вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 761/12769/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10485/2024Головуючий у суді першої інстанції - Волошин В.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
11 червня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Ламбуцька Т.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, рішення та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, стягувач: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва",
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просила:
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.Ю. (далі по тексту - приватний виконавець/суб'єкт оскарження) допущену при наявності суперечки в даних виконавчого листа №761/12769/21 від 24.08.2023 із даними у заяві про відкриття виконавчого провадження від 05.09.2023 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (далі по тексту - стягувач) в частині щодо зазначення адреси боржника (номеру квартири), яка полягає у не вчиненні приватним виконавцем дії із повернення стягувачу вказаного виконавчого документу без прийняття до виконання, у не винесенні рішення у виді повідомлення із роз'ясненням стягувачу його права на звернення до суду, який видав виконавчий лист, щодо приведення його у відповідність із вимогами ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон) в частині номеру квартири боржника, у не відкладенні провадження виконавчих дій в порядку ст. 32 Закону, внаслідок чого за рахунок боржника приватним виконавцем при ігноруванні приписів ст. 432 ЦПК України та функції суду із внесення виправлень у виконавчий документ реалізовано право виконавця на отримання інформації з Реєстру територіальної громади міста Києва з послідуючим стягненням з боржника додаткових витрат в сумі 200 грн, накладено арешт на кошти в тому числі і на пенсію , накладено арешт на майно боржника, здійснено виклик боржника на 27.10.2023, яка є людиною похилого віку й інвалідом 1 групи, на прийом до приватного виконавця;
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця в частині обов'язку надати боржнику доступ в Автоматизованій системі виконавчого провадження (далі по тексту - АСВП) до відповіді від 17.10.2023 з Реєстру територіальної громади міста Києва, надану виконавцю на платній основі за рахунок боржника;
- визнати неправомірними вчинені 17, 19, 21, 23, 24, 28 жовтня 2023 року оскаржувані дії та рішення від 17, 19, 21, 23 жовтня 2023 року приватного у вигляді постанов, запитів, вимог, та скасувати винесені приватним виконавцем постанови ВП за НОМЕР_2 від 17.10.2023 про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди від 17.10.2023, постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних від 17.10.2023, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 17.10.2023, постанову про арешт майна боржника від 19.10.2023, постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 23.10.2023, оскільки ці постанови є неправомірними і винесені через допущену 17.10.2023 приватним виконавцем бездіяльність, яка полягає у не вчинення дії із повернення стягувачу виконавчого документу без прийняття до виконання;
- зобов'язати усунути допущені приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 порушення, в тому числі і порушення нею право боржника, передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону (сторони виконавчого провадження і як учасника виконавчого провадження) на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в частині щодо відповіді від 17.10.2023 з Реєстру територіальної громади міста Києва;
- винести окрему ухвалу щодо приватного виконавця.
Скаргу обгрунтовано тим, що 19.10.2023 з отриманої боржником (засобами поштового зв'язку) постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 17.10.2023, скаржник дізналась, що Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення від 06.03.2023 у справі №761//12769/21, яким задоволено позов КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Разом з тим, скаржник зазначає, що у виконавчому листі №761/12769/21 на звороті було помилково зазначено адресу боржника як « АДРЕСА_2 » замість вірної адреси, яка вказана у рішенні суду від 06.03.2023 як « АДРЕСА_1 ».
16.10.2023 приватним виконавцем зареєстровано пред'явлену стягувачем заяву від 05.09.2023 із вказаним виконавчим листом, у якій зазначено вірно поштову адресу боржника в частині щодо номеру квартири «116» .
На думку скаржника, при наявності очевидної суперечки між даними виконавчого листа і даними у заяві стягувача в частині щодо зазначення адреси боржника (номеру квартири) приватний виконавець на порушення приписів, передбачених у ст. 2 Закону, допустила бездіяльність, внаслідок якої відкрила виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
Крім того, на переконання скаржника, постанова приватного виконавця від 17.10.2023 про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою, після отримання інформації з Реєстру територіальної громади м. Києва, приватним виконавцем внесено зміни та зазначено вірну адресу ОСОБА_1 в частині номеру квартири - не виправляє описки (помилки) у виконавчому листі суду та не перетворює виконавчий лист, виданий судом з помилкою, на досконалий.
