10 червня 2024 року Справа № 915/235/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль", Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020
електронна адреса: kanc_nach@ntec.mk.ua
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Сушкова Сергія Володимировича, АДРЕСА_1
про: стягнення 52 988,36 грн.
Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 01-09/523 від 29.02.2024 (вх.№2651/24 від 05.03.2024) до Фізичної особи - підприємця Сушкова Сергія Володимировича про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 52 988,36 грн., з якої:
- 47 354,41 грн. - основний борг;
- 3 861,27 грн. - інфляційні втрати;
- 1 693,98 грн. - 3% річних;
- 78,70 грн. - пеня.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, щодо сплати поставленої позивачем теплової енергії в опалювальні сезони 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 2, 11, 15, 16, 509, 510, 525, 526, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625, 633, 640, 641, 642 ЦК України, ст. 193 ГК України, Закону України «Про теплопостачання», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», приписами Правил надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 (зі змінами).
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: типової форми Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії; Свідоцтва серії В02 № 763556 про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця Сушкова Сергія Володимировича; витягу з БТІ № 25985818 від 27.04.2010; витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 363894857 від 31.01.2024; претензія № 110-Ю від 01.02.2024; нарядів на підключення опалення від 04.11.2021, від 12.11.2022, від 21.11.2023; рахунків; актів надання послуг; відомостей про споживання теплової енергії, рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1106 від 29.10.2021, № 626 від 09.11.2022, № 176 від 24.03.2023; № 1189 від 08.11.2023; № 1265 від 08.12.2021; № 124 від 09.02.2022; № 566 від 25.10.2022; № 1029 від 25.10.2023; наказу Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» № 473 від 22.09.2021.
Позивач у позовній заяві просить суд розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Викладено вимоги до відповідача, встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024, направлена на адресу місця реєстрації відповідача, а саме: вул. Обсерваторна, 1, корп. 8, кв. 16, м. Миколаїв, повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" зі штрихкодовим ідентифікатором 06 002 5411 04 23.
Повернення повістки з відміткою про причини повернення "за закінченням терміну зберігання" не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі № 947/15524/20.
У зв'язку з відсутністю відомостей щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та неможливістю констатувати сплив строку на подання відзиву у даній справі, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.04.2024 ухвалу суду від 07.03.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повторно направлено поштою на адресу відповідача - Фізичної особи - підприємця Сушкова Сергія Володимировича із поміткою "Судова повістка".
Надіслані відповідачу поштові відправлення повернулись до суду з зазначенням причин невручення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п.10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону).
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, дійшов до висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
В суду відсутня інформація щодо зміни місцезнаходження відповідача, ухвала суду надсилались судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, яка відповідає відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та Єдиному державному демографічному реєстрі.
Необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 07.03.2024 та від 02.04.2024 були оприлюднені на офіційному вебпорталі судової влади України.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвал на офіційну адресу відповідача у справі та їх повернення із відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою", суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
У відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті товариства) Приватне акціонерне товариство "Миколаївська теплоелектроцентраль" є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, а також є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач - Фізична особа-підприємець Сушков Сергій Володимирович є власником нерухомого майна - нежитлових приміщень стоматологічного кабінету, що знаходяться на першому поверсі в житловому будинку літ. А-5, за адресою: м. Миколаїв, вул. Рюміна, буд. 15 (свідоцтво про право власності САС 807660 від 27.04.2010; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 363894857 від 31.01.2024).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігрів питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі -продажу.
Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (частини 4, 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Приватним акціонерним товариством "Миколаївська теплоелектроцентраль" як виконавцем послуг на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання.
Позивач зазначає, що згідно п. 5 ст. 13 Закону 2189, з 01.11.2021 у позивача з Фізичною особою-підприємцем Сушковим Сергієм Володимировичем, як власником нерухомого майна - нежитлових приміщень стоматологічного кабінету, що знаходяться на першому поверсі в житловому будинку літ. А-5, за адресою: м. Миколаїв, вул. Рюміна, буд. 15, діє індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1 договору).
Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця (пункт 2 договору).
Згідно з пунктом 4 договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунку за надані послуги, факт отримання послуги.
Відповідно до пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:
Обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
частини обсягу теплової енергії на задоволення загально будинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Згідно з пунктом 30 вказаного договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті виконавця www.ntec.ua.
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Відповідно до п. 34 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до ч. 3 п. 41 договору споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Згідно з пунктом 47 договору оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України Про житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п. 51 договору цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Відповідно до п. 52 договору якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
З метою забезпечення теплом об'єктів з початку опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023, 2023-2024, на виконання рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1106 від 29.10.2021, № 626 від 09.11.2022, № 1189 від 08.11.2023, № 176 від 24.03.2023 було проведено відповідні опалювальні сезони та підписано наряди на підключення опалення від 04.11.2021, від 12.11.2022, від 21.11.2023, що свідчать про підключення будинку АДРЕСА_2 до системи опалення.
