"29" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/516/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши в засіданні справу №916/516/24
за позовом Комунального некомерційного підприємства “Одеська обласна клінічна лікарня” (65025, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 26, код ЄДРПОУ 01998526)
до відповідача: Одеського національного медичного університету (65082, м. Одеса, провулок Валіховський, буд. 2, код ЄДРПОУ 02010801)
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150).
про стягнення 1 677 510,75грн.
Представник:
Від позивача: Кушнеров С.О. ордер;
Від відповідача: Каплун І.Л. самопредставництво;
Від третьої особи: Бойко К.О. самопредставництво;
Комунальне некомерційне підприємство “Одеська обласна клінічна лікарня” звернулось до Господарського суду Одеської області до Одеського національного медичного університету про стягнення 1 677 510,75грн.
Ухвалою від 19.02.2024р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Комунального некомерційного підприємства “Одеська обласна клінічна лікарня” було залишено без руху.
26.02.2024р. до Господарського суду надійшла заява (вх. №7852/24) від Комунального некомерційного підприємства “Одеська обласна клінічна лікарня” про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/516/24 за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.04.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.
19.03.2024р. за вх. №11607/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв'язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити.
28.03.2024р. за вх.№12990/24 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, згідно яких останній позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства “Одеська обласна клінічна лікарня” підтримує та просить суд їх задовольнити.
Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
03.01.2008р. між Комунальним некомерційним підприємством «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради» (далі - КНП «ООКЛ'ООР») та Одеським державним медичним університетом, (Університет) було укладено Угоду від про співробітництво з підготовки, підвищення кваліфікації медичних кадрів, забезпечення лікувально-діагностичного процесу, проведення та впровадження в практику наукових досліджень (далі - угода).
Пунктом 4.1. угоди передбачено, що строк дії даної угоди визначено сторонами в 5 (п'ять) років. При відсутності протиріч дія угоди автоматично продовжується на аналогічний строк.
Додатковою угодою № 1 від 09.04.2014 року до Угоди про співробітництво з підготовки, підвищення кваліфікації медичних кадрів, забезпечення лікувально-діагностичного процесу, проведення та впровадження в практику наукових досліджень від 03.01.2008 року, по тексту Угоди, словосполучення: «Одеський державний медичний університет» (у всіх відмінках), змінено на: «Одеський національний медичний університет».
В подальшому, як вказує позивач у відповідності до рішення Одеської обласної ради від 19 серпня 2021 року за №265-VIII, між сторонами, укладено договір від 01 листопада 2021 року про співпрацю з Одеським національним медичним університетом. Предметом якого є співпраця сторін з метою організації освітнього процесу в приміщеннях позивача за участю науково-педагогічних працівників відповідача, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти у сфері охорони здоров'я.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що строк дії даного договору визначено сторонами в 5 (п'ять) років.
Як вказує позивач, відповідно до п. 1.3.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Південного офісу Держаудітслужби на III квартал 2023 року, в КНП «ООКЛ'ООР»», було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності лікарні за період з 01.08.2020 року по 31.08.2023 року та за результатами проведення ревізії, уповноваженими особами Південного офісу Держаудітслужби було складено Акт ревізії за № 04-11/43 від 28.12.2023 року (далі - Акт ревізії).
