Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/1263/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Малого приватного підприємства "АГРОТЕХСЕРВІС" (місцезнаходження: 63620, Харківська область, Куп'янський район, село Василенково, вулиця Стадіонна, будинок 1; ЄДРПОУ: 23757256)
до Харківського квартирно-експлуатаційного управління (місцезнаходження: 61024, місто Харків, вулиця Григорія Сковороди (раніше Пушкінська), будинок 61, ЄДРПОУ: 07923280) 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )
про стягнення 51 720,35 грн
без виклику учасників справи
Мале приватне підприємство "АГРОТЕХСЕРВІС" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Харківського квартирно-експлутаційного управління (відповідач) заборгованості з відшкодування витрат за спожиту електроенергію за Договором спільного тимчасового безоплатного користування № 38 від 08.02.2024 за період з 16.11.2023 по 31.12.2023 у розмірі 51 720,35 грн.
Також у позовній заяві позивач просить покласти судові витрати на відповідача та розглядати справу за правилами спрощенного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.2024 позовну заяву Малого приватного підприємства "АГРОТЕХСЕРВІС" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1263/24, справу № 922/1263/24 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.2024 прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.№11121 від 26.04.2024). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву заначає наступне. По - перше, відповідач вказує на те, що позивачем до позовної заяви не надано рахунків, що були виставлені постачальною організацією, з постачання електричної енергії за листопад 2023. По - друге, відповідач зазначає, що позовна заява не містить доказів на підтвердження розміру тарифів (вартості постачання електричної енергії), згідно яких нараховувалася сума заборгованості. Отже на думку відповідача, позивачем не наведено розрахунку суми боргу, неможливовстановити з яких саме платежів складеється сума боргу пред'явлення позивачем до стягнення.
Крім того, Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.05.2024 залучено до участі у справі № 922/1263/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).
13.05.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача (МПП "Агротехсервіс" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив разом із клопотанням про поновлення строку на її подання (вх.№12338 від 13.05.2024). Позивач зазначає, що він щомісячно подає відповідачу документи на відшкодування витрат з використаних комунальних послуг, до яких додаються рахунки енергопостачальної організації. Разом з цим, позивач зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів того, що ним вимагались від позивача додаткові документи, яких не вистачало для здійснення платежу. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем було надано відповідь на претензію позивача, в якій відповідачем було зазначено про неможливість проведення оплати за період листопад - грудень 2023 з огляду на закінчення бюджетного року, а отже, на думку позивача, відповідач не заперечував проти відшкодування заборгованості в добровільному порядку за наявності бюджетних асигнувань.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2024 постановлено поновити Малому приватному підприємству "АГРОТЕХСЕРВІС" пропущений процесуальний строк на подання відповіді на відзив у справі № 922/1263/24, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№12338 від 13.05.2024).
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/1263/24 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
08.02.2024 між Малим приватним підприємством "Агротехсервіс" (сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 (сторона 2) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (сторона 3) було укладено договір №38 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном (надалі - Договір користування).
Відповідно до п.1.1. Договору користування, МПП "Агротехсервіс" (балансоутримувач) надає ВЧ НОМЕР_1 (користувачу) можливість на тимчасове безоплатне користування нерухомим майном: нежитлові приміщення: гараж, загальною площею 1284,7 кв.м.. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; адміністративна будівля площею 199 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Балансоутримувач надає користувачу можливість скористатись своїм майном для власних потреб використання (п.1.2.Договору користування).
Стан майна на момент укладання договору (потребує/не потребує поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту) фіксується та відображається в акті приймання-передачі та узгодженим висновком балансоутримувача та користувача (п.1.3.Договору користування).
Згідно з п.2.1. Договору користування користувач вступає в тимчасове використання майна у термін, указаний у Договорі, та акті приймання-передачі нерухомого майна (Додаток №1).
Тимчасове користування майном здійснюється на безоплатній основі (п.3.1.Договору користування).
Платник зобов'язаний відшкодувати балансоутримувачу всі витрати за комунальні послуги, які були отриманні користувачем за час дії цього Договору (п.3.2.Договору користування).
Відшкодування за спожиті комунальні послуги ВЧ НОМЕР_1 сплачуються Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням на підставі укладених договорів на відшкодування електричної енергії за відповідним пакетом документів до них.
Платник не відповідає за зобов'язаннями користувача крім тих зобов'язань, що визначені в цьому Договорі (п.3.4.Договору користування).
Згідно з п.8.2. Договору користування платник зобов'язаний відшкодувати балансоутримувачу вартість комунальних послуг, що спожиті користувачем у процесі виконання цього Договору.
