Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
14 липня 2010 р. № 2-а- 4414/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бартош Н.С.,
при секретарі судового засідання - Островській М.О.,
за участю представників: позивача -Зігури О.А., Любименко І.В., відповідача -Сагайдак Є.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Інтервторпром»до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом в якому просить суд, з урахуванням уточнень, визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова №0000072330/3 від 09.04.2010 р., №0000072330/2 від 21.01.2010 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ Фірма «Інтервторпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р. За результатами даної перевірки було складено акт №1588/23-30/32082744 від 17.08.2009 р.
03.09.2009 р. та 12.11.2009 р. Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення-рішення відповідно №0001242330/0 та №0001242330/1, якими ТОВ Фірма «Інтервторпром» визначено суму податку на прибуток в розмірі 2 346 912, 00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 942 996, 10 грн. Рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області від 15.01.2010 р. частково задоволено повторну скаргу ТОВ Фірма «Інтервторпром» на податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 03.09.2009р. (12.11.09р.) №0001242330/0 (№0001242330/1) та скасувано їх в частині податку на прибуток в розмірі 2 346 912, 0 грн. та штрафних санкцій в розмірі 1 681 130,1 грн. в частині правомірного віднесення до складу валових витрат курсової різниці за позикою в іноземній валюті в сумі 11 322 500,00 грн.
На підставі зазначеного рішення ДПА у Харківській області від 15.01.2010 р., яке залишено без змін рішенням Державної податкової адміністрації України від 31.03.2010 р., Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова винесені податкові повідомлення-рішення від 21.01.2010 р. №00000722330/2, від 09.04.2010 р. №00000722330/3, якими ТОВ Фірма «Інтервторпром» визначено штрафні санкції в розмірі 261 866,0 грн.
Позивач вважає висновки акту перевірки необґрунтованими, оскільки ДПІ вибірково підійшла до висвітлення питання господарської діяльності ТОВ Фірма «Інтервторпром», аналізуючи тільки збиткові операції, ігноруючи загальний фінансовий результат, але валовий прибуток (за фінансовою звітністю) за 3 квартал 2008 р. склав 4 206 902,65 грн.
Представники позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Інтервторпром» Зігура О.А., Любименко І.В., - у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.
Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова Сагайдак Є.С. - у судовому засіданні проти позову заперечував. Просив відмовити у його задоволенні, пояснивши наступне.
Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р. встановлено їх завищення всього в сумі 14590794,0грн., у тому числі: за 3 кв. 2008 р. на суму 1994225,00 грн., за 4 кв. 2008 р. на суму 12223924.00 грн., за 1 кв. 2009 р. на суму 372645,00 грн.
В ході перевірки встановлено, що ТОВ фірма «Інтервторпром» за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р. здійснювало реалізацію продукції як власної переробки так і придбаної продукції (шлаки, пісок, МОС а також металевий лом).
З висновків перевірки встановлено, що у липні 2008 р., серпні 2008 р., жовтні 2008 р., листопаді 2008 р., грудні 2008 р., січні 2009 р. здійснено реалізацію продукції власного виробництва нижче виробничої собівартості всього в сумі 3965517.00 грн., у тому числі: за ІІІ квартал 2008 р. на 2618659.00 грн., за ІУ квартал 2008 р. на 901423.00 грн., за І квартал 2009 р. на 445434,00 грн.
На підставі викладеного відповідач прийшов до висновку, що в податковому обліку до витрат, пов'язаних зі здійсненням власної господарської діяльності, відносяться тільки ті витрати, які понесені платником податку в зв'язку з продажем товарів (робіт, послу) і метою отримання доходу. Витрати платника податку, які не направлені на одержання доходу, до складу валових витрат не відносяться. Тобто, в податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу, а тому підприємством, в порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, завищено ватові витрати за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р. у сумі 3965517.00 грн., в тому числі: придбання ТМЦ, послуг 2599705,00 грн., заробітна плата 537683,00 грн., страхові збори (внески) 203695.00 грн., амортизаційні відрахування 624434.00 грн.
