Апеляційне провадження № 33/824/3077/2024
Справа № 760/4369/24
Головуючий в суді І інстанції Воронкін О.А.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
10 червня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5, 12.3 ПДР та скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.5, 12.3 ПДР та скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17000) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у сумі 605,60 грн. на користь держави.
ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за те, що він 10 лютого 2024 року о 00 годині 35 хвилин керував автомобілем BMW д.н.з. НОМЕР_1 по пл. Солом'янській, м. Київ, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, тремтіння пальців рук, від проходження огляду ОСОБА_2 відмовився у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, 10 лютого 2024 року о 00 годині 11 хвилин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем BMW д.н.з. НОМЕР_1 по пл. Солом'янській, м. Київ, не дотримався безпечної швидкості, не впорався із керуванням, в результаті чого здійснив зіткнення з перешкодою (бордюрний камінь), внаслідок ДТП автомобіль отримав механічні ушкодження, чим порушив вимоги п. 12.3 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 16 травня 2024 року засобами поштового зв'язку, в якій просив змінити постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року в частині накладення адміністративного стягнення, виключивши з постанови вказівку про позбавлення ОСОБА_2 права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, в іншій частині постанову залишити без змін.
Вказував, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи та необґрунтованості висновку щодо наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначив, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 КУпАП, за вчинення адміністративних правопорушень може застосовуватись таке адміністративне стягнення, як порушення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання). Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладання штрафу на водіїв у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 1.10 ПДР водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Тобто позбавленню права керувати транспортними засобами за ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягають виключно водії, які були таким правом наділені. Інші ж особи можуть бути притягнуті до відповідальності за вказаною статтею лише шляхом накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.
Посилався на зміст п. 28 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства в справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно якої, суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа взагалі його не мала.
Зауважував, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом за обставин, встановлених судом, без наданого йому права керувати транспортними засобами. Згідно з даними ГСЦ МВС України від 18 березня 2024 року, в Єдиному державному реєстрі МВС станом на 15 березня 2024 року відсутні дані про видачу посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2 . Таким чином, оскільки ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, не маючи права керувати транспортними засобами, тому прийняття судом першої інстанції рішення про позбавлення його права керування транспортними засобами строком 1 рік є помилковим.
На підставі вищевикладеного просив змінити постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року в частині накладення адміністративного стягнення, виключивши з постанови вказівку про позбавлення ОСОБА_2 права керувати транспортними засобами строком на один рік. В іншій частині постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року в справі № 760/4369/24 залишити без змін.
В судове засідання 10 червня 2024 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та захисник Таранов С.І. не з'явилися, захисником направлено заяву на електронну пошту суду про розгляд апеляційної скарги без участі апелянта та його захисника, в даній заяві захисник підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Дослідивши апеляційну скаргу та матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не спростовується доводами апеляційної скарги.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1452/735), щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Дотримання поліцейськими зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено.
Висновки судді місцевого суду про доведеність факту вини ОСОБА_2 у відмові від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 724351 від 10 лютого 2024 року в частині часу і місця вчинення адміністративного правопорушення, даних про особу, яка його вчинила, ідентифікаційних ознак транспортного засобу, яким особа керувала;
відеозаписом з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) від 10 лютого 2024 року;
- відеозаписом з «Національної академії внутрішніх справ» від 10 лютого 2024 року;
- направленням водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеним 10 лютого 2024 року о 01 год. 30 хвилин;
- рапортом щодо обставин, викладених у протоколі;
- постановою серії ЕНА № 1408238 від 10 лютого 2024 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
- протоколом про адміністративне затримання серії АА № 012167 від 10 лютого 2024 року.
Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення.
Судом першої інстанції не встановлено порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки інспектором було виконано вимоги ст. 266 КУпАП та запропоновано ОСОБА_2 пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на проведення такого огляду, що відповідає вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 зі змінами та доповненнями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 р. № 57, на що ОСОБА_2 відмовився.
Судом першої інстанції правильно звернуто увагу, що надані суду, на вимогу захисника, відеозаписи з «Національної академії внутрішніх справ» від 10 лютого 2024 року містять факт руху 10 лютого 2024 року о 00 год. 11 хв. в м. Київ по площі Солом'янській, 1 транспортного засобу BMW державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 . Судом всебічно досліджено зміст даних відеозаписів у судовому засіданні за участі захисника ОСОБА_1 та інспектора УПП в м. Києві ДПП Луб В.І., під час даного дослідження останній зазначив, де саме на відеозаписі знаходиться ОСОБА_2 та з якого саме транспортного засобу він виходить та повідомив, за якими ознаками ідентифіковано ОСОБА_2 як водія даного транспортного засобу, коли вони приїхали на виклик.
Надані суду відеозаписи з бодікамер містять фіксацію обставин затримання працівниками поліції ОСОБА_2 та його доставку до відділку поліції, факт відмови ОСОБА_2 від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення у зв'язку з його відмовою від проходження такого огляду.
Крім того, судом встановлено, що факт керування 10 лютого 2024 року о 00 год. 11 хв. в м. Київ по площі Солом'янській, 1 водієм ОСОБА_2 автомобілем марки BMW державний номерний знак НОМЕР_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення ААД №724351 від 10 лютого 2024 року, відповідно до якого останній не спростував факт керування та зупинки його транспортного засобу та факт відмови від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, постановою серії ЕНА № 1408238 від 10 лютого 2024 року про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а також рапортом заступника командира роти УПП в м. Києві ДПП Бондарь О.С. від 10 лютого 2024 року, відповідно до якого до матеріалів справи долучено відеозаписи з «Національної академії внутрішніх справ» від 10 лютого 2024 року.
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, об'єктивних підстав ставити під сумнів наявні в матеріалах справи докази у суду не має. Сутність вчиненого правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення викладена із належною повнотою та відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_2 не викликають та доводами апеляційної скарги взагалі не спростовуються.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону районним судом, при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Щодо доводів апеляційної скарги про неможливість застосування щодо ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом як до особи, яка такого права не мала взагалі, з посиланням на п. 28 постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства в справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», апеляційний суд зазначає таке.
Під час розгляду справи судом першої інстанції захисником ОСОБА_2 до суду було надано відповідь ГСЦ МВС України від 18 березня 2024 року, згідно якої станом на 15 березня 2024 року в Єдиному державному реєстрі МВС відсутня інформація про видачу посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 32).
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, що інкримінується ОСОБА_2 , який полягає у керуванні транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за вказане адміністративне правопорушення у вигляді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами. Таке право особа набуває внаслідок проходження відповідного навчання, отримання навиків водіння, що дає підстави відповідним органам для видачі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.
Оскільки законом не передбачено альтернативного застосування стягнення за вчинення зазначеного правопорушення, тому суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.
Стаття 30 КУпАП (із змінами та доповненнями) не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Зазначене кореспондується з правовим висновком, викладеним у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 вересня 2023 року (справа N 702/301/20), на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції.
Інших підстав для скасування постанови суду першої інстанції в апеляційній скарзі не наведено.
Вищевикладене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Постанова судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року щодо ОСОБА_2 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 травня 2024 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5, 12.3 ПДР та скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.