01 жовтня 2010 р. Справа № 2а-3884/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.
за участю секретаря судового засідання- Шевченко В.М.,
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Костюка С.А.,,< Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сектору з питань банкрутства в Сумській області Державного департаменту з питань банкрутства про скасування розпорядження ,-
09 квітня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, який підтримав в судовому засіданні, мотивуючи вимоги тим, що 19.10.2009 року відповідно до постанови господарського суду Сумської області його було призначено ліквідатором приватного підприємства агрофірми «Коровинці». В період часу з 17 по 18 лютого 2010 року відповідачем за заявою окремих звільнених працівників агрофірми проведено позапланову перевірку його діяльності, про що складений акт від 19.02.2010 року, а 27.02.2010 року видане розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого. Зміст акту та суть розпорядження свідчить про невиконання позивачем вимог законодавства щодо строків проведення розрахунків по заробітній платі та інших виплатах зі звільненими працівниками. Відповідач зазначаючи про це порушення посилається на строки, визначені в ст.ст. 115,116,117 КЗпП України, та вважає, що ліквідатором порушено вимоги пункту 3.1 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та абзацу 10 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Окрім того, відповідач вказує про порушення підпункту «б» п.1 ч.1 ст.31 цього Закону, а саме порушення черговості задоволення вимог кредиторів, та абзацу 2 ч.1 ст.23 Закону, котре відобразилось в тому, що протягом часу з жовтня 2009 року по лютий 2010 року підприємство здійснювало підприємницьку діяльність, продовжувала функціонувати молочно-тваринницька ферма.
Позивач вважає це розпорядження незаконним та просить скасувати, оскільки перевірка позивачем проведена поверхово, причини порушення строків розрахунків зі звільненими працівниками не досліджувалось. Зазначив, що невиплата вихідної допомоги може бути визнана порушенням лише за наявності вини ліквідатора, тобто вчинення ним дій чи бездіяльності, спрямованих на допущення цього порушення і наявності реальної можливості здійснити розрахунки. Однак, це питання відповідачем під час перевірки не досліджувалось, причини невиплати не з'ясовані. В той же час абзацом 10 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що вихідна допомога виплачується за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту. Майже половина майна, що знаходиться на балансі підприємства знаходить користуванні ТОВ «Довіра», що ускладнило проведення інвентаризації, яка на час проведення перевірки ще не була завершена, а відповідно до ст. 30 ч.1 цього Закону реалізація майна проводиться лише проведення інвентаризації майнових активів і його оцінки. Окрім того, значна частина майна боржника виділена під розпаювання і не підлягає включенню до складу ліквідаційної маси і продажу. Кредит для проведення розрахунків по заробітній платі не отримувався. Тому можливості провести повний розрахунок зі звільненими працівниками в день звільнення не було можливості у зв'язку з відсутністю коштів. Сектор з питань банкрутства у Сумській області вважає також, що позивачем допущене порушення ст. 31 Закону, посилаючись на те, що значна частина коштів витрачена на ведення господарської діяльності, проте, витрачання коштів на господарські потреби, згідно зазначеної статті, теж відноситься до першої черги, наряду із виплатою працівникам заробітної плати і вихідної допомоги. При цьому отримані кошти першочергово направлялись на погашення заборгованості перед працівниками а на господарські потреби направлялись кошти тільки по мірі необхідності, а саме на утримання і збереження майна, що передбачено абзацом 11 ч. 1 ст. 31 Закону. Всього за період з початку ліквідаційної процедури і до проведення перевірки 18.02.10р. на розрахунковий рахунок підприємства надійшло 328931,65 грн., і в тому числі 123 198,16 грн. надійшли дотації за здане молоко. Це цільові кошти які можуть бути витрачені лише на утримання і розвиток молочнотоварної ферми і категорично забороняється витрачати їх на заробітну плату. Працівникам було виплачено 209901,16 грн.
П.З Розпорядження щодо припинення функціонування ферми на час проведення перевірки виконати було не можливо, оскільки велика рогата худоба, яка утримується на МТФ, виділена під розпаювання і взагалі не підлягає продажу, а повинна бути передана уповноваженим від пайовиків особам, але належним чином оформлені уповноважені від пайовиків відсутні і передати розпайоване майно на момент перевірки було нікому. В зв'язку з цим позивач змушений був зберігати і утримувати МТФ і інше розпайоване майно до передачі його належним і уповноваженим на те особам. Таким чином функціонування МТФ було обумовлено з метою зберігання майна, а не підприємницької діяльності.
