Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
15 липня 2010 р. № 2-а- 7810/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Перцової Т.С.
секретаря - Ульященко Л.М.
за участю представників сторін :
позивача - Кириченко Н.В.,
відповідача - Яковлевої О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Ма Схід" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Ма Схід” (надалі - ТОВ „Буд Ма Схід”) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (надалі -ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000271540/0 від 27.02.2010р., №0000271540/1 від 22.03.2010 р., № 0000271540/2 від 05.05.2010р. про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 20317,5 грн., у т.ч. за основним платежем -13545 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6772,5 грн.
В обґрунтування позову посилається на незаконність спірних рішень, невідповідність висновків, які викладені в акті перевірки, фактичним обставинам у справі та нормам діючого законодавства України. Наполягає на реальності укладених між ТОВ „Буд Мах Схід” та ПФ «ТТВ»договорів купівлі продажу товарів (будівельних матеріалів) б/н від 01.07.2008 р. та № 1/7 від 01.07.2008 р., посилаючись на первинні документи (податкові накладні, протокол заліку взаємних вимог, видаткові накладні). Висновки перевіряючих про порушення позивачем ч.1, 5 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України вважає безпідставними та хибними. Позивач зауважує, що такі події як складення 05 та 22 червня 2009 року, 25 серпня 2009 року актів про відсутність ПФ „ТТВ” за місцезнаходженням, прийняття 15.06.2009р. власником ПФ „ТТВ” рішення про ліквідацію підприємства відбулись вже після укладання та виконання спірного договору, тому не можуть свідчити про неможливість укладення або нікчемність останнього. Вказує, що останній рух коштів по рахунку, який належить ПФ „ТТВ”, відбувся 06.01.2009 року, що підтверджує фактичне здійснення вказаним підприємством фінансово-господарської діяльності у 2008 році (тобто, в період укладення спірних договорів). З огляду на зазначене, висновки перевірки про фіктивність та нікчемність вказаного договору, за твердженням позивача, є за його твердженням особистими припущеннями перевіряючих, суперечать фактичним обставинам та спростовуються наданими позивачем доказами.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги з посиланням на норми ст.ст.19, 61 Конституції України, ст.ст.203, 208, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97 від 03.04.1997 року, п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334 від 28.12.2994 року. Вважає, що висновки перевіряючих осіб, що викладені в акті перевірки щодо нікчемності укладеного позивачем правочину, завищення податкового кредиту за спірний період, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та скасувати оскаржувані рішення відповідача як незаконні та необґрунтовані.
Представник відповідача в судовому засіданні із заявленими позовними вимогами не погодився, з посиланням на ч.1, 5 ст.203, ст.203, 215, п.1 ст.ст.216, 228 Цивільного кодексу України стверджує про те, що угода, укладена між позивачем та ПФ „ТТВ”, не спричинила реального настання правових наслідків, а тому є нікчемною. На підтвердження цього висновку посилається на акт №93/18-003/21219191 від 20.01.2010 року невиїзної документальної перевірки ПФ „ТТВ” (код за ЄДРПОУ 21219151) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 30.09.2009р., за результатами якої встановлено відсутність ПФ „ТТВ” за юридичною/фактичною адресою, відсутність витрат, які виникають та пов'язані з веденням господарської діяльності, відсутність керівника ПФ „ТТВ” ОСОБА_4 з 19.03.2008 року на території України, остання виїхала за кордон до Ізраїлю та до України не поверталась. Внаслідок чого декларації, уточнені розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток, декларації з ПДВ, уточнені розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ, надані ПФ „ТТВ” до ДПІ протягом 2008 року та 2009 року, які підписані ОСОБА_4 та дані, наведені у цих деклараціях визнані, ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова такими, що не відповідають п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року за № 143 зі змінами та доповненнями, п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року за № 166, абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Таким чином, за твердженням відповідача, ТОВ „БудМаСхід” в порушення вимог пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” неправомірно включило до складу податкового кредиту за липень, серпень та листопад 2008 року суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП „ТТВ” у загальному розмірі 13545 грн.
