про відмову у видачі судового наказу
"11" червня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2546/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши
заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" (код ЄДРПОУ 20942626, 67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Авангард, вул. Базова, 20)
до боржника: Фізичної особи-підприємця Тригуба Анатолія Анатолійовича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про видачу судового наказу про стягнення 79758,00 грн.
До Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" з вимогою про видачу судового наказу про стягнення з Фізичної особи-підприємця Тригуба Анатолія Анатолійовича 79758,00 грн. заборгованості за період з 01.12.2022 по 31.05.2024 за договором про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності №2402 від 12.09.2016.
10.06.2024 господарським судом задоволено заяву та видано судовий наказ про стягнення з боржника заборгованості за договором і судового збору.
Окрім стягнення з боржника грошової заборгованості в загальній сумі 79758,00 грн. за договором про надання послуг по здійсненню торгівельної діяльності №2402 від 12.09.2016, стягувачем заявлено до стягнення з боржника 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Розглянувши заяву ТОВ "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" в частині стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 148 ГПК України).
За змістом ст.ст. 524, 533, 625 ЦК України, грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, у порядку наказного провадження може бути стягнута грошова заборгованість за письмовим договором, розмір якої не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щодо якої відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Водночас, стягнення з Фізичної особи-підприємця Тригуба А.А. витрат на правову допомогу за укладеним між ТОВ "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" та адвокатом Бондаренком О.Р. договором №2402 від 01.05.2024 суперечить самій суті наказного провадження, оскільки такий договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.
Процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника в наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості, та витрат зі сплати витрат на правничу допомогу.
Частинами 1 та 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Нормами ст.ст. 150, 151 ГПК України передбачено сплату заявником за подання заяви про видачу судового наказу судового збору, що зумовлює стягнення з боржника судових витрат у вигляді судового збору за подання заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Отже, за приписами ГПК України, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими, відповідно до частини другої статті 161 ГПК України, є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Заява про видачу судового наказу, в розумінні ст. 161 ГПК України, не є заявою по суті спору.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ГПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду в письмовій формі та підписується заявником. У частинах другій і третій цієї статті визначено, що повинно бути зазначено в заяві і які документи до заяви додаються.
Аналіз наведених вище приписів процесуального законодавства свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право і сам факт подання заяви боржником є достатньою підставою для скасування судового наказу, так як закон не зобов'язує суд на цій стадії перевіряти обґрунтованість заперечень боржника. Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження.
Отже, розгляд заяви про видачу судового наказу в порядку наказного провадження не є розглядом спору по суті, а лише свідчить про наявність спору, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження у разі надходження заяви про скасування судового наказу у порядку статті 157 ГПК України, при цьому, відповідно приписам розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України, не передбачено розподілу будь-яких судових витрат за результатами розгляду такої заяви.
Стаття 129 ГПК України регулює питання розподілу судових витрат між сторонами спору в залежності від результатів розгляду справи по суті, а відтак, в даному випадку, не підлягає застосуванню.
Стаття 126 ГПК України визначає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з норм ст. 126 ГПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, натомість в наказному провадженні судом розглядається заява про видачу судового наказу.
Згідно ст. 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі є позивачі й відповідачі. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
У наказному провадженні в судовому процесі є заявник та боржник.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам ч. 1 ст. 13 ГПК України. Отже, буде порушено принцип змагальності.
У відповідності до ст. 157 ГПК України, боржник не матиме змоги заперечити щодо нарахування витрат на правову допомогу.
Відтак, стягнення з боржника на користь стягувача витрат на правничу допомогу суперечить самій суті наказного провадження.
Виходячи з вищевикладеного в сукупності, процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору, в порядку здійснення судочинства в наказному провадженні, що свідчить про те, що заявлена вимога про стягнення 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" у видачі судового наказу в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Тригуба А.А. 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 123, 126, 147, 148, 150, 151, 152, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОМТОВАРНИЙ РИНОК" у видачі судового наказу в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Тригуба А.А. 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Суддя М.Б. Сулімовська
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 11.06.2024 та може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст.ст.254-257 Господарського процесуального кодексу України.