Відтак, у приватного виконавця не було станом на 17.10.2023 правових підстав для прийняття до виконання виконавчого документа шляхом прийняття постанови НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження, а її бездіяльність, що оскаржується у сукупності із діями, які полягають у направленні запиту і отриманні за плату відповіді з послідуючим внесенням змін в АСВП із прийняттям послідуючих після відкриття виконавчого провадження свідчать, що виконавець діяла неправомірно.
З огляду на викладене, скаржник зазначала, що приватний виконавець повинна була повернути стягувачу вказаний виконавчий документ без прийняття до виконання та роз'яснити стягувачу його права на звернення до суду, який видав виконавчий лист, щодо приведення його у відповідність до вимог ч. 1 ст. 4 Закону.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.03.2024 року скаргу залишено без задоволення.
Залишаючи скаргу без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що на етапі відкриття виконавчого провадження, якщо є всі відомості про особу - боржника по справі (прізвище , ім'я, по-батькові, дата народження, РНОКПП), однак не вірно або неповно зазначено місце проживання боржника, виконавцем вживалися дії щодо одержання відомостей, для забезпечення відкриття виконавчого провадження у відповідності до ст. 18 Закону та вчинялися дії щодо зміни (доповнення) реєстраційних даних згідно п. 14 Інструкції, за наслідком отримання вказаних відомостей. При цьому, дійшов висновку, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
Також, суд першої інстанції не вбачав підстав для задоволення вимоги скарги щодо визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця в частині обов'язку надати боржнику доступ в АСВП до відповіді від 17.10.2023 та зобов'язання приватного виконавця усунути допущені нею в рамках виконавчого провадження НОМЕР_2 порушення права боржника, передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження в частині щодо відповіді від 17.10.2023 з Реєстру територіальної громади міста Києва, оскільки питання ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження є процедурним, а тому не може оцінюватись в розрізі дій, обумовлених здійсненням або нездійсненням виконавчих дій. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника щодо винесення окремої ухвали відносно приватного виконавця, оскільки скаржник скористалась своїм правом щодо оскарження дії та бездіяльність приватного виконавця в порядку, визначеним законом (т. 2, а.с. 153-158).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.04.2024 року виправлено описку у першому абзаці резолютивної частини ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 11.03.2024 року (т. 2, а.с. 218, 219).
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29.04.2024 року частково задоволено заяву представника приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. - адвоката Юхименка Ю.Ю. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, рішення та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О., стягувач: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" про визнання дій незаконними, скасування постанов. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. витрат на професійну правничу допомогу, яку сторона понесла у зв'язку з розглядом зазначеної справи, у розмірі 1000 грн. 00 коп. В задоволенні іншої частини заяви відмовлено (т. 3, а.с. 36-40).
Частково задовольняючи заяву представника приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що підлягають стягненню витрати приватного виконавця на правову допомогу в частині складення та подання до суду письмових пояснень та участі у судовому засідання, при цьому, зважаючи на те, що справа є нескладною, з врахуванням часу, необхідного на фактичне складання пояснень по даній скарзі в такій категорії справ, обсягу наданих послуг та з урахуванням письмових заперечень скаржника, яка є інвалідом 1 групи та пенсіонером, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума на відшкодування витрат на правову допомогу підлягає зменшенню до 1000 грн. 00 коп. (т. 3, а.с. 36-40).
В апеляційній скарзі на ухвалу, скаржник, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв'язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якої охоплює місце виконання, визначене за цією адресою. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України "Про виконавче провадження" пов'язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.
При цьому, вказує, що у порушення приписів ст.ст. 1, 3, 8, 9, ч. 2 ст. 19, ст. 24, 129 Конституції України та ст.ст. 12, 80, 81, 89 ЦПК України, суд першої інстанції, маючи лише сукупність копій паперових доказів і не маючи електронних доказів (даних системи), тобто не маючи всієї необхідної сукупності доказів (паперових та електронних), дійшов до помилкового висновку про відсутність обставин, якими обгрунтовано вимоги скарги і які входили до предмета доказування (т. 3, а.с. 73-81).
В апеляційній скарзі на додаткове рішення, скаржник, посилаючись на порушення норм процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить додаткове рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити приватному виконавцю у задоволенні його заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному додатковому рішенні застосовував норми права без врахування судової практики Верховного Суду щодо обов'язку учасників справи добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами.
При цьому, вказує на неврахування судом першої інстанції того, що адвокат Юхименко Ю.Ю. не брав на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу приватному виконавці при розгляді скарги від 06.11.2023 року (т. 3, а.с. 99-112).