Нормативним документом, який регламентує відображення витрат підприємства у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318.
Виробнича собівартість продукції (робіт, послуг) включає в себе витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, обумовлені технологією та організацією виробництва, а в частині втрат на управління - загальновиробничі витрати.
Перелік витрат, які підлягають віднесенню до складу прямих та загальновиробничих витрат, які формують виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) визначено в п.п. 12 - 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318.
Так, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини, основних та допоміжних матеріалів, покупних комплектуючих виробів, палива та електроенергії, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного обсягу витрат на підставі первинних документів. До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкту витрат.
До складу інших прямих витрат, які формують виробничу собівартість, згідно п. 14 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 включаються інші виробничі витрати, які безпосередньо відносяться до конкретного об'єкту витрат: відрахування на соціальні заходи; амортизація; вартість, яка складається з вартості забракованої продукції по технологічним причинам, зменшеної на її справедливу вартість, та витрат на виправлення такого технічно незбіжного браку.
Згідно п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 до складу загально виробничих витрат відносяться: витрати на управління виробництвом; амортизація основних засобів загально виробничого призначення, витрати на вдосконалення технології та організації виробництва; витрати на опалення, освітлення та інше утримання виробничих приміщень; витрати на охорону праці та техніку безпеки; витрати на охорону природного навколишнього середовища: інші витрати.
Згідно наданих ТОВ фірма «Інтервторпром» до перевірки бухгалтерських звітів, а саме, щомісячної фактичної калькуляції собівартості виготовленої продукції (робіт, послуг), щомісячних звітів про вироблену та реалізовану продукцію в кількісних та вартісних показниках, даних журналів-ордерів по рахункам бухгалтерського обліку № 23 «Виробництво», № 701 «Дохід від реалізації готової продукції», №26 «Готова продукція», 901 «Собівартість реалізованої готової продукції», 791 «Результат операційної діяльності» встановлено, що собівартість продукції більше ніж ціна реалізації продукції.
Загальна сума витрат переробки відвальних мартенівських шлаків, не компенсованих вартістю при продажу, тобто підприємством було понесені витрати на виготовлення продукту власного виробництва більш, ніж було отримано доходу без урахування ПДВ при її реалізації.
Крім того, представник відповідача зазначив, що, оскільки ВАТ «ХТЗ» ім. С.Орджонікідзе (код СДРПОУ 05750295, м.Харків) не є енергопостачальником, ТОВ фірма «Інтервторпром» зайво віднесено до складу валових витрат витрати за електроенергію.
Перевіркою показників, встановлено завищення у рядку 04.3 Декларацій «витрати на оплату праці» на сумі 537683,00 грн. за 3 квартал 2008 р. та витрат, нарахованих на заробітну плату працівникам у сумі 203695,00 грн., суми страхових зборів (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування, доцільність віднесення яких до складу валових витрат не підтверджено перевіркою, у зв'язку з продажем продукції за ціною нижче фактичної собівартості.
В третьому кварталі 2008 р. підприємством до даної статті витрат віднесено амортизаційні відрахування у сумі 624 434.00 грн., доцільність віднесення яких до складу валових витрат не підтверджено перевіркою. Тобто, в ході перевірки встановлено, що при реалізації продукції підприємством не було враховано у складі ціни продажу вартість всіх загальновиробничих витрат, понесених ТОВ «Інтервторпром» в процесі виробництва, а саме, продаж продукції було здійснено за ціною нижче фактичної собівартості.
Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р. також встановлено його завищення всього в сумі 484092,00 грн.. в тому числі: у липні 2008 в розмірі 100064.00 грн., у серпні 2008 в розмірі 96564,00 грн., у вересні 2008 в розмірі 82643,00 грн., у жовтні 2008 в розмірі 32558.00 грн., у листопаді 2008 в розмірі 59388,00грн., у грудні 2008 року в розмірі 23409,00 грн., у січні 2009 в розмірі 89087,00 грн., у лютому 2009 в розмірі 379,00 грн.