Цей Договір розпочинає свою дію з 16 листопада 2023 року та діє до 31.12.2024 року включно (п.10.1.Договору користування).
Відповідно до Акта приймання-передачі нерухомого майна згідно Договору спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном від 16.11.2023 балансоутримувач - МПП "Агротехсервіс" передав, а користувач - ВЧ НОМЕР_1 прийняв нежитлові приміщення: гараж, загальною площею 1284,7 кв.м.. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; адміністративна будівля площею 199 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
02.06.2023 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харків було реорганізовано в Харківське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України (Харківське КЕУ).
08.02.2024 між Харківським квартирно-експлуатаційним управлінням (платник, сторона 1) Малим приватним підприємством "Агротехсервіс" (балансоутримувач, сторона 2) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач, сторона 3) було укладено договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (надалі - Договір відшкодування ).
Відповідно до п.1.1. Договору відшкодування 1, сторона 2 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3, а сторона 1 відшкодовує витрати, понесені стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.
Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 08.02.2024 №38 (п.1.2.Договору відшкодування 1).
Запланований обсяг споживання та розподілу електричної енергії складає 6538 кВт/год (п.1.2.1.Договору).
Відповідно до п.2.1 Договору вартість постачання електричної енергії становить:
з 16.11.2023 за 1 кВт/год - 6,121467 грн. з ПДВ;
з 01.12.2023 за 1кВт/год - 5,741959 грн. з ПДВ.
Згідно п.2.2 Договору, вартість розподілу електричної енергії становить:
з 16.11.2023 за 1 кВт/год - 2,01936 грн. з ПДВ;
з 01.12.2023 за 1 кВТ/год - 2,01936 грн. з ПДВ.
Загальна вартість цього Договору на дату його складання становить 51720,35 грн., в т. ч. ПДВ - 8 620,06 грн. (п.2.4.Договору відшкодування ).
Загальна вартість, зазначена в п.2.4., може змінюватися протягом дії Договору. Зміни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (п.2.5.Договору ).
Згідно п.3.1. Договору відшкодування облік та розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за показниками приладів обліку (лічильника) або розрахунку.
Заміна, ремонт, перепрограмування засобів обліку електричної енергії здійснюються за рахунок власника цих засобів обліку (п.3.2.Договору).
Підставою для розрахунку за цим договором є діючі договори на постачання та розподіл електричної енергії укладені між стороною 2 та постачальною організацією, копію якого необхідно надати стороні 1 (п.3.3.Договору ).
Відповідно до п.3.4. Договору відшкодування щомісячно, в термін до 15 числа місяця за розрахунковим, сторона 2 та сторона 3 повинні надати стороні 1 акт виконаних робіт (наданих послуг).
Оплата за цим Договором здійснюється згідно ст. 46, 48, 49 БКУ, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок сторони 1 за відповідним кодом видатків) (п.3.6.Договору).
Відповідно до п.4.2.2 Договору відшкодування 1 сторона 1 зобов'язалась своєчасно та в повному обсязі відшкодувати витрати стороні 2 за спожиту стороною 3 електричну енергію на підставі акту виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до показників встановлених засобів обліку або розрахунку спожитої електричної енергії.
Згідно п.9.1. Договору відшкодування 1 цей Договір набирає чинності з дня його підписання.
Наявний в матеріалах справи договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії не містить підпису платника - Харківського квартирно-експлуатаційним управління.
Відповідно до Акту виконаних робіт (наданих послуг) в період з 16.11.2023 по 31.12.2023 (а.с.10) сума відшкодування витрат за спожиту електричну енергію з розподілом складає 51 720,35 грн.
Вказаний Акт складено та підписано балансоутримувачем - МПП "Агротехсервіс" та споживачем - Військовою Частиною НОМЕР_1 .
З боку платника - Харківського квартирно-експлуатаційним управління відповідний Акт підписано не було.
Згідно Акту приймання-передачі електричної енергії (а.с.68) та Акту про обсяги розподілу електричної енергії (а.с.68 зворотня сторона) в листопаді 2023 року Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" було розподілено електричну енергію до приміщення МПП "Агротехсервіс" в обсязі 13527 кВт*год.
Згідно Акту приймання-передачі електричної енергії (а.с.66) та Акту про обсяги розподілу електричної енергії (а.с.66 зворотня сторона) в грудні 2023 року Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" було розподілено електричну енергію до приміщення МПП "Агротехсервіс" в обсязі 18084 кВт*год.
