Справа № 361/7425/23
Провадження № 1-кп/361/647/24
11.06.2024 м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 120231111130002611 від 28.07.2023 відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Фастів Київської області, з середньою-спеціальною освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , не працевлаштований, не депутат, не інвалід, військовозобов'язаний, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше неодноразово судимий,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
За результатами розгляду вищевказаного кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 186 КК України, за наступних обставин.
ОСОБА_7 , обвинувачується в тому, що 28.07.2023, близько 18 год. 20 хв., він йдучи вулицею Незалежності, що знаходиться в м. Бровари Броварського району Київської області, звернув свою увагу на громадянина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час рухався цією ж вулицею в напрямку під'їзду АДРЕСА_3 , та в цей же час в ОСОБА_7 , з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна, виник злочинний та протиправний умисел направлений на відкрите, повторне викрадення майна належного ОСОБА_9 , поєднаного з застосуванням відносно нього насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
В подальшому, того ж дня, близько 18 год. 22 хв. ОСОБА_7 з метою реалізації та доведення свого злочинного, протиправного умислу направленого на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи повторно, слідом за ОСОБА_9 зайшов до під'їзду АДРЕСА_3 , де з метою подолання опору ОСОБА_9 , застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, наніс 1 удар рукою в область обличчя потерпілого ОСОБА_9 , внаслідок чого останній впав на підлогу.
Після чого, ОСОБА_7 , користуючись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_9 , який знаходився на підлозі в під'їзді АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу, відкрито заволодів із наплічної сумки останнього, яка в цей час знаходилася на плечі, належними йому грошовими коштами в розмірі 2 500 гривень та мобільним телефоном марки «Nokia» моделі «125», IMEI 1: НОМЕР_1 та IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою оператора мобільного зв'язку № НОМЕР_3 .
В подальшому, ОСОБА_7 , з грошовими коштами в сумі 2 500 гривень та мобільним телефоном марки «Nokia» моделі «125», IMEI 1: НОМЕР_1 та IMEI 2: НОМЕР_2 вартістю 989 гривень 10 копійок, з сім-карткою оператора мобільного зв'язку № НОМЕР_3 , місце вчинення кримінального правопорушення залишив, грошовими коштами в сумі 2 500 гривень та мобільним телефоном розпорядився на власний розсуд, чим своїми протиправними діями завдав потерпілому ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матеріальну шкоду на суму 3 489 гривень 10 копійок.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у відкритому викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Під час розгляду кримінального провадження по суті судом забезпечено дотримання вимог ст. ст. 22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, безпосередності, диспозитивності, оскільки судом досліджені всі докази, надані сторонами.
Вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується показами потерпілого та свідків.
В судовому засіданні 25.10.2023 допитано потерпілого ОСОБА_9 , який повідомив, що йшов додому 28.07.2023, зайшов у під'їзд та не побачив, що позаду нього хтось йде, відчув удар в потилицю, впав на бік. Відчув, що у нього з кармана витягують телефон, потерпілий запитав «що ти робиш», після цього його вдарили по щелепі. Після цього обвинувачений більше нічого не пам'ятає. Втратив свідомість. До тями привели сусіди. Потерпілий піднявся, зателефонував на 102. Далі відбулось слідство. Сусід дав відео з камер спостереження. Коли потерпілий лежав на підлозі і в нього витягував телефон, потерпілий побачив того, хто його бив. Чоловік, який його бив, був одягнутий у штани з комуфляжним принтом. Перед нападом потерпілий вживав алкоголь: пив пиво. Тест показав стан сп'яніння 1,2 проміле.
06.02.2024 в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_10 , яка повідомила, що 28.07.2023 близько 19:00 год. ОСОБА_11 (обвинувачений) прийшов додому за адресою: АДРЕСА_4 і переодягався бо поспішав на зустріч з ОСОБА_12 . Цей процес зайняв у нього 20 хвилин. Речі які зняв з себе ОСОБА_11 : кофта та штани, які свідок поклала собі в рюкзак. Пізніші дані речі були вилучені поліцією. Чи були якісь гроші в Діми, свідок не знає. Особисто свідок ніколи не прала речі ОСОБА_11 , це робила інша дівчина. ОСОБА_13 та його знайомі знімали кімнату в будинку, але там не було шафи, тому свідок всі речі тримала у рюкзаку. З ОСОБА_11 свідок познайомилась через знайомих, а потім з іншими знайомими вони знімали разом житло. Жили так пару тижнів. ОСОБА_11 живе в Броварах бо тут у нього є дівчина, сам він з ОСОБА_14 . Компанія вживала алкоголь, але наркотики вони не вживають.