Перевіркою встановлено, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ Фірма «Інтервторпром» віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість по придбаним матеріалам (паливо, запчастини, електроенергія), які були використані в процесі виробництва продукції й здійснення робіт у липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2008 року, та січні 2009 року не з метою отримання доходу, тобто використані не в межах господарської діяльності підприємства всього в сумі 394426,00 грн. в тому числі: у липні 2008 р. розмірі 83403,00 грн., серпні 2008 у розмірі 62980,00 грн., вересні 2008 у розмірі 74320,00 грн., жовтні 2008 у розмірі 3100,00грн., у листопаді 2008 у розмірі 58127,00 грн., у грудні 2008 року у розмірі 23409,00 грн. та січні 2009 р. у розмірі 89087,00грн.
Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ Фірма «Інтервторпром» за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р. до складу податкового кредиту зайво віднесено суми ПДВ в розмірі 89560,00 грн. по податкових накладних оформлених з порушенням встановленого порядку та відповідно Системі автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість за період з 01.03.2008 р. по 31.03.2009 р. виявлено завищення податкового кредиту на суму 106,00 грн.
Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, надані по справі, судом встановлено наступне.
Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ Фірма «Інтервторпром» зареєстрована виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 15.08.2002 р.
Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова 17.08.2009 р. проведено планову виїзну перевірку ТОВ Фірми «Інтервторпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р.
За результатами проведеної перевірки складено акт №1588/23-30/32082744 від 17.08.2009 р. яким зафіксовані порушення п.1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2.5 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п.п.5.7.1 п. 5.7 ст. 5, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, внаслідок чого підприємству донараховано податок на прибуток всього в сумі 2346912,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2008 р. на суму 654665,00 грн., за ; квартал 2008 р. 1692247,00 грн., зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування в сумі 5827582,00 грн. за 1 квартал 2009 р.; п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03 квітня 1997 р. із змінами та доповненнями у зв'язку з чим підприємством завищено залишок від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р. в сумі 484092 грн., та який направлений позивачу поштою.
На підставі акту перевірки №1588/23-30/32082744 від 17.08.2009 р., в межах строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, керівником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова прийняте податкове повідомлення - рішення №0001242330/0 від 03.09.2009 р., яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 4289908,10 грн., з яких за основним платежем - 2346912,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1942996,10 грн.
Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, що винесені на підставі висновку перевірки, звертався до податкових органів зі скаргами щодо вказаних в Акті порушень.
Зокрема, 14.09.2009 р. підприємство направило скаргу на податкове повідомлення - рішення №0001242330/0 від 03.09.2009 р.
ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова 09.11.2009 р. прийнято Рішення про результати розгляду первинної скарги за результатами якого скарга позивача була залишена без задоволення, а відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001242330/1 від 12.11.2009 р., яким ТОВ Фірми «Інтервторпром» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 4289908,10 грн., у тому числі 2346912,00 грн. - основний платіж та 1942996,10 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Позивач, також не погоджуючись з розглядом первинної скарги, 19.11.2009 р. звернувся зі скаргою до ДПА в Харківській області.
Рішенням ДПА України в Харківській області №121/10/25-103 від 15.01.2010 р. скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова №0001242330/0 від 03.09.2009 р. (№0001242330/1 від 12.11.2009 р.) в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 4028042,10 грн., у т.ч. основний платіж - 2346912,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1681130,10 грн. та в цій частині рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 09.11.2009 р. №5552/10/25-009 про розгляд первинної скарги, в інших частинах вказані рішення залишила без змін, а скаргу - без задоволення.
В процесі адміністративного оскарження податкових повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000072330/2 від 21.01.2010 р., якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 261866,00 грн., у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 261866,00 грн.
