Справа № 2а-3969/10/1770
30 вересня 2010 року 14год. 20хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловна державна інспекція на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області
про визнання незаконною та скасування постанови,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області про скасування постанови №0708 від 29 липня 2010 року
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та надав пояснення, які по суті співпадають із доводами викладеними в позовній заяві. Зокрема вказав на те, що не здійснює діяльності з перевезенням пасажирів. Пояснив, що в день перевірки транспортного засобу, тобто 03.06.2010 року, на транспортному засобі марки МВ 312, номерний знак -НОМЕР_1, він їхав по своїх власних справах до с. Сварицевичі Дубровииького району. На виїзді з м. Дубровиця його зупинив ОСОБА_2, який є офіційним перевізником на маршруті м. Дубровиця -м. Озерськ. Позивач вказав, що про цей факт йому було достовірно відомо. Далі пояснив, що громадянин ОСОБА_2 звернувся до нього з проханням, щоб він (позивач) підвіз його пасажирів (рейсу м. Дубровиця -м. Озерськ) до с. Озерськ Дубровицького району, так як транспортний засіб ОСОБА_2 через поломку далі не міг рухатись. Позивач пояснив, що оскільки це було йому по дорозі, то він погодився підвести пасажирів.
Крім цього позивач зазначив, що роблячи послугу для свого товариша він не взяв з останнього плату за перевезення пасажирів по вищевказаному маршруту.
Враховуючи вищевказане, просив суд постанову начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області за № 0708 від 29 липня 2010 року визнати протиправною та скасувати.
Представник відповідача через відділ документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду подав заперечення та заяву, відповідно до якої просить справу розглядати за відсутності представника ТУ ГАТІ в Рівненській області.
У своїх запереченнях представник відповідача зазначив, що стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»визначає, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Стаття 39 визначає, що для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень у водія автобуса повинні бути такі документи: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Представник відповідача у своїх запереченнях зазначив, що під час перевірки 03.06.2010 позивача у водія були відсутні ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, про що було складено акт перевірки № 172467.
Вказує, що з даним актом водія було ознайомлено, проте, надавати будь-які пояснення він відмовився. Отже, це лише підтверджує факт надання послуг без наявності усіх необхідних документів.
Крім того, представник відповідача у своїх запереченнях зазначив, що перевізника було запрошено на розгляд справи про порушення в сфері автомобільного транспорту, проте на розгляд справи перевізник не з'явився, жодних документів, які спростовують порушення законодавства в сфері автомобільного транспорту надано не було.
Заслухавши пояснення позивача, покази свідка, дослідивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить до задоволення повністю.
Суд виходив з наступного.
Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції в Рівненській області 03.06.10 року в м. Дубровиця Рівненської області здійснено перевірку транспортного засобу марки МВ 312, номерний знак - НОМЕР_1. За результатами проведеної перевірки складено акт №172467 від 03.06.2010 року (а. с. 28).
Відповідно до наведеного акту, в салоні автомобіля позивача знаходилось 20 чоловік. У зв'язку із вказаним, посадові особи відповідача прийшли до висновку, що позивач надає послуги з нерегулярного перевезення пасажирів при відсутності ліцензійної картки, дорожнього листа, договору із замовником транспортних послуг та документа про оплату транспортних послуг.
На підставі обумовленого акту перевірки та ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” начальником територіального управління Головавтотрансінспекції у Рівненській області, винесено постанову №0708 від 29.07.10 року (а. с. 6) про застосування до відповідача фінансових санкцій розмірі 1700,00 грн., за надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, передбачених статтею 39 цього Закону.
До повноважень відповідача, відповідно до ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” віднесено застосування санкцій до автомобільних перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно ст. 1 названого Закону "автомобільний перевізник" - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
В ході розгляду справи, свідок ОСОБА_2 суду показав, що є перевізником із надання послуг з пасажирських перевезень і знайомий з позивачем, оскільки останній раніше був його колегою по роботі. Зазначив, що 03.06.2010 року він здійснював перевезення пасажирів на автобусному маршруті Дубровиця АС -Озерськ. Однак, при здійсненні вищевказаних перевезень у нього вийшов з ладу автомобіль, яким він і здійснював самі перевезення. На виїзді з м. Дубровиця від зупинив позивача і звернувся з проханням щоб той підвіз його пасажирів до с. Озерськ Дубровицького району. ОСОБА_1 на його прохання сказав, що це йому по дорозі і погодився допомогти.
Крім того свідок ОСОБА_2 суду показав, що позивач вже давно не займається пасажирськими перевезеннями.
Аналогічні пояснення надав в ході розгляду справи позивач. Наведені покази свідка та позивача співпадають, а відтак у суду відсутні підстави для їх відхилення.
Договір №0051 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування (а. с. 32-36), схема проїзду по м. Дубровиця (а. с. 37, 40), тимчасовий дозвіл (а. с. 39), розклад руху автобусів на маршруті №0605 «Дуборовиця АС -Озерськ»( а. с. 41), а також дорожній лист №3500 від 03 червня 2010 року вказують на те, що пасажирські перевезення 03.06.2010 року по маршруту м. Дубровиця -м. Озерськ здійснювалися ОСОБА_2.
Позивач, відповідно до акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 172467 від 03.06.2010 року (а. с. 28), на думку посадових осіб відповідача, здійснював нерегулярні пасажирські перевезення.
Постанова про застосування фінансових санкцій № 0708 від 29.07.2010 року (а. с. 6) була винесена на підставі вищевказаного акту.
Однак, відповідно до ст. 1 Закону України “Про автомобільний транспорт”, нерегулярні пасажирські перевезення -це перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів факту укладення між позивачем та будь якою юридичною чи фізичною особою письмового договору про надання послуг з перевезення пасажирів, в якому визначались би маршрут руху, дата та час перевезення, інші умови перевезення та форма оплати послуг.
Більше того, вищепереліченими доказами, а саме: договором №0051 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування (а. с. 32-36), схемою проїзду по м. Дубровиця (а. с. 37, 40), тимчасовим дозволом (а. с. 39), розкладом руху автобусів на маршруті №0605 «Дуборовиця АС -Озерськ»( а. с. 41), а також дорожнім листом №3500 від 03 червня 2010 року підтверджується те, що пасажирські перевезення 03.06.2010 року по маршруту м. Дубровиця -м. Озерськ здійснювалися ОСОБА_2.
З наведеного слідує, що позивачем 03.06.10 року не здійснювалися нерегулярні пасажирські перевезення на комерційній основі.
За таких обставин, позивач не є автомобільним перевізником в розумінні ст. 1, ст. 60 названого вище Закону. А відтак, на нього не поширюються вимоги щодо наявності документів для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень, таких як: ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Зважаючи на обумовлене вище, відповідач безпідставно притягнув позивача до відповідальності у вигляді накладення штрафу.
За таких обставин позов належить до задоволення, а постанова начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області за № 0708 від 29 липня 2010 року підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Постанову начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області за № 0708 від 29 липня 2010 року визнати протиправною та скасувати.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Комшелюк Т.О.