справа №753/16116/21 Головуючий у І інстанції - Гусак О.С.
апеляційне провадження №33/824/261/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.
27 січня 2022 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Гуль В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року, -
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн.
Судом установлено, що 15 липня 2021 року приблизно о 02 год. 30 хв. біля буд. № 7 по вул. Садова 53 в м. Києві ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SAAB», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності. Від проходження огляду у встановленому порядку на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру АА-00764.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 25 жовтня 2021 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.
Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції посилається на те, що копію оскаржуваної постанови його захисник отримав лише 18 жовтня 2021 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою.
Дослідивши матеріали справи та встановивши викладені обставини щодо причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження, суд доходить висновку про поважність причин пропуску такого строку та наявність підстав для його поновлення.
У мотивування скарги зазначає, що він у той же вечір та з тими ж працівниками поліції вже проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння із застосуванням спеціальних технічних приладів, проте таких ознак як зіниці очей не реагують на світло, неприродня блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, не було виявлено.
Зауважує, що він не відмовлявся від проходження жодного з видів огляду, його не відстороняли від керування транспортним засобом та не вилучали такий.
Вказує, що відеозапис з камери поліцейського не може бути належним та достатнім доказом правопорушення, оскільки фіксує поведінку затриманого, свідків неповно, без деталізації подій та обставин.
Уважає, що працівником поліції було порушено його право на захист.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За змістом статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, суд послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №215327 від 15 липня 2021 року; направлення водія до закладу охорони здоров'я з метою виявлення стану сп'яніння; рапорт; протокол АЗ №109589 про адміністративне затримання ОСОБА_1 ; відеозапис з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції.
З протоколу про адміністративне правопорушення ААБ №215327 від 15 липня 2021 року вбачається, що водій ОСОБА_1 15 липня 2021 року о 02 год. 30 хв. в м. Києві по вул. Садова 53 керував транспортним засобом «SAAB», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, неприродня блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, що зафіксовано на нагрудну бодікамеру АА-00765, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.
З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 від підпису у протоколі про адміністративне правопорушення відмовився, у графі «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті правопорушення» жодних відомостей не зазначив.
Статтею 254 КУпАП встановлено, що основним документом, який фіксує юридичний факт адміністративного правопорушення, є протокол, вимоги до змісту якого встановлені статтею 256 цього Кодексу.
Відповідно до вимог вказаної статті у протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені, зокрема: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Вимоги щодо оформлення протоколів про адміністративні правопорушення органами поліції встановлено Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1376 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941 (далі - Інструкція №1376).
Зокрема, розділом ІІ вказаної Інструкції №1376 визначено, що протокол про адміністративне правопорушення, форму якого затверджено відповідним додатком, складається на спеціальному бланку, що виготовлений друкарським способом із проставленням серії та номера, в якому не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Тобто, вищевказані положення КУпАП та Інструкції №1376 визначають правила допустимості і відповідності доказів, що є гарантом їх достовірності та істинності.
Відповідно до пункту 2.9.а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно частини першої статті 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При цьому згідно положень статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
Проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я i оформлення його результатів визначено «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 9 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція) з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Згідно з частиною п'ятою статті 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Розділом Ш Інструкції передбачений порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів. Згідно із зазначеним розділом огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством. Метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи. Лікар (фельдшер) повинен ознайомитися з документами особи, яку оглядає (паспорт, особисте посвідчення, посвідчення водія тощо) (за наявності). Відсутність документів не може бути причиною для відмови у проведенні огляду на стан сп'яніння. У цьому разі в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів. У разі надходження документів дані про оглянуту особу долучаються до акта медичного огляду. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння. Використання в закладах охорони здоров'я для проведення лабораторних досліджень вимірювальної техніки та обладнання, дозволених МОЗ, підтверджується сертифікатом відповідності та свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду.
Таким чином, відповідно до зазначеного розділу саме уповноважена особа - лікар повинен провести зовнішній огляд особи та здійснити її огляд на стан сп'яніння у визначеному законом порядку.
З відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що водій ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції та пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних приладів, результат огляду негативний. Також працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога та наполягали на тому, щоб водій присів до автомобіля та проїхав у лікарню. ОСОБА_1 на відеозаписі не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, проте вимагав у поліцейських надати йому попередній протокол, а також щоб огляд було проведено за участі свідків. Працівниками поліції ОСОБА_1 у черговий раз було запропоновано сісти до автомобіля з метою проїхати до медичного закладу для проведення огляду на стан сп'яніння та повідомлено, що у разі його відмови прослідувати з працівниками поліції до нього буде застосовано заходи фізичного впливу. Згодом до водія ОСОБА_1 було застосовано такі заходи, про що складено відповідний протокол.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ вих. №223-3099/0/4-16 від 21 грудня 2016 року судом звернуто увагу на те, що системний аналіз Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про міліцію» свідчить, що як органи внутрішніх справ до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», так і органи Національної поліції, належать до органів виконавчої влади, головною функцією яких є служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Враховуючи викладене, органи Національної поліції мають право реалізовувати свої повноваження в законодавчо визначених межах.
Разом з тим, матеріалами справи у сукупності встановлено, що ОСОБА_1 працівниками поліції не було повідомлено про виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, не роз'яснено порядок проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, можливість відмовитись від проходження такого огляду та наслідки цієї відмови, повідомлено про застосування відносно нього заходів фізичного впливу у разі відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі, що суперечить вимогам закону.
При цьому, відеозапис з камери поліцейського не може бути належним та достатнім доказом правопорушення, оскільки є неповним, починається о 03:58, у той час як зупинка транспортного засобу відбулась о 02:30, з пропозиції працівника поліції пройти ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі, і фіксує поведінку затриманого, свідка неповно, без деталізації подій та обставин. Що відбувалось з моменту зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 до початку відеофіксації о 03:58 матеріали справи жодних відомостей не містять.
До того ж, судом установлено, що працівники поліції, у порушення вимог абзацу 4 пункту 2 розділу 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не роз'яснили останньому його права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.
На переконання суду апеляційної інстанції, вищезазначені обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що призвело до прийняття щодо ОСОБА_1 незаконного й необґрунтованого судового рішення.
Будь-яких інших достатніх, належних та достовірних доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 15 липня 2021 року адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, беззаперечних, достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 вчинено правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки є необґрунтованими та безпідставними.
Виходячи з вищевикладеного, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, не встановив всі фактичні обставини справи та всі обов'язкові ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
За змістом статей 251, 254 КУпАП обов'язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протокол про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до статті 251 КУпАП, є одними із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення.
Проте, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП, при цьому суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь-який спосіб конкретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, що слідує з загальних засад судочинства, закріплених у статті 129 Конституції України.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З огляду на зазначене, належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
Згідно пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Положеннями частини другої статті 284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції- скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 284, 289, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАПу зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Гуль