18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
04 червня 2024 року Черкаси справа №925/636/23
Суддя Господарського суду Черкаської області Кучеренко О.І., розглянувши заяву Приватного акціонерного підприємства «Черкаське хімволокно» про відстрочення виконання судового рішення у справі №925/636/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул.Шолуденка, 1, м.Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676)
до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» (проспект Хіміків, 76, м.Черкаси, Черкаська область, 18013, ідентифікаційний код 00204033)
про стягнення 320 901 495,25 грн,
за участю представників:
від стягувача Андрійко Є.Л., адвокат,
від боржника Плаха О.В., адвокат,
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 320901495,25 грн заборгованості та 939 400,00 грн судового збору.
Постановою Північного апеляційного Господарського суду від 30.01.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/636/23 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2024 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 та постанову Північного апеляційного Господарського суду від 30.01.2024 у справі 925/636/23 - без змін.
07.05.2024 (під час перебування справи у Верховному Суді) до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про відстрочення виконання судового рішення, у якій боржник просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/636/23 до 25.09.2024. Заява мотивована тим, що у відповідача відсутня можливість виконати рішення суду з огляду на недостатність у нього грошових коштів, наявність суттєвої дебіторської заборгованості споживачів відповідача, наявність значного розміру заборгованості, розміру заборгованості держави передач відповідачем з різниці в тарифах. Крім того, виникнення заборгованості, яка стягнута на підставі рішення суду, зумовлено обставинами, які не залежали від відповідача та на які відповідач не мав об'єктивної можливості вплинути. На думку відповідача, відстрочення виконання рішення відповідатиме меті забезпечення повного виконання рішення суду, в той час як таке відстрочення не порушить балансу інтересів сторін та враховуватиме перешкоди, які роблять неможливим виконання рішення суду без відстрочення. Заборгованість споживачів за теплову енергію перед відповідачем становить 446 384 742,04 грн, а заборгованість за поставлену електроенергію - 661 285 122,94 грн. Розмір заборгованості держави з різниці в тарифах для відповідача становить 547277168,00 грн. Відповідач здійснює активну претензійно-позовну роботу по стягнення з кінцевих споживачів їх заборгованості за комунальні послуги. В той же час, масове невиконання судових рішень, впливає на майновий стан відповідача та ускладнює можливість належного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у тому числі і перед позивачем. Крім того, указом Президента України №737/2023 встановлено строк до 08.06.2024 для вирішення питання щодо погашення заборгованості з різниці у тарифах, тому відповідач розраховує, що в умовах відстрочення виконання рішення суду, ним буде забезпечено та одержано надходження грошових коштів в обсязі, достатньому для реального виконання рішення. Отже, примусове виконання рішення суду без відстрочення призведе до неплатоспроможності відповідача та зумовить реальну загрозу цивільним правам та інтересам держави, тому відповідач просить суд відстрочити виконання рішення строк на один рік з дати ухвалення такого рішення, тобто до 25.09.2024.
23.05.2024 справа повернулася у Господарський суд Черкаської області.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 23.05.2024 заяву Товариства Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про відстрочення виконання судового рішення призначено до розгляду у судовому засіданні о 12 год 00 хв 04.06.2024.
24.05.2024 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 видано наказ.
03.06.2024 від позивача (стягувача) до суду надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення, у якій позивач просив суд відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду. Позивач вказав, що доводи відповідача щодо відсутності з боку держави компенсації заборгованості з різниці в тарифах не є обставиною, в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України, яка істотно ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Належними доказами відсутності коштів та майна, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення заборгованості, зокрема є довідки з банківських установ, в яких відкриті рахунки відповідача, довідки про рух коштів за період з моменту виникнення заборгованості по теперішній час, інвентаризаційні відомості, що містять інформацію про його майнові активи (рухоме, нерухоме майно, основні засоби виробництва, тощо). Проте, такі докази відповідачем суду не надані. Відповідач, як на момент укладення договору, так і на сьогоднішній день здійснює господарську діяльність, у тому числі укладає господарські договори, а отже добровільно, свідомо, самостійно, за власним волевиявленням погоджується з ринковою ситуацією, приймає на себе певні обов'язки та відповідно має нести відповідальність, що відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, відповідач постійно отримує від бюджетних установи грошові кошти, тому компенсація різниці в тарифах та інші субвенції, не є єдиним джерелом отримання коштів відповідачем, що вказує на відсутність виняткових обставин для відстрочення виконання рішення суду, та доводить намір відповідача відтермінувати виконання рішення суду без належних на те правових підстав. На позивача, як на суб'єкта ринку природного газу, покладні спеціальні обов'язки для забезпечення ресурсом природного газу усю територію України, а не тільки одного міста, тому для позивача є важливим забезпечення безперебійної роботи та надходження на рахунки коштів від боржників для забезпечення енергетичної безпеки на ринку природного газу. Відсутність коштів на рахунках відповідача або фінансування з державного бюджету не є винятковою обставиною для не виконання договірних зобов'язань. В той же час, за рішенням суду стягнуто лише основну заборгованість без штрафних санкцій за період червень 2021 року - травень 2022 року, тобто відповідач вже фактично відстрочив свій обов'язок щодо оплати отриманого газу майже на 2 роки.
31.05.2024 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 24.05.2024 у справі №925/636/23 відкрито виконавче провадження №75191057 та накладено арешт на грошові кошти боржника.
Відповідно до виписки з депозитного рахунку органу державної виконавчої служби, 03.06.2024 на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби з банківської установи Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» надійшли грошові кошти у сумі 47 470 631,29 грн, які були стягнуті з Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 24.05.2024 у справі №925/636/23.
Представник стягувача у судовому засіданні 04.06.2024 просив суд відмовити у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення з підстав, викладених у запереченнях на цю заяву.
Представник боржника у судовому засіданні 04.06.2024 просив суд заяву про відстрочення виконання рішення суду задовольнити повністю та відстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 до 25.09.2024.
Суд, розглянувши заяву про відстрочення виконання рішення суду, зазначає, що частиною 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України, статті 326 Господарського процесуального кодексу України закріплено принцип обов'язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012 виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Частина 2 статті 13 Цивільного кодексу України передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Відповідно до положень статті 331 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який розглядав справу як суд першої інстанції за заявою сторони, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини 3, 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Отже, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Разом з тим, положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відстрочення судом виконання судового рішення має бути пов'язано з об'єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, між цим, оскільки право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд не повинен надавати перевагу жодній із сторін.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).
Звертаючись із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявник посилається на наявність значної заборгованості, у тому числі і держави перед відповідачем з різниці в тарифах.
Підприємство відповідача належить до об'єктів критичної інфраструктури та є в місті Черкаси виробником і надавачем послуг з теплопостачання та водопостачання населенню, бюджетним установам та суб'єктам підприємницької діяльності.
Суд враховує, що переданий відповідачу природний газ використовувався для надання послуг з опалення житлових будинків міста та забезпечення мешканців гарячою водою. При цьому, підприємство, відповідно до статутних завдань, не мало повноважень щодо здійснення інших видів господарської діяльності, які б були джерелом додаткових грошових надходжень.
Судом також приймається до уваги, що основними напрямками діяльності відповідача є виробництво електроенергії, централізоване водопостачання та водовідведення, забір, очищення та постачання води, каналізація, відведення й очищення стічних вод. Неможливість, чи тимчасове припинення діяльності підприємства у цих напрямках, може спричинити вкрай важкі наслідки для комунального господарства міста та міського населення.
Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» подало до суду копії протоколів засідань територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах Черкаської обласної військової адміністрації №10 від 04.11.2022, №25 від 20.12.2022, №10 від 22.03.2023, №22 від 11.05.2023, №36 від 08.08.2023, №55 від 09.11.2023, №10 від 14.03.2024, якими підтверджуються суми заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у сумі 620684451,00 грн.