Також, 06.02.2024 допитано свідка ОСОБА_15 , який надав наступні покази. 28.07.2024 він з ОСОБА_11 (обвинуваченим) йшов з вокзалу в напрямку дому. Біля будинку на АДРЕСА_5 , ОСОБА_11 зіштовхнувся пліч о пліч з іншою людиною і пішов за ним. Свідок запитав ОСОБА_11 , куди він йде, той йому відповів: «легкі гроші». Свідок пішов за ОСОБА_11 . ОСОБА_11 зайшов у під'їзд, за ним йшла інша людина. ОСОБА_11 був у під'їзді 30 секунд, вийшов та сказав свідку: «йди за мною». ОСОБА_11 вийшов з під'їзду та дав йому гроші 350-400 грн. і свідок поїхав за акумулятором. Всі ці події відбувались у період часу 17:00-18:00 год. Свідок був знайомий з ОСОБА_7 до події кримінального правопорушення протягом 1 року. Бачились доволі часто. Той день, 28.07.2023, провели по «посадкам», шукали, але нічого не знайшли. Та людина, з якою зіштовхнувся ОСОБА_7 була в стані алкогольного сп'яніння, а у що була одягнутий потерпілий не пам'ятає.. Крім того повідомив, що знайомий ОСОБА_16 давав ОСОБА_11 1 500,00 грн. Ці гроші знайомий давав у борг. В той день він випивав, а ОСОБА_11 йшов на зустріч з дівчиною, тому пішов додому. Також свідок повідомив, що його поліція забрала раніше ніж ОСОБА_7 , брала аналізи крові та сечі. Проводився допит у райвідділі. Протокол затримання на нього не складався.
Додатково, за клопотанням захисника, в судовому засіданні 07.03.2024 допитано потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив що під час підготовчого засідання потерпілий стверджував, що обвинувачений ОСОБА_7 не є тією людиною, яка на нього напала. Однак, напередодні до нього приїздила жінка, яка сказала, що її звати ОСОБА_17 , та вона пропонувала гроші у розмірі 8 000,00 грн. потерпілому, аби той в судовому засіданні дав неправдиві покази. Після підготовчого засідання потерпілого забрала поліція, яка повідомила про відповідальність за дачу неправдивих показів. Потерпілий повідоми, що слід вважати неправдою що це н ОСОБА_7 , адже на відеокамері усе видно. Під час допиту в судовому засіданні на стадії судового розгляду потерпілий сказав правду. Під час першого удару потерпілий роздивився обличчя нападника та у які речі був одягнутий. Телефон був в кармані, в сумці були гроші. Після удару зі штанів витягли телефон та з сумки витягли гроші. Далі потерпілий нічого не пам'ятає. Крім того, потерпілий під час того, як підходив бо свого будинку ні з ким не зіштовхувався. Ні поліція, ні прокурор на потерпілого не чинили тиск.
Крім того, в судовому засіданні, під час огляду речових доказів, а саме: штани спортивного типу, з комуфляжним принтом, та кофту спортивного типу на замку, сірого кольору із червоними вставками, із написом червоного кольору «Reebok». Потерпілий впізнав штани, що вони схожі на ті, що були на нападнику. Обвинувачений підтвердив, що це є його речі. Однак потерпілий зазначив, що у нього відсутні претензії до обвинуваченого. Щодо міри покарання покладався на розсуд суду. Обвинувачений шкоду не відшкодував, мобільний телефон повернули працівники поліції. Перед потерпілим обвинувачений не вибачався.
Показання свідків та потерпілого є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані безпосередньо судом за процедурою згідно з положеннями ст. 351 КПК України, вони вказують на факти, що у своїй сукупності з іншими доказами підтверджують вчинення ним грабежу.
Показання потерпілих суд розцінює як логічні, послідовні та які базуються на обставинах, які відомі кожному з потерпілих, є об'єктивними і незалежними, оскільки вони не пов'язані відносинами з обвинуваченим, під час судового розгляду не здобуто будь-яких даних, які б свідчили про бажання потерпілого оговорити обвинуваченого з метою його безпідставного покарання.
Допитаний 29.04.2024 у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що 28.07.2023 з товаришем йшов по АДРЕСА_5 , побачив п'яного чоловіка, з ним обвинувачений зіштовхнувся. В п'яного чоловіка випав телефон, який підняв обвинувачений. Обвинувачений пішов за тим п'яним чоловіком. У під'їзді віддав телефон. У під'їзді обвинувачений та п'яний чоловік посварились. Обвинувачений вдарив п'яного чоловіка по щоці. Сварка сталась через телефон, з яких причин телефон опинився у обвинуваченого. Від удару потерпілий сів на підлогу. Обвинувачений витягнув у нього гроші та забрав телефон. Свою провину обвинувачений визнав. Завдана потерпілому шкода не була відшкодована. Телефон потерпілому повернула поліція. Родичів обвинувачений не має. Має однорічну дитину, дружина не працює. Подія злочину відбулась спонтанно. Обвинувачений не думав, що у потерпілого є гроші. Просив суд призначити міру покарання менше меншого.
Враховуючи процесуальну позицію обвинуваченого ОСОБА_7 , який свою вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України визнав на стадії судових дебатів, судом безпосередньо досліджено зібрані під час досудового розслідування докази, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:
- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28.07.2023;
- протокол огляду місця події від 28.07.2023 з фототаблицями;
- протокол пред?явлення особи до впізнання від 28.07.2023 та довідку;
- протокол проведення слідчого експерименту від 29.07.2023 з відеозаписами;
- протокол огляду речей від 29.07.2023;
- протокол огляду відеозапису з зовнішньої камери, яка знаходиться на фасаді будинку за адресою: АДРЕСА_6 , на кому зафіксовано, як ОСОБА_7 , одягнений в комуфляжні спортивні штани, кофту на замку спортивного типу чорного кольору із червоними вставками, заходить за потерпілий ОСОБА_9 в під'їзд, у період часу з 18:21:55 год. 28.07.2023 та швидко виходить з під'їзду по 18:22:39 год. 28.07.2023. Вказаний відеозапис було досліджено в судовому засіданні 25.10.2023;
- протокол огляду від 29.07.2023 за участі потерпілого ОСОБА_9 , який на відеозаписі події 28.07.2023 впізнав чоловіка, який завдав йому удар в обличчя, після чого відкрито заволодів його коштами та мобільним телефоном;
- протокол огляду місця події від 28.07.2023.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена «поза розумним сумнівом» і зібраних доказів достатньо для визнання його винним, адже його винуватість підтверджується вище проаналізованими доказами.
Надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з застосуванням насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно в умовах воєнного стану.
При обранні виду та міри покарання суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Суд враховує, що ОСОБА_7 неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень, а саме за вчинення грабежу із застосуванням насильства, а саме:
- 29.08.2018 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання за ч. 2 ст. 185 КК України позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, за ч. 2 ст. 186 позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ст. 70 КК України (за сукупністю злочинів), шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
- 24.04.2019 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Крім того, обвинувачений на обліку в психіатричній лікарні не перебуває, офіційно не працевлаштований, не працює, характеризується за місцем проживання посередньо, алкогольними напоями не зловживає, громадський порядок та спокій за місцем проживання не порушує, скарг та нарікань від сусідів не надходило; одружений, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття та сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.
Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, обставин його вчинення, зважаючи на наявність пом'якшуючої вину обвинуваченого обставини, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та наслідки, суд вважає, що покаранням необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, визначене у межах, установлених у санкції ч. 4 ст. 186 КК України, у вигляді позбавлення волі.
Підстав для застосування до обвинуваченого іншого виду покарань та відповідно положень ст. ст. 69, 75 КК України не вбачається.
Цивільний позов не заявлено.
Під час досудового та судового слідства до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави.
У зв'язку із внесенням застави відповідно до ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 21.09.2023 року, ОСОБА_7 30.05.2024 звільнено з-під варти і з того часу щодо нього діє запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, з огляду на що, після набрання ухвалою законної сили, заставу в сумі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 680,00 грн. (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят грн. 00 коп.) гривень, внесену за ОСОБА_7 , необхідно повернути заставодавцю.
Відповідно до вимог ст. ст. 100, 124 КПК Українисуд вирішує питання про долю речових доказів та розподіл процесуальних витрат.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 100, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у виді 7 (семи) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
У строк відбуття покарання ОСОБА_7 зарахувати строк тримання під вартою з 31.07.2023 по 30.05.2024.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту її затримання в порядку виконання цього вироку.
До набрання вироком законної сили застосовати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судово товарознавчої експертизи в сумі 956,00 грн. (дев'ятсот п'ятдесят шість грн. 00 коп.) грн.
Речові докази: мобільний телефон марки «Nokia» моделі «125», IMEI 1: НОМЕР_1 та IMEI 2: НОМЕР_2 , який передано на зберігання потерпілому ОСОБА_9 - залишити ОСОБА_9 .
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_19