Ленінський районний суд міста Севастополя
2-а-1017/09
Категорія 78
12 лютого 2010 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі судді Левадко С.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя (далі - УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя) про визнання дій неправомірними та виплату недоотриманої державної допомоги,
29.12.2009 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, вказуючи на те, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2, копія якого міститься в матеріалах справи. Позивач відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є застрахованою особою, що підтверджується свідоцтвом про загальнообов'язкове державне соціальне страхування НОМЕР_1.
Після народження дитини УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя надало позивачу допомогу при народженні дитини у розмірі 8500 грн. Згідно ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. На день народження дитини прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складав 434 грн. Таким чином, відповідач мав виплатити позивачу допомогу при народженні дитини у сумі 9808 грн. 40 коп. (434 грн. х 22,6), недоплата склала 1308 грн. 40 коп. (9808 грн. 40 коп. - 8500 грн.)
Згідно ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» ОСОБА_1 є застрахованою особою, фактично здійснює догляд за дитиною, тому має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до положень ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Однак, у 2007-2009 рр. УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя надавало позивачу допомогу у розмірі значно меншому, ніж це передбачено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», та за період з квітня 2007 р. по листопад 2009 р. заборгованість по виплаті допомоги склала 14847 грн 51 коп.
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати неправомірними дії УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя щодо відмови виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, зобов'язати відповідача виплатити недоплачену частину допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з квітня 2007 р. по листопад 2009 р. у сумі 14847 грн. 51 коп., зобов'язати відповідача виплатити недоплачену частину допомоги при народженні дитини в сумі 1308 грн. 40 коп., зобов'язати відповідача виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі не менш розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, до квітня 2010 р.
Сторони у судове засідання не прибули, позивач надала заяву про розгляд справи у її відсутність, наполягала на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача також надала заяву про розгляд справи у її відсутність та заперечення на адміністративний позов, згідно яких позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні виходячи з наступних підстав.
Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено що у 2007 р. допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах:
допомога при народженні дитини - у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» стосовно виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не вносились, тому у 2007 р. виплата вказаної допомоги проводилася виходячи з встановлених законом об'ємів бюджетних асигнувань
З заперечень також вбачається, що відповідач виплатив позивачу допомогу при народженні дитини у розмірі, встановленому ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» за рахунок відповідної субвенції з Державного бюджету, представник відповідача вважала, що застосування положень ст.ст. 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» при виплаті допомоги при народженні дитини у 2007 р. є незаконним.
Враховуючи викладене, представник відповідача вважала, що при виплаті позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні дитини УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя вимог діючого законодавства не порушувало. До того ж вказувала на те, що позивачем був пропущений встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України строк для звернення до адміністративного суду, просила на підставі цього відмовити в задоволенні вимог позивача за 2007-2008 рр.
Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд відповідно до вимог ст. 122 ч. 3 КАС України здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2, копія якого міститься в матеріалах справи. Позивач відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є застрахованою особою, що підтверджується свідоцтвом про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № НОМЕР_1.
Тому позивач, як застрахована особа, згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» має право на отримання допомоги при народженні дитини у розмірі встановленому ст. 41 вказаного Закону.
Згідно п. 7 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» установлено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах:
- допомога при народженні дитини - у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 зупинення дії ст. 41 вказаного закону на 2007 рік було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Слід також звернути увагу на те, що положення абз. 2 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не були визнані неконституційними.
Згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно, в період з 01.01.2007 р. до 08.07.2007 р. положення п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» були чинними та підлягали виконанню. Разом з тим, положення абз. 2 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не були визнані неконституційними взагалі.
З огляду на наведене, враховуючи, що ОСОБА_1 народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач, надавши позивачу допомогу при народженні дитини у розмірі 8500 грн. (одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решту - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України), діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому, вимоги позивача щодо зобов'язання УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя виплатити їй недоплачену частину допомоги при народженні дитини в сумі 1308 грн. 40 коп. задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача з приводу визнання неправомірними дій УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя щодо відмови виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, зобов'язання відповідача виплатити недоплачену частину допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з квітня 2007 р. по листопад 2009 р. в сумі 14847 грн. 51 коп., та виплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі не менш розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, до квітня 2010 р., суд прийшов до наступного.
Враховуючи той факт, що позивач, є застрахованою особою, одним із батьків дитини (матір'ю) ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка фактично здійснює догляд за дитиною, на підставі ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому ст. 43 вказаного Закону.
Згідно п. 7 ст. 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 зупинення дії ст. 43 вказаного закону на 2007 рік було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 40-44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» були виключені. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 12 пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Оскільки на розгляд Конституційного суду не вносилися питання конституційності статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», фактично у 2008 році питання порядку та розміру виплат допомоги застрахованим особам одночасно регулюються статтями 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Однак Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є спеціальним для регулювання зазначених правовідносин для застрахованих осіб, ніж Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Тому суд приходить до висновку, що при виплаті застрахованим особам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку треба керуватися саме ст.ст. 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Фактично вимога позивача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Враховуюче викладене, у період з 09.07.2 007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя повинно було надавати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка надається застрахованій особі у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», тобто у розмірі, не менш розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, отримуючи соціальну допомогу по догляду за дитиною, напевно мала можливість знати про діюче законодавство, що регулює порядок, строки та розміри виплати соціальної допомоги, та відповідно, про порушення своїх прав та звернутися з приводу їх захисту до суду.
Приймаючи до уваги, що позивач звернулася до суду лише 29.12.2009 р., а відповідач у запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на ст.ст. 99, 100 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача з приводу зобов'язання відповідача здійснити перерахунок допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до рівня прожиткового мінімуму для дітей до 6 років за період з 09.07.2 007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 28.12.2008 р. задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском позивачем строку для звернення до адміністративного суду.
Приймаючи таке рішення суд виходив з того, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 були загальновідомими, тому позивач з моменту оприлюднення рішень або виникнення в неї права на отримання допомоги повинна була дізнатися про наявність в неї прав на певну державну допомогу, її розмір, а при отриманні щомісячних виплат у 2007-2008 рр. повинна була достовірно знати про невиплату їй вказаної допомоги у повному обсязі. Поважних причин для поновлення строку для звернення до адміністративного суду відповідно до вимог ст. 102 КАС України, судом при розгляді справи не встановлено.
З довідки про доходи позивача № 383 від 09.02.2010 р. вбачається, що у період з 29.12.2008 р. по 31.12.2008 р. відповідач надавав позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне визнати бездіяльність УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», за період з 29.12.2008 р. по 31.12.2008 р. - протиправною, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за вказаний період недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Що стосується вимог позивача з приводу зобов'язати відповідача виплатити недоплачену частину допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009 рік суд прийшов до наступного.
П ісля прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни до ст.ст. 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» не вносилися, дія вказаних статей не зупинялася, тому ст.ст. 42, 43 згаданого Закону слід вважати викладеними у тій редакції, яка діяла до виключення цих статей Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Разом з тим, статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлено, що у 2009 р. д опомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, на період виникнення спірних правовідносин (2009 рік), які є предметом спору у цієї справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (ст. 43) та Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03.10.1997 р. N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначено: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету той норми, яка прийнята пізніше.
У даному випадку таким законом є Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», статтею 46 якого установлено, що у 2009 р. д опомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. N 1751, відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 р. - 50 відсотками, з 1 січня 2009 р. - 75 відсотками, з 1 січня 2010 р. - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.
Як вбачається з довідки про доходи позивача № 384 від 09.02.2010 р. у 2009 р. відповідач щомісячно нараховував та сплачував позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не менш 130 грн., тобто у розмірі встановленому п. 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27 грудня 2001 р. N 1751.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що відповідач при виплаті позивачу у 2009 році допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку діяв у межах своїх повноважень, порушень діючого законодавства не допускав, тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2009 р. відсутні.
Що стосується вимог позивача з приводу зобов'язати відповідача виплатити недоплачену частину допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2010 рік суд прийшов до наступного.
У 2010 р. відповідач повинен був виплачувати позивачу допомогу у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», тобто у розмірі, не менш розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Як вбачається з довідки про доходи позивача № 384 від 09.02.2010 р. у січні 2010 р. позивач отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. 64 коп., у лютому - 14 грн. (03.02.2010 р. дитині позивача виповнилося три роки), що свідчить про те, що відповідач надавав позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне визнати бездіяльність УП та СЗН Ленінської РДА м. Севастополя з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», за період з 01.01.2010 р. по 03.02.2010 р. - протиправною, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за вказаний період недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
На підставі ст.ст. 19, 22, 55, 124, 152 Конституції України, ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.ст. 4, 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р., керуючись ст.ст. 11, 12, 71, 99, 100, 122, 160, 161 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за періоди з 29.12.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2010 р. по 03.02.2010 р. допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», - протиправними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за періоди з 29.12.2008 р. по 31.12.2008 р. та з 01.01.2010 р. по 03.02.2010 р. недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
В задоволенні решти вимог адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом десяти днів до Ленінського районного суду м. Севастополя. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Севастополя. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя - підпис
Згідно з оригіналом.
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя С.І. Левадко