Позивач, також 27.01.2010 р. звертався зі скаргою до ДПА України, рішенням якої №3111/6/25-0115 від 31.03.2010 р. залишено без змін податкове повідомлення - рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова №0001242330/0 від 03.09.2009 р. (№0001242330/1 від 12.11.2009 р.) з урахуванням рішення ДПА України у Харківській області від 15.01.2010 р. №121/10/25-103, прийнятого за розглядом повторної скарги (податкове повідомлення-рішення №0000072330/2 від 21.01.2010 р.), а скаргу - без задоволення.
ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова 09.04.2010 р. прийняте податкове повідомлення-рішення №0000072330/3, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 261866,00 грн., у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 261866,00 грн.
Порушення, зазначені в акті перевірки, оскаржуваних рішеннях, обґрунтовані тим, що товариство не отримувало «прибуток» у визначенні цього поняття наданого у гл. 14 ст. 142 ГК України. При цьому податкова служба ототожнює визначення термінів «доход» та «прибуток».
Відповідно, до п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Таким чином пункт 1.32 ст.1 Закону про прибуток визначає поняття господарської діяльності і не встановлює правил відображення витрат платника податку до складу валових витрат.
З зазначеної норми вбачається, що здійснення господарської діяльності спрямовано на отримання доходу взагалі, а не прибутку, і відсутність прибутку та доходу від господарської операції, не свідчить про відсутність ознак господарської діяльності.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону про прибуток, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Поняття валових витрат наведене у Законі про прибуток не ставить їх відображення у податковому обліку в залежність від отримання прибутку, а також доходу по конкретним операціям. Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Як встановлено судом, витрати ТОВ Фірма «Інтервторпром» за перевірений період не підпадають під обмеження щодо не віднесення до складу валових витрат передбачених пунктами 5.3 - 5.7 ст. 5 Закону про прибуток.
В обґрунтування висновків викладених в Акті щодо можливості віднесення до валових витрат тільки тих витрат, які призвели до отримання доходу, податкова інспекція посилається на те, що ТОВ Фірма «Інтервторпром» не мало права на реалізацію продукції власного виробництва нижче виробничої собівартості.
Законом про прибуток визначено тільки одне обмеження щодо відображення в податковому обліку збитків за операціями продажу товарів (робіт, послуг), яке зазначено у пп.. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону про прибуток - це сума збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.
Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Фірма «Інтервторпром» не здійснювало реалізацію (продаж) товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам по зазначеним у акті господарських операціях.
Реалізація (продаж) товарів (робіт, послуг) здійснювалась за договірними цінами та ринковими цінами, що підтверджується експертним висновком №Н1-419 від 18.09.2009 р. наданим Харківською торгово-промисловою палатою.
Згідно з пп.1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Суд вважає, що ТОВ Фірма «Інтервторпром» доведено про обґрунтовану реалізацію товарів та готової продукції з урахуванням об'єктивних підстав, які склалися на ринку металургійної продукції, як то: світова фінансова криза, великий обсяг реалізації, умови платежів (передплата 100%), знижки цін, пов'язані з коливаннями споживчого попиту у 3-4 кварталі 2008 р. та 1 кварталі 2009 р., втратою товарами якості або інших властивостей; наближенням дати закінчення строку договору зберігання товарів та готової продукції.
Судом встановлено, що позивачем дотримані правила ведення податкового обліку передбачені ст. 11 Закону про прибуток.
Дослідженими матеріалами справи доведено, що діяльність позивача була направлена на отримання доходу, про що свідчать показники фінансової звітності, так чистий дохід від реалізації продукції склав за 3 квартал 2008 р. - 18 072 308, 01 грн., за 4 квартал 2008р. - 3 433 802,70 грн., за 1 квартал 2009 р. - 517 733, 44 грн. Поряд з цим, прибуткові операції з реалізації продукції покривали збитки від реалізації окремих видів номенклатури, валовий прибуток (за фінансовою звітністю) за 3 квартал 2008 р. склав 4 206 902,65 грн.