П. 4 Розпорядження про проведення розрахунків з працівниками в день звільнення відповідно до ст. 116 КЗпП України не було можливості виконати з підстав, викладених у запереченнях до п.1 Розпоорядження, а саме у зв'язку з відсутністю коштів.
На спростування п. 5 Розпорядження, позивач посилається на ч.1 ст. 33 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та зазначає, що розпорядник майна не має повноважень по звільненню працівників і виплати заробітної плати, оскільки не виконує функції керівника боржника.
Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що в період з 17 по 18 лютого 2010 року, Сектором з питань банкрутства у Сумській області Державного департаменту з питань банкрутства була проведена позапланова перевірка додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, арбітражним керуючим ОСОБА_1 (ліцензія серії НОМЕР_1 від 03.10.2010 року видана Державним департаментом з питань банкрутства) на виконання наказу Сектору від 09 лютого 2010 р. № 10-П, на підставі скарги працівників ППАФ «Коровинці» та на основі дозволу Державного департаменту з питань банкрутства від 08.02.2010 р №215-50-15/429, щодо проведення позапланової перевірки арбітражного керуючого ОСОБА_1 під час здійснення функцій ліквідатора ППАФ «Коровинці».
За результатами перевірки було складено акт позапланової перевірки № 4 додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих від 18 лютого 2010 року. В акті №4 чітко відображені виявлені в ході перевірки порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, вчинені арбітражним керуючим ОСОБА_1 при здійсненні функцій ліквідатора ППАФ «Коровинці», а саме:
1. Пункт 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та абз. 10 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .
2. Пункт 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону.
3. Пункт 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону.
4. Пункт 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та ст. 116 Кодексу законів про працю.
5. Пункт 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та ч. 1 та 2 ст. 33 Закону .
Керуючись ч. 5 ст. 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ч. 9 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та акту позапланової перевірки від 18 лютого 2010 р. сектором було видане Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого від 27 лютого 2010 року .
Про наявність таких порушень відповідач дійшов дослідивши рух коштів по ППАФ «Коровинці» з 19.10.2009 р. по 10.02.2010 р., з якого вбачається, що з початку ліквідаційної процедури і до 10.02.2010 року надійшло 464 169,37 грн. а витрачено 463 523,70 грн.
Це порушення виявлено в результаті проведення аналізу руху коштів, а саме не задовольнивши вимог першої черги ліквідатор направляє кошти в сумі 4671 грн. на запчастини, 33603,75 на ПММ, на МШП за жовтень 2009 р. 2233 грн.
Порушення пункту 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону зазначено в п. 2 Розпорядження в результаті того, що у першу чергу задовольняються: - ... соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо, право на які виникло протягом трьох останніх місяців до порушення справи про банкрутство чи припинення трудових відносин, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин...
Відповідно до ч. 14 ст. 3-1 Закону оплата послуг арбітражного керуючого, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду. З аналізу руху коштів по ППАФ «Коровинці» вбачається що за період з початку ліквідаційної процедури і по 10.02.2010 року, арбітражним керуючим ОСОБА_1 було виплачено: оплата послуг арбітражного керуючого 21941,84, відшкодування ліквідаційних витрат арбітражного керуючого 3569,69, відшкодування витрат арбітражного керуючого 5762,74, що в сумі дорівнює 31274,27 грн. Ухвали суду чи протоколу комітету кредиторів ППАФ «Коровинці», які б підтверджували вмотивованість задоволення витрат ліквідатора щодо оплати послуг арбітражного керуючого та ліквідаційних витрат, до сектору позивачем не надавалося. За таких обставин, у арбітражного керуючого ОСОБА_1 не було законних підстав на спрямування коштів на погашення витрат арбітражного керуючого та виплати заробітної плати ліквідатору. Натомість, позивач, зобов'язаний був скерувати всі кошти пропорційно на задоволення вимоги кредиторів першої черги, як то передбачено ч. З ст. 31 Закону .
Як вбачається з інформації про рух коштів по ПП АФ «Коровинці» з 19.10.2009 р. по 10.02.2010 р. на рахунок ППАФ «Коровинці» надійшло 464 169 грн. 37 коп.. більша частина цих коштів була витрачена на ведення господарської діяльності банкрута, хоча відповідно до ст. 23 Закону №2343 «з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу».
Порушення пункту 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та а. 2 ч. 1 ст. 23 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , зазначене в п. З Розпорядження підтверджується тим, що ліквідатором було направлено більшість коштів для ведення господарства, та аж ніяк не для завершення технологічного циклу з виготовлення продукції.