11.06.2024 року до суду надійшли відзиви представника приватного виконавця на апеляційні скарги, в яких він просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржувані ухвалу та додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
В обгрунтування відзиву на апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції вказує на те, що на час розгляду скарги були відсутні підстави для задоволення вимоги представника скаржника про витребування інформаційної довідки із Автоматизованої системи виконавчого провадження, оскільки матеріали ВП № НОМЕР_2 містять докази формування та отримання відповіді на запит приватного виконавця з Реєстру територіальної громади міста Києва щодо ОСОБА_1 , тобто приватним виконавцем доведено перевірку інформації щодо зареєстрованого місця проживання. Також, вказує, що дані, які містить виконавчий документ були достатніми для прийняття приватним виконавцем його до виконання, а помилка в адресі місця проживання боржника не є безумовною підставою для його повернення чи висновків про неправильність рішення виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки можливість виправити описки чи помилки у вказаних документах передбачена в Законі України "Про виконавче провадження", чим і скористався приватний виконавець.
Заперечуючи щодо апеляційної скарги на додаткове рішення, вказує, що зі сторони приватного виконавця не було вчинено дій, які могли бути розцінені судом першої інстанції як зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, а тому при здійсненні розподілу судових витрат суд першої інстанції правомірно стягнув зі скаржника на користь приватного виконавця понесені витрати на правничу допомогу.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.
Враховуючи положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також вимоги ст. 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції визнано за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судових рішень в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.10.2023 року до приватного виконавця виконавчого органу м. Києва Лановенко Л.О. надійшла заява стягувача Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про прийняття до виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 06.03.2023 року № 761/12769/21 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , співвласник квартири - АДРЕСА_1 , - основного боргу - 52 164,53 грн., з врахуванням 3% річних у сумі 1 360,00 грн., інфляційного збільшення у сумі 2 991,62 грн., разом сума заборгованості складає 56 516,15 грн., а також судового збору у розмірі 2270,00 грн. на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з осблуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (вул. Білоруська, 1, м. Київ, 04050).
17.10.2023 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа відносно боржника ОСОБА_1 , виданого Шевченківським районним судом м. Києва 24.08.2023 у цивільній справі №761/12769/21 за позовом КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина перша статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Як передбачено ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
При цьому, у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання.
Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника-фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Звертаючись до суду зі скаргою, скаржник, як на підставу для її задоволення, посилався на те, що дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 є неправомірними, оскільки у виконавчому документі неправильно вказано адресу місця проживання, а тому, на думку скаржника, у приватного виконавця не було законних підстав для прийняття до виконання виконавчого листа №761/12769/21 від 24.08.2023 року.
Разом з тим, п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 14 Інструкції передбачено, якщо під час проведення виконавчих дій встановлено дані, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (крім випадків отримання виконавцями нових даних, які ідентифікують боржника - фізичну особу, в порядку інформаційної взаємодії автоматизованої системи з державними базами даних і реєстрами), або виявлено технічну помилку, описку в реєстраційних даних вхідної та вихідної кореспонденції, виконавець своєю постановою змінює або доповнює реєстраційні дані в автоматизованій системі. Така постанова виконавця долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 16.10.2020 року у справі № 814/758/17, Законом України "Про виконавче провадження" передбачено право виконавця з власної ініціативи виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчого провадженні, граматичні чи арифметичні помилки.
Також, у постанові від 26.12.2018 року по справі № 749/1181/16-ц Верховний Суд вказав, що відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника за наявності можливості у державного виконавця його ідентифікувати, не може вважатися підставою для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання.
Так, аналіз виконавчого документа дає підстави для висновку про те, що допущено технічну помилку у рядку "місце знаходження/місце проживання боржника, установа Держбанку, номер рахунка, назва і місцезнаходження підприємства, установи, організації, у якій боржник працює, назва і місцезнаходження місця ув'язнення", а саме зазначено: АДРЕСА_2 .
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 17.10.2023 приватним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, а саме: зазначено адресу боржника як « АДРЕСА_1 » замість « АДРЕСА_2 ».
При цьому, як вбачається із вказаної постанови, приватним виконавцем було здійснено запит до Реєстру територіальної громади м. Києва для встановлення фактичного місця проживання боржника, та за результатами вказаного запиту, останньою було встановлено вищезазначену адресу проживання боржника.