Щодо аналізу бухгалтерського обліку підприємства з приводу збиткових операцій, ДПІ не коректно врахувала загальну суму рахунку 901 «Собівартість реалізованої продукції» для розрахунку показника «відхилення» (Таблиця 5 стор. 8 Акту). Чинним законодавством України встановлено різний порядок ведення бухгалтерського та податкового обліку. В податковому обліку існує правило першої події, відповідно до якого підприємство мало право на валові витрати по факту сплати за товари, роботи, послуги (як компенсація), або їх придбання, а в бухгалтерському обліку витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. А при формуванні собівартості реалізованої продукції відповідно до П(С)БО 16 «Витрати» виникає необхідність лише для цілей бухгалтерського обліку, а для цілей податкового обліку готова продукція перераховується за п. 5.9 ст.5 Закону про прибуток тільки в рамках складової сировини.
Суд встановив, що ТОВ Фірма «Інтервторпром» з 01.10.2008 р. зупинило виробництво у м. Дніпропетровськ, необоротні активи було реалізовано (Договір №982д/11 від 01.10.2008р.), співробітники вивільнені шляхом переведення на інше підприємство; з 18.10.2008 р. було зупинено виробництво у м. Харкові (Наказ №33 від 16.10.2008р.). Тому господарська діяльність підприємства була направлена на отримання доходу від реалізації залишків на складах у м. Дніпропетровську та м. Харкові. В бухгалтерському обліку до складової рахунку 901 замість рахунку 92, 93 помилково було включено до витрат виробництва (при його зупиненні) суму амортизації основних засобів, суму невикористаної відпустки при звільненні співробітників, а також витрати, пов'язані з навантажувальними роботами при збуті продукції. Так, у жовтні 2008р. зайво включені до собівартості суми складають 42 576,78 грн. (в розрізі рах. 26-34), та 169 078, 24 грн. (в розрізі рах. 26-33), в листопаді - 224 016, 73 грн. (в розрізі рах. 26-35).
Вищезазначене свідчить, що не відповідають нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст.79, 142 ГК України висновки податкових органів про те, що витрати платника податку, які не призвели до одержання доходу, тобто до зростання власного капіталу, до складу валових витрат не відносяться.
Суд вважає, що суперечать нормам чинного законодавства України висновки відповідача про те, що ТОВ Фірма «Інтервторпром» завищила валові витрати по оплаті праці та сум внесків на соціальні заходи.
Пунктами 5.6 та 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлено зв'язок витрат по оплаті праці та сум внесків на соціальні заходи з прибутком (доходом) підприємства. Підтвердженням валових витрат по оплаті праці та сум внесків на соціальні заходи є наявність наказів про прийняття (звільнення), преміювання співробітників, відомостей нарахування та виплати заробітної плати, табель обліку робочого часу, банківські виписки. Оформлення всіх цих документів відповідає вимогам чинного законодавства, що перевірено податковою службою.
Згідно до п. 5.11. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Щодо амортизаційних відрахувань, то податкова служба визначила, що ТОВ Фірма «Інтервторпром» завищила суму амортизаційних відрахувань виходячи з того, що при реалізації продукції їх не було враховано у складі ціни продажу. Але викладені в Акті висновки необґрунтовано базуються на нормах Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які дають визначення амортизації п. 8.1. Закону про прибуток, порядок визначення та нарахування амортизаційних відрахувань ведеться відповідно до п.8.3 Закону про прибуток. Відповідно до абз. 2 пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 цього Закону сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Таким чином, зменшення суми амортизаційних відрахувань залежить тільки від зменшення балансової вартості груп основних фондів, що встановлено п. 8.4 ст. 8 Закону про прибуток. Нормами цього пункту не передбачено збільшення або зменшення балансової вартості груп основних фондів залежно від отримання Товариством доходу або прибутку. Необґрунтовані в цьому випадку посилання відповідача на поняття доходу в рамках аналізу Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1, так як пп. 8.3.6. п. 8.3. ст. 8 Закону про прибуток передбачено, що порядок бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів установлюється Міністерством фінансів України. Податковий же облік амортизаційних відрахувань ведеться відповідно до Закону. За таких підстав не відповідає вимогам чинного податкового законодавства висновок податкової щодо завищення амортизаційних відрахувань позивачем.