Тарифи на транспортування, постачання теплової енергії та послугу з постачання теплової енергії, а також абонентська плата у відповідні опалювальні періоди встановлювалися рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1106 від 29.10.2021, № 1265 від 08.12.2021, № 124 від 09.02.2022, № 626 від 09.11.2022, № 566 від 25.10.2022, № 176 від 24.03.2023, № 1029 від 25.10.2023, № 1189 від 08.11.2023, наказом Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" № 473 від 22.09.2021.
Вказані обставини не були спростовані відповідачем в ході розгляду даної справи.
За даними позивача, не запереченими відповідачем, у період з січня 2022 року по грудень 2023 року останньому було поставлено теплову енергію на загальну суму 47 354, 41 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивачем, крім зазначених вище доказів (наряди на підключення, відомості споживання теплової енергії), було надано до матеріалів справи виставлені відповідачу за спірний період:
1. Акти надання послуг, зокрема:
- № 3157 від 31.01.2022 на суму 5409, 65 грн;
- № 3157 від 28.02.2022 на суму 5295, 77 грн;
- № 3157 від 31.03.2022 на суму 3961, 50 грн;
- № 3157 від 30.04.2022 на суму 1392, 84 грн;
- № 3157 від 31.05.2022 на суму 535, 26 грн;
- № 3157 від 30.06.2022 на суму 535, 26 грн;
- № 3157 від 31.07.2022 на суму 535, 26 грн;
- № 3157 від 31.08.2022 на суму 535, 26 грн;
- № 3157 від 30.09.2022 на суму 535, 26 грн;
- № 3157 від 31.10.2022 на суму 535, 26 грн;
- № 3157 від 30.11.2022 на суму 2424, 29 грн;
- № 3157 від 31.12.2022 на суму 3954, 83 грн;
- № 3157 від 31.01.2023 на суму 4468, 50 грн;
- № 3157 від 28.02.2023 на суму 5310, 80 грн;
- № 3157 від 31.03.2023 на суму 2406, 73 грн;
- № 3157 від 30.04.2023 на суму 535, 26 грн;
- № 3157 від 31.05.2023 на суму 535, 26 грн;
- № 3157 від 30.06.2023 на суму 535, 26 грн;
- № 3157 від 31.07.2023 на суму 535, 26 грн;
- № 3157 від 31.08.2023 на суму 535, 26 грн;
- № 3157 від 30.09.2023 на суму 535, 26 грн;
- № 3157 від 31.10.2023 на суму 535, 26 грн;
- № 3157 від 30.11.2023 на суму 1241, 08 грн;
- № 3157 від 31.12.2023 на суму 4530, 04 грн.
та Рахунки за послугу з постачання теплової енергії за період з січня 2022 року по грудень 2023 року.
В порядку досудового врегулювання спору позивачем направлялася відповідачу претензія № 110-Ю від 01.02.2024, з вимогою оплатити наявну заборгованість станом на 01.01.2024 в сумі 47 354, 41 грн. До претензії були додані рахунки та акти надання послуг.
Претензію направлено позивачем на адресу відповідача 05.02.2024, що підтверджується фіскальним чеком від 05.02.2024.
Ухилення відповідача від проведення оплати за фактично отриману теплову енергію і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за поставлену теплову енергію закон покладає на споживача.
Відповідачем контррозрахунку вартості поставленої позивачем енергії у спірний період суду не надано, позовних вимог не спростовано.
Станом на день розгляду справи суду також не надано доказів оплати заборгованості в розмірі 47 354, 41 грн., строк оплати якої настав, як і не заперечено факту наявності вказаної заборгованості.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 47 354, 41 грн. зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних втрат в розмірі 3 861, 27 грн. за період з квітня 2022 року по січень 2024 року та 3 % річних за період з 01.03.2022 по 23.02.2024 в розмірі 1 639, 98 грн. суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні втрати, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Інфляційні нарахування на суму боргу не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Стаття 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати.
Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та арифметично вірними.
Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Так, пунктом 45 Договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Позивачем згідно наданих розрахунків нараховано пеню за період з 01.09.2023 по 20.02.2024 у загальному розмірі 78,70 грн.
Перевіривши розрахунки пені, які відповідачем не заперечені, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені обґрунтованими та арифметично вірними.
Згідно ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Будь-яких доказів того, що відповідач своєчасно і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Індивідуальним договором № 3157 від 01.11.2021, відповідач, у порушення приписів ст. ст. 73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача сум основного боргу, пені, збитків від інфляції та 3% річних, тобто обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ст. 129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у сумі 3 028, 00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Сушкова Сергія Володимировича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (Каботажний спуск, 18, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 30083966) 47 354, 41 грн. заборгованість за теплову енергію, 3 861, 27 грн. - збитків від інфляції, 1 693,98 грн. - 3% річних, 78, 70 грн. - пені та 3 028, 00 грн. судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Н.О. Семенчук