10 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/36636/23
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач-1) про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2020 та 01.01.2021 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.№2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та з врахуванням положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2020 рік” та “Про державний бюджет України на 2021 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служб, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01.01.2020 по 26.11.2021 та зобов'язання перерахувати, нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2020 та 01.01.2021 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.№2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та з врахуванням положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення ш садового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2020 рік” та “Про державний бюджет України на 2021 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 з урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служб, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01.01.2020 по 26.11.2021 року з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні та не виплаті грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за відпустку за 2020-2021 роки, суми одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням обчислених відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, посадового окладу і окладу за військове званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України “Про державний бюджет України на 2020 рік” та “Про державний бюджет України на 2021 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до постанови КМУ №704 та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, компенсацію за відпустку за 2020-2021 роки, суму одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням обчислених відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, посадового окладу і окладу за військове званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України “Про державний бюджет України на 2020 рік” та “Про державний бюджет України на 2021 рік”, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до постанови КМУ №704;
визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2018-2021 роки без індексації грошового забезпечення та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу для оздоровлення за 2018-2021 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення;
визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки без індексації грошового забезпечення та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки з врахуванням індексації грошового забезпечення;
визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо врахування грудня 2015 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 28.02.2018 та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 28.02.2018 з врахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін;
визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення в повному розмірі за період з 01.03.2018 по 26.11.2021 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.11.2021, враховуючи вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в період з 05.10.2017 по 26.11.2021 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби позивачу неправильно нараховувалось: грошове забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704); матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення за 2018-2021 роки, а саме нараховувалась без врахування індексації грошового забезпечення при її обчисленні; сума індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 28.02.2018, а саме без встановлення січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін; з 01.03.2018 по 26.11.2021 військова частина НОМЕР_3 не донарахувала позивачу належні суми індексації грошового забезпечення відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
20.11.2023 позивач звернувся з заявою про перерахунок грошового забезпечення до військової частини НОМЕР_1 , однак, за цією заявою позивач не отримав доплати.
ОСОБА_1 вважає вказану бездіяльність протиправною, просить позов задовольнити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву від 16.02.2024 відповідач позовні вимоги не визнав у зв'язку з їх безпідставністю (а.с. 99-117). Зокрема, вказує на те, що положення пункту 4 Постанови №704 в первинній редакції (після скасування Шостим апеляційним адміністративним судом пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103) стосовно обчислення складових грошового забезпечення військовослужбовців виходячи з розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) прямо суперечить вимогам пункту 3 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 №1774-VІІ (далі - Закон №1774-VІІ).
Відповідач вважає, що оскільки норма пункту 3 розділу II Закону №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1,12,13,14 до постанови №704, правові підстави для обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати - відсутні.
За таких обставин відповідач вказує на безпідставність позовної вимоги про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Оскільки підстав для перерахунку, нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року немає, то безпідставними є також вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки, компенсацію за відпустку за 2020-2021 роки, суму одноразової грошової допомоги при звільненні з врахуванням обчислених відповідно до положень Постанови № 704.
З приводу перерахунку позивачу індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 28.02.2018, то вказує на те, що позовні вимоги за цей заявлені до неналежного відповідача, оскільки військова частина НОМЕР_1 з дня її формування і до 01.02.2018 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , в тому числі і щодо нарахувань грошового забезпечення військовослужбовцям.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.11.2021, то вказує на те, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12,13 114.
У зв'язку з введенням в дію Постанови №704 грошове забезпечення військовослужбовців, в тому числі і позивача, збільшилося в абсолютному розмірі. Оскільки нарахована індексація позивача за березень 2018 року становила 0,00 грн і відбувається підвищення грошового забезпечення за березень 2018 року в абсолютному виразі за рахунок постійних складових, визначених Законом №2011-ХІІ, то відповідно до вимог пункту 5 Порядку №1078 березень 2018 року є місяцем підвищення грошових доходів (грошового забезпечення) і, відповідно, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснювалося з квітня 2018 року.
Таким чином, індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.11.2021 проведена згідно норм Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078, а загальна її сума становила 10038,22 грн.
Щодо зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2018-2021 рр. та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 рр. із врахуванням в складі індексації грошового забезпечення, то вказує на те, що оскільки індексація грошового забезпечення позивачу за період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 05.10.2017 по 26.11.2021 була проведена військовою частиною НОМЕР_1 у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078, то питання щодо виплати йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки із врахуванням індексації грошового забезпечення не може стояти, так як і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення виплачувались військовою частиною НОМЕР_1 за вищевказані періоди позивачу згідно положень Розділів XXIII та XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
З врахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач у відповіді на відзив не погодився з аргументами відповідача та просив позов задовольнити у повному розмірі, з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 131)
Відповідач 1 у запереченні на відповідь на відзив підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та просив у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 158-161).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 залучено до участі у справі як другого відповідача Військову частину НОМЕР_2 .
Відповідач військова частина НОМЕР_2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та зазначив, що індексація грошового забезпечення з 05.10.2017 по 28.02.2018 нараховувалась позивачу у відповідності до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). При цьому місяцем підвищення доходу (базовим місяцем) при нарахуванні індексації за вказаний період враховано грудень 2015 року. У зв'язку з цим для проведення індексації доходів позивача індекс споживчих цін обчислювався наростаючим підсумком починаючи з січня 2016 року. Оскільки нарахована випереджаючим шляхом сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року-лютого 2018 року не перевищила суму підвищення грошового забезпечення за грудень 2015 року, нарахована позивачу індексація грошового забезпечення за вказаний період становить 0,00 гривень.
З врахуванням наведеного просив у задоволенні позову відмовити.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у позові, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 05.10.2017 по 26.11.2021, що підтверджується копіями витягів з із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.10.2017 №214 та із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.11.2017 №250.
Як слідує із копій карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 , в період проходження служби позивачу, серед іншого, було нараховано та виплачено: оклад за військовим званням, місячний розмір якого складав: у 2020 році - 1020,00 грн; у 2021 році: у січні - листопаді - 1020,00 грн, у грудні - 918,00 грн; посадовий оклад, місячний розмір якого складав: у 2020 році - 3000,00 грн, у 2021 році - у січні-листопаді - 3000,00 грн, у грудні 2021 року - 2700,00 грн.
З довідки про доходи ОСОБА_1 від 11.10.2023 №40/3006 вбачається, що позивачу була нарахована та виплачена індексація у таких розмірах: грудень 2018 року, лютий - березень 2019 року - 71,08 грн, квітень 2019 року - липень 2019 року - 134,47 грн, серпень 2019 року - грудень 2019 року - 206,72 грн, січень 2020 року - липень 2020 року 216,51 грн, серпень 2020 року - грудень 2020 року - 226,29 грн, січень 2021 року - 233,81 грн, лютий 2021 року - квітень 2021 року - 331,42 грн, травень 2021 року - липень 2021 року - 415,41 грн, серпень 2021 року - листопад 2021 року- 540,03 грн, грудень 2021 року - 972,06 грн.
З особистих карток грошового забезпечення за 2018-2021 роки також встановлено, що ОСОБА_1 були виплачені: грошова допомога на оздоровлення у травні 2018 року у розмірі 9591,90 грн, у травні 2019 року у розмірі 13249,50 грн, у березні 2020 року - в розмірі 13249,50 грн та у жовтні 2021 року у розмірі - 13249,50 грн; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у вересні 2019 року в розмірі 10250,00 грн, у жовтні 2020 року в розмірі 10250,00 грн та жовтні 2021 року в розмірі 13249,00 грн.
20.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до в/с А2892 із заявою про перерахунок грошового забезпечення, в якій просив здійснити перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням за період з 30.01.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 26.11.2021 виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 01 січня відповідного року на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Постановою №704, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; а також здійснити нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення за період з 28.09.2017 по 28.02.2018 зі встановленням базового місяця - січня 2008 року, а також просив здійснити перерахунок раніше виплаченої індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 26.11.2021, з урахуванням абзацу 4, 5, 6 Порядку №1078.
Листом від 11.10.2023 №40/3007 в/ч НОМЕР_1 надала позивачу відповідь на його заяву, в якій повідомила, що грошове забезпечення за період проходження служби було нараховано та виплачено позивачу в розмірах, встановлених діючим законодавством.
Вважаючи дії та бездіяльність відповідача щодо невиплати грошового забезпечення в належному розмірі, позивач звернувся із даних позовом до суду.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Статтею 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704) в редакції чинній на день її прийняття, визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
На момент набрання чинності постанови № 704 (01 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14”. Отже, станом на 01 березня 2018 року пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.
Базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Згідно з ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Верховний Суд з цього питання висловив свою правову позицію, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під “умовами” необхідно розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під “порядком” розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 №294-IX (далі - Закон №294-IX), Закон України від 15.12.2020 №1082-ІХ “Про Державний бюджет України на 2021 рік” таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містить. Тобто, положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року до 01 січня 2020 року - набрання чинності Законом №294-IX не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Враховуючи те, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21.
Як було встановлено судом, позивачу у 2020 та 2021 роках було нараховано та виплачено посадовий оклад у розмірі 3000,00 грн.
Враховуючи наведене в сукупності, суд вважає, що відповідач 1, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням за відповідною посадою позивача у спірний період таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, діяв протиправно.
Таким чином, починаючи з 01.01.2020 відповідачем при визначенні розміру посадового окладу ОСОБА_1 протиправно не було враховано при обчисленні посадового окладу таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України Про Державний бюджет на відповідний рік на 01 січня відповідного року.
Водночас, слід зазначити, що додаткові види грошового забезпечення (надбавки за вислугу років, за особливості проходження служби, доплати, підвищення, премії) розраховуються у відсотках від розміру посадового окладу. Таким чином, внаслідок неправильного розрахунку посадового окладу відповідач неправильно нарахував і розміри додаткових видів грошового забезпечення, які були виплачені позивачу.
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дії щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення за нормами чинними станом на 01.01.2020, 01.01.2021 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-XII та з врахуванням положення Постанови №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2020 рік”, “Про державний бюджет України на 2021 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до Постанови №704, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служб, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01.01.2020 по 26.11.2021 та похідної позовної вимоги зобов'язального характеру про виплату грошового забезпечення в належному розмірі з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, грошова допомога для оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2020-2021 роках, компенсація за відпустку за 2021 рік позивачу та одноразова допомоги при звільненні виплачена позивачу, виходячи з посадового окладу в розмірі 3000,00 грн, тобто без урахування положення Постанови №704, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2020 рік”, “Про державний бюджет України на 2021 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до Постанови №704.
Оскільки в ході судового розгляду даної справи суд визнав протиправними дії відповідача 1 щодо неврахування при визначенні розміру посадового ОСОБА_1 такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України Про Державний бюджет на відповідний рік на 01 січня відповідного року, відповідно вказане призвело до виплати позивачу в меншому розмірі, ніж встановлено законодавством, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки та компенсації за відпустку у 2021 році і одноразової допомоги при звільненні у 2021 році.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, компенсації за відпустку та одноразової допомоги при звільненні у 2021 році
з врахуванням обчислених відповідно до положень Постанови №704, посадового окладу і окладу за військове званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України “Про державний бюджет України на 2020 рік”, “Про державний бюджет України на 2021 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до Постанови №704 та похідної позовної вимоги зобов'язального характеру про перерахунок, нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням раніше виплачених сум.
Надаючи оцінку діям відповідача 1 щодо неврахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки, суд зазначає наступне
Статтею 18 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”).
Статтею 9 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виходячи з аналізу статей 1, 2, 5 Закону №1282-ХІІ індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, а також а також при нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільнені, передбаченої частиною другою статті 15 Закону №2011-ХІІ.
Необхідність включення щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення до складу грошового забезпечення з якого здійснюється розрахунок: грошової допомоги для оздоровлення; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань підтверджується висновками щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №820/3423/18.
Як слідує з матеріалів справи, станом на час виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018 - 2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки, індексація грошового забезпечення, яка була нарахована позивачу, не була включена до складу розрахунку даних допомог.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки без індексації грошового забезпечення.
Відтак, з метою належного відновлення прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо врахування грудня 2015 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 28.02.2018 та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 28.02.2018 з врахуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, то суд враховує наступне.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Згідно зі статтями 18, 19 Закону України від 05.10.2000 №2017-III “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Преамбулою Закону України від 03.07.1991 №1282-XII “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон №1282-ХІІ) передбачено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
За змістом статті 1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1282-XII (зі змінами, внесеними Законом України від 24.12.2015 №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01.01.2016) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Частинами першою, другою статті 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону №1282-XII).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення встановлено Порядком №1078.
Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
За приписами пункту 5 Порядку №1078 (у редакції Постанови №1013, застосовується з 01.12.2015) установлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
З прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення. Зокрема, якщо раніше для обчислення індексу споживчих цін враховувався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови №1013 таким місяцем став місяць підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування. Крім того, якщо раніше місяць підвищення (базовий місяць) визначався в разі, коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Починаючи з 01.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, в тому числі військовослужбовець.
Пунктом 1 Постанови №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників. При цьому підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери, окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Посадові оклади військовослужбовців встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу” (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність з 01.03.2018.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі з 18.05.2016 по 28.02.2018, що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося.
Після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова №704, набрала чинності 01.03.2018), “базовим місяцем” для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року.
Таким чином, якщо останнє підвищення окладу за посадою відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення військовослужбовцю має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації став березень 2018 року. Відповідач не надав суду доказів про те, що у період з січня 2008 року до березня 2018 року відбулося збільшення грошового забезпечення саме за рахунок зростання тарифної ставки (окладу).
При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, які полягають, зокрема, у такому.
Місяць, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації. За змістом пункту 5 Порядку №1078 підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця. Отже, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу). Тому у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць. Якщо відповідач цієї дії не вчиняє, останнього можна зобов'язати до її вчинення у судовому порядку. Аналіз пункту 5 Порядку №1078 свідчить про те, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець. Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
Верховний Суд у постановах від 12.05.2022 у справі №580/3335/21, від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 28.06.2022 у справі №420/4841/21 та ін. дійшов висновку про те, що базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців, оскільки у період з 01.01.2008 по 01.03.2018 посадові оклади військовослужбовців були незмінними.
Верховний Суд у своїй практиці також вказував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки. Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20.
У названих справах №400/1118/21, №420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку №1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Одночасно з цим Верховний Суд вказав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Отже, базовим місяцем (місяцем, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін) при проведенні індексації грошового забезпечення позивача з 05.10.2017 по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців (посадові оклади військовослужбовців за посадами з січня 2008 року по лютий 2018 року включно були незмінними). Застосування відповідачем іншого місяця для обчислення індексації у цей період (грудень 2015 року) є протиправним, оскільки в цьому місяці не вносилися зміни саме до посадових окладів військовослужбовців.
Відтак, твердження відповідачів з даного приводу є безпідставними.
З карток особового рахунку військовослужбовця за 2017-2018 роки вбачається, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 40, 154-155).
При цьому, судом встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 у період з жовтня 2017 року по 01.02.2018 перебувала на фінансовому забезпеченні військової частини НОМЕР_2 , що підтверджено листами Фінансово-економічного управління Сухопутних військ ЗСУ від 29.08.2016 № 116/14/1/3801, від 15.01.2018 № 116/14/1/131 (а.с. 118-119).
Відповідно до пункту 1.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (далі - Правила), розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони є:
Міністр оборони головний розпорядник;
командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня);
командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів третього рівня).
Пунктом 1.5 Правил визначено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень) (далі -правил).
Згідно пункту 47 статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я та здійснення витрат бюджету.
Таким чином, хоча ОСОБА_1 і проходив військову службу в період з 05.10.2017 по 31.01.2018 у Військовій частині НОМЕР_1 , однак остання позбавлена можливості нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, з огляду на те, що у зазначений період перебувала на фінансовому забезпеченні у Військової частини НОМЕР_2 .
Суд вказує, що нарахування та виплату грошового забезпечення у період з 05.10.2017 по 31.01.2018 проводила Військова частина НОМЕР_2 , на фінансовому забезпеченні якої перебувала Військова частина НОМЕР_1 , де проходив військову службу позивач, тому, саме військова частина НОМЕР_2 була відповідальна за виплату позивачу грошового забезпечення, в тому числі й індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 31.01.2018, а вже в період з 01.02.2018 по 28.02.2018 - військова частина НОМЕР_1 .
Отже, з огляду на вищевикладені обставини у справі, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 31.01.2018 включно та зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 31.01.2018, з врахуванням січня 2008 року; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 включно; зобов'язання відповідача військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 з врахуванням січня 2008 року.
Надаючи оцінку доводам сторін в решті позовних вимог - щодо нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.11.2021, суд зазначає таке.