Як вбачається з інформації про рух коштів по ПП АФ «Коровинці» з 19.10.2009 р. по 10.02.2010 р. на рахунок ППАФ «Коровинці» надійшло 464 169 грн. 37 коп., більша частина цих коштів була витрачена на ведення господарської діяльності банкрута, хоча відповідно до ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу.
Порушення пункту 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та ст.. 116 Кодексу законів про працю України зафіксоване в п. 4 Розпорядження виникло в результаті того, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок, а арбітражним керуючим ОСОБА_1 не були проведені розрахунки з працівниками ППАФ «Коровинці» у день їхнього звільнення.
Також порушення ст. 116 КЗпП України відображено в акті перевірки №18-17-009/0088 від 09.02.2010 р. складеним державним інспектором праці Самсоненко Т.В. і полягає в тому, що 72 працівникам не виплачено в день звільнення розрахункові кошти, внаслідок чого на момент перевірки має місце заборгованість із виплати розрахункових коштів на суму 60,7 тис. грн.
Порушення пункту 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та 1 та 2 ст. 33 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» виявлено та зафіксовано в п. 5 Розпорядження в зв'язку з тим, що вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у встановленому порядку, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 19.10.2009 року відповідно до постанови господарського суду Сумської області позивача було призначено ліквідатором приватного підприємства агрофірми «Коровинці».( а.с. 8). В період з 17 по 18 лютого 2010 року, Сектором з питань банкрутства у Сумській області Державного департаменту з питань банкрутства була проведена позапланова перевірка додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих, арбітражним керуючим ОСОБА_1. За результатами перевірки було складено акт позапланової перевірки № 4 додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих від 18 лютого 2010 року. ( а.с. 57-60). Як вбачається зі змісту акту і пояснень відповідача, підставою для проведення такої перевірки стало надходження до Сектору з питань банкрутства у Сумській області заяви восьми колишніх працівників приватного підприємства агрофірми «Коровинці» про невиплату заробітної плати при звільненні, вихідної допомоги, допомоги на оздоровлення. ( а.с. 45-46).
В ході перевірки викладених в скарзі обставин, відповідачем було встановлено порушення позивачем 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та абз. 10 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яке виразилось в тому, що арбітражним керуючим ОСОБА_1 не виплачена вихідна допомога звільненим працівникам; пункту 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 31 ЗаконуУкраїни «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яке виразилось в тому, що більша частина коштів, котрі надійшли на рахунок підприємства була витрачена на ведення господарської діяльності банкрута, а не на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам; пункту 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та абз. 2 ч. 1 ст. 23 Закону, що виразилось в здійсненні підприємницької діяльності, а саме продовжувала функціонувати молочно-тваринницька ферма, відбувалась реалізація молока, придбавались товарно-матеріальні цінності; пункту 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та ст. 116 Кодексу законів про працю, а саме не проведено розрахунок з працівниками в день їх звільнення; пункту 3.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих та ч. 1 та 2 ст. 33 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», об'єктивна сторона цього порушення не описана взагалі. При цьому, комісія прийшла до висновку про вчинення описаних порушень, дослідивши скаргу колишніх працівників, акт перевірки територіальної державної інспекції праці у Сумській області від 09.02.2010 року предметом якої було дотримання законодавства про працю ( а.с. 48-50) та пояснення самого арбітражного керуючого ОСОБА_1. ( а.с.53).
За наслідками перевірки сектором було видане Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого від 27 лютого 2010 року, яким позивачеві пропонувалось в строк до 30 березня 2010 року усунути зазначені порушення.
Проте, з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки та розпорядженням суд не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на таке.
Порядок, підстави проведення позапланових перевірок та їх межі регулюються ст.20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст.6,8 Закону України «Про основні засади державного нагляду ( контролю) у сфері господарської діяльності», Порядком контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих ( розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №22/35 від 13.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2002 року за № 191/6479. Зі змісту цих норм вбачається, що підставами для здійснення позапланових заходів , зокрема, є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення. Під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю. Орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право відбирати зразки продукції, призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону та зобов'язаний повно, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом.
Крім того, пунктом 5 Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих ( розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) передбачено, що за результатами перевірки комісія складає акт перевірки додержання арбітражними керуючими Ліцензійних умов, при цьому підпункт 5.7 Порядку забороняє включати до акту перевірки відомості, які не підтверджені документально.
