10 червня 2024 року ЛуцькСправа № 140/4858/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про зобов'язання здійснити нарахування та виплату невиплаченої пенсії за віком з надбавкою як реабілітованій особі за період з 08.06.2021 - довічно, з урахуванням вже виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до довідки №45/3-1136 про реабілітацію від 29.08.2019 визнана реабілітованою на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 №140/6984/20 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з моменту звернення та до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 №140/5139/23 ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату невиплаченої пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі за період 28.02.2020 по 07.06.2021, з урахуванням виплачених сум.
Однак, вищезгаданим рішенням вимоги позивача задоволено лише до закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №1593/2020, виданого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі №140/6984/20. Проте, рішенням від 12.06.2020 у справі №140/6984/20 зобов'язано відповідача нарахувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 50% мінімальної пенсії до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат, без обмеження у часовому просторі.
Позивач вважає такі дії ГУ ПФУ у Волинській області протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, а тому з метою реального виконання судового рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі №140/6984/20, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, встановлено, що судовий розгляд справи необхідно проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 21.05.2024 №0300-0902-7/31387 позовні вимоги позивача не визнав та просив відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що виплати за рішеннями судів, яким зобов'язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення (постанова Пленуму Вищого адміністративного суду України від 19.12.2011 №8).
На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/6984/20 від 12.06.2020 ГУ ПФУ у Волинській області ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 28.02.2020 в межах покладених судовим рішенням зобов'язань та нарахована доплата за період з 28.02.2020 по 30.11.2023 становить 17 738,99 грн.
Разом з тим слід зазначити, що позивачу з 1 грудня 2023 року виплата підвищення до пенсії згідно із рішенням суду репресованим особам, в подальшому реабілітованим. здійснюється щомісячно разом з основною пенсією.
На даний час розмір пенсії позивача становить 2 806,63 грн, з них: 1 714,13 грн - розмір пенсії за віком; 1 87,79 грн - доплата до пенсії при неповному стажі; 85,71 грн - підвищення ст. 29 ч.3 (5%); 819,00 грн - підвищення згідно з рішенням суду репресованим особам, в подальшому реабілітованим з 28.02.2020 по довічно. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Виплату боргу ОСОБА_1 , який виник внаслідок виконання рішення суду в сумі 17 738,99 грн за період з 28.02.2020 по 30.11.2023 буде здійснено в порядку черговості після виділення коштів з Державного бюджету України (сума заборгованості внесена в картку судового рішення в Реєстрі судових рішень).
Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно довідки про реабілітацію, виданої Головним Управлінням Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації по Красноярському краю №45/3-1136 від 29.08.2019, ОСОБА_1 є реабілітованою особою.
26.09.2016 Волинською обласною радою ОСОБА_1 видано посвідчення №18/16 реабілітованого та потерпілого від політичних репресій згідно якого має право на пільги, передбачені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
26.12.2019 виконавчим комітетом Луцької міської ради ОСОБА_1 видано посвідчення серії НОМЕР_1 реабілітованого, відповідно до якого позивач має право на пільги, передбачені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 №140/6984/20 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з моменту звернення та до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
Вважаючи, що на виконання рішення від 12.06.2020 №140/6984/20 позивачу не у повному обсязі здійснено виплату пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі за період 28.02.2020 (звернення з заявою до територіального управління Пенсійного Фонду України про призначення підвищення до пенсії) - 07.06.2021 (останній день відкритого виконавчого провадження) та протиправно закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1593/2020, виданого на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі № 140/6984/20, позивач за захистом своїх прав звернулась до суду із даними позовними вимогами.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 №140/5139/23 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату невиплаченої пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі за період 28.02.2020 по 07.06.2021, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Вважаючи вказані дії відповідача щодо здійснення невиплаченої пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі лише по 07.06.2021 протиправними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до преамбули Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17.04.1991 № 962-XII (далі - Закон № 962-XII) реабілітація жертв політичних репресій повинна охоплювати увесь період після 1917 року до моменту набрання чинності цим Законом і поширюватись на осіб, необґрунтовано засуджених за цей час судами України або репресованих на території республіки іншими державними органами в будь-якій формі, включаючи позбавлення життя або волі, переселення в примусовому порядку, вислання і заслання за межі республіки, позбавлення громадянства, примусове поміщення до лікувальних закладів, позбавлення чи обмеження інших громадянських прав або свобод з мотивів політичного, соціального, класового, національного і релігійного характеру.
