вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
11.06.2024 Справа № 917/442/24
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні
заяву Фізичної особи - підприємця Мороза Євгенія Вікторовича
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 917/442/24
за позовною заявою Акціонерного товариства “Полтаваобленерго”
до Фізичної особи - підприємця Мороза Євгенія Вікторовича
про стягнення 82 447,59 грн
представники учасників справи не з'явилися
установив:
Фізична особа - підприємець Мороз Євгеній Вікторович подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 28122,38 грн.
Ухвалою від 29.05.2024 (а.с. 186) суд призначив вказану заяву до розгляду у судове засідання на 11.06.2024 о 10:00 год.
Про вказане судове засідання та розгляд заяви учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку 29.05.2024 ухвали по системі “Електронний суд” позивачу та представнику відповідача (а.с. 187-188).
АТ “Полтаваобленерго” подало клопотання від 10.06.2024 про зменшення розміру вказаних витрат в зв'язку з їх неспіврозмірністю.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
До Господарського суду Полтавської області звернулось Акціонерне товариство “Полтаваобленерго” з позовом до Фізичної особи - підприємця Мороза Євгенія Вікторовича про стягнення 82 447,59 грн вартості необлікованої електричної енергії, нарахованої на підставі акту про порушення № 0010878 від 28.09.2023 року.
Ухвалою від 20.03.2024 суд прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі № 917/442/24, призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи (а.с. 116).
У відзиві на позовну заяву відповідач навів суду розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката (а.с. 126-127): 24 000,00 грн за складання процесуальних документів; 8000,00 грн за участь у судовому засіданні, 4122,38 грн «гонорар успіху».
Ухвалою від 22.05.2024 суд закрив провадження у справі № 917/442/24 (а.с. 153-161) на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
За ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У ч. 6 ст. 130 ГПК України вказано, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Відповідач подав заяву від 23.05.2024 (а.с. 165-167) про вирішення питання про судові витрати, в якій прохає стягнути з позивача на користь відповідача 28 122,38 грн витрат на професійну правову допомогу, що були понесені ним у цій справі, та постановити про це додаткове рішення на підставі ст. 244 ГПК України.
Заява про розподіл судових витрат подана відповідачем до поштового відділення 23.05.2024, тобто в установлений ч. 8 ст. 129 ГПК України строк.
Частиною п'ятою статті 130 ГПК України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Таку ж правову позицію викладено у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 липня 2021 року у справі № 910/13025/19, у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 вересня 2021 року у справі № 922/2568/20.
Аналіз статей 129, 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі суд зобов'язаний виходити з положень частини п'ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, додатковій ухвалі Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/254/20, додатковій ухвалі Верховного Суду від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19).
Стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі закриття провадження у справі, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача. Така правова позиція висловлена Верховним Судом і низці судових рішень, зокрема: у додаткових ухвалах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 910/14162/17, від 23.07.2021 у справі № 910/13025/19, від 12.07.2021 у справі № 903/254/20.
Суд виходить з положень статей 2, 4,14, 191,130 ГПК України, з яких убачається, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.
Водночас обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, Фізичній особі - підприємцю Морозу Євгену Вікторовичу слід було довести, які саме необґрунтовані дії позивача були здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується тощо.
Аналіз обставин розгляду цієї справи свідчить про добросовісність користування позивачем наданими йому процесуальними правами та відсутність з його сторони зловживань щодо них.
Поряд з тим, обґрунтування жодної із наведених вище обставин заява Фізичної особи - підприємця Мороза Євгена Вікторовича не містить.
Закриття провадження у справі ухвалою суду від 22.05.2024 не дає підстави для висновку, що внаслідок саме неправильних дій позивача виник спір у даній справі, оскільки висновок про те, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства зроблений судом за результатом аналізу доданих до справи документів, пояснень позивача та підповідача.
Поряд з тим, аналіз обставин розгляду цієї справи свідчить про добросовісність користування позивачем наданими йому процесуальними правами та відсутність з його сторони зловживань щодо них.
Отже, заявник не довів та суд не встановив, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача, а тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.
Також суд відхиляє викладене у заяві від 23.05.2024 клопотання заявника про постановлення додаткового рішення про стягнення позивача судових витрат на професійну правничу допомогу на підставі ст. 244 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч.2 ст. 244 ГПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
За змістом вказаної норми вбачається, що додаткове рішення ухвалюється після прийняття судом саме рішення за результатом розгляду справи по суті.
У цій справі суд рішення не приймав, а постановив ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Отже, відсутні підстави для постановлення саме додаткового рішення. Тому в цій частині заяву суд відхиляє.
Натомість заявлена відповідачем вимога щодо стягнення судових витрат вирішується судом шляхом постановлення додаткової ухвали у справі.
Керуючись ст. 130, 221, 232, 233, 244, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Мороза Євгенія Вікторовича про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у справі та про постановлення додаткового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Дата підписання ухвали: 11.06.2024.
Суддя Т. М. Безрук