Справа № 539/6231/23
Провадження № 2/539/247/2024
06 червня 2024 року Лубенський міськрайонний суд Полтавської області
в складі: головуючого судді - Коваленко О.А.,
при секретарі - Ануфрієвій Н.М.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Лубни цивільну справу за позовом Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, -
У грудні 2023 р. позивач - Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області звернулось до суду до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, в обґрунтування якого зазначило наступне.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у приватній власності відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебуває нежитлова будівля - приміщення аптеки та перукарня площею 98,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначений об'єкт нерухомості знаходиться на сформованій земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,0237 га, кадастровий номер: 5310700000:06:067:0076, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
В період з 16.12.2020 р. по 15.12.2023 р. відповідачі використовували земельну ділянку без правовстановлюючих документів, плату за користування землею не сплачували, внаслідок чого розмір безпідставно збережених коштів за користування вищевказаною земельною ділянкою становить 29 976,23 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідачів на користь Лубенської міської ради дану суму в солідарному порядку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач ОСОБА_3 на неодноразові виклики в судове засідання не з'явився, судові повістки були повернуті з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала частково, в наданому відзиві посилається на те, що за період фактичного користування земельною ділянкою жодних платіжних документів, повідомлень про необхідність оплати відповідних грошових коштів на користь територіальної громади на її адресу не надходило. Також вона не згодна з наданим розрахунком безпідставно збережених коштів.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши надані докази, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є власниками по 1/2 частці кожний нежитлової будівлі - аптеки та перукарні, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Даний факт підтверджується рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01.12.2009 р., ухваленим у цивільній справі № 2-1495/2009 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку майна та розподіл майна подружжя, та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (арк.спр.6, 7-8).
Вказаний об'єкт нерухомості знаходиться на сформованій земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,0237 га, кадастровий номер: 5310700000:06:067:0076, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови (арк.спр.9-10).
Вказана земельна ділянка є сформованою, має кадастровий номер, чітко визначені межі та площу, та зареєстрована у Державному земельному кадастрі.
Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який сформовано станом на 16 листопада 2023 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 141 337,32 грн.(арк.спр.12).
Згідно наданого розрахунку, розмір безпідставно збережених коштів за користування відповідачами земельною ділянкою за період з 16.12.2020 по 15.12.2023, виходячи з нормативно-грошової оцінки ділянки, становить 29 976,23 грн. (арк.спр.11).
Відповідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом глави 15 ЗК України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Ст. 206 ЗК України та ст. 2 Закону України "Про плату за землю" визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Відповідно до змісту ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Зважаючи на положення ст. 125 ЗК України, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.
Ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно вимог ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов'язань характерним є, зокрема, приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Ст.152 Земельного кодексу України визначено право власника земельної ділянки або землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.
Згідно ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів.
Відповідно до ч. 2 ст.120 ЗК України перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно вимог п. "е" ч. 1 ст.141 Земельного кодексу України набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача.
За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з часу виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Таким чином, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Отже, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Такі висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.
У випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. Такі правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 (провадження № 12-48гс21).
Судом встановлено, що відповідачі фактично користувались земельною ділянкою комунальної власності, на якій знаходяться належні їм об'єкти нерухомого майна, плату за користування цією ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі не вносили, а тому безпідставно збережені кошти в розмірі 29 976,23 грн., підлягають стягненню з них на користь Лубенської міської ради.
Проте суд зазначає, що при існуванні множинності осіб у зобов'язанні виникає часткове зобов'язання. Тому кредитор у частковому зобов'язанні має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати свій обов'язок у рівній частці. Натомість солідарне зобов'язання виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання (стаття 541 ЦК України) (Постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21).
Тлумачення положень статті 541 ЦК України свідчить, що вона поширюється як на договірні так і недоговірні (зокрема, кондикційні) зобов'язання.
Для кондикційних зобов'язань (Глава 83 ЦК України) не встановлено випадків виникнення солідарного зобов'язання.
Враховуючи вище вказане, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: безпідставно збережені кошти в розмірі 29 976,23 грн., підлягають стягненню з відповідачів не солідарно, а у рівній частці з кожного.
Також судові витрати на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача в рівних частках.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.81, 89, 141, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд -
Позов Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (юридична адреса: 37500 Полтавська обл., м. Лубни, вул. Я. Мудрого, 33, ідентифікаційний код: 37504366) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області (юридична адреса: 37500 Полтавська обл., м. Лубни, вул. Я. Мудрого, 33, код ЄДРПОУ: 21053182) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 0,0237 га, кадастровий номер 5310700000:06:067:0076 за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 16.12.2020 р. по 15.12.2023 р. по 14 988 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 12 коп. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору по 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. з кожного.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 11.06.2024 р.
Суддя Коваленко О.А.