За вказаних обставин, а також враховуючи вищенаведені положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, адже дані, які містять виконавчий документ, є достатніми для прийняття його до виконання, а помилка в адресі місця проживання боржника не є безумовною підставою для його повернення чи висновків про неправильність рішення виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки можливість виправити описки чи помилки у вказаних документах передбачена Законом України "Про виконавче провадження", чим і скористався приватний виконавець.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу, не маючи всієї необхідної сукупності доказів (паперових та електронних), колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали ВП № НОМЕР_2 містять докази формування та отримання відповіді на запит приватного виконавця з Реєстру територіальної громади міста Києва щодо ОСОБА_1 , тобто приватним виконавцем доведено належними та допустимими доказами факт перевірки інформації щодо її зареєстрованого місця проживання.
З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваної ухвали не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обгрунтованість ухваленого судом рішення.
Крім цього, наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування ухвали суду, є тотожними із його поясненнями на обгрунтування вимог скарги, ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав грунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися.
Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законну, правильну по суті і справедливу ухвалу.
Також, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, представником приватного виконавця на підтвердження понесених виконавцем у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2750,00 грн. було надано наступні докази:
- Договір про надання правової допомоги від 04.01.2022, укладений між Адвокатським об'єднанням «Альма Теміс», в особі керуючого партнера - адвоката Пількевич Т.А. та приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором;
- протокол погодження видів правової допомоги та договірної ціни від 04.01.2022, який є невід'ємною частиною до договору про надання правової допомоги від 04.01.2022, відповідно до якого між сторонами досягнута домовленість про види правової допомоги, які будуть надаватись та договірної ціни на неї;
- додаткову угоду №2 від 29.11.2023 до договору про надання правової допомоги від 04.01.2022, укладену між Адвокатським об'єднанням «Альма Теміс», в особі керуючого партнера - адвоката Юхименка Ю.Ю. та приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О, та підписаний акт №1 прийому-передачі наданих послуг за вказаним договором про надання правової допомоги, згідно якого виконавець (адвокат) надав, а клієнт отримав наступні послуги: надання усної консультації стосовно складання письмових пояснень у даній справі - 250,0 грн; складання письмових пояснень у даній справі - 500,0 грн.;
- копію платіжної інструкції №13153 від 05.12.2023р року, з якої вбачається, що приватним виконавцем фактично були сплачено вищевказані послуги;
- акт №4 прийому-передачі наданих послуг від 23.01.2024 року за вищевказаним договором про надання правової допомоги, згідно якого виконавець (адвокат) надав, а клієнт отримав наступні послуги: участь у судових засіданнях у даній справі - 2000,00 грн.;
- копію платіжної інструкції №13706 від 23.01.2024, з якої вбачається, що приватним виконавцем фактично були сплачено вищевказані послуги.
У свою чергу, 29.04.2024 скаржником засобами електронного зв'язку до суду скеровано клопотання (заперечення) на подану заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому сторона просила суд відмовити в задоволенні заяви виконавця про ухвалення додаткового рішення, посилаючись на неспівмірність понесених витрат на правничу допомогу, з огляду на складність виконаної роботи. Також, скаржник зазначила, що вона є інвалідом 1 групи, малозабезпеченим пенсіонером та людиною похилого віку, у зв'язку з чимпросила суд або зменшити суму заявлених виконавцем витрат на правничу допомогу, або повністю покласти вказані витрати на виконавця.
Так, згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України«Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом з тим, за змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати висновки Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 (постанова від 03.10.2019 року), в яких, серед іншого наголошено, що:
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;
- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таким чином, дослідивши надані представником приватного виконавця докази понесення виконавцем витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на складність справи, кількість судових засідань, а також тривалість судових засідань, враховуючи вимоги розумності і справедливості та подання письмових заперечень скаржника, яка є інвалідом 1 групи та пенсіонером, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про неспівмірність заявлених позивачем витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, та правомірно стягнув зі скаржника на користь приватного виконавця витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.
З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного додаткового рішення не грунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, оскільки, як встановлено, зі сторони приватного виконавця не було вчинено дій, які б могли бути розцінені судом, як зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, а тому при здійсненні розподілу судових витрат суд першої інстанції правомірно стягнув зі скаржника на користь приватного виконавця понесені витрати на правничу допомогу.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а ухвали суду та додаткового рішення - без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст., 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 11 березня 2024 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 квітня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, рішення та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни, стягувач: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва", - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 11 червня 2024 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова