Справа № 2-907/10
Категорія 51
(вступна та резолютивна частини)
23 червня 2010 р. Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого - судді Кукурекіна К.В.,
при секретарі - Гвоздаковій Н.М.,
за участю представників позивача - ОСОБА_1,
відповідача - Суботіна А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна академія управління персоналом” про скасування наказу про звільнення з роботи, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, про відшкодування моральної шкоди, про скасування наказів про застосування стягнень за порушення трудової дисципліни,
У травні 2008 року позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просить скасувати наказ №38 від 18.04.2008р. про звільнення її з роботи, поновити на роботі, стягнути заробітну платню за час вимушеного прогулу, відшкодувати моральну шкоду в сумі 20000,00 грн., скасувати накази №23-к від 11.03.2008 та №26-к від 14.03.2008 про застосування дисциплінарних стягнень - доган. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що з 25.10.2007р. вона працювала референтом та інспектором з кадрових питань (за сумісництвом) в Севастопольської філії закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна академія управління персоналом” (далі - ЗАТ МАУП). Вказувала, що свої обов'язки виконувала своєчасно та належним чином, приймала усіх можливих заходів для виконання своєї роботи із суворим дотриманням вимог чинного законодавства.
Позивачка наполягала, що порушень, за які до неї були застосовані дисциплінарні стягнення - догани та звільнення, вона не вчиняла. Зазначала, що на її думку, фактичною причиною звільнення була її відмова надати недостовірну інформацію ліцензуючему органу та складення нею декількох доповідних, у яких вона висловлювала свою незгоду із діями керівництва Севастопольської філії відповідача.
Посилаючись на відсутність зі свого боку порушень трудових обов'язків та трудової дисципліни, а відповідно і підстав для накладення дисциплінарних стягнень, позивачка просила визнати незаконними та скасувати накази №23-к від 11.03.2008 та №26-к від 14.03.2008 про застосування дисциплінарних стягнень (доган) та наказ №38 від 18.04.2008р. про звільнення з роботи, поновити її на роботі та стягнути з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
У судовому засіданні позивачка та її представник свої доводи обґрунтовували письмовими доказами, позов підтримали, просили задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив суду, що протягом роботи в СФ ЗАТ МАУП позивачка систематично, без поважних причин, не виконувала свої посадові обов'язки та порушувала правила внутрішнього трудового розпорядку. За невиконання посадових обов'язків та вчинення відповідних порушень до позивачки наказами №23-к від 11.03.2008 та №26-к від 14.03.2008 неодноразово застосовувались стягнення у вигляді доган та у подальшому, наказом №38 від 18.04.2008р., позивачку було звільнено з підстав п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Судом встановлено, що наказом Севастопольської філії ВАТ МАУП №146-к від 24.10.2007р. позивачка була прийнята на роботу на посаду інспектора з кадрових питань за сумісництвом на 0,5 ставки з окладом згідно штатного розпису та наказом Севастопольської філії відповідача №147-к від 24.10.2007р. - на посаду референта з окладом згідно штатного розпису.
Наказом СФ МАУП №38 від 18.04.2008р. ОСОБА_3 була звільнена із займаних нею посад з 18.04.2008р. по підставах п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України - внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Наказ мотивований тим, що до ОСОБА_3 раніше наказами №23-к від 11.03.2008р. та №26-к від 14.03.2008р. застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення (догани), з тих підстав, що ОСОБА_3 без поважних причин 13.03.2008р. була відсутня на робочому місці з 16 годин 00 хвилин, позивачка 20.03.2008р. безпідставно відмовила заступнику директора Севастопольської філії відповідача Коваленко О.І. у наданні коду доступу дод службового комп'ютеру.
Відповідачем у якості письмових доказів були надані до залучення до матеріалів справи акти від 12.02.2008 року, 13.02.2008 року, 13.03.2008 року, 14.03.2008 року, проте жодний із зазначених актів не був зареєстрований у журналі реєстрації вхідної документації, який був наданий відповідачем. Відмітки про реєстрацію на актах також відсутні.
Посилання відповідача на те, що відсутність належної реєстрації є наслідком відмови позивачки здійснити таку реєстрацію, суд вважає необґрунтованими з наступних обставин.
Реєстрація вхідної документації була посадовим обов'язком позивачки, але будь яких документів, що свідчать про відмову позивачки від виконання зазначених обов'язків відповідачем суду не надано. Будь-які стягнення, у зв'язку із відмовою від виконання таких обов'язків, відповідачем до позивачки не застосовувались.
Наявні у матеріалах справи письмові докази, зокрема накази та розпорядження, не містять будь яких посилань на факти відмови позивачки від реєстрації вхідної документації, у т.ч. актів від 12.02.2008, 13.02.2008,13.03.2008, 14.03.2008.
Акт від 12.02.2008р. про відсутність на робочому місці був наданий ОСОБА_3 для ознайомлення та реєстрації 28.02.2008р. Зазначений акт був зареєстрований у книзі реєстрації вхідної документації за №117 від 28.02.2008р.
Наданий відповідачем суду для ознайомлення оригінал акту про відсутність ОСОБА_3 на робочому місці від 12.02.2008р. за змістом відповідає, але за формою, зокрема - складом осіб, що підписали акт, відрізняється від копії акту, наданої позивачкою. При цьому, склад осіб що підписали акт, копію якого було надано позивачкою, зокрема підтверджується доповідною №122 від 29.02.2008р., зареєстрованою у журналі реєстрації вхідної документації. Відмітка про реєстрацію акта, наявна на копії наданої позивачкою, відповідає запису у журналі реєстрації вхідної документації №117 від 28.02.2008р.
Згідно з актом, наданим відповідачем, ОСОБА_3 відмовилась надати пояснення за фактом своєї відсутності про що був складений акт від 13.02.2008р. Але, із змісту наказу №23-к від 11.03.2008 слідує, що акт про відмову ОСОБА_3 надати пояснення був складений 11.03.2008р. При цьому, у наказі №23-к від 11.03.2008р. посилання на відмову ОСОБА_3 у реєстрації актів також відсутні.
Обґрунтованих пояснень за фактом виявлених розбіжностей відповідачем суду надано не було.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що зазначені акти від 12.02.2008 року, 13.02.2008 року, 13.03.2008 року, 14.03.2008 року не відповідають фактичним обставинам справи та були складені відповідачем під час розгляду справи з метою обґрунтування своїх заперечень. Тому суд критично ставиться до цих документів у якості доказів щодо підтвердження заперечень відповідача.
Відповідно до наказу №38 від 18.04.2008р., звільнення позивача зокрема обумовлено невиконанням нею без поважних причин своїх обов'язків. Згідно ст.29 КЗпП України відповідач (власник або уповноважений ним орган) був зобов'язаний, при прийнятті працівника на роботу, роз'яснити його права і обов'язки (посадові обов'язки) та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати.
З пояснень позивача ОСОБА_3 вбачається, що при прийомі на роботу вона не була ознайомлена керівником Севастопольської філії відповідача з посадовими обов'язками, розписку про ознайомлення з такими обов'язками не підписувала.
За поясненнями відповідача, при прийомі на роботу ОСОБА_3 була ознайомлена керівником Севастопольської філії відповідача про посадові обов'язки під розписку, однак письмові докази цього (посадові обов'язки та відповідна розписка) відповідачем суду надані не були, про їх існування у попередньому судовому засіданні суд повідомлено не було. Посилання відповідача про те, що зазначені документи зникли з вини позивача після його звільнення суд вважає необґрунтованими оскільки згідно актів прийому-передачі справ від 24.10.2007р. та 18.04.2008р. (складених, відповідно, при прийнятті позивача на роботу та його звільненні) зазначені документи для зберігання та ведення позивачу не надавались. Враховуючи наведене, факт належного ознайомлення ОСОБА_3 з її обов'язками при прийнятті на роботу у порядку ст.29 КЗпП України суд вважає не підтвердженим.
Крім того, суд вважає наказ №23-к від 11.03.2008 року таким, що не відповідає вимогам трудового законодавства України та підлягає скасуванню з наступних обставин.
Позивачка факт своєї відсутності 12.02.2008 року на робочому місці протягом робочого дня підтвердила, однак пояснила, що її відсутність була обумовлена поважною причиною, а саме проходженням обов'язкового медичного огляду на виконання вимог чинного законодавства та наказу Севастопольської філії МАУП №2 від 09.01.2008 року. Наявність відмітки про реєстрацію зазначеного наказу №2 у книзі реєстрації наказів відповідача судом перевірено.
Також, позивачка пояснила, що день проходження медичного огляду був нею усно погоджений із керівництвом. Факт проходження позивачем обов'язкового медичного огляду був встановлений судом на підставі відміток про проходження обстеження і щеплення та квитанції від 12.02.2008р. у санітарної книжці ОСОБА_3
Згідно ст.8 Закону України "Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз", ст.ст.26,27 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", ст.ст.14,17 Закону України "Про охорону праці" проходження обов'язкових медичних оглядів, у т.ч. обстежень на туберкульоз та щеплення, є обов'язком працівників навчальних закладів. Статтею 17 Закону України "Про охорону праці" також передбачено, що на час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.
З урахуванням наведеного суд вважає, що відсутність ОСОБА_3 на робочому місці 12.02.2008р. обумовлена проходженням обов'язкового медичного огляду, підтверджена письмовими доказами, тому не може бути підставою для застосування до неї адміністративного стягнення.
Судом також встановлено, що письмові пояснення за фактом відсутності на робочому місці були надані позивачем відповідачу доповідною від 29.02.2008р. Зазначена доповідна була зареєстрована у книзі реєстрації вхідної документації відповідача за №122 від 29.02.2008р. Також, про надання відповідних пояснень позивач зазначає у своєї доповідної від 13.03.2008р. (вх. №152 від 13.03.2008р.). Відмітки про реєстрацію доповідних наявні у книзі реєстрації вхідної документації, наданої відповідачем.
Таким чином, наявну у наказі №23-к відмітку про відмову ОСОБА_3 надати пояснення суд не може прийняти до уваги.
Викладене вище у сукупності дає суду підстави вважати наказ №23-к від 11.03.2008р. незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що наказом Севастопольської філії відповідача №26-к від 14.03.2008р. до позивача було застосоване дисциплінарне стягнення (догана). Наказ мотивований тим, що позивач без поважних причин не виконав доручення директора Севастопольської філії відповідача щодо підготовки проекту наказу "Про організацію роботи та відпочинку Севастопольської філії на період березневих свят" та не виконав розпорядження №5 від 12.03.2008р. про надання пояснень за цим фактом. Суд вважає наказ №26-к від 14.03.2008р. таким, що не відповідає вимогам трудового законодавства України та підлягає скасуванню з наступних обставин.
Наказ відповідача №17-о від 25.02.2008 року був отриманий та зареєстрований у книзі реєстрації за №108 від 26.02.2008 року. Згідно з резолюцією директора на наказі №17-о, підготовку проекту наказу було доручено позивачу. За поясненнями ОСОБА_3, директор СФ МАУП роз'яснив їй, що зазначений проект повинен був бути підготовлений та зареєстрований у порядку, за змістом і формою аналогічними розпорядженню про організацію роботи у березневі свята у 2007 році.
ОСОБА_3 був підготовлений проект розпорядження про організацію роботи та відпочинку Севастопольської філії на період березневих свят 2008 року. На вимогу директора СФ МАУП зазначений проект розпорядження був зареєстрований у книзі реєстрації розпоряджень за №1 від 03.03.2008р. та наданий директору Севастопольської філії відповідача для підписання. Згідно доповідної ОСОБА_3 №151 від 13.03.2008р., проект розпорядження директор СФ МАУП не підписав, а залишив в себе для доопрацювання у частині, що не належала до компетенції позивачки.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов до висновку, що ОСОБА_3 було вжито усіх залежних від неї заходів щодо підготовки проекту розпорядження "Про організацію роботи та відпочинку Севастопольської філії на період березневих свят 2008 року".
Судом також встановлено, що письмові пояснення за фактом підготовки проекту розпорядження "Про організацію роботи та відпочинку Севастопольської філії на період березневих свят" були надані позивачкою директору СФ МАУП доповідною вх.№151 від 13.03.2008р. (наданою на виконання розпорядження №5 від 12.03.2008р.), №160 від 14.03.2008р. (наданою на виконання розпорядження №6 від 13.03.2008р.), №164 від 17.03.2008р., що підтверджується копіями зазначених доповідних з відмітками про їх реєстрацію у книзі реєстрації вхідної документації та наявністю реєстрації у книзі реєстрації вхідної документації.
Враховуючи наведене, наявні у абз.4 наказу №26-к посилання на відмову ОСОБА_3 від надання пояснень суд вважає не обґрунтованими. Так, із змісту абз.2 наказу №26-к вибачається, що позивачем надавались письмові пояснення та зазначені пояснення відповідачем були отримані. Таким чином, ухиляючись від офіційного розгляду поданих позивачем доповідних, відповідач діяв в порушення ст.149 КЗпП України, згідно з якою до застосування дисциплінарного стягнення він був повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Викладене вище в сукупності, дає суду підстави вважати наказ №26-к від 14.03.2008р. незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з наказом СФ МАУП №38 від 18.04.2008р. однією із підстав звільнення ОСОБА_3 була її відсутність на робочому місці без поважних причин з 16 годин 00 хвилин 13.03.2008р.
За поясненнями ОСОБА_3 визначена у наказі СФ МАУП №38 дата її відсутності 13.03.2008р. є помилкою друку. Фактичною датою її відсутності з 16 годин 00 хвилин є 12.03.2008р. коли вона особисто відвозила звіт про прийнятих працівників до Севастопольського міського центру зайнятості.
Зазначене підтверджується наявними у матеріалах справи: копіями звіту про прийнятих працівників (з відміткою про отримання Севастопольського міського центру зайнятості від 12.03.2008р.), розпорядженням СФ МАУП №6 від 13.03.2008р., пояснювальною ОСОБА_3 №160 від 14.03.2008р.
ОСОБА_3 стверджує, що 13.03.2008р. з 16 годин до кінця робочого дня вона була присутня на робочому місці. Доказів відсутності ОСОБА_3 на робочому місці у цей період відповідачем суду надано не було.
Статтею 148 КЗпП України передбачається, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.
Таким чином, звільнення ОСОБА_3 18.04.2008р. з підстав її відсутності на робочому місці 13.03.2008р. є незаконним, оскільки порушує граничний термін застосування дисциплінарних стягнень, встановлений ст.148 КЗпП України.
Згідно з наказом СФ МАУП №38 від 18.04.2008р. звільнення ОСОБА_3 пов'язується, як зазначено у наказі, із її безпідставною відмовою надати заступнику директора СФ МАУП Коваленко О.І. коду доступу до службового комп'ютеру.
Але судом встановлено, що відмовляючи заступнику директора СФ МАУП Коваленко О.І. у наданні коду доступу до службового комп'ютеру, ОСОБА_3 діяла на підставі наказу директора СФ МАУП №9-к від 04.02.2008р., яким її було зобов'язано встановити на свій службовий комп'ютер пароль без передачі іншим особам.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що відмовляючи заступнику директора СФ МАУП Коваленко О.І. у наданні коду доступу до свого службового комп'ютеру, позивач діяла на законних підставах та не порушувала правил внутрішнього трудового розпорядку.
За передбаченими п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений з роботи у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Враховуючи те, що накази СФ МАУП №№23-к,26-к судом визнані незаконними, не находячи у діях ОСОБА_3 систематичного порушення трудових обов'язків, який є необхідною умовою звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суд приходить до висновку, щ наказ СФ МАУП №38 від 18.04.2008р. незаконний та підлягає скасуванню.
За такими підставами ОСОБА_3 звільнено незаконно, а тому вона підлягає поновленню на роботі.
Згідно ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, тобто з 19.04.2008р по 23.06.2010р, у сумі 30099,13 грн.
Відповідно до ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Звільнення ОСОБА_3 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, фактично призвело до приниження її ділової репутації, завдало моральних страждань, залишило без коштів до існування. Тому суд вважає адекватною її стражданням суму у відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторону, проти якої постановлено рішення.
На підставі статей 31, 40, 148, 149, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, статей 14,17 Закону України "Про охорону праці" , керуючись статями 10, 60, 81, 88, 212 - 215, 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд
позов задовольнити частково.
1. Скасувати накази Севастопольської філії закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна академія управління персоналом”: № 23-к від 11.03.2008р., № 26-к від 14.03.2008р., № 38 від 18.04.2008р.
2. Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді референта Севастопольської філії закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна академія управління персоналом” та на посаді інспектора з кадрових питань Севастопольської філії закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна академія управління персоналом” за сумісництвом.
3. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у сумі 30099,13 грн. (без врахування сплати податків та інших обов'язкових платежів).
4. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 10000,00 грн.
5. Стягнути з Севастопольської філії закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна академія управління персоналом” на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати у сумі 17 грн.
6. Стягнути з Севастопольської філії закритого акціонерного товариства „Міжрегіональна академія управління персоналом” на користь держави судові витрати: судовий збір в сумі 300,99 грн., та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.
В решті позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_3 підлягає негайному виконанню.
Рішення суду може бути оскаржено. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення в місцевий Ленінський районний суд м. Севастополя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Ленінського районного суду м. Севастополя.
Суддя - Підпис
З оригіналом згідно.
Рішення не набрало законної сили.
Суддя Ленінського районного
Суду м. Севастополя К.В.Кукурекін