Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
04.06.2024м. ХарківСправа № 922/292/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Асрян Бабкена Мусайовича, м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився
відповідача - Гребінка А.М.,
Позивач, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Асрян Бабкена Мусайовича, відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором оренди нерухомого майна №БМЕС-01/49-ВУМ від 27.11.2020 у розмірі 117 197,80 грн., з яких: 82 639,97 грн. основний борг; 26 774,76 грн. пеня; 2 479,20 грн. штраф; 3 563,25 грн. інфляційні втрати та 1 740,62 грн. три проценти річних. Просить суд нарахувати три проценти річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України на всю стягнуту за судовим рішенням суму боргу до моменту виконання рішення органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вказаного договору щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 09.02.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
Представник позивача у судове засідання 04.06.2024 не з'явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. ст. 120, 121 ГПК України.
Присутній у судовому засіданні 04.06.2024 представник відповідача просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв'язку з оплатою їх відповідачем, та надав суду відповідні докази оплати. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу просив суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на форс-мажорні обставини.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
27.11.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд акціонерного товариства "Українська залізниця" (орендодавець за договором, позивач) та фізичної особо-підприємцем Асрян Бабкен Мусайовичем (орендар за договором, відповідач), був укладений договір оренди нерухомого майна №БМЕС-01/49-ВУМ, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме Майно загальною площею 6,00 кв.м., а саме: частину благоустрою двору, що розташована в м. Харкові та знаходиться за адресою: вул. Євгена Котляра, 7, загальною площею 1530,00 кв.м (далі - Майно), в тому числі коефіцієнт загальних площ 0,39 % згідно зі схемою розміщення орендованого майна, відповідно до Акта приймання-передачі майна, що складає невід'ємну частину цього Договору. Орендодавець має всі правові підстави для розпорядження Майном. Майно надається Орендарю для його використання за цільовим призначенням - вільне використання. Вартість Майна відповідно до довідки про балансову вартість від 31 жовтня 2020 року становить 1297,26 грн (одна тисяча двісті дев'яносто сім гривень двадцять шість копійок). Використання Майна для цілей, не зазначених у пункті 1.3. цього Договору визнається користуванням Майна всупереч цільовому призначенню.
Відповідно до п. 2.1 договору, передача Орендареві Майна в строкове платне користування здійснюється на підставі Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря, складеного згідно з формою, що є невід'ємною частиною цього Договору (Додаток 1). Майно вважається переданим Орендодавцем Орендарю з дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акта приймання-передачі майна та скріплення печатками (у разі наявності) в строки, встановлені цим Договором. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря.
27.11.2024 між сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору, розмір орендної плати визначається за результатами електронних торгів (аукціону) і становить за перший базовий місяць листопад 2020 року користування за 1 кв.м Майна 360,50 грн (триста шістдесят гривень п'ятдесят копійок), крім того ПДВ - 72,10 грн (сімдесят дві гривні десять копійок), а всього разом з ПДВ - 432,60 грн (чотириста тридцять дві гривні шістдесят копійок). Загальний розмір орендної плати за перший базовий місяць листопад 2020 року користування Майном становить 2163,00 грн (дві тисячі сто шістдесят три гривні нуль копійок), крім того ПДВ - 432,60 грн (чотириста тридцять дві гривні шістдесят копійок), а всього разом з ПДВ - 2595,60 грн (дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять гривень шістдесят копійок) (надалі - Орендна плата). У разі підписання Сторонами Акта приймання-передачі майна від Орендодавця до Орендаря у місяці, що не є місяцем проведення аукціону, розмір Орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування Орендної плати за базовий місяць, визначений у пункті 3.1. Договору, на індекс інфляції за місяць, що передують місяцю підписання та за місяць підписання Сторонами Акта приймання- передачі майна від Орендодавця до Орендаря. Розмір Орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування Орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Сторони погодили, що для розрахунків приймається індекс інфляції розрахований Державною службою статистики України, та опублікований на офіційному ресурсі https://index.minfin.com.ua.
Відповідно до п.п. 3.3.-3.4. договору орендна плата нараховується починаючи з дати передачі Майна за Актом приймання-передачі Майна від Орендодавця до Орендаря та сплачується Орендарем щомісяця, шляхом перерахування у безготівковій формі на поточний банківський рахунок Орендодавця до 20 числа поточного місяця, за попередній місяць, за який здійснюється розрахунок. Не виставлення рахунку Орендодавцем не звільняє Орендаря від сплати Орендної плати за Договором. Орендна плата не включає вартість комунальних послуг (послуг з електропостачання, теплопостачання, газопостачання, водопостачання та водовідведення), експлуатаційних та інших витрат, що безпосередньо пов'язані з Майном.
Пунктом 3.9. договору передбачено, що у разі припинення (розірвання) цього Договору Орендар сплачує Орендну плату до дати фактичного повернення Майна за Актом приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця включно. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Орендаря від обов'язку виконання перед Орендодавцем всіх грошових зобов'язань за цим Договором, враховуючи і відповідальність за порушення умов Договору. Майно вважається повернутим Орендодавцю з дати підписання уповноваженими представниками Сторін Акта приймання-передачі майна від Орендаря до Орендодавця та скріплення печатками (у разі наявності). (п. 2.5. Договору). Нарахування Орендної плати здійснюється за весь час фактичного користування Майном. (п. 3.5.-3.6. Договору).
Відповідно до п.п. 8.1, 8.2, 8.4 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків за цим Договором, Сторони несуть відповідальність згідно із цим Договором та законодавством України. У разі порушення строків виконання грошових зобов'язань за цим Договором, Орендар сплачує пеню від суми простроченого зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення грошового зобов'язання. У разі, якщо на дату сплати Орендної плати заборгованість Орендаря по її сплаті становить загалом більше ніж три місяці, Орендар також зобов'язується сплатити штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості.
Відповідно до п. 11.1 договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженим представниками Сторін і скріплення їх підписів відбитками печаток Сторін (за наявності) і діє до 22.11.2023, та у будь-якому разі до повного виконання Сторонам своїх зобов'язань.
У п. 14.7 договору сторони дійшли згоди, що строк позовної давності, в тому числі з питань відповідальності, відшкодування збитків та щодо стягнення та нарахування штрафних санкцій за цим договором, складає три роки.
Проте, як вказує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором виконував не належним чином, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 82 639,97 грн.
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за спірним договором, позивачем останньому нараховані до стягнення також 26 774,76 грн. пені, 2 479,20 грн. штрафу, 3 563,25 грн. інфляційних втрат та 1 740,62 грн. три проценти річних.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно приписів ст. ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України).
В силу положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Приписами ст. ст. 610, 612 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що заявлена до стягнення сума основного боргу, трьох процентів річних та інфляційних втрат, сплачена відповідачем у повному обсязі, що підтверджується наданими доказами, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 82 639,97 грн. основного боргу, інфляційних втрат у розмірі 3 563,25 грн. та трьох процентів річних у розмірі 1 740,62 грн., відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 26 774,76 грн. пені та 2 479,20 грн. штрафу, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом встановлено, що відповідач порушив умови договору щодо повного та своєчасного внесення орендних платежів, у зв'язку з чим, позивачем, відповідно до умов договору до стягнення нараховані пеня у розмірі 26 774,76 грн. та штраф у розмірі 2 479,20 грн.
Відповідачем у справі подана заява про застосування строків позовної давності в частині стягнення штрафних санкцій, які нараховані до 31.01.2023.
Суд, дослідивши матеріали справи, відмовляє у задоволенні заяви, оскільки, як зазначалося вище по тексту рішення, відповідно до п. 14.7 договору, сторони дійшли згоди, що строк позовної давності, в тому числі з питань відповідальності, відшкодування збитків та щодо стягнення та нарахування штрафних санкцій за цим договором, складає три роки. Отже, строк позовної давності позивачем не пропущений.
Крім того, відповідачем до суду подана заява про зменшення розміру штрафних санкцій, в якій останній просить суд зменшити суму нарахованих пені та штрафу на 100%.
В обґрунтування заяви відповідач вказує на те, що починаючи від початку вторгнення до грудня місяця 2022 року відповідач майно за договором не використовував з об'єктивних підстав, оскільки вимушений був евакуюватись з міста у зв'язку з активними бойовими діями, а постійні обстріли міста не дозволяли безпечно здійснювати будь-яку діяльність. Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" м. Харків віднесено до території на якій велись активні бойові дії з 24.02.2022 по 15.09.2022, що підтверджує факт неможливості здійснення господарської діяльності у вказаний відповідачем період. 28.02.2022 ТПП України видало офіційний лист № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин наступного змісту: "Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі cт. cт. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).". Крім того, у зв'язку з об'єктивними перешкодами щодо здійснення господарської діяльності року відповідачем було прийнято наказ щодо зупинення здійснення господарської діяльності на території м. Харкова та припинена будь-яка торгівля на об'єктах торгівлі, які були розташовані на орендованій у позивача площі. Відповідно до наказу про зупинення господарської діяльності об'єкти торгівлі були знеструмлені, а майно вивезено для його подальшого збереження. Крім того, відповідач був вимушений евакуюватись з м. Харкова разом зі своєю родиною в західні регіони України, які були більш безпечними для проживання. Таким чином, відповідач був позбавлений об'єктивних можливостей здійснювати свою діяльність, що впливало на своєчасність сплати грошових коштів за договором оренди нерухомого майна. Крім того, заслуговує на увагу низка факторів, які дозволяють за їх наявності ухвали рішення щодо зменшення штрафних санкцій. По-перше, розмір штрафних санкцій є значним для відповідача, оскільки він складає 1/3 від заявлених позовних вимог щодо погашення тіла боргу за договором. По-друге, відповідач, після того як відновив роботу, починаючи від 12.12.2022 почав сплачувати заборгованість за договором, тим самим демонструючи намір добровільного виконання грошового зобов'язання. По-третє, фактор війни є об'єктивним доказом неможливості здійснення господарської діяльності, оскільки кіоск (мала архітектурна форма), яка розташована на орендованій ділянці не захищено від ураження в наслідок обстрілів та розташований біля залізничного вокзалу міста, який є критичною інфраструктурою, яка також могла бути ураженою в будь-який проміжок часу, що автоматично потребувало від відповідача ухвалення радикальних рішень. По-четверте, за весь період існуючого договору відповідач не порушив жодного разу свого грошового зобов'язання за договором та сплачував грошові кошти за оренду майном у строк визначений п. 3.3 договору, що свідчить про добропорядність відповідача та сталі взаємовідносини сторін. Вже після оцінки ситуації в регіоні відповідач ухвалив рішення щодо відновлення роботи об'єкту торгівлі та 01.12.2022 видав відповідний наказ.
Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Суд також враховує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст.219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.
Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.
Суд також враховує, що сума усіх нарахованих позивачем до стягнення штрафних санкцій разом з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням доводів суду щодо обґрунтованості розміру таких сум, становить майже половину суми основного боргу, яка сплачена відповідачем у повному обсязі.
З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу на 100%.
При цьому суд також бере до уваги, що пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні їх розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням повної оплати відповідачем суми основного боргу, інфляційних втрат та трьох процентів річних.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610 - 612, 625 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 231, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 82 639,97 грн, інфляційних втрат у розмірі 3 563,25 грн та трьох процентів річних у розмірі 1 740,62 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 26 774,76 грн та штрафу у розмірі 2 479,20 грн - відмовити.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" (03035, м. Київ, вул. Гетьмана Павла Скоропадського, 61, код ЄДРПОУ 41149437).
Відповідач - фізична особа-підприємець Асрян Бабкен Мусайович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення підписано 11 червня 2024 року.
Суддя О.В. Погорелова