Апеляційне провадження
№33/824/2871/2024
29 травня 2024 року місто Київ
справа № 756/1835/24
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,
за участю:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника -адвоката Янко Марії Ігорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою судді Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, захисник -адвокат Янко М.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року скасувати, а провадження по справі закрити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що судом першої інстанції не враховано відсутність факту керування транспортним засобом, відсутні докази, які б підтвердили ці обставини.
Вказувала, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що працівниками поліції порушено процедуру застосування відео-реєстраторів, оскільки не проводилась безперервна відеофіксація обставин виявленого правопорушення, що суперечить Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», відповідно до якого включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення.
Зазначала, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Наявний лише факт алкогольного сп'яніння, який останній не заперечує. Те, що він був в транспортному засобі у стані алкогольного сп'яніння, не є винним караним діянням.
Посилалась на те, що визнаючи ОСОБА_1 винним у керуванні автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, суд першої інстанції вийшов за межі змісту та суті адміністративного правопорушення, вказаного в протоколі, що очевидно є порушенням права ОСОБА_1 на захист та принципу рівності сторін процесу.
Також захисник-адвокат Янко М.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 просила поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року.
Вказувала, що вперше нею було подано апеляційну скаргу на вказане рішення 25 березня 2024 року.
Зазначала, що 02 квітня 2024 року Київський апеляційний суд своєю постановою повернув їй апеляційну скаргу у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи витягу договору про надання правової допомоги або договору про надання правової допомоги.
Відповідно до вимог частини 1 статті 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
У судовому засіданні апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисник-адвокат Янко М.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити з вищевказаних підстав.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та захисника-адвоката Янко М.Г., яка діє в інтересах ОСОБА_1 проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 13 березня 2024 року, а копію оскаржуваної постанови було отримано захисником-адвокатом Янко М.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 15 березня 2024 року, що підтверджується розпискою, яка міститься в матеріалах справи.
Вперше апеляційна скарга була подана апелянтом у десятиденний термін з моменту отримання постанови, а саме 19 березня 2024 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2024 року, апеляційну скаргу останньої було повернуто особі, яка її подала.
Повторно апеляційну скаргу було подано захисником-адвокатом Янко М.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 02 квітня 2024 року.
Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 2.9.а ПДР України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №641417, 20 січня 2024 року о 11.39 год. в м. Києві на вулиці Поповій, біля будинку 8, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Лада 110», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія за допомогою приладу «ДрагерALCOTEST 7510 ARMF-0249». Результат огляду встановив 2,87 %. Чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
даними, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 20 січня 2024 року серії ААД №641417. Протокол підписаний особою, яка його склала та безпосередньо ОСОБА_1 . Будь-яких зауважень або заперечень на цей протокол та дії працівників поліції ОСОБА_1 в протоколі не вказав;
даними проведеного тесту за допомогою приладу «Драгер ALCOTEST 7510 ARMF-0249», за результатами якого у ОСОБА_1 виявлено наявність алкоголю в розмірі 2,87 %, який був підписаний ОСОБА_1 ;
актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного поліцейським 2 р. 4 б.1 п. УПП у місті Києві ДПП рядовим поліції Коваленко Д.А.;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 січня 2024 року;
відеозаписом з камери.
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п.2.9а ПДР України.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.9а ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.
Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявний лише факт алкогольного сп'яніння, який останній не заперечує, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як вбачається з відеозапису останній на запитання працівника поліції: «Що сталося?» зазначав, що: «Трішки випив» та просив його відпустити (11:35:20), далі повідомив, що: «їде до побратима» (11:35:52), а пізніше зазначив, що: «їде до брата на Мінський масив» (11:37:10). В подальшому, на запитання поліцейського навіщо він підрізає інші автомобілі, ОСОБА_1 відповів: «так вийшло» (11:38:30).
Таким чином, водієм ОСОБА_1 не заперечувався факт керування транспортним засобом.
Крім того, з відеозапису з камери вбачається, що поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» (11:40:09), на що останній погодився (11:40:14). Після отримання результатів приладом «Драгер», ОСОБА_1 погодився з результатами проходження огляду (11:55:28). Будь-яких заперечень щодо його зупинки або дій працівників поліції останній не виловлював.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.9а ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття справи за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Поновити адвокату Янко Марії Ігорівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Янко Марії Ігорівні, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Оболонського районного суду міста Києва від 13 березня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.