Так, як зазначає позивач, згідно Акту ревізії, встановлено, що: «Згідно з п. 3.2 Статуту 2022 Лікарня протягом періоду, який підлягав ревізії, здійснює функції клінічної бази медичного університету, для виконання яких, частину приміщень Лікарні площею 1355,40 м займають кафедри Одеського національного медичного університету в кількості 8 кафедр. Відповідно до п. 17 Положення про організацію освітнього процесу у закладах охорони здоров'я за участю науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти у сфері охорони здоров'я, затвердженого постановою КМУ від 28.12.2020 року за № 1337 (далі - Положення №1337), всі витрати на утримання приміщення здійснюються відповідно до постанови КМУ від 11.09.2013 року за № 679 «Про здійснення протягом бюджетного періоду видатків на утримання деяких бюджетних установ одночасно з різних бюджетів» (далі - Постанова Nє 679). Відповідно до п. 2, ч. 1 Постанови № 679, витрати на оплату послуг з теплопостачання, водопостачання і водовідведення, електроенергії, інших енергоносіїв інших послуг, які компенсуються Лікарні за рахунок коштів місцевих бюджетів не підлягають відшкодуванню ОНМУ. Тоді як, експлуатаційні витрати на утримання приміщень, що займають кафедри ОНМУ, понесені Лікарнею за рахунок власних коштів, підлягають відшкодуванню ОНМУ. Проте, протягом періоду, що ревізується, Лікарнею не виставлялись рахунки ОНМУ та відповідно не сплачувались. Тобто, на порушення п. 17 Положення № 1337, п. 2, ч. 2 Постанови № 679, ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території» протягом періоду з 01.08.2020 року по 31.08.2023 року, внаслідок не нарахування Лікарнею та несплати ОНМУ експлуатаційних витрат, Лікарнею за рахунок власних коштів покрито видатки університету на утримання приміщень кафедр на загальну суму 1 677 510,75 грн., у тому числі у період з 01.08.2020 року по 31.12.2020 року - 94 945,75 грн., у 2021 році - 289 025,52 грн., у 2022 році - 772 740,60 грн., у період з 01.01.2023 року по 31.08.2023 року - 520 798,88 грн., чим завдано втрат на відповідну суму».
За посиланнями позивача, рахунок експлуатаційних витрат на суму 1 677 510,75 грн. складено виходячи з: реєстрів укладених та виконаних договорів, укладених КНІ «ООКЛ'ООР» з купівлі-продажі товарів, надання послуг та виконання робіт: за 2019 рік за вих. № 01/01-07/429 від 07.02.2024 року; за 2020 рік за вих. №01/01-07/430 від 07.02.2024 року; за 2021 рік за вих. №01/01/-07/431 від 07.02.2024 року; за 2022 рік за вих. №01/01-07/432 від 07.02.2024 року; розрахунків експлуатаційних витрат на 2020 - 2023 року; загального розрахунку ВЕР ОНМУ на 1355,40 м за період з 01.08.2020 року по 01.09.2023 року, складеного уповноваженими представниками позивача: головним бухгалтером; заступником генерального директора з розрахунку платних послуг та уповноваженим представником третьої особи - головним державним аудитором Південного офісу Держаудитслужби.
Позивач наголошує, що як вбачається з Акту ревізії, відповідач користувався як фактично зайнятими площами так і площами загального використання (коридори, ліфти, автомобільні стоянки, загальне освітлення тощо) в період часу з 01.08.2020 року по 31.08.2023 року, внаслідок чого Лікарнею понесено експлуатаційні витрати за рахунок власних коштів, в сумі 1 677 510,75 грн.
В подальшому, як зазначає позивач, за результатами контрольного заходу та складеного Акту ревізії, ним було отримано вимогу від Південного офісу Держаудитслужби від 11.01.2024 року за вих. №151504-14/221-2024 «щодо усунення виявлених порушень», де серед іншого визначено про забезпечення відшкодування витрат Лікарні відповідно до норм статей 216-222 ГК України та статей 610-625 ЦК України, Одеським національним медичним університетом на загальну суму 1 677 510,75 грн. в судовому порядку. У випадку неможливості забезпечення відшкодування втрат у вищезгаданому порядку у зв'язку з відмовою у стягненні заборгованості у судовому порядку, розглянути питання щодо відшкодування втрат за рахунок винної особи відповідно до норм статей 130-136 К3пП України. Також, даною вимогою, було зобов'язано КНП «ООКЛ'ООР» надати на адресу Південного офісу Держаудітслужби вичерпну інформацію про вжиті заходи з усунення порушень у строк до 12.02.2024 року.
Отже посилаючись на вищенаведені обставини Комунальне некомерційне підприємство “Одеська обласна клінічна лікарня” звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).
В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, 03.01.2008 р. між Одеським державним медичним університетом та комунальною установою «Одеська обласна клінічна лікарня» було укладено угоду про співробітництво з підготовки, підвищення кваліфікації медичних кадрів, забезпечення лікувально-діагностичного процесу, проведення та впровадження в практику наукових досліджень.
Відповідно до п. 2.3. зазначеної угоди комунальна установа «Одеська обласна клінічна лікарня» взяла на себе обов'язок забезпечити фінансування витрат, пов'язаних з утриманням відповідних приміщень (опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, господарське обслуговування, сміття). Забезпечити клініку медикаментами, реактивами, перев'язувальними засобами відповідно до додаткових потреб, пов'язаних з виконанням педагогічної та науково-дослідної роботи у межах встановлених норм витрат і фактичного рівня бюджетного фінансування.
09.04.2014 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до п. 1 якої по тексту Угоди, назву «Одеський державний медичний університет» замінено на «Одеський національний медичний університет».
З матеріалів справи вбачається, що 19.08.2021 р. Одеська обласна рада прийняла рішення № 265-VIII «Про організацію навчального процесу в закладах охорони здоров'я спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області», відповідно до пунктів 1-3 вирішила: - забезпечити здійснення навчального процесу в закладах охорони здоров'я спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області шляхом розміщення клінічних баз (кафедр) Одеського національного медичного університету та укладення відповідних договорів; - затвердити розмір площ та місце розташування клінічних кафедр, які розміщені в закладах охорони здоров'я спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області (додаток 1 до рішення).
Згідно з додатком 1 до рішення обласної ради від 19.08.2021 № 265-VIII затверджено загальну площу приміщень, яка використовується ОНМедУ під розміщення клінічних кафедр в КНП «ООКЛ» ООР», а саме - 1083 кв.м. - затвердити типовий договір про співпрацю закладів охорони здоров'я спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Одеської області та Одеського національного медичного університету.
В подальшому, 01.11.2021 р. між ОНМедУ та КНП «ООКЛ» ООР» відповідно до законів України «Про вищу освіту», Основ законодавства України про охорону здоров'я, Положення про організацію освітнього процесу у закладах здоров'я за участю науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти у сфері охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2020 № 1337, укладено договір про співпрацю (далі - Договір), предметом якого є співпраця сторін з метою організації освітнього процесу в приміщеннях КНП «ООКЛ» ООР» за участю науково-педагогічних працівників ОНМедУ, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти у сфері охорони здоров'я (п. 1.1. Договору).
Відповідно до пунктів 1.2., 1.3., 1.4. Договору передбачено, що сторони беруть на себе взаємні зобов'язання щодо спільної організації підготовки висококваліфікованих медичних кадрів, удосконалення медичної допомоги та педагогічного процесу як під час додипломного, так і під час післядипломного навчання, впровадження новітніх технологій у практику охорони здоров'я, ефективного використання кадрових, матеріальних, фінансових ресурсів, наукового потенціалу, які спрямовані на поліпшення охорони здоров'я населення. Надання медичної допомоги, проведення навчально-виховної та наукової роботи здійснюється у приміщеннях КНП «ООКЛ» ООР», визначених додатком до цього Договору, відповідно до Положення про організацію освітнього процесу у закладах охорони здоров'я за участю науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти у сфері охорони здоров'я. Сторони на взаємовигідних умовах використовують науково та матеріально-технічну базу під час виконання спільних завдань у межах своєї компетенції, обмінюються інформацією з питань спільної діяльності.
Пунктом 1.10. Договору встановлено, що витрати на забезпечення освітнього та наукового - дослідного процесу здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.09.2013 р. № 679 «Про здійснення протягом бюджетного періоду видатків на утримання деяких бюджетних установ одночасно з різних бюджетів».
Згідно з п. 17 Положення про організацію освітнього процесу у закладах охорони здоров'я за участю науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку здобувачів вищої освіти у сфері охорони здоров'я витрати на забезпечення освітнього та науково-дослідного процесу здійснюються відповідно до Постанови № 679.
Підпунктом 2 пункту 2 Постанови № 679 встановлено, що витрати, пов'язані з утриманням клінічних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я комунальної власності (оплата послуг з теплопостачання, водопостачання і водовідведення, електроенергії, природного газу, інших енергоносіїв), наданням послуг з охорони майна та вивезення відходів і їх утилізації та знешкодження, проведення ремонту, забезпечення медичним обладнанням, апаратурою та іншими засобами медичного та господарського призначення, оплатою додаткового чергування у вечірній та нічний час понад місячну норму робочого часу асистентів та наукових працівників кафедр, здійснюються лікувально-профілактичними закладами охорони здоров'я за рахунок коштів місцевих бюджетів.
Як зазначено вище, умовами укладеного Договору узгоджено сукупність умов, що визначають дії сторін для досягнення відповідної цілі, форма якого затверджена рішенням Одеської обласної ради від 19 серпня 2021 року № 265-VIII.