Крім того, відповідно до бухгалтерської довідки Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» №742 від 25.04.2024 станом на 25.04.2024 на балансі підприємства лічиться дебіторська заборгованість за поставлену електроенергію у сумі 661 285 122,94 грн.
Боржником також надані суду фінансові звіти за 2023 рік, згідно з якими чистий фінансовий результат Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» складає збиток у розмірі 339 903,00 тис. грн.
Хоча Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» є збитковим підприємством з незалежних від нього обставин, воно змушене надавати послуги населенню та господарюючим суб'єктам міста за встановленими для нього тарифами.
Судом враховується, що боржник обмежений в праві на застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг (населення) підвищених тарифів на послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022/2023. Тарифи, які встановлені після набрання чинності Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (тобто після 01.05.2019), неможливо було застосувати до кінцевого споживача (населення) у зв'язку відсутністю нових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, оскільки в період карантину було заборонено укладати такі договори відповідно до вимог Закону України від 30.03.2020 N540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Крім того, Міністерство розвитку громад та територій України листом №7/10.1/14240-22 від 27.12.2022 повідомило обласні військові адміністрації про те, що у зв'язку з відсутністю надходження до спеціального фонду державного бюджету за кодами класифікації доходів 42030200 «Інша допомога, надана Європейським союзом» та 42030300 «Надходження в рамках програм допомоги урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ» та неможливості фінансування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», ініційовано внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у частині передбачення субвенції на компенсацію різниці в тарифах. У разі передбачення у 2023 році у державному бюджеті субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах, буде розроблено Порядок та умови надання у 2023 році коштів з державного бюджету місцевим бюджетів на компенсацію різниці в тарифах, а також здійснено розподіл субвенції між регіонами з урахуванням усіх обсягів заборгованості з різниці в тарифах, узгоджених територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості в тарифах.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» щодо компенсації в різниці в тарифах», передбачено часткове погашення заборгованості з різниці в тарифах підприємствам теплопостачання у розмірі 10,1 млрд грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, ще однією причиною несплати існуючої кредиторської заборгованості є відсутність фінансування щодо відшкодування різниці в тарифах на теплопостачання для населення.
Неможливість боржником виконати рішення суду одномоментно виникла з незалежних від підприємства причин та обставин, існування яких виключає наявність будь-яких умисних дій з його сторони в порушенні прав стягувача.
Суд враховує, що підприємство є об'єктом критичної інфраструктури міста Черкаси і відстрочення виконання судового рішення надасть можливість підприємству акумулювати кошти, які заборгували йому населення, підприємства і бюджетні організації міста, проводити розрахунки з позивачем та підготуватись до наступного опалювального сезону.
Крім того, указом Президента України №737/2023 встановлено строк до 08.06.2024 для вирішення питання щодо погашення заборгованості з різниці у тарифах, тому відповідач розраховує, що в умовах відстрочення виконання рішення суду, ним буде забезпечено та одержано надходження грошових коштів в обсязі, достатньому для реального виконання рішення.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (як то, зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов'язань заявнику та/або недоведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, а також неперерахування (несвоєчасне перерахування) заявнику з бюджету коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов'язань та/або погашення податкового боргу, у тому числі в рахунок оплати наданих заявником послуг (виконаних робіт, поставлених товарів); загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та в повному обсязі сплати ним грошового зобов'язання або погашення податкового боргу в повному обсязі).
На теперішній час також існують незалежні від боржника об'єктивні обставини, які безпосередньо впливали та продовжують впливати на платіжні можливості підприємства та здійснюють значний тиск, який в умовах дії воєнного стану в Україні лише посилився. Так, на законодавчому рівні на період дії воєнного стану заборонено стягувати з фізичної особи заборгованість за житлово-комунальні послуги, нараховувати та стягувати пеню, інфляційні втрати, проценти річні за несвоєчасну сплату за житлово-комунальні послуги, підвищувати тарифи на теплову енергію.