Суд встановив, що відповідач не навів доказів про зайве віднесення позивачем до складу валових витрат саме витрат за електроенергію. Відповідач не надав ніякого обґрунтування неможливості або протиправності віднесення витрат з придбання електричної енергії на валові витрати. Єдине на що посилається відповідач - це відсутність відповідної ліцензії та статусу енергопостачальника у ВАТ «ХТЗ» ім. С.Орджонікідзе.
Згідно з п.п. 5.3.9. та 5.2.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються … суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Серед зазначених підтверджуючих документів даних про необхідність наявності ліцензії немає.
Судом встановлено, що позивач споживав електроенергію на підставі укладеного договору на використання електричної енергії ТОВ фірми «Інтервторпром» та ВАТ «ХТЗ» ім. С.Орджонікідзе № 13 від 18.08.2005 р., де ВАТ «ХТЗ» є «енергопередающою организацією», а ТОВ фірма «Інтервторпром» - абонент. Договір укладено відповідно до ст. 714 ЦК України, згідно з якою за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Таким чином, договір про енергопостачання відповідає діючому законодавству, яке не передбачає зобов'язання абонента перевіряти наявність відповідної ліцензії у постачальника. Виходячи з презумпції правомірності правочину, яка встановлена ст. 204 ЦКУ, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ст. 215 ЦКУ нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, саме законом, а не актом податкової перевірки, які б факти у цьому акті не були відображені. Законодавство України не містить положень, які б давали підстави вважати Договір недійсним. Згідно ст. 215 ЦКУ якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Враховуючи, що ТОВ фірма «Інтервторпром» надала в ході проведення перевірки Відповідачу всю необхідну, передбачену правилами ведення податкового обліку, документацію, відповідно Позивач цілком правомірно відніс до валових витрат витрати за спожиту електроенергію.
Згідно до п. 1.7 ст. 1 Закону про ПДВ податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. На підставі пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 1.15 Закону про ПДВ, інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування. Поняття «Доходу» визначеного «Положенням про бухгалтерський облік №1», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. № 87, не може застосовуватись при обґрунтуванні можливості чи неможливості застосування платником податку передбаченого Законом про ПДВ права на податковий кредит, в зв'язку з тим, що це Положення не регулює питання визначення податкового кредиту. Законом про ПДВ, та іншими Законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить Закону про ПДВ та іншим законам з питань оподаткування, не обмежено право платника податку на податковий кредит в залежності від отримання доходу (прибутку).
Судом досліджені податкові накладні, оформлені за період з 01.07.2008р. по 31.03.2009р., за якими до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ в розмірі 89 560, 00 грн.
Встановлено, що вони оформлені з дотриманням пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ, п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037. Закон про ПДВ містить лише єдину норму відповідно до якої платник податку не має права включати до складу податкового кредиту суми сплаченого податку. Ця норма зазначена у пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ відповідно до якої: «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами».
Вищевикладене свідчить про те, що ТОВ Фірма «Інтервторпром» у відповідності до вимог чинного законодавства України мало всі підстави щодо включення до валових витрат суму витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у розмірі 2 599 705,00 грн., суму витрат на оплату праці у розмірі 537 683, 00 грн., суму страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування у розмірі 203 695, 00 грн., а також суму амортизаційних відрахувань у розмірі 624 434, 00 грн., включення до складу податкового кредиту наступного періоду з 01.07.2008 р. по 31.03.2009 р., в сумі 484 092,00 грн.
Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги ТОВ Фірма «Інтервторпром» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Інтервторпром» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним - задовольнити. Визнати нечинними податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Харкова №0000072330/2 від 21.01.2010 р., №0000072330/3 від 09.04.2010 р.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня складання у повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 19 липня 2010 року.
< Сума задоволення > < Текст >
Суддя Бартош Н.С.