Положеннями ст. 1130 Цивільного кодексу передбачено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (ст. 1131 Цивільного кодексу України).
З наведеного вбачається, що витрати за Договором здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2013 року № 679 «Про здійснення протягом бюджетного періоду видатків на утримання деяких бюджетних установ одночасно з різних бюджетів».
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статей 626 - 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторін.
При цьому, суд зазначає, що як вбачається з умов Договору про співпрацю, останній не регулюються положенням Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Сторони за договором про співпрацю не є суб'єктами орендних відносин.
Більш того умовами Договору про співпрацю не передбачено відшкодування відповідачем витрат позивачу на утримання приміщень, що займають кафедри університету.
Так, звертаючись з відповідним позовом до суду позивач посилається на Акт ревізії від 28.12.2023 № 04-11/43 Південного офісу Держаудитслужби в якому, зокрема зазначено, що в порушення п.17 Положення № 1337, п. 2 Постанови № 679, ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території» протягом періоду з 01.08.2020 по 31.08.2023, внаслідок не нарахування КНП «ООКЛ» ООР» та несплати ОНМедУ експлуатаційних витрат, лікарнею за рахунок власних коштів покрито видатки університету на утримання приміщень кафедр на загальну суму 1 677 510, 75 грн., чим завдано втрат на відповідну суму.
Поряд з цим, суд зазначає, посилання п.17 Положення № 1337, п. 2 Постанови № 679, ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території» є хибними, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язок відповідача відшкодовувати за відповідним договором про співпрацю, витрати позивача на утримання приміщень, що займають кафедри ОНМедУ.
Так, Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території», встановлює відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій.
Відповідно до ст.1 Закон України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п.4 Статуту ОНМедУ Університет як суб'єкт господарювання діє в статусі неприбуткового закладу вищої освіти. Органом управління Університету є Міністерство охорони здоров'я України. Майно Університету є державною власністю, а статутом КНП «ООКЛ» ООР» передбачено, що лікарня є неприбутковим закладом здоров'я - унітарним комунальним некомерційним підприємством. Здійснює некомерційну господарську діяльність.
З наведеного вбачається сторони Договору є бюджетні, неприбуткові організації, з урахуванням чого дія Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території» на них не розповсюджується.
Також, позивач в обґрунтування своєї правової позиції, посилається на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», та наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27.07.2018 № 190 «Про затвердження Обов'язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території».
Так, обов'язковий переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території затверджено відповідно до пункту 8 частини другої статті 4, абзацу п'ятого частини третьої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 197.
Положеннями ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід'ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов'язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
Згідно положень ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач)
З наведеного вбачається, що Обов'язковий перелік робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території має бути обов'язково встановлений сторонами у договорі.
Разом з тим, як встановлено судом, між Комунальним некомерційним підприємством “Одеська обласна клінічна лікарня” та Одеським національним медичним університетом не було укладено інших договорів, угод, умовами яких було б передбачено порядок, розмір та вид витрат, які повинен відшкодовувати останній у зв'язку із виконанням умов Договору.
Отже, враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги встановлення судом факт відсутності в укладеному між сторонами Договору про співпрацю обов'язку відповідача відшкодовувати позивачу витрати на утримання приміщень, відсутність інших договорів якими було би передбачено відповідний порядок, суд не вбачає доведеності та обґрунтованості позовних вимог Комунальним некомерційним підприємством “Одеська обласна клінічна лікарня”, внаслідок чого відмовляє останньому у задоволенні позову про стягнення з відповідача 1 677 510,75грн. в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Інші посилання позивача не спростовують висновків, до яких дійшов суд.
При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального некомерційного підприємства “Одеська обласна клінічна лікарня” в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. В задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства “Одеська обласна клінічна лікарня” (65025, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 26, код ЄДРПОУ 01998526) до Одеського національного медичного університету (65082, м. Одеса, провулок Валіховський, буд. 2, код ЄДРПОУ 02010801) за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Південного офісу Держаудитслужби (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 40477150) - відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на Комунальне некомерційне підприємства “Одеська обласна клінічна лікарня” (65025, м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, буд. 26, код ЄДРПОУ 01998526)
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10 червня 2024 р.
Суддя К.Ф. Погребна