.2009 - прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті на ВАТ «Укрвуглебуд», з 17.04.2009 по 18.06.2009 - прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті на Шахтобудівельне управління №7 ВАТ «Красноармійськшахтобуд», з 10.11.2009 по 30.11.2012 - прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті, машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті на ВАТ «Укрвуглебуд», з 01.12.2012 по 31.05.2013 - машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті ТОВ «ПК «Красноармійськвугілля», з 28.06.2013 по 02.09.2013 - машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті ТОВ «Донвуглепоставка», з 16.09.2013 по 15.07.2014 - машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті на ПАТ «Укрвуглебуд», з 03.06.2017 по 15.07.2017 - машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Управління Донбасспецтрой», з 20.02.2022 по 26.04.2022 - машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Шахт Пром Сервіс», з 01.05.2022 по 03.06.2022 - машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Шахт Пром Сервіс».
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.
Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Положеннями ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено право та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
З метою реалізації положень зазначеної норми Кабінет Міністрів України Постановою № 202 затвердив Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, у якому наведено перелік робіт і професій, що дають право на таку пільгову пенсію.
Пунктом І Списку № 202 передбачені підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
З системнго аналізу зазначених норм вбачається, що право на передбачену ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсію незалежно від віку мають працівники, професії яких містяться у Списку № 202, за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та за наявності не менше передбаченого ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стажу такої роботи.
Так, спірним є питання зарахування до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії у відповідності до ч. 3 ст. 114 Закону України України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 17.04.2008 по 16.02.2009, з 17.04.2009 по 18.06.2009, з 10.11.2009 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 31.05.2013, з 28.06.2013 по 02.09.2013, з 16.09.2013 по 15.07.2014, з 03.06.2017 по 15.07.2017, з 20.02.2022 по 26.04.2022, з 01.05.2022 по 03.06.2022.
Як вбачається з трудової книжки серія НОМЕР_3 позивач працював на посадах, що дає право для зарахування стажу за ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, позивач претендує на призначення йому пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України №1058, яка передбачає призначення за певних умов пенсії незалежно від досягнутого віку.
Так, право на пенсію відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється з урахуванням віднесення робіт і професій, які виконувала особа, до Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 або з урахуванням віднесення робіт до прямо передбачених ч. 3 ст. 114 Закону України №1058 провідних професій, за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.
Як зазначалось раніше, до вказаного Списку, затвердженого Постановою КМУ № 202 включені: І. «Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт»: усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).
Тобто, виконувана позивачем робота у спірний період підпадає під визначені Постановою КМУ № 202 роботи.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Дія частини першої статті 7 і статті 8 цього Закону, відповідно до норм частини другої статті 10 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» поширюється також на пенсіонерів, пенсія яким була призначена до набрання чинності цим Законом. Фінансування додаткових витрат на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до статті 8 цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
З аналізу зазначених норм вбачається, що необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому Законом України «Про підвищення престижності шахтарської праці» є зайнятість на підземних роботах повний робочий день.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у період з 17.04.2008 по 16.02.2009 позивач працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті на ВАТ «Укрвуглебуд», з 17.04.2009 по 18.06.2009 працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті на Шахтобудівельне управління №7 ВАТ «Красноармійськшахтобуд», з 10.11.2009 по 30.11.2012 працював прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті, машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті на ВАТ «Укрвуглебуд», з 01.12.2012 по 31.05.2013 працював машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті ТОВ «ПК «Красноармійськвугілля», з 28.06.2013 по 02.09.2013 працював машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті ТОВ «Донвуглепоставка», з 16.09.2013 по 15.07.2014 працював машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті на ПАТ «Укрвуглебуд», з 03.06.2017 по 15.07.2017 працював машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Управління Донбасспецтрой», з 20.02.2022 по 26.04.2022 працював машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Шахт Пром Сервіс», з 01.05.2022 по 03.06.2022 працював машиністом гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем в шахті на ТОВ «Шахт Пром Сервіс», тобто на посадах, що дають право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також із застосування ст. 8 Закону України № 345 «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Крім того, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.20 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.
Таким чином, зазначеною нормою встановлено, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Трудова книжка, яку було надано до пенсійного органу, містить записи про роботу у спірні періоди зі шкідливими та важкими умовами праці, що дає позивачу право на зарахування цього періоду до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах на підставі статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме у трудовій книжці чітко посаду та умови роботи, а саме з повним робочим днем в шахті (під землею) 17.04.2008 по 16.02.2009, з 17.04.2009 по 18.06.2009, з 10.11.2009 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 31.05.2013, з 28.06.2013 по 02.09.2013, з 16.09.2013 по 15.07.2014, з 03.06.2017 по 15.07.2017, з 20.02.2022 по 26.04.2022, з 01.05.2022 по 03.06.2022.
Оскільки пільговий стаж роботи підтверджений належно оформленими записами у трудовій книжці, вважаю неправомірною відмову відповідача в зарахуванні вищевказаних періодів роботи до пільгового стажу позивача, саме за ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Щодо підстав зараховувати позивачу до пільгового стажу кожного повного року роботи за 1 рік роботи 3 місяці, суд враховує наступне.
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:
- кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці;
- кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
Тобто, відповідно до роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20.01.1992 № 8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу роботи.
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювавши повного стажу, передбаченою зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього кожного повного року роботи у шкідливих умовах - за 1 рік роботи 3 місяці.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ внесено зміни до Прикінцевих положень «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Пункт 16 цих положень передбачає, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пільгових пенсій.
Пенсійний фонд України звернувся до Міністерства соціальної політики щодо застосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Міністерство соціальної політики розглянуло звернення Пенсійного фонду України щодо застосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення».
У листі Міністерства соціальної політики України № 12281/0/2-18/21 від 26.06.2018 року зазначено, що пунктом 5 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 року № 1931-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» Міністерству соціального забезпечення України було надано право давати роз'яснення про порядок застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі-Закон № 1788), обов'язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України.
Згідно вказаного листа, у зв'язку з тим, що роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечений» втратило чинність і право та порядок призначення пенсій на пільгових умовах працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії визначаються відповідно до частини третьої ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», немає підстав зараховувати позивачу до стажу кожного повного року роботи гірничим очисного забою - за 1 рік роботи 3 місяці.
Листом від 02.10.2018 року № 19997/0/2-18 Міністерство соціальної політики України відкликало свій лист від 26.06.2018 року № 12281 /0/2-18-21 та зазначило про доцільність застосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно листа Міністерства соціальної політики України №1209-27 від 12.09.2018 року, до законодавчого врегулювання питання внесення змін до статті 114 Закону №1058, органи Пенсійного фонду України при призначенні пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону №1058 враховують роз'яснення №8.
Враховуючи наведене, суд доходить до висновку про наявність підстав для застосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 8 до пільгового стажу, що є не оспорюваним відповідачем та визначений у розрахунку та у рішенні, яке оскаржується, а саме пільговий стаж 14 років 10 місяців також має бути зарахований позивачу до стажу кожного повного року роботи гірничим очисного забою - за 1 рік роботи 3 місяці.
Крім того, 23 січня 2020 року Велика палата Конституційного Суду України ухвалила Рішення у справі № 1-5/2018(746/15) № 1-р/2020 за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційними положення, якими передбачено підвищення пенсійного віку для окремих категорій осіб.
Перевіряючи зазначені положення на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходить з того, що працівники, які працювали в шкідливих умовах, і погоджувалися на таку працю через можливість отримання окремих пільг, мали об'єктивні очікування, що у них є право виходу на пенсію на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII.
Після внесення змін Законом № 213, їх право виходу на пенсію на певних умовах звужено. Вказане Конституційний Суд України розцінив як погіршення їх юридичного становища щодо права призначення пенсії.
Суд вказав наступне:
«Перевіряючи статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходить з такого.
Вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.
Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами „б“-„г“ статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об'єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов'язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність».
Враховуючи наведене, Конституційний Суд України вирішив:
1. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
2. Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
3. Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788- XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
«Стаття 13 На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Позивач працював на посадах із особливо шкідливими умовами праці на підземних роботах за Списком №1, які відповідач при розгляді заяви про призначення пенсії визначив як 18 років 11 місяці 5 днів пільгового стажу, що є неоспорюваним пільговим стажем. Враховуючи визнаний відповідачем (неоспорюваний) пільговий стаж за Списком №1 із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці відповідач мав призначити пенсію із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам.
Враховуючи висновки Конституційного суду України щодо застосування ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та оскільки на момент звернення із заявою позивач має не менше 10 років пільгового стажу за Списком №1, та враховуючи норму про зменшення віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи, має право на пенсію за віком на пільгових умовах, із зменшенням віку.
Слід зазначити, що наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного суду № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині умов набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20 дійшла до висновку, що норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин та явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зокрема таким сприятливим підходом також може бути також застосування норм Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме пункту а) ч.1 ст.13 цього Закону, в частині зменшення пенсійного віку, у редакції, яку належить застосовувати згідно Рішення Конституційного суду № 1-р/2020.
Верховний Суд України у справі № 1640/2594/18 від 06 березня 2019 року виклав наступну правову позицію: «Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд».
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, враховуючи те, що станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії позивач мав необхідний стаж для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку за Законом № 1788, правильним способом захисту порушених прав є зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 372 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині негайного виконання рішення суду в межах стягнення пенсії за один місяць такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання відповідача надати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до норм частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного суду України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто, зобов'язання відповідача надати звіт про виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надати звіт про виконання рішення суду такими, що задоволенню не підлягають.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності рішення, яке оскаржується, в розумінні зазначеної норми Закону.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення від 25.04.2024 про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання повторно розглянути заяву від 17.04.2024 та призначити пенсію, зарахувавши період з 17.04.2008 по 16.02.2009, з 17.04.2009 по 18.06.2009, з 10.11.2009 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 31.05.2013, з 28.06.2013 по 02.09.2013, з 16.09.2013 по 15.07.2014, з 03.06.2017 по 15.07.2017, з 20.02.2022 по 26.04.2022, з 01.05.2022 по 03.06.2022 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 8 Закону України № 345 «Про підвищення престижності шахтарської праці», із зараховуванням до пільгового стажу кожного повного року роботи за 1 рік роботи 3 місяці з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства, допустити до негайного виконання судове рішення в межах суми за один місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, юридична адреса: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання протиправним та скасування рішення від 25.04.2024 про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання повторно розглянути заяву від 17.04.2024 та призначити пенсію, врахувавши період з 17.04.2008 по 16.02.2009, з 17.04.2009 по 18.06.2009, з 10.11.2009 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 31.05.2013, з 28.06.2013 по 02.09.2013, з 16.09.2013 по 15.07.2014, з 03.06.2017 по 15.07.2017, з 20.02.2022 по 26.04.2022, з 01.05.2022 по 03.06.2022 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 8 Закону України № 345 «Про підвищення престижності шахтарської праці», зобов'язання повторно розглянути заяву 17.04.2024 із зараховуванням до пільгового стажу кожного повного року роботи за 1 рік роботи 3 місяці, допустити до негайного виконання судове рішення в межах суми за один місяць, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення - задовольнити частково.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.04.2024 року № 052530004486 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком - визнати протиправним та скасувати.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.04.2024 та призначити пенсію, зарахувавши період з 17.04.2008 по 16.02.2009, з 17.04.2009 по 18.06.2009, з 10.11.2009 по 30.11.2012, з 01.12.2012 по 31.05.2013, з 28.06.2013 по 02.09.2013, з 16.09.2013 по 15.07.2014, з 03.06.2017 по 15.07.2017, з 20.02.2022 по 26.04.2022, з 01.05.2022 по 03.06.2022 до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 8 Закону України № 345 «Про підвищення престижності шахтарської праці», із зараховуванням до пільгового стажу кожного повного року роботи за 1 рік роботи 3 місяці з урахуванням висновків суду та норм чинного законодавства.
Допустити негайне виконання рішення суду про призначення пенсії ОСОБА_1 у межах суми стягнення за один місяць.
В задоволенні іншої частини адміністративного позову - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, юридична адреса: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 968 грн. 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В. Давиденко