Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"23" липня 2010 р. № 2а- 2945/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Піскун В.О.,
при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,
за участі: представника позивача - Яровікова Р.О.,
представника відповідача - Караульної Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промакс" до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення ,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просив скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі міста Харкова № 0000232303/0 від 04.04.2007 року, № 0000232303/1 від 04.05.2007 року, № 0000232303/2 від 11.07.2007 року, № 0000232303/3 від 26.09.2007 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка ТОВ “ПРОМАКС”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року за результатами якої було складено акт № 1147/23-504/32871040 від 26.03.2007 року. З посиланням на наявність порушень п. 4.1 ст. 4 та абз. 2 п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, ДПІ у Київському районі м. Харкова зроблено висновок про заниження ТОВ “ПРОМАКС”скоригованого валового доходу за 9 місяців 2006 року в сумі 1 479 570,00 гривень та 4 квітня 2007 року ДПІ у Київському районі міста Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000232303/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 480 859,60 гривень, в тому числі основний платіж -369 892,00 гривень, штрафні санкції -110 967,60 гривень. Позивач вказує на відсутність порушень з його боку, оскільки з початку створення ТОВ “Промакс”здійснює операції, які підпадають під визначення лізингової операції та повинні оподатковуватись відповідно до п.п.7.9.6. п.7.9. ст..7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Позивач також зазначив, що керувався роз'ясненнями відповідача від 09.06.2003р. № 35229/6/15-1316, відповідно до яких передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкового зобов'язання орендодавця та орендаря.
Після оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в порядку ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”ТОВ “ПРОМАКС”були отримані рішення про відмову в задоволенні скарг та податкові повідомлення -рішення № 0000232303/1 від 04.05.2007 року, № 0000232303/2 від 11.07.2007 року, № 0000232303/3 від 26.09.2007року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з урахуванням поданих уточнень.
Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на викладені в акті № 1147/23-504/32871040 від 26.03.2007 року результати проведеної перевірки. Зазначив, що оскільки перевіркою не виявлено факту придбання або виготовлення ТОВ “ПРОМАКС”основних фондів, які передані в користування ТОВ “ХарОптТорг”за договорами від 01.04.2006 року, від 03.07.2006 року, від 29.09.2006 року, то оподаткування податком на прибуток здійснених за вказаними договорами господарських операцій повинно здійснюватись без застосування п. п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Представник відповідача також зазначив, що роз'яснення ДПА України від 09.06.2003р. № 35229/6/15-1316, відповідно до яких передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкового зобов'язання орендодавця та орендаря, не має сили нормативно-правового акту.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити у повному обсязі виходячи з наступного.
26.03.2007р. працівниками ДПІ у Київському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка ТОВ “ПРОМАКС”з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2006 року за результатами якої було складено акт № 1147/23-504/32871040 від 26.03.2007 року.
Відповідно до висновків акту перевірки, ТОВ “Промакс” було порушено п. 4.1 ст. 4 та абз. 2 п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”№ 334/94-ВР від 28.12.1994р. в результаті чого занижено скоригований валовий дохід за 9 місяців 2006 року.
Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що ТОВ “Промакс”безпідставно формувало валові доходи по операціям щодо надання майна у суборенду ТОВ “ХарОптТорг”(договір від 01.04.06р., 03.07.06р., 29.09.2006р). відповідно до положень п.п.7.9.6. п.7.9. ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, тобто як операцій з оперативного лізингу.
4 квітня 2007 року ДПІ у Київському районі міста Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0000232303/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 480 859,60 гривень, в тому числі основний платіж -369 892,00 гривень, штрафні санкції -110 967,60 гривень.
Позивач не погодився з вказаним рішення та оскаржив його в адміністративному порядку. По всім скаргам позивача контролюючі органи виносили рішення, якими залишали без змін податкове повідомлення-рішення № 0000232303/0 від 04.04.2007р., а скаргу без задоволення.
Суд не погоджується з висновком ДПІ у Київському районі міста Харкова виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ “ПРОМАКС”(орендодавець) та ТОВ “ХарОптТорг”(орендар) були укладені договори № 010406-3 від 01.04.2006р. (арк. справи 143 т.2), № 030706-3 від 03.07.2006р. (арк. справи 160, т.2), № 021006-3 від 29.09.2006 р. (арк. справи 177, т.2). Предметом зазначених договорів є надання у користування для здійснення господарської діяльності майна за переліком, визначеним у додатку (арк. справи 41-94, т.2.). Право власності по цим договорам на майно не переходить, крім того ТОВ “ХарОптТорг”(орендарю) надано право передавати в користування отримане майно третім особам.
Вказане майно перейшло у користування позивача за договорами оренди укладеними позивачем з АТ “Концерн АВЕК та Ко”№010406-пи від 01.04.2006р. (арк. справи 204, т.2), № 030706-пи від 03.07.2006р. (арк. справи 107 т.2), № 021006-пи від 29.09.2006р. (арк. справи 117, т.2), та договором суборенди укладеним позивачем з ТОВ “Агро-Век”№ 010705-ак від 01.07.2005р. (арк. справи 130, т.2) та додаткових угод від 03.04.2006р. (арк. справи 216, т.2), від 03.07.2006р. (арк. справи 218, т.2), від 02.10.2006р. (арк. справи 221, т.2).