Згідно із приписами статті 3 Закону № 962-XII реабілітовано всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.
Статтею 9 цього Закону встановлено, що вирішення питань, пов'язаних з встановленням факту розкуркулювання, адміністративного виселення, з відшкодуванням матеріальних збитків, поновленням трудових, житлових, пенсійних та інших прав громадян, реабілітованих відповідно до цього Закону, покладено на обласні, міські і районні Ради народних депутатів. З цією метою Радам народних депутатів утворити штатні комісії, положення про які затверджується Кабінетом Міністрів України.
За дорученням цих комісій органи внутрішніх справ встановлюють факти безпідставності заслання і вислання, направлення на спецпоселення, а також конфіскації і вилучення майна у зв'язку з необґрунтованими репресіями і матеріали перевірки надсилають комісіям.
Як визначено статтею 1-1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту «г» частини 1 статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 2.13 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління ПФУ від 07.07.2014 № 13-1) визначено, що за документ, який засвідчує, що особа визнана реабілітованою, приймається завірена в установленому порядку копія посвідчення реабілітованого. Для осіб, реабілітованих згідно зі статтею 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», приймаються довідки органів внутрішніх справ, видані на підставі наявних у них відповідних документів (постанови про вислання, особистих справ на висланих осіб тощо), а за відсутності таких документів - довідки районних комісій з поновлення прав реабілітованих, видані на підставі встановленого факту переселення.
Підпунктом 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі - Постанова №654) установлено, що з 01.09.2008 громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Відповідно до пункту 6 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно із пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини та громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАСУ обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 №140/6984/20 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з моменту звернення та до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
Отже, вищезгаданим рішенням вбачається, що ОСОБА_1 є особою, що зазнала політичних репресій і реабілітована та має право на підвищення до пенсії у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
Відповідно до ст.49 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IVвиплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 №140/5139/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату невиплаченої пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі за період 28.02.2020 по 07.06.2021, з урахуванням виплачених сум.
Отже, рішенням від 31.08.2023 №140/5139/23 вже доказано протиправність відповідача щодо проведення позивачу виплати пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі, не у повному обсязі. Даним рішенням судом задоволено позовні вимоги в межах у яких просила ОСОБА_1 у позовній заяві.
Проте, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 №140/6984/20 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат
Враховуючи те, що обставини, щодо зміни чи припинення таких виплат не настали та позивачем попередніми рішеннями доведено протиправність відповідача щодо нарахування підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не в повному обсязі, суд вважає, що дана позовна вимога підлягає задоволенню.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі «Кантоні проти Франції» (Cantoni v. France № 17862/91), у справі «Вєренцов проти України» № 20372/11).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стосовно вимоги позивача про зобов'язання здійснити нарахування та виплату невиплаченої пенсії за віком з надбавкою як реабілітованій особі за період з 08.06.2021 - довічно, суд зазначає наступне.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 №140/6984/20 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з моменту звернення та до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат.
Відповідно до ст.49 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
У такому випадку відсутні підстави вважати, що не виникнуть інші підстави для припинення пенсії відповідно до ст.49 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. При цьому рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 №140/6984/20 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до настання обставин, з якими Закон пов'язує зміну чи припинення таких виплат, тому зобов'язати відповідача виплачувати підвищення до пенсії довічно немає підстав.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо непроведення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі у повному обсязі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату невиплаченої пенсії за віком з урахуванням надбавки як реабілітованій особі за період 08 червня 2021 року до настання обставин, з якими законодавство України пов'язує зміну чи припинення таких виплат, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, код ЄДРПОУ 13358826).
Суддя В.В. Дмитрук