Враховуючи викладене, вважає правомірними висновки акту перевірки про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету в розмірі 13545 грн. та не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що 26.02.2010 р. фахівцем ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі службового посвідчення, згідно ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Буд Ма Схід» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПФ „ТТВ” (код ЄДРПОУ 21219151) за період з 01.07.2008р. по 30.08.2008р., з 01.11.2008 р. по 31.11.2008 р., про що складено акт № 373/15-409/33412895 від 26.02.2010 р.
За висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Буд Ма Схід» пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (надалі -Закон про ПДВ) із змінами та доповненнями, ст.5 Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. № 702/10982 із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податкового зобов'язання : по податковій декларації з ПДВ за липень 2008 р. -на 5315,00 грн., по податковій декларації з ПДВ за серпень 2008 р. -на 5181,00 грн., по податковій декларації з ПДВ за листопад 2008 р. -на 3049,00 грн.
На підставі наведених висновків акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000271540/0 від 27.02.2010 р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 20317,5 грн., в т.ч. за основним платежем - 13545 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6772,5 грн.
Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова та ДПА в Харківській області. За результатами розгляду скарги позивача залишились без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0000271540/0 від 27.02.2010 р. -без змін, та відповідачем відповідно були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000271540/1 від 22.03.2010 р., № 0000271540/2 від 05.05.2010 р. про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість на ту ж суму, що й з дріб'ю 0.
Судом встановлено, що підставою для визначення ТОВ „Буд Ма Схід” податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій в розмірах, що оскаржуються, слугував висновок ДПІ про нікчемність правочину № б/н від 01.07.2010 р., укладеного між позивачем та ПФ „ТТВ”.
Даний висновок ДПІ у Дзержинському районі мотивований тим, що ПФ „ТТВ” -контрагент позивача по спірному договору відсутнє за своєю юридичною /фактичною адресою, а керівник ПФ „ТТВ” ОСОБА_4 з 19.03.2008 року перетнула кордон країни і до України не поверталась. Оскільки угода була укладена позивачем після залишення країни ОСОБА_4, яка рахується єдиною особою на підприємстві, ДПІ вважає, що від імені ОСОБА_4 договір з позивачем укладений іншою невідомою особою, накладні також виписані та підписані особами, що не мають необхідного обсягу цивільної дієздатності на ці дії та на представництво в цивільних правовідносинах ПФ „ТТВ”. Внаслідок чого, декларації з ПДВ, уточнені розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ, надані ПФ „ТТВ” до ДПІ протягом 2008 року та 2009 року, які підписані ОСОБА_4 та дані, наведені у цих деклараціях, визнані ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова такими, що мають статус „до відома” і є не дійсними.
З урахуванням наведеного, на підставі ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України відповідачем зроблено висновок про безпідставність віднесення позивачем за результатами взаємовідносин з ПФ «ТТВ», до складу податкового кредиту -13545 грн.
З таким висновком відповідача неможливо погодитись виходячи з наступного.
Судом встановлено, між ТОВ „Буд Ма Схід” та ПФ „ТТВ” укладено договір б/н від 01.07.2008 р. купівлі-продажу товару на загальну суму 81270,0 грн. у т.ч. ПДВ 13545 грн., за умовами якого продавець ПФ „ТТВ” зобов'язаний поставити, а покупець ТОВ „Буд Ма Схід” прийняти та оплатити продукцію по номенклатурі, кількості та цінам згідно накладних на товар, які є додатком до договору.
На підставі вказаного договору 01.07.2008 р., 01.08.2008 р. та 01.10.2008 р. ТОВ „Буд Ма Схід” отримано від ПФ „ТТВ” товар (будівельні та оздоблювальні матеріали), що підтверджується видатковими накладними № 499 від 01.07.2008 р., № 753 від 01.08.2008 р. та №1206 від 01.10.2008 р., а також податковими накладними № 497 від 01.07.2008 р. на суму 32274,54 грн., в т.ч. ПДВ - 5379,09 грн., № 767 від 01.08.2008 р. на суму 31086,78 грн., в т.ч. ПДВ -5181,13 грн., та № 1236 від 01.10.2008 р. на суму 18294,48 грн., в т.ч. ПДВ -3049,08 грн.
Положеннями ст.ст.626, 629 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) встановлено, що під договором слід розуміти домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороін (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як свідчать матеріали справи, ТОВ „Буд Ма Схід” та ПФ „ТТВ” свої зобов'язання за спірним договором виконали в повному обсязі.
Матеріалами справи підтверджено, що розрахунок за отриманий товар позивачем здійснено в повному обсязі шляхом заліку взаємних вимог, про що свідчать відповідні протоколи від 31.08.2008 р. на суму 63361,32 грн. та від 31.10.2008 р. на суму 18294,48 грн., що не суперечить п.4.3 договору.
Як вбачається з пояснень представника позивача, транспортування придбаних позивачем будівельних матеріалів відбувалося засобами його контрагента - ПФ „ТТВ”. За таких обставин, посилання відповідача в акті перевірки на відсутність у позивача документів, що засвідчували б транспортування придбаних товарів, не може бути взято судом до уваги в якості належного обґрунтування твердження про безтоварність проведених операцій з купівлі-продажу будівельних матеріалів.
Слід відмітити, що в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, які свідчили б про безтоварність операції або їх фіктивність, подальший продаж за ціною, нижчою від ціни придбання.
Також судом взято до уваги, що ПФ „ТТВ” протягом спірного періоду засобами зв'язку надсилало до ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова податкові декларації з податку на прибуток, з податку на додану вартість, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ, тобто звітувало та відображало відповідні показники податкових зобов'язань з ПДВ у своїй податковій звітності.
Так, представником позивача до матеріалів справи долучено копії податкових декларації з ПДВ за липень, серпень та жовтень 2008 р. та додатків 5 до цих податкових декларацій, з яких вбачається, що операції з поставки товарів позивачеві включені ПФ «ТТВ» до складу податкових зобов'язань вказаних періодів.
Матеріалами справи підтверджено і не заперечується відповідачем, що на час укладання та виконання спірної угоди ТОВ „Буд Ма Схід” та ПФ „ТТВ” були зареєстровані як юридичні особи і платники податків, зокрема ПДВ, декларували свої податкові зобов'язання та податковий кредит та сплачували до бюджету відповідні податки у встановлених законом розмірах.
Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно п.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно із частиною 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Посилання відповідача в якості обґрунтування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень щодо нікчемності правочину з тих підстав, що особа, від імені якої вчинені правочини (ОСОБА_4), не має необхідного обсягу цивільної дієздатності, а сама ОСОБА_4 будь-які бухгалтерські чи податкові документи ПФ „ТТВ” не підписувала, оскільки проживає в Ізраїлі, під час розгляду справи свого підтвердження не знайшли.
Відповідно до інформації, що мається в базі даних Державної прикордонної служби України „Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України” (акт перевірки) за даними цієї бази у 2008 році ОСОБА_4 виїхала з України 19 березня 2008 року.
Проте, в цьому ж листі Державної прикордонної служби України № 0253-3439/0/15-09 від 16.03.2009 року зазначено, що відсутність інформації в базі даних „Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України” щодо перетинання державного кордону України не спростовує факт перетинання державного кордону в пунктах пропуску.
Відповідачем також не спростована інформація щодо використовування послуг кур'єрської служби доставки кореспонденції при здійсненні взаємовідносин між позивачем та директором ПФ „ТТВ”.
Крім того, відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (надалі -Порядок № 165), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
З огляду на наведену норму права, підписання податкових накладних іншою особою за наявності в останніх всіх обов'язкових реквізитів та відбитку печатки підприємства-постачальника не може бути визнано належною підставою для визнання їх недійсними, оскільки, як вбачається зі змісту пунктів 5 та 2 Порядку № 165, мова у них йде не про посадову особу підприємства, а про підприємство як юридичну особу та платника податків.
Щодо посилання відповідача в акті перевірки та його представника у судовому засіданні на висновок техніко-криміналістичної експертизи документів № 206 від 10.07.2009 р., відповідно до якого рукописні записи в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за період з травня по липень 2008 року ПП „ТТВ” і розрахунку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з травня по липень 2008 року виконані від імені ПФ „ТТВ” ОСОБА_5, яка не є посадовою особою вказаного підприємства, суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
У вищевказаному висновку експертизи вказано, що остання проводилась на підставі постанови слідчого по кримінальній справі № 16090024. При цьому не вказано, у відношенні кого чи за фактом чого порушена дана кримінальна справа і яким чином обставини, що мають бути з'ясовані експертизою по даній кримінальній справі стосуються справи за позовом ТОВ «Буд Ма Схід».
Тобто, ані висновок експертизи, ані акт перевірки не розкривають зв'язку вказаної кримінальної справи з предметом даного позову.
Таким чином, суд не може взяти вказаний висновок до уваги в якості належного доказу по справі.
Крім того, позивачем спірні суми були віднесено до складу податкового кредиту не на підставі документів, які, як вбачається з висновку експертизи, підписані ОСОБА_5, а на підставі податкових накладних, які в ході експертизи не досліджувались.
За таких обставин, суд вважає подібні посилання відповідача на висновок техніко-криміналістичної експертизи документів недоречними.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідач, роблячи висновок про нікчемність правочину, за результатами якого позивачем віднесено до податкового кредиту спірну суму у розмірі 13545 грн., не врахував тієї обставини, що підприємством позивача та його контрагентом сформовані не лише податковий кредит, а й податкові зобов'язання, про що свідчать податкові накладні № 472 від 21.10.2008 р., № 467 від 20.10.2008 р., № 362 від 20.08.2008 р., виписані ТОВ „Буд Ма Схід” як продавцем на адресу ПФ „ТТВ”, а також протоколи про залік взаємних вимог.
Таким чином, суд вважає висновок про нікчемність угоди між ТОВ «Буд Ма Схід»та ПФ ТТВ»хибним та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.
Щодо правомірності зарахування до податкового кредиту суми ПДВ за спірним правочином, суд зазначає наступне.
Як зафіксовано в акті перевірки ПФ „ТТВ” від 19.01.2010 року, даний контрагент позивача у періоді з 01.01.2008 року по 30.09.2009 року є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 20.02.2008 року № 100099670, виданого ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, має індивідуальний податковий номер платника ПДВ -212191520379. Згідно даних пошукової системи ДПА України свідоцтво платника податку на додану вартість ПФ „ТТВ” анульовано 09.02.2010 року.
Тобто, у відповідності до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ ПФ «ТТВ»мало право виписати податкові накладні на адресу позивача, а позивач -віднести суми ПДВ за цими податковими накладними до податкового кредиту.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.п.7.2.3 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до п.п.7.2.6 Закону №168 податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.
Дослідженням у судовому засіданні копій податкових накладних № 497 від 01.07.2008 р., № 767 від 01.08.2008 р. та № 1236 від 01.10.2008 р., виписаних на адресу позивача ПФ „ТТВ», встановлено, що останні містять усі обов'язкові реквізити податкової накладної, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ: порядковий номер, дату виписки податкової накладної, скорочену назву юридичної особи-постачальника, податковий номер продавця та покупця, місце розташування юридичної особи, опис (номенклатуру) послуг, скорочену назву підприємства-отримувача. Як вбачається зі змісту наведеної норми Закону про ПДВ, підпис керівника підприємства-постачальника не є обов'язковим реквізитом податкової накладної.
Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкової накладної фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.
В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладений між позивачем та його контрагентом правочин не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання його недійсним.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 61 Конституції України закріплено саме індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тож притягненню до відповідальності підлягає саме правопорушник, а не той, хто мав з ним господарські відносини.
Судом встановлено, що відповідачем в акті перевірки зазначено про порушення ТОВ „Буд Ма Схід” норм Цивільного кодексу України без вказівки на те, яким саме чином, якими діями або бездіяльністю було порушено ці норми.
Згідно пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону „Про ПДВ” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п. 1.32. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Суд зазначає, що торгівля товарами, будівництво будівель є одним із основних видів діяльності ТОВ „Буд Ма Схід”, безпосередня участь підприємства у здійсненні цієї діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Тобто, придбання будівельних та оздоблювальних матеріалів для потреб власної господарської діяльності сумнівів не викликає.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що ТОВ „Буд Ма Схід” правомірно віднесено до складу податкового кредиту за угодою з ПФ „ТТВ” суму в розмірі 13545 грн.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини у справі, суд вважає, що висновок відповідача про порушення ТОВ „Буд Ма Схід” пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону „Про ПДВ” хибним, необґрунтованим, та таким, що є наслідком довільного тлумачення податковим органом норм діючого законодавства України.
Згідно з підпунктом «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-III, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Відповідно до положень підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Виходячи з правової позиції відповідача щодо обґрунтування нікчемності вказаних угод, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова була зобов'язана визнати нікчемними обидві угоди, укладені між ТОВ “Буд Ма Схід” і ПФ “ТТВ” та, відповідно на виконання вимог п. “б” п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків пе6ред бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-III, врахувати порушення по ПДВ як в сторону збільшення податкових зобов'язань (зменшити податковий кредит по операціям придбання), так і в сторону зменшення податкових зобов'язань ПДВ (зменшити податкові зобов'язання по операціям придбання). Однак відповідачем в порушення вимог вказаної норми цього зроблено не було, що безумовно впливає на правомірність визначених позивачеві податкових зобов'язань з ПДВ.
Суд вважає, що визначення ТОВ “Буд Ма Схід” податкового зобов'язання по податку на прибуток та по податку на додану вартість за оскаржуваними рішеннями є застосуванням ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова наслідків нікчемного правочину.
Слід зазначити, що встановлені частиною 1 статті 208 ГК санкції (для нікчемного правочину) можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, -протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 250 Господарського кодексу України передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Спірний договір купівлі-продажу між ТОВ „Буд Ма Схід” та ПФ „ТТВ” укладено 01.07.2008 року, виконано сторонами у повному обсязі, як вбачається з податкових та видаткових накладних, 01.10.2008 р. (по даті останньої передачі товару).
Тобто, наслідки визначення нікчемності правочину можуть бути застосовані до позивача лише протягом одного року - з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що наслідки нікчемного правочину, укладеного позивачем 01.07.2008 року та виконаного у повному обсязі 01.10.2008 року, були застосовані ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з порушенням приписів ст.250 Господарського кодексу України (поза межами річного строку давності).
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень -рішень належним чином не довів.
Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для визначення ТОВ «Буд Ма Схід»сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 20317,5 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова №0000271540/0 від 27.02.2010 р., № 0000271540/1 від 22.03.2010 р., № 0000271540/2 від 05.05.2010 р. є протиправними і повинні бути скасовані як такі, що прийняте з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Ма Схід" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова №0000271540/0 від 27.02.2010р., №0000271540/1 від 22.03.2010р. та №0000271540/3 від 05.05.2010р. про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 20317,50 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд Ма Схід", код 33412895, державне мито у розмірі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова у повному обсязі виготовлена та підписана 19.07.2010 р.
Суддя Перцова Т.С.