Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
13 липня 2010 р. № 2-а- 7541/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді -Перцової Т.С.
секретаря -Ульященко Л.М.
за участю представників сторін :
позивача -ОСОБА_1
представника позивача -ОСОБА_2
представника першого відповідача -ОСОБА_3
представника другого відповідача -Яременко О.В.
третьої особи -ОСОБА_5
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, командира військової частини 1470, за участю третьої особи ОСОБА_6 про зобов'язання командира військової частини 1470 клопотати перед Московським райвиконкомом м. Харкова про зняття статусу «службова»з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації та розподілу майна між подружжям, -
Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просила суд визнати права спільної власності подружжя на квартиру за адресою вул..Героїв Праці, буд..46, кв.103, м.Харків та зобов'язати командира військової частини 1470 клопотати перед Московським райвиконкомом м. Харкова про зняття статусу "службова" з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації та розподілу майна між подружжям.
Ухвалою суду від 11.06.2010 року провадження у справі було відкрито в частині позовних вимог про зобов'язання командира військової частини 1470 клопотати перед Московським райвиконкомом м. Харкова про зняття статусу "службова" з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації та розподілу майна між подружжям, в іншій частині позовних вимог у відкритті провадження було відмовлено. В обґрунтування позову представник позивача з посиланням на ст.ст.6, 125 ЖК УРСР, ст.60 Сімейного кодексу України, ст.16 Закону України „Про власність”, ч.1 ст.15 ЦПК України, ст.ст.17, 18 КАС України наполягає на тому, що неправомірною відмовою командира військової частини 1470 в проханні ОСОБА_1 зняти з квартири за адресою: АДРЕСА_1 статусу „службова” було порушено право сумісної власності ОСОБА_1 на частину житлового приміщення вказаної квартири.
Ухвалою суду від 24.06.2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено чоловіка позивачки ОСОБА_6.
Ухвалою суду від 05.07.2010 року, в зв'язку з тим, що представник позивача, який за довіреністю підписав та надав до суду позов, зазначаючи в найменуванні відповідача Східне регіональне управління Державної Прикордонної служби України, пред'явив вимоги не до останнього, а до командира військової частини № 1470, з урахуванням відмови представника позивача на пропозицію суду привести позовні вимоги у відповідність з визначеним відповідачем по справі, суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача командира військової частини 1470.
В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1 та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові та просили суд їх задовольнити.
Другий відповідач, Східне регіональне управління Державної Прикордонної служби України в наданих до суду письмових запереченнях та його представник у судовому засіданні проти позову заперечували в повному обсязі. В обґрунтування заперечень послались на ст.7 Закону України „Про державну прикордонну службу України”, пункти 1.1, 1.2, 1.4, 2.1, 2.2, 2.12 наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 грудня 2007 року № 1040 „Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України” та стверджують про відсутність з боку відповідачів порушень будь-яких прав позивачки. Звертають увагу суду на те, що від старшого прапорщика ОСОБА_6, як належного суб'єкта звернення, не надходило до відповідачів будь-яких звернень та клопотань з приводу зняття статусу службової з вказаної вище квартири. Крім того, зазначають про відсутність у наймача службової квартири ОСОБА_6 вислуги років (20 років), необхідної для зняття з квартири статусу службової. Вказують на те, що позивач - ОСОБА_1 не є і ніколи не була військовослужбовцем Державної прикордонної служби України; право на тимчасове користування квартирою АДРЕСА_1 мала виключно як член сім'ї військовослужбовця ОСОБА_6. З огляду на викладене, просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Представник другого відповідача, командира військової частини 1470 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача- ОСОБА_6 проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у їх задоволенні. Також зазначив, що до відповідачів з вимогою про зняття з квартири за адресою: АДРЕСА_1 статусу „службова” не звертався та такого наміру не має. Вимоги своєї колишньої дружини вважає безпідставними.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
08.04.2010 року позивач -ОСОБА_1 звернулась до начальника Східного регіонального управління Державної Прикордонної служби України генерала-лейтенанта Карася В.В., в якому просила надати довідку про середньомісячне грошове забезпечення її чоловіка -ОСОБА_6 та розглянути у місячний термін на засіданні житлової комісії Східного регіонального управління Державної Прикордонної служби України питання про зняття з квартири за адресою: АДРЕСА_1, статусу „службова” для подальшої розміни житла або видати їй двокімнатну квартиру, чоловіку -однокімнатну квартиру окремо.
Листом від 30.04.2010 року № 614/Н-1339 Східне регіональне управління Державної Прикордонної служби України повідомило громадянку ОСОБА_1 про те, що її звернення від 08.04.2010р. № Н-11 щодо зняття з квартири за адресою: АДРЕСА_1 статусу „службова” розглянуто на засіданні житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону 29.04.2010 року. За результатами розгляду одноголосно прийнято рішення про відмову в знятті з квартири статусу „Службова”, оскільки прапорщик ОСОБА_6 станом на 01.04.2010 року має стаж військової служби 16 років 04 місяця 16 днів, що не достатньо з огляду на приписи ст.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006р. № 1081 „Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями”. Так, відповідно до вказаної норми права житло для постійного проживання надається лише військовослужбовцям та членам їх сімей, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше. Також з вказівкою на ст.2.22 Інструкції № 1040 було повідомлено, що колишні члени сім'ї військовослужбовця, які проживають при ньому після розірвання шлюбу, підлягають виселенню зі службового житлового приміщення у двомісячний термін з дня розірвання шлюбу без надання іншого житлового приміщення.
18 травня 2010 року ОСОБА_1 також зверталась до начальника Східного регіонального управління Державної Прикордонної служби України генерала-лейтенанта Карася В.В. з заявою в порядку Законів України „Про звернення громадян” та „Про інформацію” про надання відповідного переліку документів із житлової справи по квартирі. Листом від 27.05.2010 року за № 614/1610 Східне регіональне управління Державної Прикордонної служби України надіслало ОСОБА_1 витребувані документи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з вимогою клопотати перед Московським райвиконкомом м.Харкова про зняття статусу „службова” зі спірної квартири до командира військової частини 1470 до дати подання позову (10.06.2010р.) не зверталась.
Суд зазначає, що вимога про зобов'язання командира військової частини 1470 клопотати перед Московським райвиконкомом м.Харкова про зняття статусу „службова” зі спірної квартири та вимога до житлової комісії Східного регіонального управління Державної Прикордонної служби України розглянути у місячний термін на засіданні питання про зняття з квартири за адресою: АДРЕСА_1, статусу „службова” для подальшої розміни житла за своїм змістом не є тотожними і звернені до різних суб'єктів.
Оскільки, позивач по суті не погоджується з відмовою житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону ОСОБА_6 в знятті з квартири статусу „Службова” суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та інтими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення (абз.3, 4 ч.1 ст.12 Закону).
Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України (абз.7 ч.1 ст.12 Закону).
Відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 03.08.2006 року № 1081, якою затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (надалі -Порядок № 1081).
Положеннями ч.3 Порядку № 1081 також, як і вищенаведеною нормою права, передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Крім того, відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.12.2007 року № 1040 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення житловими приміщеннями в Державній прикордонній службі України (надалі -Інструкції № 1040).
Саме Інструкцією № 1040 визначено організацію забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, в органах Державної прикордонної служби України після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей, уключаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі - члени їх сімей).
Пунктом 1.4 Інструкції № 1040 встановлено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Таким чином, постійні жилі приміщення на підставі наведених норм права для постійного проживання надаються з урахуванням : суб'єктного складу (особа, яка має таке право, є військовослужбовцем (крім військовослужбовців строкової військової служби) або членом його сім'ї за умови сумісного проживання), вислуги років (не менше 20 років).
Судом встановлено, що у Східному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України проходить військову службу старший прапорщик ОСОБА_6.
Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону від 20.10.2006 року (пункт № 9 протоколу № 70) cім'ї прапорщика ОСОБА_6 було виділено 3-кімнатну службову квартиру № 103 за адресою : АДРЕСА_2.
Копією рішення виконавчого комітету Московської районної ради м.Харкова від 24.10.2006 року № 369/14, наданою до матеріалі справи, підтверджено, що вказана квартира включена до складу службової житлової площі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
У зв'язку з тим, що квартира є службовою житловою площею, відповідно до вимог ст. 122 Житлового кодексу ОСОБА_6 як військовослужбовцю було видано спеціальний ордер на право тимчасового користування службовим житловим приміщенням, в тому числі і на право тимчасового користування службовою квартирою для позивача по справі ОСОБА_1.
Суд зауважує, що між Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України та прапорщиком ОСОБА_6 також було укладено договір найму службового житла (спірної квартири) в будинку державного громадського житлового фонду України № 086 від 29.12.2006 року, яким були визначені права та обов'язки наймача (ОСОБА_6) та наймодавця (Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України).
Пунктом 6 вказаного договору найма передбачено, що члени сум'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються на рівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з цього договору. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарно з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з цього договору.
У разі розірвання шлюбу, колишні члени сім'ї військовослужбовця, які проживають при ньому у двомісячний термін з дня розірвання шлюбу підлягають виселенню зі службового житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення (п.4.9 договору).
З огляду на викладене, суд зазначає про те, що право ОСОБА_1 на тимчасове користування службовою квартирою є похідним від права ОСОБА_6, як військовослужбовця на тимчасове користування службовим житловим приміщенням. Тобто, ОСОБА_1 має таке право, доки є членом сім'ї військовослужбовця ОСОБА_6.
Слід відмітити, що за змістом своєї заяви від 08.04.2010 року позивач просила другого відповідача розглянути питання про зняття з спірної квартири статусу „службова” для подальшої розміни житла, а не для сумісного проживання з чоловіком, як член сім'ї останнього.
В свою чергу, ОСОБА_6 до житлової комісії Східного регіонального управління Державної Прикордонної служби України з питанням про зняття з квартири за адресою: АДРЕСА_1, статусу „службова” не звертався.
Суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача в позові на положення ст.60 Сімейного кодексу України, ст.16 Закону України „Про власність”, оскільки до спірних правовідносин ці норми права не застосовуються.
Також, судом взято до уваги ту обставину, що на час звернення ОСОБА_1 до другого відповідача стаж військової служби ОСОБА_6 складав 16 років 04 місяці та 16 днів. Тобто, менше 20 років, як це передбачено положеннями ч.1 ст.12 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ч.3 Порядку № 1081 та пунктом 1.4 Інструкції № 1040.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Судом встановлено, що при прийнятті рішення про відмову в знятті з квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 статусу „службова” та надісланні листа від 30.04.2010 року № 614/Н-1339 відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.
За таких обставин, з урахуванням приписів п.1 ст.71 КАС України, правомірність вимог позивача про зобов'язання командира військової частини 1470 клопотати перед Московським райвиконкомом м. Харкова про зняття статусу «службова»з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації та розподілу майна між подружжям не доведена, позивач не обґрунтував їх і не підтвердив доказами, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.4, 8, 17, 50, 86, 94, 161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби, командира військової частини 1470, за участю третьої особи ОСОБА_6 про зобов'язання командира військової частини 1470 клопотати перед Московським райвиконкомом м. Харкова про зняття статусу «службова»з квартири за адресою: АДРЕСА_1 для подальшої приватизації та розподілу майна між подружжям -відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 14.07.2010 року.
Суддя Перцова Т.С.