Частина майна переданого за договором належить АТ “Концерн АВЕК та Ко”на праві власності, відноситься до основних фондів, та підтверджується довідкою № 27 від 30.06.10р. (арк. справи 2-77, т.3)
Інша частина майна, що була передана позивачу у користування перебувала в оренді у ТОВ “Агро-Век”за договором від 03.07.2006р., є основними фондами та належить ОСОБА_3 Вказане майно відноситься до основних фондів, що підтверджується довідкою від 02 липня 2010р. № 02-07-01 (арк. справи 78, 86 т.3).
В акті перевірки № 1147/23-504/32871040 від 26.03.2007 року зазначено, що об'єкти, які передані в оренду ТОВ “ПРОМАКС”за договорами від 01.04.2006 року, від 03.07.2006 року, від 29.09.2006 року, є основними фондами.
Зазначена обставина також визнається сторонами по справі, тому в силу вимог п.3 ст.72 КАСУ є безспірною.
Підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень були висновки відповідача, що операції щодо надання ТОВ “Промакс”майна в суборенду ТОВ “ХарОптТорг”не можуть вважатись оперативним лізингом, оскільки відсутній факт придбання або виготовлення основних фондів.
Суд зазначає, що відповідно до п. 1.18 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк.
Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.
За визначенням п.1.18.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із ст.8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачено фінансовим лізингом.
Суд не погоджується з висновком відповідача, що операції щодо надання майна в суборенду не можуть вважатись оперативним лізингом, оскільки відсутній факт придбання або виготовлення основних фондів виходячи з наступного.
Загальні положення про найм (оренду) та піднайм (суборенду) регулюються гл. 58 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України).
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ч.3 ст. 774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Частиною 2 ст. 806 ЦК України передбачає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).
Отже, з аналізу вищезазначених норм випливає, що до договору суборенди застосовуються положення про договір оренди.
Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.07.200 р. №181 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 за №487/4708, також визначено що суборенда (піднайм) - угода про передачу орендарем орендованого ним об'єкта в оренду третій особі.
Суд також зазначає, що основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, регулюються Господарським Кодексом України (далі ГК України).
Відповідно до п.1 ст.292 ГК України, лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізінгоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізінгодержувачем періодичних лізингових платежів.
Згідно з п.1 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
Отже, відповідно до положень ГК України за договором лізингу може бути передано майно що належить орендодавцю, а також майно, що набувається ним у власність (господарське відання).
Як встановлено судом, майно передане позивачем згідно договорів від 01.04.2006 року, від 03.07.2006 року, від 29.09.2006 року, укладених між ТОВ “ПРОМАКС” (орендодавець) та ТОВ “ХарОптТорг” (орендар), перебувало у позивача на праві господарського відання.
Крім того, основною ознакою визначення укладеного договору як оперативний лізинг є відмінність умов його укладення від умов укладання договору фінансового лізингу.
Умови визнання лізингового (орендного) договору фінансовим визначені у ч.2 п.1.18.2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:
об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;
сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;
якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціни на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк; майно, яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
Договори укладені позивачем та ТОВ “ХарОптТорг”01.04.06р., 03.07.06р., 29.09.2006 р. не містять хоча б одну з вищезазначених умов, тому не можуть вважатись договорами фінансового лізингу.
Отже, майно передане в суборенду за договорами № 010406-3 від 01.04.2006р., № 030706-3 від 03.07.2006р., № 021006-3 від 29.09.2006 р. є основними фондами, перебуває у позивача на праві господарського відання на умовах інших ніж передбачені фінансовим лізингом.
Таким чином, висновки відповідача, що спірний договір не підпадає під визначення оперативного лізингу є помилковим та суперечить приписам закону.
Підпунктом 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено:
передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.
Суд також зазначає, що з приводу відображення у податковому обліку орендаря платежу, сплаченого за договором суборенди існують роз'яснення ДПА України, викладені у листі №5229/6/15-1316 від 09.06.2003р., відповідно до яких передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкового зобов'язання орендодавця та орендаря.
Відповідно до п. "д" п. п. 4.4.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”від 21.12.2000р. № 2181-III не може бути притягнутий до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що до оподаткування господарських операцій за договорами від 01.04.2006 року, від 03.07.2006 року, від 29.09.2006 року ТОВ “ПРОМАКС” правильно застосовані положення п. п. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а відтак порушень п. 4.1 ст. 4 та абз. 2 п. п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 цього закону ТОВ “ПРОМАКС” не допущено.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача - ТОВ “ПРОМАКС” є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промакс" до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.04.2007 року № 0000232303/0.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.05.2007 року № 0000232303/1.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 11.07.2007 року № 0000232303/2.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.09.2007 року № 0000232303/3.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня виготовлення повного тексту постанови та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 26.07.2010 року.
Суддя Піскун В.О.