З набранням 01.03.2018 чинності Постановою №704 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 у період з березня 2018 року по листопад 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, з грудня 2018 року по листопад 2021 року індексація - нараховувалась та виплачувалась, а саме: в грудні 2018 року в сумі 71,08 грн, лютий-березень 2019 року в сумі 71,08 грн, квітень 2019 року - липень 2019 року - 134,47 грн, серпень 2019 року - грудень 2019 року - 206,72 грн, січень 2020 року - липень 2020 року 216,51 грн, серпень 2020 року - грудень 2020 року - 226,29 грн, січень 2021 року - 233,81 грн, лютий 2021 року - квітень 2021 року - 331,42 грн, травень 2021 року - липень 2021 року - 415,41 грн, серпень 2021 року - листопад 2021 року- 540,03 грн.
Суд зауважує, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01 березня 2018 року не є спірними.
За змістом наведених вище положень Порядку №1078 у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка, виникає право на індексацію (абзац другий пункту 1-1, абзац шостий пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п'ятий пункту 4 Порядку №1078).
Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держкомстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у позивача виникає право на індексацію, яка виплачувалася йому з грудня 2018 року до дня звільнення.
На думку позивача, починаючи з березня 2018 року (місяць підвищення доходу) відповідачем безпідставно не було враховано вимоги абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078, зокрема, не встановлено, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу суму індексації, що склалась у місяці підвищення такого доходу.
З 01.12.2015 в абзацах третьому - шостому пункту 5 Порядку №1078 йде мова про індексацію, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку №1078 (зі змінами, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021), передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).
Відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Отже, у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача (посадового окладу) відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми “індексації-різниці”, а якщо так, то у якій сумі.
Суд повторює, що право на отримання суми індексації-різниці виникає у тому разі, коли розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
При цьому розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (друге речення абзацу п'ятого пункту 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку №1078).
Отже, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як слідує з матеріалів справи, відповідач-1 не проводив розрахунок індексації за наведеними в абзацах третьому-шостому пункту 5 Порядку №1078 правилами за період з 01.03.2018 по 26.11.2021 та не вирішував питання щодо наявності у позивача права на такий вид індексації за спірний період.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач-1 допустив бездіяльність, оскільки відповідно до вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку №1078 не провів розрахунок індексації за період з 01.03.2018 по 26.11.2021 (не перевірив наявність у позивача права на індексацію-різницю), а тому у цій частині позов належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.11.2021, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку №1078.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у зобов'язальній частині, суд насамперед суд звертає увагу на те, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Відповідач не проводив розрахунок індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року у встановленому порядку та не визначив суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, не здійснив порівняння цієї суми та розміру підвищення доходу в березні 2018 року у порівнянні з розміром доходу у лютому 2018 року (з урахуванням приписів абзацу п'ятого пункту 5 Порядку №1078). Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку на предмет застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що за таких обставин належить зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 26.11.2021 відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням висновків суду у рішенні та виплачених сум.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та зважаючи на відсутність документально підтверджених інших судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 01.01.2020, 01.01.2021 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та з врахуванням положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2020 рік”, “Про державний бюджет України на 2021 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, із урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служб, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01.01.2020 по 26.11.2021.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 01.01.2020, 01.01.2021 у відповідності до вимог статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та з врахуванням положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про державний бюджет України на 2020 рік” та “Про державний бюджет України на 2021 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 з урахуванням процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служб, доплати, підвищення) та премії обчислених із перерахованих розмірів посадового окладу та окладу за військове звання за період з 01.01.2020 по 26.11.2021 з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, компенсації за відпустку та одноразової допомоги при звільненні у 2021 році, з врахуванням обчислених відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, посадового окладу і окладу за військове званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України “Про державний бюджет України на 2020 рік”, “Про державний бюджет України на 2021 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до постанови Кабінету Міністрів України №704.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, компенсації за відпустку та одноразової допомоги при звільненні у 2021 році, з врахуванням обчислених відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, посадового окладу і окладу за військове званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України “Про державний бюджет України на 2020 рік” та “Про державний бюджет України на 2021 рік”, “Про державний бюджет України на 2021 рік” на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, до постанови Кабінету Міністрів України №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки, без індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2021 роки, із врахуванням індексації грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 31.01.2018 включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.10.2017 по 31.01.2018 включно, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2018 по 28.02.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.02.2018 по 28.02.2018 включно, зі встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 листопада 2021 року, визначеної з урахуванням розміру підвищення доходу та розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 26 листопада 2021 року відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням висновків суду у рішенні та виплачених сум.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач 1: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Відповідач 2: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя Р.С. Денисюк