10 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/3678/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті (відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 25.03.2024 №ПШ003465 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки 13.02.2024 дотримання вимог про автомобільний транспорт при здійснення перевезень пасажирів автомобілем VOLKSWAGEN номерний знак НОМЕР_1 було виявлено відсутність документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
На підставі акта перевірки та долучених до нього документів оскаржуваною постановою від 25.03.2024 №ПШ003465 до перевізника відповідно до Закону України “Про автомобільний транспорт” було застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17000 грн.
Позивач не погоджується із даною постановою та вважає її протиправною. Вказує на те, що під час здійснення перевірки та винесенні оскаржуваної постанови відділу Укртрансбезпеки було надано всі документи, перелік яких визначений ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», в тому числі і документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, а саме платіжне доручення про оплату транспортних послуг № 1236 від 02.02.2024.
При цьому, уповноваженими особами відділу Укртрансбезпеки було проігноровано та не надано правової оцінки додатковій угоді № 2 від 06.02.2024 до договору №175/02 на нерегулярні перевезення від 05.02.2024 (яка є невід'ємною частиною даного договору) згідно якої СПД ОСОБА_2 (Замовник) та СПД ОСОБА_1 (Виконавець) дійшли згоди внести зміни до договору №175/02 на нерегулярні перевезення від 05.02.2024 додавши до нього п.2.3, який викласти в наступній редакції: «2.3. Перераховані 02.02.2024 по платіжному дорученню № 1236 надлишкові кошти в сумі 10 800,00 грн зараховуються у рахунок оплати за надані послуги по даному договору».
З наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечила та зазначила, що посадовими особами Укртансбезпеки 13.02.2024 проведено рейдову перевірку щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт в ході якого виявлено, що транспортним засобом марки VOLKSWAGEN номерний знак НОМЕР_1 перевозились пасажири за маршрутом «с. Жидичин - м. Луцьк - м. Київ» за відсутності на момент перевірки документу про оплату транспортних послуг, що зафіксовано в акті №АР022024 від 13.02.2024.
При перевірці документу про оплату транспортних послуг виявлено такі обставини:
- перевезення виконувалося відповідно до договору №175/02 від 05.02.2024;
- список пасажирів встановлено додатком до договору №175/02;
При цьому у водія була наявна фільтрована виписка виготовлена 05.02.2024, що містила інформацію про оплату 100 000 грн від ФОП ОСОБА_2 за нерегулярні перевезення пасажирів згідно договорів від 02.02.2024.
Відтак, надана виписка про оплату, не підтверджує того, що оплачено саме послуги перевезення 13.02.2024 згідно договору №175/02 від 05.02.2024, позаяк сам договір не містить відомостей про умови оплати послуг та їх вартість, що суперечить вимогам до нерегулярних перевезень, визначених Правилами №176.
Таким чином, на момент перевірки відсутні документи про оплату транспортних послуг, які визначені договором №175/02 від 05.02.2024.
Представник відповідача просить не брати до уваги додаткову угоду №2 від 06.02.2024 до договору №175/02 (яка фактично зв'язує виписку за 02.02.2024 та договір №175/02 від 05.02.2024), оскільки у відповідача є обґрунтовані підстави вважати, що вказана додаткова угода №2 виготовлена після перевірки та з метою уникнення відповідальності перевізником. Посилається на відеозапис перевірки, з якого вбачається, що додаткової угоди №2 від 06.02.2024 до договору №175/02 посадовим особам відповідача під час перевірки надано не було.
З наведених підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив ОСОБА_1 підтримав доводи та аргументи викладені у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.
У запереченні відповідач просив у позові відмовити з мотивів та підстав викладених у відзиві на позов.
Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Рівненській області 13.02.2024 на ділянці автомобільної дороги М-06, 257км + 100, проведено перевірку належного позивачу транспортного засобу VOLKSWAGEN номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом про що складено акт АР №022024.
В акті перевірки зазначено, що під час перевезення пасажирів за нерегулярним маршрутом: Жидичин - м.Київ згідно договору №175/2 від 05.02.2024 перевізник не забезпечив у водія на ТЗ VOLKSWAGEN номерний знак НОМЕР_1 наявності документа про оплату транспортних послуг, наявність якого передбачена ст.34, ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідальність за вказане порушення передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз.3 ч.1 перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів визначених ст.39 цього закону (а.с.4).
Водій ОСОБА_3 в акті перевірки вказав, що з порушенням не згідний, оскільки надав квитанцію про оплату від 02.02.2024.
Відповідачем 28.02.2024 позивачу рекомендованим листом направлено повідомлення про те, що розгляд справи відбудеться 25.03.2024 з 10 по 12 годину за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27 (зворот)). Вказане рекомендоване повідомлення особисто отримане ОСОБА_1 01.03.2024 (а.с.28).
Начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області, за результатами розгляду справи 25.03.2024 винесено постанову №ПШ003465, якою до ФОП ОСОБА_1 за відсутність документів, перелік яких визначений ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: документу про оплату транспортних послуг, відповідальність за яке передбачено абз. 3 ч. 1 ст.60 Закону України “Про автомобільний транспорт” застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн (а.с.5).
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, та спірному рішенню, суд враховує такі нормативно-правові акти.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин сьомої, чотирнадцятої статті 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІII “Про автомобільний транспорт” (далі - Закон №2344-ІII) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті. Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з пунктом 1, абзацом першим пункту 8 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Абзацом третім пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 №592 “Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті” утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, Управління Укртрансбезпеки у Волинській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2020 №196-р “Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті” утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату Служби, зокрема Поліське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, реорганізувавши шляхом злиття Управління Укртрансбезпеки у Волинській області та Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області.
Згідно розпорядження КМ України від 02.12.2021 № 1579-р “Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті” утворено відділи державного нагляду (контролю) у Волинській, Житомирській, Рівненській областях.
Отже, здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства є повноваженнями відповідача.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) визначає Порядок “Проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі”, затвердженого постановою КМ України №1567 від 08.11.2006 (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Порядок №1567).
Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3 Порядку №1567).
Згідно із пунктами 2, 4 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 11, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пунктів 12, 13 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Як визначено пунктом 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).
Відповідно до частини 1 статті 34 даного Закону автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно з ч.1 ст. 39 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Зокрема, абз. 3 частини 1 статті 60 даного Закону визначено, що за виконання перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У Законі №2344-ІІІ (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Фактичною підставою для притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ стало встановлення посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки факту здійснення нерегулярного перевезення пасажирів за відсутності документа, що засвідчує оплату транспортних послуг, що є порушенням вимог ст.39 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
Зокрема такий висновок зроблено в акті перевірки від 13.02.2024 №АР022924.
Проаналізувавши зібрані по справі докази суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами було доведено факт вчинення позивачем даного порушення, виходячи з наступного.
Так, статтею 39 Закону №2344-ІІІ визначено перелік документів, на підставі яких здійснюються перевезення пасажирів, (у тому числі нерегулярні), які є загальнообов'язковими для перевізників.
Абзацом 3 частини 4 статті 39 Закону №2344-ІІІ визначено, що при виконанні нерегулярних пасажирських перевезень водій автобуса повинен мати посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Як вбачається з акта перевірки від 13.02.2024 №АР022924 згідно договору №175/2 від 05.02.2024 перевізник не забезпечив у водія на ТЗ VOLKSWAGEN номерний знак НОМЕР_1 наявності документа про оплату транспортних послуг. Тобто, посадовими особами Укртрансбезпеки констатовано відсутність документів, визначених ст.39 Закону №2344-ІІІ.
Санкція визначена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачає відповідальність за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Нормами даної статті чітко визначено, що перевізники несуть відповідальність за відсутність документів, визначених, зокрема ст. 39 Закону, саме на момент перевірки, а не по факту.
Відсутність визначених законом документів під час здійснення перевезення пасажирів вже є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника.
Відтак зважаючи на зафіксоване в акті перевірки порушення, а саме відсутність у водія під час здійснення нерегулярного перевезення документа, що засвідчує оплату транспортних послуг за договором №175/02 від 05.02.2024, за наслідками розгляду справи відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову від 25.03.2024.
На думку суду, вказана постанова винесена відповідачем в межах наданих йому повноважень із дотриманням процедури її розгляду та прийняття та у відповідності до норм Закону України “Про автомобільний транспорт”, Порядку №1567 та є правомірною.
Адміністративно-господарський штраф, накладений на позивача постановою №ПШ003465 від 25.03.2024 у сумі 17000 грн відповідає встановленому абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ розміру.
Суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що документом, який підтверджує оплату транспортних послуг було платіжне доручення №1236 від 02.02.2024 з огляду на наступне.
Відповідно до п. 51 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 (далі - Правила №176), нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
Відповідно до п. 55 Правил №176, замовлення юридичною або фізичною особою автобуса для нерегулярних перевезень здійснюється шляхом укладення з автомобільним перевізником письмового договору про замовлення транспортного засобу.
Суб'єкт господарювання, який надає туристичні та екскурсійні послуги і здійснює перевезення власним чи орендованим транспортним засобом, укладає договір перевезення з кожною особою.
Відповідно до п. 56 Правил №176, договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки.
Як вбачається з матеріалів справи нерегулярні перевезення позивачем (станом на момент проведення перевірки) виконувались відповідно до договору №175/02 від 05.02.2024 (а.с.6). Саме вказаний договір (разом з списком пасажирів встановленим додатком до договору №175/02) був наданий водієм для перевірки посадовим особам органу Укртрансбезпеки.
При цьому наявна у водія фільтрована виписка за період з 02.02.2024 по 02.02.2024 містила інформацію про оплату 100 000 грн від ФОП ОСОБА_2 за нерегулярні перевезення пасажирів згідно договорів від 02.02.2024 (а.с.8).
Відтак, надана водієм ОСОБА_3 виписка про оплату, не підтверджує того, що оплачено саме послуги перевезення 13.02.2024 згідно договору №175/02 від 05.02.2024, позаяк сам договір не містить відомостей про умови оплати послуг та їх вартість.
Таким чином, вказана виписка є документом про оплату транспортних послуг згідно договорів від 02.02.2024, в той час як перевезення виконувалось відповідно до договору №175/02 від 05.02.2024. Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність на момент перевірки документу про оплату транспортних послуг, які визначені договором №175/02 від 05.02.2024.
Суд не бере до уваги додаткову угоду №2 до договору №175/02 на нерегулярні перевезення від 05.02.2024, оскільки така додаткова угода була відсутня у водія транспортного засобу VOLKSWAGEN номерний знак НОМЕР_1 на момент перевірки 13.02.2024. Вказані обставини підтверджуються відеозаписами перевірки проведеної 13.02.2024.
Зокрема, долучений до матеріалів справи відеозапис підтверджує той факт, що під час перевірки транспортного засобу VOLKSWAGEN номерний знак НОМЕР_1 додаткова угода №2 від 06.02.2024 до договору №175/02 була відсутньою, зокрема ані водій, ані перевізник (у телефонному режимі) не згадували про додаткову угоду, не повідомляли інспектора про її існування та не надали її для перевірки, що свідчить про те, що на момент перевірки така додаткова угода очевидно не існувала взагалі. Перевізник підтвердив, що спочатку укладає договори, а вже після приймає оплату; натомість про випадки оплати, що передують укладенню договорів не повідомив. Тому такий доказ, як додаткова угода №2 від 06.02.2024 до договору №175/02 від 05.02.2024, не приймається судом до уваги, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 73,75 КАС України (належність та допустимість доказів).
Таким чином, надана виписка за період з 02.02.2024 по 02.02.2024 про оплату, не підтверджує того, що оплачено саме послуги перевезення 13.02.2024 по договору №175/02 від 05.02.2024, позаяк сам договір не містить відомостей про умови оплати послуг та їх вартість, що суперечить вимогам до нерегулярних перевезень, визначених Правилами №176.
Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства, суд констатує, що правильним є висновок контролюючого органу про здійснення позивачем 13.02.2024 нерегулярних пасажирських перевезень за відсутності, визначених ст.39 Закону документів, що зафіксовано актом перевірки та підтверджено належними та допустимими доказами
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку про дотримання відповідачем вимог законодавства щодо правомірності винесення постанови №ПШ003465 від 25.03.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу за допущені позивачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а тому підстави для її скасування відсутні.
Зважаючи на вищевказане у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 241-243, 245, 246, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 25.03.2024 №ПШ003465 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Т.М. Димарчук