11 червня 2024 року Справа № 160/12805/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку письмового провадження питання про зупинення провадження у справі №160/12805/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
17.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови нарахувати та виплатити індексацію (підвищення) ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2023 року відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 року № 168 із застосуванням коефіцієнту збільшення 1,197, у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі без будь-яких обмежень, у тому числі розміром 1500 гривень та без обмеження максимального розміру пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 починаючи з 01.03.2023 відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 із застосуванням коефіцієнту збільшення 1,197, у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі без будь-яких обмежень, у тому числі розміром 1500 гривень та без обмеження максимального розміру пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив та зазначає наступне.
Так, предметом спору в даній адміністративній справі є протиправність дій відповідача, які полягають у відмові нарахувати та виплатити індексацію (підвищення) починаючи з 01.03.2023 року відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 року № 168 із застосуванням коефіцієнту збільшення 1,197, у розмірі її фактичного нарахування в повному обсязі без будь-яких обмежень, у тому числі розміром 1500 гривень та без обмеження максимального розміру пенсії.
В обґрунтування позовних вимог в частині нарахування і виплати індексації без обмеження її максимальним розміром 1500 грн. позивач також посилається на те, що положення абзацу 2 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 з приводу того, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень прямо суперечить положенням Законів України № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» та Конституції України, а тому порушує його право на належний, гарантований державою, рівень пенсійного забезпечення, та як наслідок, призводить до додаткового обмеження пенсії максимальним розміром.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою від 13 березня 2024 року Касаційним адміністративним судом Верховного суду відкрито касаційне провадження у справі № 620/12774/23.
Зміст вказаної ухвали у справі № 620/12774/23 свідчить про подібність спірних правовідносин, предмету та підстав позову.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Слід зазначити, що фактично Верховним Судом констатовано, що наразі ним розглядається справа, в якій буде вирішено питання права, що матиме фундаментальне значення для єдності судової практики.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що наявні підстави, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки результат розгляду Верховним Судом справи, що матиме фундаментальне значення для формування судової практики в спірних правовідносинах, матиме визначальне значення для вирішення спору в цій справі.
Окрім цього, згідно з пунктом 5 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Конституційний Суд України у рішенні від 22.05.2018 року № 5-р/2018 зазначив, що елементом верховенства права є правова визначеність.
Європейська Комісія за демократію через право у Доповіді щодо верховенства права від 04 квітня 2011 року № 512/2009 зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість (передбачуваність) ситуацій та правовідносин, що виникають.
Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічному прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року.
Як випливає з практики Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права їх носіїв (рішення ЄСПЛ від 24 квітня 2008 року у справі "C. Дж. та інші проти Болгарії", заява №1365/07, пункт 39, від 9 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України", заява № 21722/11, пункт 170).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі, тому їх тлумачення і застосування залежить від практики. Роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення ЄСПЛ від 11 листопада 1996 року у справі "Кантоні проти Франції", заява №17862/91, пункти 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі "Вєренцов проти України", заява №20372/11, пункт 65).
При цьому однакове застосування норм права забезпечує правову визначеність у державі, яка керується верховенством права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2023 року у справі №357/8277/19.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення стабільності судової практики, утвердження правової визначеності для сторін, забезпечення досягнення завдання адміністративного судочинства та з метою остаточного вирішення спору між сторонами суд вважає, що за обставин цієї справи наявні достатні підстави для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №620/12774/23.
Керуючись статтями 236, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Зупинити провадження у справі №160/12805/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №620/12774/23.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська