19 жовтня 2010 р. Справа № 2а-6017/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.
за участю секретаря судового засідання- Шевченко В.М.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2.,
представника відповідача - Компанєєц М.С.,,< Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання нечинним податкового повідомлення- рішення та першої податкової вимоги ,-
06.07.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, який він особисто та його представник підтримали в судовому засіданні, мотивуючи позовні вимоги тим, що Державною податковою інспекцією в м. Суми ( далі - ДПІ м.Суми) була проведена комплексна позапланова виїзна перевірка своєчасності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. За результатами перевірки заступником начальника ДПІ в м. Суми було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00013311701/38136 від 27.05.2010 року , яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб (найманих працівників) в розмірі 19100,82 грн.
Податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту документальної перевірки № 3699/17-1016/2989109133/101від 06.05.2010 року «Про результати комплексної планової документальної перевірки своєчасності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 ід. № НОМЕР_1 за період з 01.04.2007 р. по 31.03.10 р.». Податкове повідомлення-рішення позивач вважає таким, що прийнято з порушенням норм діючого законодавства України та просить визнати його протиправним та нечинним, зазначивши що, у п. 2.4 Акту відповідачем зазначено, що позивач у перевіряємому періоді для здійснення підприємницької діяльності використовував найману працю, а саме - на умовах усної домовленості у нього працювали наймані працівники, за яких позивач повинен був нараховувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб (найманих працівників). Проте ці висновки не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на законі з огляду на таке.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожний громадянин України має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами України права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.
Згідно п. 1.8 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - найманою особою є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону.
При здійсненні господарської діяльності позивач дійсно мав відносини з іншими особами, але ці відносини ґрунтувалися не на трудових договорах (контрактах) з ними, а будувалися шляхом укладання цивільно-правових договорів в усній формі, що не заборонено чинним законодавством.
Статтями 11, 626 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору, який є домовленістю двох або більше сторін і спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, відносини між особами регулюються договором підряду - договором, за яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконувати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Таким чином, в даному випадку, між позивачем та особами, які зазначені в Акті перевірки, склалися саме підрядні відносини, що виключає наявність трудового договору, трудових відносин, і як наслідок, обов'язок сплати позивачем податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників). Крім того, з цими особами позивач знаходиться в дружніх стосунках, тому при виконанні ними певних робіт оплата взагалі не проводилась.
Представник відповідача проти позову заперечив, пояснивши, що в ході проведення документальної перевірки позивача за період з 01.04.2007р. по 31.03.2010р. було встановлено порушення п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань, щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб при виплаті доходів громадянам за період, що перевірявся, на суму 6366, 94 грн., у тому числі по періодах: 9 місяців 2008 року, 2009 року, 3 місяці 2010 року. Перевіркою встановлено, що фактично в період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, а саме займався виготовленням та реалізацією меблів і в перевіряємому періоді для здійснення підприємницької діяльності використовував найману працю. В цей період у ПП ОСОБА_1 на умовах усної домовленості працювали і отримували заробітну платню наймані працівники: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 За період з 12.06.2008 р. по 07.07.2009р. трудові договори між ними та ПП ОСОБА_1 не укладались, в Сумському міському центрі зайнятості населення реєструвалися. Відомості нарахування заробітної плати не велись. Форма № 1 ДФ до ДПІ в м.Суми не надавалися.
На момент перевірки у ПП ОСОБА_1 не оформлений належним чином ні один найманий працівник, тобто трудові договори між найманими працівниками та ПП ОСОБА_1 не укладені та не зареєстровані в Сумському міському центрі зайнятості населення. Податок з доходів фізичних осіб (найманих працівників) за перевіряємий період підприємцем не нараховувався та не сплачувався до бюджету, повідомлення за встановленою формою відомостей про доходи громадян до ДПІ м.Суми не надавались, відомості нарахування та виплати заробітної плати найманим працівникам, табеля обліку робочого часу не велись, чим порушено п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.8.1.2 п.8.1 ст. 8, п.19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".
Слідчими ГВПМ ДПІ в м. Суми були відібрані пояснення у найманих працівників ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, щодо розмірів заробітної плати, тривалості робочого дня, кількості вихідних .
Відповідно до п.17.1 ст.17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати є працедавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку, тобто в даному випадки працедавець - ОСОБА_1
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, вважає , що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 06.05.2010 року Державною податковою інспекцією в м.Суми проводилась комплексна позапланова документальна перевірка своєчасності, повноти нарахування та сплати податків, зборів ( обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, про що складений акт перевірки № 3699/17-1016/2989109133/101 від 06.05.2010 року. ( а.с. 7-16). За наслідками перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 00013311701/38136 від 27.05.2010 року , яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб (найманих працівників) в розмірі 19100,82 грн. ( а.с.17).
10 червня 2010 року Державною податковою інспекцією м .Суми була винесена перша податкова вимога позивачеві про сплату цього зобов'язання ( а.с. 24).
Як в акті, так і в податковому рішенні-повідомленні податковим органом зазначено про порушення позивачем п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Проте суд не може в повній мірі погодитись з таким рішенням відповідача, з огляду на таке.
Так, зі змісту акту перевірки вбачається, що в період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснював діяльність на спрощеній системі оподаткування, а саме займався виготовленням та реалізацією меблів і в перевіряємому періоді для здійснення підприємницької діяльності використовував найману працю. В цей період у ПП ОСОБА_1 на умовах усної домовленості працювали і отримували заробітну платню наймані працівники: ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Інформація про виконання трудових обов'язків, їх тривалість, графік роботи та розмір отриманої заробітної плати встановлений на підставі пояснень цих осіб, наданих працівникам податкової міліції в ході проведення перевірки суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб з питань додержання законодавства про працю за період з 01.04.2010 року по 13.04.2010 року у відповідності до спільного наказу Інспекції праці, податкової адміністрації та Пенсійного фонду № 342/500/110 від 14.09.2009 року «Про затвердження заходів щодо забезпечення трудових прав працівників, легалізації заробітної плати та зайнятості населення». На підставі цих пояснень податковим органом здійснений розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій. ( а.с.13).
Проте, як зазначили в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_5, в трудових відносинах з суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 вони ніколи не перебували, пояснення працівникам міліції особисто не надавали, під їх тиском поставили свої підписи на запропонованих документах.
Зі змісту пояснень ( а.с.31) вбачається, що при опитуванні ОСОБА_6, його особа не встановлювалась, відповідними документами не підтверджена.
Таким чином суд приходить до висновку про відсутність трудових відносин між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Також суд вважає, що визначення розміру заробітку та, відповідно, розрахунок податкового зобов'язання, не може ґрунтуватись на припущеннях. При цьому суд зазначає, що при проведенні перевірки та прийнятті рішення-повідомлення про визначення податкового зобов'язання за платежем по податку з доходів фізичних осіб, рішення про застосування непрямих методів податковим органом не приймалось, що суперечить п.2.5 Методичних рекомендацій визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами, затвердженими Наказом ДПА України від 05.07.2002 року № 312.
На підставі викладеного, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, а податкове повідомлення рішення № 00013311701/38136 від 27.05.2010 року , яким визначено суму податкового зобов'язання суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 з податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) в розмірі 19100,82 грн. є протиправним та нечинним. Відповідно перша податкова вимога, направлена позивачеві про сплату цього зобов'язання також є нечинною.
Керуючись ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.п. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», ст. ст.3, 17, 69-71,76-86, 99-100, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання нечинним податкового повідомлення- рішення та першої податкової вимоги - задовольнити.
Визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Суми від 27 травня 2010 року № 00013311701/38136 про визначення суми податкового зобов"язання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з податку з доходів фізичних осіб в сумі 6366,94 грн, та штрафних санкцій в сумі 12733,88 грн.
Визнати протиправною та нечинною першу податкову вимогу Державної податкової інспекції м .Суми про сплату податкового боргу від 10 червня 2010 року в сумі 19100,82 грн.
< Текст > < Сума стягнення (цифрами) > < Текст >
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Л.М. Опімах
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя Л.М.Опімах