Справа № 2а-7706/09/1770
03 червня 2010 року 17год. 15хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
представник позивача: Тютюн Ю.Б.,
представник відповідача: Оніщук В.В., третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-Пласт" < Список > < в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >
до Державної податкової інспекції у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення , -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс-Пласт» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинними податкового повідомлення-рішення від 20.07.2009р. №0003172342/0.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі акта перевірки від 08.07.2009р. №880/23-100/13972710 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009р. №0003172342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 29521,50грн., у т.ч.19681грн. основного платежу та 9840,50грн. штрафних санкцій. Позивач вважає вказане рішення незаконним, оскільки висновки, викладені у зазначеному акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив суду, що висновки відповідача, які стали підставою для винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення є безпідставними та неаргументованими, оскільки вони ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній, суб'єктивній оцінці податкового органу про неспроможність здійснення ТОВ "Мастерхолд" та ТОВ «Капітал-інвест груп» господарських операцій та на обставинах існування кримінальної справи, порушеної щодо осіб, причетних до заснування і діяльності даних контрагентів.
Висновок про те, що всі операції з придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаних контрагентів були безтоварними, товар не перевозився і не зберігався, податковий орган обґрунтовує тим, що в провадженні органу досудового слідства перебуває кримінальна справа №70/107-08 про обвинувачення посадових осіб ТОВ "Мастерхолд" та ТОВ «Капітал-інвест груп» у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.205, ч.5 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України.
Проте, відповідно до ст.2 КК України подібний висновок можливий лише за умови винесення судом обвинувального вироку у вказаній справі. Будь-які посилання на такий вирок в акті перевірки відсутні. Просив позов задовольнити повністю та визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009р. №0003172342/0.
Державна податкова інспекція у м.Рівне позов не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. Вказав, що підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на прибуток стали висновки про нікчемність господарських операцій, здійснених позивачем у періоді, що перевірявся, з контрагентами ТОВ "Мастерхолд" та ТОВ «Капітал-інвест груп», які, в свою чергу, ґрунтуються на ознаках фіктивності останніх та на відсутності належного документального оформлення відповідних господарських операцій. За таких підстав вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для його скасування немає. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що з 01.07.2009р. по 07.07.2009р. Державною податковою інспекцією у м.Рівне проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Імпульс-Пласт» щодо обчислення достовірності задекларованих та повноти сплачених обов'язкових платежів з суб'єктами господарської діяльності, що мають ознаки фіктивності за період з 01.01.2005р. по 01.01.2009р. За наслідками перевірки складено акт від 08.07.2009р. №880/23-100/13972710, у якому зафіксовано порушення позивачем, серед іншого, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 19681грн., у т.ч. у I кв. 2007 року на суму 3750грн. та у II кв. 2007 року на суму 15931грн.
На підставі акта перевірки від 08.07.2009р. №880/23-100/13972710 ДПІ у м.Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.07.2009р. №0003172342/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 29521,5грн., у т.ч.19681грн. основного платежу та 9840,5грн. штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, ТОВ «Мастерхолд» було укладено усні угоди з ТОВ "Мастерхолд" та ТОВ «Капітал-інвест груп» на поставку товарів. На виконання умов угоди ТОВ «Мастерхолд» поставлено товари для ТОВ «Імпульс-Пласт» та виписано видаткову та податкову накладні від 15.03.2007р. №1503, видаткову та податкову накладні від 18.04.2007р. №1804, видаткову та податкову накладні від 27.04.2007р. №2704, видаткову та податкову накладні від 10.05.2007р. №1005, видаткову та податкову накладні від 30.05.2007р. №3005. Отримання поставленого від ТОВ «Мастерхолд» товару позивачем було доручено директору ТОВ «Імпульс-Пласт» ОСОБА_4 за довіреностями серії ЯНТ №764366 від 13.03.2007р., серії ЯНТ №764383 від 18.04.2007р. та ОСОБА_5 за довіреностями серії ЯНТ №764390 від 27.04.2007р., серії ЯНТ №764398 від 10.05.2007р., серії ЯНХ №705556 від 29.05.2007р.
Розрахунки між ТОВ «Імпульс-Пласт» та ТОВ «Мастерхолд» за відвантажений товар проведені у безготівкові формі на суму 75008,00грн. згідно з платіжними дорученнями від 13.03.2008р. №70 на суму 18000грн., від 18.04.2007р. №90 на суму 13908грн., від 27.04.2007р. №20 на суму 7800грн., від 10.05.2007р. №32 на суму 28300грн., від 30.05.2007р. №42 на суму5000грн., від 31.05.2007р. №118 на суму 2000грн.
Суми, відображені у вищевказаних видаткових та податкових накладних, включені позивачем до валових витрат відповідного періоду.
На виконання умов угоди ТОВ «Капітал-інвест груп» поставлено товари для ТОВ «Імпульс-Пласт» та виписано видаткову та податкову накладні від 27.06.2007р. №2706. Отримання поставленого від ТОВ «Капітал-інвест груп» товару позивачем було доручено ОСОБА_5 за довіреністю серії ЯНХ №705573 від 27.06.2007р.
Розрахунки між ТОВ «Імпульс-Пласт» та ТОВ «Капітал-інвест груп» за відвантажений товар проведені у безготівкові формі на суму 20436,00грн. згідно з платіжним дорученням від 30.08.2007р. №189.
Сума, відображена у вищевказаних видатковій та податковій накладних, включена позивачем до складу валових витрат відповідного періоду.
Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі - Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті Закону.
При цьому слід враховувати, що згідно з вимогами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не дозволяється включення до валових витрат будь-яких витрат, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як встановлено у ході судового розгляду, податковий орган, поряд з іншим, взяв до уваги матеріали кримінальної справи №70/107-08 про обвинувачення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3., ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 у вчиненні злочинів, передбачених стст.28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 2121 ч.3 КК України. У період 2004-2008 років вказані особи за попередньою змовою між собою, діючи умисно, перебуваючи на території міста Києва, переслідуючи мету, направлену на скоєння тяжких та особливо тяжких злочинів з подальшим незаконним збагаченням, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету, в розкраданні державних коштів шляхом незаконного відшкодування податку на додану вартість шляхом документального оформлення фіктивних фінансово-господарських операцій між суб'єктами господарювання. Так, у порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності було створено ряд суб'єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих на «підставних» осіб, у т.ч. ТОВ «Мастерхолд» та ТОВ «Капітал-інвест груп». У зв'язку з цим податковий орган прийшов до висновку, що всі операції з придбання та реалізації товарів вказаними суб'єктами господарювання мали нереальний характер, товар не перевозився і не зберігався.
Відповідач вказує, що з матеріалів кримінальної справи №70/107-08 вбачається неможливість ТОВ «Мастерхолд» та ТОВ «Капітал-інвест груп» фактичного здійснення господарських операцій з урахуванням часу, оперативності проведення операції, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Перевіркою встановлено відсутність документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, здійснення ведення даних фінансового (грошового) обліку для цілей оподаткування тільки тих операцій, які безпосередньо пов'язані з виконанням податкової вигоди третіх осіб. ТОВ «Мастерхолд» та ТОВ «Капітал-інвест груп» здійснювали супроводження грошових потоків з імовірним товаром, що не вироблявся і не міг бути вироблений в обсязі вартості та обсягах кількості. Перевіркою встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі відсутність управлінського та технічного персоналу.
Суд бере до уваги посилання позивача на те, що сам факт існування кримінальної справи, в якій фігурують ТОВ "Мастерхолд" та ТОВ «Капітал-інвест груп», не є достатнім і незаперечним доказом фіктивності здійснених вказаними суб'єктом господарювання господарських операцій і, відповідно, недійсності фінансово-господарських документів, якими вони оформлені. Проте, заперечувані позивачем обставини підтверджується іншими доказами.
Згідно з інформацією ДПІ у Печерському районі м.Києва від 03.04.2009р. №8081/7/23-1210 ТОВ «Капітал-інвест груп» рішенням господарського від 05.06.2008р. у справі №43/459 визнано банкрутом, засновником, директором та головним бухгалтером підприємства є одна особа - ОСОБА_19, дані про органи управління товариства відсутні, чисельність працюючих згідно зі звітом форми №1ДФ - 0 осіб. ТОВ «Капітал-інвест груп» не подано декларацію з податку на прибуток підприємств за II кв. 2007 року, що свідчить про відсутність даних щодо документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, їх реалізації, виконання робіт або надання послуг.
Згідно з інформацією ДПІ у Печерському районі м.Києва від 03.04.2009р. №8079/7/23-1210 щодо ТОВ "Мастерхолд" засновником, директором та головним бухгалтером підприємства є одна особа - ОСОБА_20, дані про органи управління відсутні, чисельність працюючих згідно зі звітом форми №1ДФ - 0 осіб. ТОВ "Мастерхолд" не подано декларацію з податку на прибуток підприємств за I кв. 2007 року, II кв. 2007 року, що свідчить про відсутність даних щодо документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, їх реалізації, виконання робіт або надання послуг.
Під час судового розгляду позивачем не надано суду жодних інших доказів, які б, поряд з видатковими, податковими накладними та платіжними дорученнями, підтверджували реальний характер господарських операцій із вказаними контрагентами. У порушення вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, у сторін відсутні документи , що підтверджують факт отримання та перевезення вантажів, а саме: товарно-транспортні накладні, дорожні листи та документи на зберігання товару. Не надано суду також специфікацій, паспортів якості щодо отриманих товарів.
У ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно зі ст.1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
В силу ч.2 ст.9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
ТОВ «Імпульс-Пласт» не надано суду жодного первинного чи зведеного облікового документа, які б підтверджували надходження отриманих від ТОВ "Мастерхолд" та ТОВ «Капітал-інвест груп» товарів до позивача, їх оприбуткування та наступне використання у власній господарській діяльності.
Згідно зі ст.173 Гоподарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.203 Цивільний кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У ході судового розгляду не встановлено факту передачі товарів від продавців ТОВ «Мастерхолд» та ТОВ «Капітал-інвест груп» до покупця ТОВ «Імпульс-Пласт», оскільки позивачем не надано актів приймання-передачі товарів, документів, що підтверджують транспортування товару, наступне оприбуткування, зберігання та використання у власній господарській діяльності. Тобто реального настання правових наслідків, на які були спрямовані правочини, вчинені між позивачем та обумовленими контрагентами, не відбулося.
За таких обставин, правочини, вчинені між ТОВ «Імпульс-Пласт» і ТОВ «Мастерхолд», а також між ТОВ «Імпульс-Пласт» і ТОВ «Капітал-інвест груп» є такими, що вчинені з порушенням ст.203 Цивільного кодексу України, спрямовані на штучне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту та в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемними.
Відтак, включення ТОВ «Імпульс-Пласт» витрат, здійснених у зв'язку з придбанням товарів від ТОВ «Мастерхолд» і ТОВ «Капітал-інвест груп», до складу валових витрат у відповідних періодах, є неправомірним.
В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У той же час згідно з ч.2 ст.71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У судовому засіданні відповідачем надано достатні аргументи та докази, які свідчать, що нарахування податковим органом позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 19681,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 9840,50грн. є правомірним, здійсненим у межах повноважень державного органу та у спосіб, встановлений законом. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх позовних вимог, у зв'язку з чим суд і прийшов до висновку про необхідність відмови у позові.
Судові витрати по справі згідно з ч.1 ст.94 КАС України на користь позивача не стягуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Імпульс-Пласт" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Дудар О.М.
Постанова складена в повному обсязі 07.06.2010р.