Відповідно до пункту 5 Положення про сектор з питань банкрутства у Сумській області Державного департаменту з питань банкрутства, затвердженого Наказом Директора Державного департаменту з питань банкрутства №173 від 25.09.2009 року, сектор відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням арбітражними керуючими ( розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих ( розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів). Пунктом 6 цього положення передбачене право сектору здійснювати в межах своїх повноважень перевірки дотримання арбітражними керуючими ( розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами) ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих ( розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у Сумській області. Під час перевірки та у разі надходження заяв і скарг сектор має право вимагати у арбітражного керуючого пояснення, довідки, документи, матеріали, відомості стосовно виконання ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора відповідно до законодавства.
Судом встановлено, що фактично перевірка додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов провадження господарської діяльності не проводилась, будь-які документи бухгалтерського обліку, фінансової звітності , що відображають діяльність арбітражного керуючого на стадії ліквідаційної процедури не досліджувались. Висновки про порушення як ліцензійних умов, так і вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ґрунтуються лише на підставі акту перевірки територіальної державної інспекції праці у Сумській області, якою встановлено порушення трудового законодавства, а саме ст.ст. 115, 116 КЗпП України, ст.30 Закону України «Про оплату праці». Проте відповідачем не враховано ту обставину, що дані норми регулюють відносини між працівником та роботодавцем під час виконання умов трудового договору, на стадії ж ліквідаційної процедури порядок проведення розрахунків з працівниками підприємства-банкрута проводиться з врахуванням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Так, абзацом 10 ст.25 цього Закону передбачено, що з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту. Частиною 1 ст.30 Закону визначено, що після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Проте, з пояснень позивача вбачається, що інвентаризація майна на час проведення перевірки ще не була завершена, кредит для виплати вихідної допомоги не отримувався. Також позивачем надана довідка про рух коштів по підприємству за період з 19.10.2009 року по 18.02.2010 року ( а.с. 21), та надавалась довідка аналогічного змісту при проведенні перевірки (а.с.55-56), з яких вбачається, що розрахунки з працівниками проводились. Ці обставини відповідачем не досліджувалась, ним взагалі не з'ясована сума заборгованості по заробітній платі та інших виплатах працівникам на час проведення перевірки.
Крім того, ст.31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», встановлена черговість задоволення вимог кредиторів. Відповідно до ч.1 цієї статті у першу чергу задовольняються окрім виплат по заробітній платі працівникам, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі і витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута; витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону. Тому на думку суду, позивачем правомірно витрачались кошти на господарські потреби ( корма, ветпрепарати, паливно-мастильні матеріали, оплату послуг ліквідатора та ліквідаційні витрати).
Погоджується суд і з доводами позивача в тій частині, що дотаційні кошти цільового призначення в сумі 123198,16 грн., за здане молоко, які можуть витрачатись лише на утримання і розвиток молочнотоварної ферми. Припинення функціонування ферми на час проведення перевірки було не можливо, оскільки велика рогата худоба, яка утримується на МТФ, виділена під розпаювання і не підлягає продажу, а повинна бути передана уповноваженим від пайовиків особам. Оскільки, передати розпайоване майно на момент перевірки було нікому, позивач змушений був зберігати і утримувати МТФ і інше розпайоване майно до передачі його належним і уповноваженим на те особам. Таким чином функціонування МТФ було обумовлено з метою зберігання майна, а не підприємницької діяльності. Ці обставини також відповідачем не перевірялись, відповідні документи не досліджувались. Окрім того, суд вважає, що перевіряючи дотримання позивачем вимог ч.1 ст.23 Закону, відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, тобто питання саме щодо проведення розрахунків зі звільненими працівниками.
Таким чином суд приходить до висновку про відсутність порушень в діях позивача ліцензійних умов та вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», викладених в акті перевірки та розпорядженні Сектору з питань банкрутства в Сумській області Державного департаменту з питань банкрутства, а тому розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 27 лютого 2010 року підлягає скасуванню як протиправне.
Керуючись ст.ст. ст.20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ст.6,8 Закону України «Про основні засади державного нагляду ( контролю) у сфері господарської діяльності», Порядком контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих ( розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №22/35 від 13.02.2002 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2002 року за № 191/6479, ст. 25, 30, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ст.ст. 3, 17, 69-71,76-86, 99-100, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Сектору з питань банкрутства в Сумській області Державного департаменту з питань банкрутства про скасування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого від 27.02.2010 року - задовольнити.
Скасувати розпорядження Сектору з питань банкрутства в Сумській області Державного департаменту з питань банкрутства про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 27 лютого 2010 року . < Сума стягнення (цифрами) > < Текст >
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Л.М. Опімах
Повний текст постанови виготовлений 06 жовтня 2010 року.
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
< Суддя >