Згідно Акта фіксації показників лічильника електричної енергії від 08.02.2024, складеного та підписаного МПП "Агротехсервіс" та ВЧ НОМЕР_1 , обсяг використаної ВЧ НОМЕР_1 електричної енергії за лічильником №024252 за період листопад - грудень 2023 складає 1266 кВт/год; за лічильником №527889 за період листопад - грудень 2023 складає 6538 кВт/год (а.с.9 зворотня сторона).
Як зазначає позивач, листом від 27.02.2024 він звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за спожиту споживачем електроенергію за листопад та грудень 2023 року.
В свою чергу, відповідач надав відповідь (від 28.02.2024 за №583/870) на лист позивача від 27.02.2024. У зазначеній відповіді відповідач посилається на те, що він є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду. Фактичне проведення бюджетних платежів здійснюється органами Казначейства України в рамках бюджетного періоду та затвердженого бюджету розпорядниа бюджетних коштів. У зв'язку з наведеним, Харківське КЕУ не може передати до органу Казначейства України доручення на здійснення платежу згідно із зверненням МПП "Аротехсервіс" від 27.02.2024 за договором №38 від 08.02.2024. Щодо відшкодування заборгованості за спожиту електричну енергію , позивач радить позивачу звернутися до Госпдарского суду Харківської області.
У зв'язку з тим, що в позасудовому порядку поновити порушені права позивачу не вдалося, відповідач обов'язків по сплаті за електроенергію спожиту споживачем за період листопад та грудень 2023 року не виконав, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як було встановлено судом, 08.02.2024 між Малим приватним підприємством "Агротехсервіс" (сторона 1), Військовою частиною НОМЕР_1 (сторона 2) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (сторона 3) було укладено договір №38 спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, відповідно до п.1.1. якого МПП "Агротехсервіс" (балансоутримувач) надає ВЧ НОМЕР_1 (користувачу) можливість на тимчасове безоплатне користування нерухомим майном: нежитлові приміщення: гараж, загальною площею 1284,7 кв.м.. розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ; адміністративна будівля площею 199 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 .Сторона 3 зобов'язана відшкодувати стороні 1 вартість комунальних послуг, що спожиті стороною 2 у процесі виконання цього Договору.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, просить стягнути з відповідача заборгованість у вигляді понесених витрат з оплати послуг з електропостачання.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зміст положень договору №38 тимчасового безоплатного користування майном від 08.02.2024, передбачає відшкодування відповідачем всіх витрат за комунальні послуги, які були отриманні користувачем за час дії цього Договору.
Відтак, оскільки плата за саму діяльність балансоутримувача умовами договору не передбачена, за своєю правовою природою зазначений договір має ознаки договору про безоплатне надання послуг. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/770/19.
Згідно зі статтею 904 ЦК України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Обов'язок відшкодувати виконавцеві всі фактичні витрати, необхідні для виконання договору про безоплатне надання послуг, ґрунтується на презумпції відплатності договорів про надання послуг.
Правовий аналіз наведених положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язку виконавця з надання певної послуги кореспондує обов'язок замовника з її оплати.
Під фактичними витратами слід розуміти грошові витрати або використання власних матеріалів і предметів виконавця з повним чи частковим їх споживанням, що здійснюються виконавцем для належного надання послуги. Тягар доведення відповідності понесених витрат, необхідних для виконання договору, лежить на виконавцеві. Виходячи з того, які витрати були понесені виконавцем (у грошовій чи натуральній формі), сторони за узгодженням можуть вирішити питання про відшкодування витрат у формі або грошової компенсації, або повернення речей такого самого роду і якості, відновлення їхніх властивостей. Оцінюючи фактично понесені витрати, слід враховувати тільки ті, які були необхідними для виконання укладеного договору. Жодних інших замовник виконавцеві не сплачує. Не підлягають відшкодуванню прибутки, яких виконавець міг би реально одержати при звичайних умовах, якби в цей час не здійснював виконання договору про надання безоплатних послуг.
Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази на предмет доведення відповідності понесених позивачем витрат, суд враховує, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу розрахована на підставі виставлених Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальником універсальних послуг) рахунків за електричну енергію, нараховану в листопаді та грудні 2023 року, а також Актами про обсяги розподілу електричної енергії в листопаді та грудні 2023 року.
Обсяг електричної енергії, спожитий ВЧ НОМЕР_1 у листопаді та грудні 2023 року, також підтверджується Актом фіксації показників лічильника електричної енергії за листопад та грудень 2023 року та Актом виконаних робіт (наданих послуг) за листопад та грудень 2023 року, складеними та підписаними МПП "Агротехсервіс" та ВЧ НОМЕР_1 без жодних зауважень чи заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, МПП "Агротехсервіс" (балансоутримувачем) та ВЧ НОМЕР_1 (споживачем) було укладено договор про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії, відповідно до умов яких, позивач забезпечує постачання електричної енергії, що використовується споживачем, а відповідач відшкодовує витрати, понесені споживачем з оплати електричної енергії, яка була спожита споживачем, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором. Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 08.02.2024 №38.
Однак, з наявних в матеріалах справи копій вищевказаних договорів не вбачається підписання таких договорів відповідачем.
Водночас, укладаючи договір №38 тимчасового безоплатного користування майном 08.02.2024 з позивачем та ВЧ № НОМЕР_1 (користувачем), відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу (балансоутримувачу) всі витрати за комунальні послуги, які були отриманні користувачем нерухомого майна, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення: гараж, загальною площею 1284,7 кв.м., адміністративна будівля площею 199 кв.м.), за час дії цього договору.
Доказів розірвання, припинення дії договору №38 спільного тимчасового безоплатного користування майном від 08.02.2024 чи повернення позивачу нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (нежитлові приміщення: гараж, загальною площею 1284,7 кв.м., адміністративна будівля площею 199 кв.м.), матеріали справи не містять.
Як стверджує позивач, у відповідача наявна заборгованість у вигляді витрат з оплати послуг електропостачання у листопаді та грудні 2023 року у загальному розмірі 51 720,35 грн.
Як було встановлено судом, листом від 27.02.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за спожиту споживачем електроенергію за листопад та грудень 2023 року.
Однак, у відповіді на вказаний лист, Харківське квартирно-експлуатаційне управління стверджує, що оскільки воно є бюджетною установою, яка в своїй діяльності фінансується із державного бюджету, та є розпорядником бюджетних коштів виключно в рамках взятих на себе зобов'язань бюджетного періоду і невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за надані послуги сталося внаслідок недостатку бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, відтак для сплати заборгованості за попередній період у Харківського КЕУ відсутнє відповідне фінансування.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст.530 ЦК України).
З огляду на приписи Договору користування нерухомим майном та зважаючи на те, що в матеріалах справи наявні докази надсилання на адресу відповідача вказаних рахунків за електричну енергію, нараховану в листопаді та грудні 2023 році, строк оплати за фактично спожиту електричну енергію за листопад та грудень 2023 року є таким, що настав.
За змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Разом з тим, частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Посилання відповідача на відсутність у нього, як бюджетної установи, необхідного фінансування та бюджетних асигнувань, суд вважає безпідставним та таким, що не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України не передбачено такої підстави для звільнення від відповідальності, як відсутність у боржника необхідних коштів.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).
Зокрема, в Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).
Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. Інакше всі негативні наслідки відсутності такого механізму покладаються на державу.
З огляду на зміст статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейський суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні в справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (пункт 26).
ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 911/4249/16 відхилила твердження скаржника про відсутність його обов'язку здійснити розрахунок з позивачем за надані особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, телекомунікаційні послуги у період з 01 січня 2015 року до 01 січня 2016 року через те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» не було передбачено кошти на ці видатки, оскільки в особи виникає певне право, а в держави - відповідне цьому праву фінансове зобов'язання не із закону про Державний бюджет України та похідних від нього актів (бюджетний розпис, кошторис тощо), а з нормативно-правових актів, що регулюють відносини між особою та державою в певній сфері суспільних відносин.
Аналогічний правовий висновок про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справах № 925/246/17, № 925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 12-46гс18. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для відступу від цих висновків Верховного Суду України та Верховного Суду.
Відтак, з урахуванням вимог частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та статтею 617 Цивільного кодексу України та правових висновків, викладених в рішеннях Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, у даному випадку, не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі щодо стягнення заборгованості за Договором спільного тимчасовго безоплатного кристування нерухомим майном №38 від 08.02.2024 за спожиту електроенергію за період з 16.11.2023 по 31.12.2023 у розмірі 51 720,35 грн.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1-5, 8, 10-12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Позовні вимоги Малого приватного підприємства "АГРОТЕХСЕРВІС" задовольнити повністю.
Стягнути з Харківського квартирно-експлуатаційного управління (місцезнаходження: 61024, місто Харків, вулиця Пушкінська, будинок 61; код ЄДРПОУ: 07923280) на користь Малого приватного підприємства "АГРОТЕХСЕРВІС" (місцезнаходження: 63620, Харківська область, Куп'янський район, село Василенково, вулиця Стадіонна, будинок 1; ЄДРПОУ: 23757256) заборгованість з відшкодування витрат за спожиту електричну енергію за Договором спільного тимчасовго безоплатного кристування нерухомим майном №38 від 08.02.2024 за період з 16.11.2023 по 31.12.2023 у розмірі 51 720,35 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "11" червня 2024 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/1263/24