Суд вважає, що невідкладне вжиття до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» заходів примусового виконання судового рішення зі сторони органів державної виконавчої служби (зокрема, звернення стягнення на грошові кошти та інше майно боржника), зупинення видаткових операцій по банківських рахунках підприємства неминуче призведе до неможливості виробництва теплової енергії та її постачання та постачання питної води, а також, як наслідок, місто (включаючи всі соціально - важливі об'єкти: лікарні, дитячі садочки, школи тощо) залишиться без тепла, гарячого водопостачання та питної води, що є неприпустимим на фоні зростання соціально - політичної напруги у суспільстві та ситуації в країні, яка склалася внаслідок повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію України.
Суд вважає, що зазначені вище обставини можуть вважатись надзвичайними подіями, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, та свідчать про наявність правових підстав для відстрочення виконання рішення суду, оскільки захист населення у цьому випадку має пріоритет у порівнянні із дотриманням строків виконання судового рішення.
Відсутність оплати населенням міста за надані послуги не надає підприємству права на припинення надання послуг, оскільки, відповідно до положень чинного законодавства України на підприємство покладено обов'язок безперебійного постачання йому питної води та теплової енергії.
Невідкладне стягнення повної суми боргу буде мати незворотній характер та призведе до значних фінансових труднощів для Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно», потенційно підриваючи його економічну стабільність і здатність продовжувати надавати послуги. Таке рішення може загрожувати не лише функціонуванню підприємства, але й мати ширші соціальні наслідки, включаючи переривання у наданні критично важливих комунальних послуг для місцевого населення.
На думку суду, надання відстрочення виконання судового рішення забезпечить боржнику можливість поступового погашення присуджених до стягнення сум без значного одноразового фінансового навантаження, а стягувачу - можливість реального отримання грошових коштів із певним інтервалом у часі.
Разом з тим, суд звертає увагу, що передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, для боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів.
При цьому суд враховує, що відповідач, посилаючись на скрутне фінансове становище, не ухиляється від виконання судового рішення, а лише вказує про неможливість погашення наявної заборгованості за судовим рішенням перед позивачем значними разовими платежами.
Більш того, інтерес боржника полягає у погашенні наявних сум боргу при збереженні сталої роботи підприємства, зважаючи на можливість оплатити наявний борг з майбутніх доходів від господарської діяльності.
Суд враховує, що інтерес стягувача полягає в тому, щоб рішення суду було виконано у повному обсязі, однак ненадання відстрочки виконання рішення суду призведе до неможливості його виконання взагалі, оскільки існує ризик припинення або призупинення діяльності відповідача та важких соціальних наслідків.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що відстрочення або розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Зважаючи на викладене та враховуючи визнання з боку держави причин виникнення заборгованості, фінансовий стан відповідача та ступінь його вини у виникненні спору, фінансовий стан позивача, інтереси кожної із сторін, у тому числі і матеріальні, загальний строк невиконання судового рішення, який є складовою права на справедливий судовий захист, зокрема, як неналежне виконання обов'язків з оплати за послуги по теплопостачанню та водопостачанню населенню, суд вважає обґрунтованими доводи заявника про те, що наведені ним обставини є такими, що підтверджують ускладненість та неможливість негайного виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 25.09.2023 у справі.
Відстрочення виконання рішення у вищевказаний спосіб не порушить справедливої рівноваги та справедливого балансу у розумінні статті 6 Конвенції, оскільки надасть можливість виконати судове рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора реально отримати грошові кошти.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапивницький та інші проти України», заява № 60858/00).
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
Відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Суд, вирішуючи питання щодо строку відстрочення виконання рішення, враховуючи баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора, дійшов висновку про задоволення заяви боржника та вважає за необхідне відстрочити виконання рішення суду у справі №925/636/23 до 25 вересня 2024 року.
Керуючись статтями 233-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про відстрочення виконання судового рішення у справі №925/636/23 задовольнити.
2.Відстрочити виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 26.09.2023 у справі №925/636/23 до 25.09.2024.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Повна ухвала складена 10.06.2024.
Суддя О.І.Кучеренко