Апеляційне провадження № 33/824/3012/2024
Справа № 752/3716/23
Головуючий в суді І інстанції Первушина О.С.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
10 червня 2024 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Станіславського Сергія Валерійовича, потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого ОСОБА_3 , розглянувши апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_3 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18 квітня 2024 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення,
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18 квітня 2024 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з вказаною постановою, представник потерпілого ОСОБА_3 подав засобами поштового зв'язку 07 травня 2024 року апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 18 квітня 2024 року та прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним за ст. 124 КУпАП, а провадження в справі закрити в зв'язку зі спливом терпіну притягнення особи до відповідальності.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав на те, що посадова особа, яка виносить постанову, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП). Працівники поліції зобов'язані виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР.
Наводив п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якою встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбачених ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Наводив зміст ст. 251 КУпАП щодо доказів в справі про адміністративне правопорушення, п. 1.5, 4.14, 1.3, 1.4 ПДР, вказував, що з відеозапису чітко вбачається, що пішохід, знаходячись на дорозі, заважає проїзду транспортного засобу під керуванням ОСОБА_2 і декілька разів б'є авто руками. Таким чином, повністю наявний склад адміністративного правопорушення.
Вказував, що для притягнення особи до відповідальності за ст. 124 КУпАП потрібний сам склад адміністративного правопорушення та докази, які підтверджують факт настання ДТП.
Також до апеляційної скарги додане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що повний текст постанови від 18 квітня 2024 року ОСОБА_2 отримав лише 02 травня 2024 року, формальне пропущення процесуальних строків з поважних причин не має перешкоджати встановленню істини у справі, і що у ОСОБА_2 не було змоги щодня перевіряти реєстр судових рішень, немає такої вимоги і в КУпАП. На підставі вищевикладеного, посилаючись на судову практику ЄСПЛ, п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, просив поновити йому строк на апеляційне оскарження.
При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Дана норма визначає строк, з якого починає обраховуватись десятиденний строк на апеляційне оскарження, тобто з наступного дня після винесення постанови.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, які виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03).
Також, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії»).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду буде порушувати законні права та інтереси сторін і суперечити принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року, та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України. (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» заява № 32053/13).
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було проголошено 18 квітня 2024 року. Строк на апеляційне оскарження обраховується з дня винесення постанови, а тому останнім днем на апеляційне оскарження постанови є 29 квітня 2024 року (з урахуванням вихідних днів). Апеляційна скарга подана лише 07 травня 2024 року.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, представник потерпілої особи ОСОБА_3 вказує на те, що копію постанови отримано ОСОБА_2 лише 02 травня 2024 року, що підтверджується розпискою, наявною в матеріалах справи (а. с. 78).
Однак, положення ст. 294 КУпАП пов'язують обчислення строку на оскарження з днем винесення постанови, а не з днем отримання її тексту, а, відтак, посилання на дату ознайомлення зі змістом постанови чи отримання копії оскаржуваної постанови не може бути достатньою підставою для поновлення строку на її оскарження.
З матеріалів справи вбачається, що 18 квітня 2024 року в судовому засіданні було складено повний текст оскаржуваної постанови, вступна та резолютивна частини постанови відсутні в матеріалах справи.
Зі змісту постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 18 квітня 2024 року вбачається, що ОСОБА_2 особисто брав участь в судовому засіданні, однак з клопотанням про видачу копії постанови до суду не звертався.
Вказана обставина свідчить про те, що ОСОБА_2 був обізнаний про винесення судом постанови, результати розгляду справи та строки оскарження постанови - десять днів з дня її винесення.
Доводи апеляційної скарги, що копію постанови отримано лише 02 травня 2024 року, не є самі по собі підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд враховує, що з огляду на присутність в судовому засіданні і обізнаність з результатами розгляду справи ОСОБА_2 мав можливість подати апеляційну скаргу в межах процесуального строку для подання апеляційної скарги до 29 квітня 2024 року включно, однак допустив нічим не обґрунтоване зволікання до 07 травня 2024 року.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що представник потерпілої особи ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу із пропуском строку, визначеного ст. 294 КУпАП, підстав для його поновлення не вбачається, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Відмовити представнику потерпілого ОСОБА_3 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду м. Києва від 18 квітня 2024 року, якою провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.