Справа № 2 - 1761/10
Категорія 26
13 серпня 2010 року Ленінський районний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Кукурекіна К.В.,
при секретарі - Гвоздаковій Н.М.,
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу, мотивує тим, що позичив відповідачу суму 150 євро, про що відповідач надав позивачу розписку, в якій зобов'язався повернути борг до 19.02.2009 року, 02.06.2009 року відповідач написав позивачу розписку про те, що на позичену грошову суму будуть нараховуватися 20% щомісяця до строка погашення, оскільки відповідач гроши не повертав, позивачу знадобилось перепозичити зазначену суму під проценти. 02.08.2009 року відповідач повторно написав розписку про позику суми 220 євро, яку зобов'язався повернути 20.08.20009 року, але до теперішнього часу гроши не повернув, на неодноразові нагадування не реагує, почав ухилятися від зустріч з позивачем. Просить стягнути з відповідача суму боргу 5 400 грн., яка складається з позиченої суми 1800 грн. (150 євро) та нарахованих на неї процентів у розмірі 3 600 грн. за період з 02.06.2009 року по 02.12.2009 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги збільшив, просить позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позові, стягнути суму боргу 22 578,00 грн., відшкодувати судові витрати.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи сповіщався судовими повідомленнями, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань суду не надавав.
Згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), тому згідно ст. 224, 225 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач проти такого вирішення справи не заперечує.
Суд вислухав доводи позивача, дослідивши надані суду докази, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами по справі було укладено усний договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошову суму 150євро, про що відповідач власноруч написав розписку, в якій зобов'язався повернути позичену суму до 19.02.2009 року. Заперечень проти цього факту відповідач суду не надав. 02.06.2009 року позивач попередив відповідача про нарахування процентів на позичену суму у розмірі 20% щомісячно, з чим відповідач погодився, що підтверджується розпискою відповідача від 02.08.2009 року, в якій відповідач згодний на нарахування процентів на суму боргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.
На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Проте, відповідач умов договору позики, укладеного між ним та позивачем, не виконав, у встановлений строк гроші позивачу не повернув, заперечень на це суду не надав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд вважає, що позивач довив у суді факт порушення відповідачем своїх зобов'язань по поверненню у встановлений договором позики строк грошових коштів у сумі 150 євро, тому вимоги позивача у даній частині позову підлягають задоволенню. Відповідно до довідки банківської установи в матеріалах справи офіційний курс НБУ гривні до євро на 10.08.2009 року (на час подачі позову до суду) становив 10,456617 грн./1 євро, враховуючи, що відповідач при укладенні договору позики не заперечував проти нарахування на суму позики 20% щомісяця, тому суд вважає вірними розрахунки позивача та можливим задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача суми, яка дорівнює 22 878,00 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума в рахунок відшкодування судових витрат: судового збору 51 грн.,та інформаційно-технічного збору у сумі 120 грн., сплачені позивачем при подачі позову до суду.
На підставі ст.ст. 610. 1046, 1047, 1049 ЦК України, керуючись ст. ст. 10,11, 60, 88, 209, 224-227 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок заборгованості 22 878,00 грн., в рахунок відшкодування судових витрат 171,00 грн., а всього - 23 059,00 грн. (двадцять три тисячі п'ятдесят дев'ять грн. 00 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, якій його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя -